Рішення № 63743572, 20.12.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/5033/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/789/1372/16 Доповідач - Міщій О.Я.Категорія - 25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Міщія О.Я.

суддів - Ткач З. Є., Ходоровський М. В.,

при секретарі - Шмигельська І.З.

з участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.09.2016 р. по справі за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_3 до ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 ОСОБА_3 звернулася в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що 29.08.2014 р. вона уклала з ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна договір страхування подорожуючих за кордон. 28.10.2014 р. під час перебування на навчанні у Швеції з нею стався страховий випадок внаслідок раптової хвороби. Страхова компанія лише частково відшкодувала витрати, понесені у зв'язку з лікуванням, перерахувавши кошти на рахунок медичної установи у Швеції. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25.09.2015 р. стягнуто з відповідача решту понесених нею витрат на лікування в сумі 18351,25 грн.

ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна фактично повернула їй вказану суму заборгованості за договором страхування лише 07.03.2016 р., тому ОСОБА_1 - М.І. просила стягнути з відповідача пеню за прострочення виплати згідно умов договору в сумі 9799,57 грн., а також 9666,58 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 804,95 грн. процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання. Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача 695,76 грн витрат, які вона понесла для придбання ліків у зв'язку із страховим випадком.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачка уточнила свої вимоги, просила стягнути з відповідача 8992,11 грн. пені, 9666,20 грн інфляційних та 739,08 грн. процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також 680,37 грн. витрат на придбання ліків, а всього 20077,76 грн.

В апеляційному суді представник позивачки просила зменшити суму стягнення, вказавши, що при розрахунку пені слід враховувати не календарні, а банківські дні прострочення, що передбачено п. 2.7.13 договору страхування. У зв'язку з цим просила стягнути з відповідача 7505,64 грн. пені, а також 9389,18 грн. інфляційних втрат, 740,31 грн. процентів і 680,37 грн. витрат на придбання ліків, що в загальному становить 18315,50 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08.09.2016 р. позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна на користь ОСОБА_1 ОСОБА_3 20077,76 грн. та 551,20 грн. судового збору в дохід держави.

В апеляційній скарзі ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення не відповідає вимогам закону.

ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна вказала, що відповідно до умов договору страхування рішення про виплату страхового відшкодування здійснюється протягом 15 робочих днів з часу подання відповідної заяви та необхідних документів, які підтверджують суму витрат застрахованої особи. Враховуючи те, що ОСОБА_1 - М.І. звернулась із заявою до страховика 20.03.2015 р., розрахунок заборгованості необхідно проводити з 03.04.2015 р., а не з 03.11.2014 р. як вказує позивачка. Тому, страхова компанія зазначила, що загальна сума, яка підлягає до стягнення, становить 10373,28 грн., і складається з 3621,02 грн. - інфляційних втрат, 512.83 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 6239,43 грн. - пені.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, тому стягнув з відповідача в користь ОСОБА_1-М.І. в загальному 20077,76 грн. заборгованості.

Однак, повністю погодитися з таким висновком суду неможливо.

Судом встановлено, що 29.08.2014 року ОСОБА_1 ОСОБА_3 уклала договір страхування подорожуючих за кордон №1849232 із страховиком ПрАТ «Страхова компанія ПЗУ Україна

Згідно п.п. 2.7.1.3 договору страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату у передбачений договором страхування строк та у встановленому порядку.

Із пояснень позивачки, інших матеріалів справи видно, що 28.10.2014 року, під час перебування на навчанні в Швеції, із ОСОБА_1-М.І. стався страховий випадок. У зв'язку з настанням страхового випадку страхова компанія відшкодувала за лікування ОСОБА_1-М.І. 1268 шведських крон, перерахувавши кошти на рахунок медичної установи у Швеції.

Сторони визнали вказані обставини.

Як видно із змісту рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25.09.2016 р., стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія ПЗУ Україна в користь ОСОБА_1-М.І. 18351,25 грн. решти витрат, які понесла позивачка у зв'язку з настанням страхового випадку.

Фактично дане рішення суду було виконане 07.03.2016 року.

Представник позивачки в суді зазначила, що сума позову складається із втрат, які понесла ОСОБА_1-М.І. у зв'язку з несвоєчасним виконанням страховиком зобов'язань згідно умов договору страхування.

За правилами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України, право на настойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Аналогічні положення щодо зобов'язання страховика сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом, у разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати, містяться в ст. 992 ЦК України.

