Рішення № 63742313, 22.12.2016, Радехівський районний суд Львівської області

Справа №451/1042/16-ц

Провадження № 2/451/434/16

РІШЕННЯ

іменем України

22 грудня 2016 року

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Мулявка О.В.

за участі: секретаря судового засідання Крикавської М.М.

та представників: позивача ОСОБА_1

третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання у м.Радехів справу за позовом ОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_3, в інтересах дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи Орган опіки та піклування Радехівської районної державної адміністрації, Сушнівська сільська рада Радехівського району Львівської області про визнання батьківства недійсним, встановлення факту батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька, визнання ОСОБА_4 позбавленим батьківського піклування та визнання ОСОБА_3 піклувальником ОСОБА_6, -

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2016 року, діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_4, до суду звернувся ОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_3, із позовом, відповідно до вимог якого, просить визнати недійсним батьківство ОСОБА_5 над ОСОБА_7. Крім цього, просить встановити факт, що ОСОБА_8 був батьком ОСОБА_4 та зобов'язати Сушнівську сільську раду Радехівського району Львівської області внести зміни до актового запису про народження №3 від 26 липня 2004 року, виключивши відомості про ОСОБА_5, як батька ОСОБА_4, також включити відомості про ОСОБА_8, як батька ОСОБА_4 і змінити прізвище та по-батькові ОСОБА_4 на ОСОБА_9, при цьому визнати ОСОБА_3 опікуном та піклувальником ОСОБА_10.

В обґрунтування вимог посилається на обставини, що 06.01.1983 у ОСОБА_3 та її чоловіка - ОСОБА_11 народилася донька ОСОБА_12.

У повнолітньому віці ОСОБА_12 одружилася з ОСОБА_5, відповідно і змінила своє прізвище та у спільному шлюбі у них народилася донька - ОСОБА_13.

Хоча спільне сімейне життя у них і не зовсім складалося, однак вони продовжували перебувати у зареєстрованому шлюбі.

16.07.2004 року ОСОБА_14 народила сина, а оскільки перебувала у зареєстрованому шлюбі, то за своєю усною заявою записала його, як сина свого офіційного чоловіка.

На підставі цього, 26.07.2004 Сушнівською сільською радою Радехівського району Львівської області дитину було зареєстровано, як ОСОБА_4.

На момент народження дитини, її чоловік ОСОБА_5 не знав, що не є біологічним батьком такого.

Лише згодом, зі спливом певного часу, ОСОБА_14 повідомила своїм близьким, що хлопчик, а саме ОСОБА_4-З.Р., не є сином ОСОБА_5, а насправді є сином ОСОБА_8.

Оскільки ОСОБА_4-З.Р. вже навчався у школі, не в повній мірі міг усвідомлювати справжніх життєвих обставин, будь-які заходи щодо підтвердження справжнього факту батьківства, а ні батьками, а ні близькими не вживалися.

Після розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_14, що мало місце 22.05.2007 року, остання зареєструвала шлюб із справжнім батьком свого сина -ОСОБА_8, та змінила своє прізвище на ОСОБА_8.

Вже після цього, коли хлопчик дещо підріс та почав розуміти життєві обставини, йому було повідомлено про його біологічного батька, однак через складні життєві обставини будь-яких заходів щодо внесення справжніх даних у документи хлопчика рідними не вживалося.

Крім того, дізнавшись про справжнього батька хлопчика, ОСОБА_5 взагалі перестав із ним спілкуватися.

26.04.2016 року ОСОБА_15 померла, а 29.04.2016 року через хворобу помер і ОСОБА_8.

За таких обставин ОСОБА_4-З.Р., хоч і маючи офіційно зареєстрованого в документах батька, фактично залишився сиротою.

Відповідно з цього часу і дотепер вихованням дитини займається його бабця - ОСОБА_3.

Родина ж ОСОБА_8 уникає визнання родинних відносин з хлопчиком.

Із врахуванням наведеного, ОСОБА_4-З.Р. мав би отримувати відповідну матеріальну допомогу та претендувати на отримання певних пільг, чого на даний час позбавлений, а це в свою чергу ускладнює надання належного матеріального забезпечення дитині, що беззаперечно впливає і на якість його виховання.

Разом з тим, ОСОБА_4-З.Р., як рідний син ОСОБА_8, має право на отримання спадщини після смерті свого батька і є спадкоємцем першої черги.

Оскільки родина ОСОБА_8, з невідомих причин, чинить перешкоди у визнанні родинних звязків зі ОСОБА_4-З.Р., то на прохання родичів померлої ОСОБА_15, за їх кошти, але за заявою ОСОБА_5 для підтвердження факту батьківства було проведено молекулярно-генетичну експертизу, для реалізації якої було надано взірці букального епітелію ОСОБА_5 і ОСОБА_4-З.Р., а також рушник, яким до дня смерті користувався у лікарні ОСОБА_8.

