Рішення № 63745108, 22.12.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 676/4892/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1791/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Пєнти І.В.,

суддів: Талалай О.І., Ярмолюка О.І.,

секретар Кошельник В.М.,

за участю: представника апелянта ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Камянець-Подільської міської державної лікарні ветеринарної медицини про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Камянець-Подільської міської державної лікарні ветеринарної медицини про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що з 1991 року працювала в Камянець-Подільській міській державній лікарні ветеринарної медицини. З 04.09.2005 року її було переведено на посаду в.о. завідуючої лабораторією ветеринарно-санітарної експертизи № 1 на центральному ринку ДП КВЗП Камянець-Подільський. Згідно з наказом № 91 від 25.11.2014 року її було переміщено на інше робоче місце завідуючої лабораторією лікаря ветеринарної медицини ветсанексперта Торгового павільйону по реалізації сільськогосподарської продукції ФОП Андруховича. Цей наказ позивач оскаржила до суду. Рішенням Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2015 року визнано незаконним та скасовано наказ по Камянець-Подільській міській державній лікарні ветеринарної медицини № 91 від 25.11.2014 року. Поновлено ОСОБА_3 на посаді завідуючої лабораторії лікаря ветмедицини ветсанексперта Лабораторії ВСЕ № 1 на території ДП КВЗП Камянець-Подільський. Після винесення судом рішення, відповідач своїм наказом № 56 від 04.06.2015 року скасував оскаржуваний наказ № 91 від 25.11.2014 року як помилковий, та поновив ОСОБА_3 на попередній посаді. Однак 01.07.2015 року без відібрання пояснень та згоди профспілкового комітету позивача було звільнено з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України, у звязку із систематичним невиконанням без поважних причин трудових обовязків, зважаючи на попередні заходи дисциплінарного стягнення. ОСОБА_3 вважає звільнення незаконним, а тому, уточнивши позовні вимоги, просила визнати незаконним та скасувати наказ №69 від 01.07.2015 року про звільнення з посади завідуючої лабораторією ВСЕ; поновити її на роботі на посаді завідувача лабораторією ветеринарно-санітарної експертизи №1 Камянець-Подільської міської державної лікарні ветеринарної медицини; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2015 року по 01.02.2016 року в розмірі 18667,34 грн. та 5000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Камянець-Подільського суду від 21 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 про покладення матеріальної відповідальності по виплаті коштів за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди на начальника Камянець-Подільської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Рішенням Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 1102,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в які просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, при цьому, змінити розподіл судових витрат. Апелянт вважає рішення суду необгрунтованим, незаконним та таким, що суперечить зібраним у справі доказам та встановленим обставинам. Зазначає, що судом, всупереч вимогам Закону України «Про судовий збір», покладено на позивача відшкодування витрат по оплаті судового збору. Вказує, що судом не було взято до уваги той факт, що наказ про оголошення догани від 15.10.2014 року не має жодних посилань щодо порушення трудової дисципліни ОСОБА_3, а тому власник не вправі на даний час робити додаткові обґрунтування порушення, нібито вчинених працівником. На думку апелянта, відповідачем не було дотримано порядку щодо накладення дисциплінарного стягнення, а тому не можна вважати правомірним звільнення за систематичне невиконання трудових обовязків. Факти, на які посилається відповідач, не є порушеннями, які підтверджували б вину позивачки, та вказували б на негативні наслідки цих порушень. Судом не було взято до уваги, що засідання профспілкового комітету проводилось у відсутності позивачки, і вона не повідомлялась про дане засідання.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 22.09.2016 року апеляційна скарга ОСОБА_3 в частині оскарження рішення Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2016 року про відмову у стягненні моральної шкоди повернуто апелянту.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач в судове засідання не зявилась, про день, місце і час слухання справи повідомлена належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Частиною 1 статті 213 ЦПК України передбачено, що рішення суд повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки за п. 3 ст. 40 КЗпП України здійснено відповідачем з дотриманням вимог трудового законодавства.

Однак, з таким висновком суду погодитися не можна з таких підстав.

За ст. 4 Конвенції №158 Міжнародної організації праці «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року», спрямованої на захист прав працівника, - трудові відносини з працівником не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, повязаних зі здібностями або поведінкою.

За змістом ст. 7 Міжнародної Конвенції №158, трудові відносини з працівником не припиняються через його поведінку до тих пір, поки йому не дадуть можливість захищатися в звязку з висунутими проти нього обвинуваченнями. Стаття 9 зазначеної Конвенції покладає на роботодавця тягар доказування законності підстав звільнення працівника.

