Ухвала суду № 63743694, 22.12.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 598/754/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Гудима І.В. Провадження № 22-ц/789/1502/16 Доповідач - Ходоровський М.В.Категорія - 19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Фащевська Н. Є., Щавурська Н. Б.,

при секретарі - Панькевич Т.І.

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" на рішення Збаразького районного суду від 24 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2 до ТзОВ "Лізингова компанія "Еталон" м. Київ про визнання недійсним договору фінансового лізингу №003380 від 23 грудня 2015 року та стягнення безпідставно отриманих коштів і моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ОСОБА_1 предявив позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія Еталон про визнання недійсним договору фінансового лізингу №003380 від 23 грудня 2015 року та стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 21210 гривень і моральної шкоди у розмірі 10000 гривень.

Позивач зазначив, що 23 грудня 2015 року між ним та ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» було укладено договір фінансовою лізингу №003380, відповідно до якого лізингодавець (відповідач) зобов'язується придбати і передати у користування лізингоодержувачу (позивачу) трактор МТЗ 82.1, а позивач зобов'язується періодично сплачувати за користування трактором лізингові платежі згідно із додатками до договору.

Після цього ним на виконання вищевказаного договору, було проведено ряд платежів на адресу відповідача на загальну суму 21210 гривень, однак предмет договору йому так і не було передано. 10 лютого 2016 року він звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору та повернення йому сплачених коштів у вищевказаному розмірі. Однак 04 березня 2016 року отримав відповідь про те, що договір розірвано з 10 лютого 2016 року, з повідомленням про те, що коштів йому не повернуть та трактор він не отримає.

Вважає, що умови вищевказаного договору фінансового лізингу не відповідають чинному законодавству і відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими та порушують його права як споживача. Так, згідно з умовами договору фінансового лізингу, до отримання трактора він повинен сплатити товариству не менше половини його вартості, зокрема, комісійну винагороду у розмірі 10 % вартості предмета лізингу, аванс у розмірі не менше 50 % вартості предмета лізингу, відшкодування вартості предмета лізингу, відсоткову ставку за користування предметом лізингу та комісію за супроводження договору. Крім того, у відповідача на момент укладення вищевказаного договору була відсутня ліцензія на такий вид діяльності. В силу статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» вважає, що відповідач застосував нечесну підприємницьку практику, а тому договір є нікчемним, а також договір не було посвідчено нотаріально, чим порушено вимоги статті 220 ЦК України.

Рішенням Збаразького районного суду від 24 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 003380 від 23 грудня 2015 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізинговою компанією «Еталон» м. Київ та ОСОБА_1.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» м. Київ, код ЄДРПОУ 38865527, на користь ОСОБА_1 21210 (двадцять одну тисячу двісті десять) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» м .Київ, код ЄДРПОУ 38865527, на користь держави 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень судового збору.

В апеляційній скарзі TOB «Лізингова компанія «Еталон» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи.

У судове засідання представник TOB «Лізингова компанія «Еталон» не зявився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечив відносно апеляційної скарги та пояснив що рішення суду винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 23 грудня 2015 року між ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_1 був укладений договір фінансового лізингу № 003380 з додатками №1-3, предметом якого є трактор МТЗ 82.1 (а.с.12-17).

Відповідно до додатку № 1 до вищевказаного договору фінансового лізингу вартість предмета лізингу - трактора МТЗ 82.1 становить 210000,00 грн., комісія за організацію 10% - 21000,00 грн. та комісія за передачу 3% - 6300,00 грн. (а.с.18).

Згідно з додатком № 2 до договору вартість предмета лізингу становить 200000,00 грн., авансовий платіж - 50%, сума лізингу - 100000 грн., викупна вартість - 3000 грн., відсоткова ставка - 12,50%, комісія 5,00%, щомісячний платіж - 2512,22грн., а також витрати, які сплачує лізингоодержувач за відвантаження предмета лізингу, а саме, авансовий платіж 100000,00 грн. та комісію за передачу трактора 6000,00 грн. (а.с.19).

У відповідності з додатком №3 до договору предметом лізингу є трактор МТЗ 82.1 вартістю 210000,00 грн. (а.с.19).