Таким чином пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання до дня, коли зобов'язання не буде виконано.

Згідно з частиною другої статті 625 ЦК України у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України, котрий виклав зазначену правову позицію в постанові від 01.10.2014 року у справі №113цс14, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів при застосуванні вказаних норм права.

Отже, суд правильно виходив з того, що слід стягнути з відповідача інфляційні втрати та проценти за час прострочення виплати страхового відшкодування, а також пеню згідно умов договору страхування.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що рішення суду слід змінити, оскільки суд не повністю з'ясував обставини справи, зокрема щодо періоду прострочення зобов'язання та суми заборгованості.

Відповідно до п. 2.7.1.3. договору, страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату у передбачений договором страхування строк та у встановленому порядку.

Висновок суду про те, що страховик прострочив страхову виплату починаючи з 03.11.2014 р. колегія суддів вважає необгрунтованим.

Відповідно до ст. ст. 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як видно із змісту п. 3.3.1, п. 3.3.1.1, п. 3.3.1.2 договору страхування № 1849232 страховик здійснює страхову виплату шляхом оплати наданих послуг закладам, які надали медичну допомогу застрахованій особі або відшкодовує понесені витрати безпосередньо застрахованій особі у разі, якщо ця особа самостійно організувала та/або оплатила послуги.

Судом встановлено, що відповідач оплатив за надані послуги медичному закладу, а також відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25.09.2015 р. - 07.03.2016 р. сплатив безпосередньо ОСОБА_1-М.І., 18351,25 грн. понесених витрат на лікування в рамках договору страхування.

Із змісту позовних вимог видно, що ОСОБА_1-М.І. звернулась до суду про стягнення коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання з повернення витрат, які вона самостійно понесла в межах страхового договору.

Відповідно до п.3.3.7 договору страхування для отримання страхової виплати страхувальник/застрахована особа (близькі родичі застрахованої особи) повинен звернутись до страховика протягом 30 ти днів з моменту повернення із за кордону.

Згідно п. 3.3.8 цього договору рішення про страхову виплату або відмову у страховій виплаті приймається Страховиком протягом 15-ти робочих днів з моменту отримання Страховиком усіх необхідних та належним чином оформлених документів.

Представник відповідача просив суд при вирішенні спору врахувати вказані умови договору і провести розрахунок відшкодування з 03.04.2015 р., врахуваши, що позивачка подала заяву про страхову виплату 20.03.2015 р.

Вказані пояснення підтверджуються заявою ОСОБА_1-М.І. про страхову виплату, подану 20.03.2015 (а.с.20).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що період для розрахунку суми заборгованості слід визначити з 03.04.2015 р. до 07.03.2016 р.

Як видно із змісту заперечень та апеляцйної скарги, відповідач погодився щодо розрахунку заборгованості саме за цей період (а.с. 17-18, 62-63).

Доводи представника ОСОБА_1-М.І. - ОСОБА_4, які покладені в основу рішення суду про те, що відповідачу було відомо про суму збитків, понесених застрахованою особою, з часу настання страхового випадку, тому порушення прав позивачки починається з 03.11.2014 р., колегія суддів вважає безпідставними. Обов'язок страховика, передбачений п. 2.7.1.2 договору страхування, щодо вжиття протягом двох днів як стане відомо про настання страхового випадку заходів для оформлення необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати, не означає, що страхова компанія зобов'язана провести страхову виплату застрахованій особі після спливу зазначених двох днів, оскільки умови здійснення страхової виплати застрахованій особі передбачені п.п. 3.3.1 3.3.10 договору страхування (розділ 3.3 договору) (а.с. 38-50).

Слід також врахувати, що відповідно до частини Б, яка є невід'ємною частиною договору страхування, сторони передбачили письмову форму заяви про настання страхового випадку та страхову виплату, яка надсилається застрахованою особою на адресу страховика протягом 30-ти днів після повернення в Україну (а.с. 49). Тому пояснення представника ОСОБА_4 в апеляційному суді про те, що договором не передбачено письмової форми для звернення до страховика щодо страхової виплати є безпідставними.

Пунктом 2.7.1.3 передбачено що за несвоєчасне здійснення страхової виплати з вини страховика застрахованій особі сплачується пеня за кожен банківський день прострочення платежу в розмірі 0.1% від суми, що належить до сплати, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла за період прострочення платежу.