Встановлено, що ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з Камянець-Подільською міською державною лікарнею ветеринарної медицини, працюючи на посаді завідуючої лабораторією ветеринарно-санітарної експертизи Камянець-Подільської міської державної лікарні ветеринарної медицини.

Наказом начальника Камянець-Подільської міської державної лікарні ветеринарної медицини №69 від 01.07.2015 року ОСОБА_3 було звільнено з посади завідуючої лабораторією ВСЕ Камянець-Подільської міської державної лікарні ветеринарної медицини за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених на неї, оскільки до неї раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 77 т. 1).

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався по дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

У відповідності до розяснень п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (із змінами), у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та вимог п. 3 ст. 40 КЗпП України, юридичні факти, які підлягали встановленню судом відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України при вирішенні даного спору, є: чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника; чи передувала його звільненню система порушень, за які до нього з додержанням вимог ст. ст. 147 - 149 КЗпП України були застосовані дисциплінарні стягнення.

У справах про поновлення на роботі обов'язок доведення правомірності звільнення працівника з ініціативи роботодавця лежить саме на роботодавцеві.

З матеріалів справи вбачається, що наказом в.о. начальника міської державної лікарні ветеринарної медицини №73 від 15.10.2014 року завідуючій лабораторією ветеринарно-санітарної експертизи №1 ОСОБА_3 було оголошено догану за неодноразові порушення трудової дисципліни (а.с. 48 т. 1).

Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Згідно зі ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Метою отримання власником або уповноваженим ним органом письмових пояснень порушника трудової дисципліни є з'ясування обставин, за яких вчинено проступок для врахування цього поруч з іншими обставинами при обранні виду стягнення.

В наказі про накладення дисциплінарного стягнення (чи це наказ про звільнення, чи про оголошення працівникові догани) обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що наказ в.о. начальника міської державної лікарні ветеринарної медицини №73 від 15.10.2014 року носить загальний характер, у ньому не відображено, які саме порушення посадових обовязків, покладених на ОСОБА_3 трудовим договором, допущені останньою, в чому полягає порушення нею трудової дисципліни. Також наказ не містить нормативного обґрунтування, зокрема не зазначено, які порушення норм діючого законодавства допустила позивач.

Крім того, відповідач до застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани не зажадав від порушника трудової дисципліни письмові пояснення для врахування цього поруч з іншими обставинами при обранні виду дисциплінарного стягнення.

Як вбачається зі змісту протоколу зборів від 15.10.2014 року (а.с. 88 т. 2), начальником лікарні ОСОБА_4 на зборах було оголошено накази про накладення дисциплінарних стягнень працівникам ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, і зазначено про можливість надання пояснень з приводу вчинених проступків або їх оскарження, і лише після цього ОСОБА_3 були надані відповідні письмові пояснення (інформація) (а.с. 54 т. 2).

При цьому, колегією суддів не може прийматись до уваги посилання представника відповідача на інформацію начальника СВМ УМВС України в Хмельницькій області від 11.10.2014 року (а.с. 47 т. 1), план виробничої наради служби ветеринарної медицини м. Камянця-Подільського по недоліках роботи та порушеннях трудової дисципліни працівниками лабораторії ВСЕ та відповідний протокол зборів (а.с. 87-89 т. 2), оскільки в даних документах також не міститься посилання на те, в який період часу та які саме порушення посадових обовязків були допущені завідуючою лабораторією ОСОБА_3

А тому, колегія суддів вважає, що наказ №73 від 15.10.2014 року про накладення дисциплінарного стягнення не може братись до уваги в обґрунтування систематичного невиконання позивачкою без поважних причин обов'язків, покладених на нею трудовим договором, оскільки, приймаючи рішення про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення у вигляді догани, відповідач не зясував ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок. Відповідно, наказ є таким, що прийнятий всупереч вимог трудового законодавства України.

Безпідставним є посилання представника відповідача на те, що позивачкою в судовому порядку не оскаржувався наказ про оголошення їй догани, а тому правомірність винесення такого наказу не повинна перевірятися судом. Оскільки окреме оскарження наказів про притягнення до відповідальності, які були підставою для звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України, закон не вимагає.