На виконання умов вищевказаного договору фінансового лізингу, позивач 23 грудня 2015 року сплатив на рахунок ТзОВ «ЛК «Еталон» 21000 грн. коштів та комісію в сумі 210 грн., що підтверджується квитанцією ПАТ КБ «ПриватБанк» від 23 грудня 2015 року (а.с.21).

10 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ «ЛК «Еталон» із заявою про розірвання договору фінансового лізингу та повернення сплачених коштів (а.с. 52). Однак листом від 26 лютого 2016 року №257 відповідач повідомив про те, що вищевказаний договір фінансового лізингу вважається розірваним з 10 лютого 2016 року і сплачена сума комісії за організацію даного договору в розмірі 21000 грн. поверненню не підлягає відповідно до п.12.12 ст.12 вказаного договору та п.3 ст.7, ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» (а.с.20).

Частково задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що умови договору фінансового лізингу є несправедливими, у відповідача відсутня ліцензія для здійснення даного виду фінансової діяльності та спірний договір не був нотаріально посвідчений.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

Згідно п.5.1 вищевказаного Договору предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 50 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу та комісії за організацію на умовах викладених у п.5.4 цього договору, а також відшкодування платежів за реєстрацію та страхування предмета лізингу.

Відповідно до п.5.4 Договору фінансового лізингу №003380 від 23.12.2015 року розмір комісії за організацію та комісії за передачу предмета лізингу встановлюється у Додатку №1. У разі збільшення вартості предмета лізингу до моменту його замовлення лізингодавцем, відповідно до цього договору, лізингоодержувач повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем з метою відповідності відсоткового розміру авансового платежу визначеного у додатку №1 до цього договору фактичній вартості предмета лізингу на момент його купівлі у продавця, а також одноразово сплатити різницю комісії за організацію до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем. У разі зменшення вартості предмета лізингу на момент його передачі лізингоодержувачу різниця комісії за організацію поверненню не підлягає. В такому випадку остаточна вартість предмета лізингу та поточні лізингові платежі будуть розраховані, визначені та встановлені в додатковій угоді до даного договору.

В п.8.2.1 Договору визначено, що перший лізинговий платіж складається із: а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього договору (надалі - «Комісія за Організацію»), яка розраховується у додатку №1 до даного договору та становить 10% від вартості предмету лізингу; б) авансу ціни предмета лізингу, який розраховується як: авансовий платіж, який визначений у додатку №1 до даного договору та становить 50% вартості предмету лізингу; в) комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу, як платіж, що покриває витрати лізингодавця, пов'язані з організацією передачі предмета лізингу на користь лізингоотримувача. Розмір комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу визначений в додатку №1 до даного договору та становить 3% від вартості предмета лізингу.

Згідно з пунктом 8.2.3 вищевказаного Договору фінансового лізингу лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати «другий лізинговий платіж», який складається з періодичних лізингових платежів, а ті в свою чергу з: відшкодування частини вартості предмета лізингу; сплати відсоткової ставки за користування предметом лізингу (вказаної в додатку №2 до Договору); сплати комісії за супроводження договору (розмір комісії вказано в додатку №2 до Договору) і становить 5%.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

В частині п'ятій цієї норми вказано, що у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Як вбачається у договорі фінансового лізингу № 003380 від 23 грудня 2015 року, укладеному між сторонами, виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до пункту 3.5 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

З матеріалів справи вбачається, що судом не було встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії) та суперечить вимогам законодавства.

За своєю правовою природою спірний договір є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Встановлено, що договір фінансового лізингу №003381 від 23 грудня 2015 року не був нотаріально посвідчений у відповідності до вимог ст. 799 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене та вимоги закону, суд першої інстанції вірно встановив, що вищенаведені умови договору фінансового лізингу є несправедливими, у відповідача відсутня ліцензія для здійснення даного виду фінансової діяльності та спірний договір не був нотаріального посвідчений.

Колегія суддів вважає, що рішення суду є законним, обгрунтованим, підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" - відхилити.

Рішення Збаразького районного суду від 24 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3