З матеріалів справи видно, що страхове відшкодування, яке ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна виплатило позивачці, становить 18351,25 грн. Кількість банківських днів з 03.04.2015 по 07.03.2016 р. становить 234 дні (189 днів у 2015 р. та 45 днів у 2016 р.) Тому пеня, яка підлягає до стягнення за несвоєчасне здійснення страхової виплати за період з 03.04.2015 по 07.03.2016 р. становить 4293,90 грн. (18351,25 грн / 100 * 0,1 % = 18,35 грн. - за один день прострочення). Отже, за 234 банківських дні сума пені становить 4239,90 грн. (18,35 х 234).

Інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України, з суми 18351,25 грн. враховуючи індекс інфляції, встановлений Державною службою статистики України, за період з 03.04.2015 р. по 07.03.2016 р. становитиме 4312,47 грн. (Інфляційні втрати, розраховані на підставі даних Державної служби статистики України в зазначений період, згідно базового індексу споживчих цін 1) квітень 2015 114,0 %; 2) травень 2015 102,2 %; 3) червень 2015 100,4 %; 4) липень 2015 99,0 %; 5) серпень 2015 99,2 %; 6) вересень 2015 102,3 %; 7) жовтень 2015 98,7 %; 8) листопад 2015 102,0 %; 9) грудень 2015 100,7 %; 10) січень 2016 100,9 %; 11) лютий 2016 99,6 %; 12) березень 2016 101,0 %). Формула для здійснення розрахунку інфляційних втрат за місяць: Х (сума боргу)* % індексу інфляції /100 Х.

Отже, враховуючи, що за квітень 2015 р. індекс інфляції становить 114 %, таким чином інфляційні втрати складають 14 %, що в абсолютному значенні по відношенню до заборгованості 18351,25 грн. становить 2569,17 грн. (18351,25 * 114 / 100 18351,25); за травень 2015 р. інфляційній втрати становлять 403,72 грн., за червень 2015 р. 73,40 грн., липень, серпень 2015 р. відсутні інфляційні втрати, вересень 2015 р. - 422,07 грн., жовтень 2015 р. - відсутні інфляційні втрати, листопад 2015 р. 36,70 грн., грудень 2015 р. - 128,45 грн., січень 2016 р. - 165,16 грн., лютий 2016 р. відсутні інфляційні втрати, березень 2016 р. - 183,50 грн. Сума інфляційних втрат за кожен з місяців разом становить 4312,47 грн.

3 % річних за період з 03.04.2015 по 07.03.2016 р. із суми 18351,25 грн. становить 511 грн. ( 1. 18351,25 грн. /100 х 3 % = 550 грн. - 3 % в рік, від суми боргу, 2. 550 грн. / 365 днів = 1,50 сума прострочення за один день 3. 1,50 грн. х 339 днів період прострочки = 511 грн.)

Щодо розрахунку, поданого позивачкою, то він суперечить умовам договору, оскільки проведений за період з 03.11.2014 р.

Розрахунок відповідача, поданий у суді першої інстанції, а також долучений до апеляційної скарги не відповідає договору страхування в частині, яка стосується пені, оскільки представник відповідача врахував не банківські, а календарні дні прострочення, що не узгоджується з п. 2.7.1.3 договору № 1849232.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення в користь позивачки 223 шведських крон, що еквівалентно 680,37 грн., вартості медичного препарату, придбаного страхувальником період 28-30.10.2014 р., оскільки вказана вимога відповідає п. 3.2.1. договору. Як видно із змісту рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25.09.2015 р. вказана сума витрат застрахованої особи, яка підтверджується необхідними документами, не була стягнута з страховика. Крім того, слід врахувати і те, що ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна не заперечувала у суді щодо задоволення позову в цій частині та не оскаржила зазначену суму стягнення в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що рішення суду слід змінити, зменшивши розмір стягнення заборгованості пені, інфляційних та 3 % річних, вартості медичного препарату до 9797,74 грн. (4293,90 грн. - пеня + 4312,47 грн. - інфляційні втрати + 511 грн. - 3 % річних + 680,37 грн. - вартість медичного препарату) В решті, тобто в частині стягнення судових витрат, рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28.09.2016 р. - змінити, зменшивши розмір стягнення заборгованості.

Стягнути з ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна в користь ОСОБА_1 ОСОБА_3 9106,24 грн. заборгованості.

В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28.09.2016 р. залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_5