Враховуючи те, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани, застосоване до позивачки наказом №73 від 15.10.2014 року, прийняте всупереч вимогам чинного законодавства, належних доказів про вчинення ОСОБА_3 іншого дисциплінарного проступку, який передував безпосередньо звільненню, за який застосовувались інші заходи дисциплінарного стягнення, відповідач не надав, правові підстави для звільнення ОСОБА_3 за пунктом 3 ст. 40 КЗпП України відсутні. А тому, позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу начальника Камянець-Подільської міської державної лікарні ветеринарної медицини №69 від 01.07.2015 року та поновлення позивачки на посаді підлягають задоволенню.

З огляду на викладене вище, колегією суддів не надається оцінка новим порушенням посадових обовязків вчинених позивачкою, на які посилається відповідач у наказі від 01.07.2015 року, оскільки вони не можуть бути підставою для звільнення ОСОБА_3 за п.3 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, слід зазначити, що звільнення ОСОБА_3 відбулось без згоди профкому, в порушення вимог ст. 43 КЗпП України та ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Розгляд подання про надання дозволу на звільнення ОСОБА_3 на засіданні профкому 30.06.2015 року проводився у відсутності ОСОБА_3, про день і час проведення засідання остання не повідомлялась. На засіданні виробничої наради та засідання профспілкового комітету працівників управління ветеринарної медицини Камянець-Подільської міської державної лікарні ветеринарної медицини 01.07.2015 року за участі ОСОБА_3Є, відповідне рішення профкому про надання згоди на звільнення останньої не приймалось.

Апеляційним судом Хмельницької області ухвалою від 24.10.2016 року запитувалась згода профспілкового комітету Камянець-Подільської міської державної лікарні ветеринарної медицини на звільнення ОСОБА_3 за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Проте, рішенням зборів первинної профспілкової організації спеціалістів ветеринарної та санітарної медицини м. Камянця-Подільського від 03.11.2016 року змінено назву первинної профспілкової організації Камянець-Подільської міської державної лікарні ветеринарної медицини на первинну профспілкову організацію спеціалістів ветеринарної та санітарної медицини м. Камянця-Подільського та змінено підпорядкування з профспілкової організації працівників АПК на Всеукраїнську профспілку працівників та підприємців торгівлі, громадського харчування та послуг. Проте, ОСОБА_3 не є членом такої профспілкової організації, а тому рішення профкому від 09.12.2016 року про надання згоди на звільнення останньої не може прийматись судом до уваги.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середній заробіток за час вимушеного прогулу обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню.

Згідно наявної в справі довідки про доходи ОСОБА_3. вбачається, що середньомісячна заробітна плата позивачки складала 3312 грн. 75 коп. ( травень 2015 року 3275 грн. 07 коп., червень 2015 року 3350 грн. 43 коп.) Відповідно, одноденний заробіток позивачки становить 138 грн. 03 коп. (3312,75 грн. : 24 дні) (а.с. 232 т. 1).

Час вимушеного прогулу ОСОБА_3, в межах заявлених нею вимог за період з 02.07.2015 року по 01.02.2016 року становить 151 день, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період становить 20842 грн. 53 к. Разом з тим, з урахуванням положень чч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 18667 грн. 34 к., в межах заявлених ОСОБА_3 позовних вимог.

З урахуванням викладеного вище, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу начальника Камянець-Подільської міської державної лікарні ветеринарної медицини №69 від 01.07.2015 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 487 грн. 20 к.

В решті рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому, апеляційним судом не переглядається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу начальника Камянець-Подільської міської державної лікарні ветеринарної медицини №69 від 01.07.2015 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати незаконним та скасувати наказ начальника Камянець-Подільської міської державної лікарні ветеринарної медицини №69 від 01.07.2015 року про звільнення ОСОБА_3 за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_3 на посаді завідуючої лабораторією ВСЕ Камянець-Подільської міської державної лікарні ветеринарної медицини.

Стягнути з Камянець-Подільської міської державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_3 18667 грн. 34 к. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.07.2015 року по 01.02.2016 року (сума середньої заробітної плати визначена без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів).

Стягнути з Камянець-Подільської міської державної лікарні ветеринарної медицини на користь держави 487 грн. 20 к. судового збору.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 3312 грн. 75 к., з яких підлягають до стягнення податок на доходи фізичних осіб та обовязкові платежі, допустити до негайного виконання.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча/підпис/ ОСОБА_7

Судді:/підписи/ ОСОБА_8

ОСОБА_9

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду І.В. Пєнта

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_10 Провадження № 22-ц/792/1791/16

Доповідач Пєнта І.В. Категорія № 54