Ухвала суду № 63743537, 26.12.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/17801/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/789/1344/16 Доповідач - Ходоровський М.В.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Фащевська Н. Є., Щавурська Н. Б.,

при секретарі - Панькевич Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ УкрСиббанк про визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСибБанк» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №11179490000 від 06.07.2007 року, укладеного між нею та АКІБ «УкрСибБанк».

Позивачка зазначила, що при укладанні кредитного договору Банком були порушенні норми чинного законодавства і недотриманні вимоги статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», розділу 3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», в порушення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» включено несправедливі умови, укладанням спірного договору її було введено в оману щодо розміру відсотків, що підлягають до сплати за користування кредитними коштами, кредит було надано банком в іноземній валюті за відсутності у відповідача ні індивідуальної на генеральної ліцензії.

Посилаючись на зазначені обставини позивачка просила позов задовольнити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 04 жовтня 2016 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновку суду обставинам справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про розгляд справи, у судове засідання не зявилися. Згідно поданої заяви представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить розгляд справи проводити без її участі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 06 липня 2007 року між АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11179490000, згідно з умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 59 500 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на дату укладання договору, становило 300475 гривень з визначеною датою повернення коштів не пізніше 05.07.2028 року, якщо зі згоди сторін не буде встановлено іншої дати повернення коштів.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні кредитного договору на отримання кредиту в іноземній валюті за заявою позичальника ОСОБА_3, їй було належним чином роз'яснено та повідомлено всі кредитні умови, зокрема, сума кредиту, розмір відсотків, орієнтовну вартість кредиту та детальний розпис загальної вартості кредиту, який оцінюється та визначається сторонами самостійно, виходячи із належного виконання зобов'язань, в пунктах 1.2, 1.3 Кредитного договору вказано строки та порядок здійснення плати за отриману позику; на виконання умов статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» Банк отримав від споживача письмове підтвердження, що позичальник власним підписом засвідчив факт та згоду з умовами цього Договору, підтвердив права та обов'язки за цим Договором і погодився з ними, підтвердив здатність виконувати умови цього Договору, та ту обставину, що усі умови Договору йому зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до себе, а також що перед укладанням цього Договору отримав від Банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема ЗУ «Про захист прав споживачів», (п.12 Договору кредиту); позивачці перед укладенням Кредитного договору було роз'яснено про валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором; позивачкою пропущено встановлений законом трирічний строк позовної давності на звернення до суду (ст. 257 ЦК України), котрий слід обраховувати з моменту укладання спірного договору.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 627 Цивільного кодексу України, з посиланням на статтю 6 Кодексу передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, в силу ст. 638 ЦК України вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Так, стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній станом на дату укладення кредитного договору) передбачає, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Частина 2 статті 11 цього Закону передбачає, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживачу у письмовій формі, зокрема, про:

кредитні умови, які включають мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови.

Частина 4 статті 11 Закону (в редакції станом на дату укладання кредитного договору) встановлює, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються, зокрема:

- сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача: право дострокового повернення кредиту.

Пункт 2 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.2007р. №168, передбачає, що Банки зобов'язанні перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши, зокрема, таке:

умови кредитування, а саме можливу суму кредиту; орієнтовну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту.

Підпункт 2.4, 2.5 Правил встановлює, що Банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією. Банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів.

Згідно підпунктом 3.1 пункту 3 Правил Банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупності вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.

Згідно підпункту 3.2 пункту 3 Правил кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі. - щомісяця, щокварталу тощо) у розмірі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Відповідно до підпункту 3.6 пункту 3 Правил Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії. які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору. Унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди н укладення кредитного договору тощо).

У разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язанні під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач, а також надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Встановлено, що відповідно до п. 1.1. Договору кредиту позивачці перед укладенням Кредитного договору було роз'яснено про валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором, вона усвідомлювала можливість виникнення курсових ризиків, її воля позичальника була спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, а саме отримання кредиту саме в іноземній валюті та його належного виконання також у валюті кредиту.

Згідно п.12 Договору кредиту позичальник власним підписом засвідчив факт та згоду з умовами цього Договору, підтвердив права та обов'язки за цим Договором і погодився з ними, підтвердив здатність виконувати умови цього Договору, та ту обставину, що усі умови Договору йому зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до себе, а також що перед укладанням цього Договору отримав від Банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема ЗУ «Про захист прав споживачів».

Встановлено, що позивачка звернулася в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСибБанк» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №11179490000 від 06.07.2007 року, укладеного між нею та АКІБ «УкрСибБанк» у листопаді 2015 року, тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності на звернення до суду (ст. 257 ЦК України), котрий слід обраховувати з моменту укладання спірного договору.

Суд першої інстанції правильно визнав, що позивачкою не доведено, яким чином факт можливого недотримання банківського законодавства банком щодо ліцензування певних видів банківської діяльності порушує її права, набуті в результаті укладання правочину.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову.

Рішення суду є законним, обгрунтованим, підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_4