Згідно висновку експертного молекулярно-генетичного дослідження №10/5д від 02.07.2016 ОСОБА_5 не може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4. З ймовірністю 99,98% біологічним батьком вказаної дитини може бути ОСОБА_8, кров якого знаходилася на наданому на дослідження рушнику.

Із посиланням на норми матеріального та процесуального права, а також судову практику, просить вимоги задоволити.

Позивач та її повноважний представник вимоги підтримали та виклали свої обґрунтування аналогічно, зазначеним у заяві (а.с.2-5). Окрім цього, представник наголосив, що долею та життям ОСОБА_4-З.Р., ОСОБА_5 не цікавиться та жодної уваги тому не приділяє. Дитина проживає із своєю бабою ОСОБА_3, яка опікується таким. Відповідно наголосив та уточнив підстави позовних вимог, зазначивши, що ОСОБА_4-З.Р. є дитиною, позбавленою батьківського піклування. Також, надавши до суду письмову заяву, ОСОБА_1 клопотав про віднесення судових витрат за рахунок ініціатора позову (а.с.67). Позов просять задоволити.

Відповідач, надавши до суду заяву із визнанням вимог, клопотав про розгляд справи за його відсутності. Окрім цього зазначив, що за погодженням із позивачем, просить судові витрати покласти на ОСОБА_3 (а.с.48).

Також і представник третьої особи Сушнівської сільської ради Радехівського району, не заперечивши позовні вимоги, просила розгляд справи здійснити за її відсутності (а.с.60).

Представник органу опіки та піклування Радехівської районної державної адміністрації ОСОБА_2 вимоги щодо призначення опікуна (піклувальника) заперечила, зазначивши при цьому, що у свідоцтві про народження дитини зазначена особа, яка на даний час є батьком ОСОБА_4-З.Р., а тому не позбавлений права на здійснення опіки над останнім. У цілому підтримала висновок Радехівської РДА №02-28/2454-10 (а.с.61-62) та у задоволенні решти вимог, не заперечила.

Вислухавши пояснення позивачки та її представника, а також представника третьої особи, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до положень ст.ст.11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

На підставі ст.ст.10,60,61 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п.5 ч.2 ст.234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.1 ст.257 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

У контексті вимог ч.2 ст.256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення і такий перелік справ не є вичерпним.

Відповідно до вимог ст.122 СК України дитина, яка зачата і (або) народилася у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоровя про народження дружиною дитини.

Так, судом встановлено та не заперечено сторонами, що за час перебування у шлюбі ОСОБА_16 та ОСОБА_14, у них 16 липня 2004 року народився син ОСОБА_17 та у свідоцтві про народження дитини в графі «Батько» зазначено ОСОБА_5 (а.с.10).

Згідно даних, викладених у висновку експертного молекулярно-генетичного дослідження №10/5д від 02.07.2016, ОСОБА_5 не може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4. З ймовірністю 99,98% біологічним батьком вказаної дитини може бути ОСОБА_8, кров якого знаходилася на наданому на дослідження рушнику (а.с.20-24).

З урахуванням наведеного суд приходить до переконання, що вимоги стосовно визнання недійсним батьківства ОСОБА_5 над ОСОБА_7, є належно обґрунтованими.

Крім цього, у подальшому 22 травня 2007 року, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 було розірвано та 04 серпня цього ж року, між останньою та ОСОБА_8 було зареєстровано шлюб (а.с.13).

Із копій свідоцтв про смерть серії І-СГ №413893 та серії І-ТП №287871 вбачається, що ОСОБА_15 померла 26 квітня 2016 року, а ОСОБА_8 29 квітня 2016 року, відповідно (а.с.16-17).

У контексті вимог ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду та підставою для визнання такого є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Стосовно обставин, що ОСОБА_8 був біологічним батьком ОСОБА_4-З.Р., суд робить посилання на той же висновок експерта, що зазначено вище №10/5д від 02.07.2016 (а.с.20-24).

Із наведеного вище, суд вважає доведеними обставини, що біологічні батьки ОСОБА_4 померли, ОСОБА_5 тривалий час не проживає разом з хлопчиком, не бере участі в його вихованні та утриманні, не виявляє щодо дитини батьківської турботи, а дитиною опікується виключно його бабуся ОСОБА_3, тобто малолітній Вячеслав-Зеновій позбавлений батьківського піклування.

Встановлення опіки та піклування є дуже важливим питанням, саме тому законодавець чітко зазначає органи, до компетенції яких відноситься встановлення опіки та піклування.

Вирішуючи питання про призначення повнолітній особі опіки або піклування суд не діє самостійно, а приймає відповідне процесуальне рішення із врахуванням даних, викладених у висновку відповідного органу, про необхідність встановлення опіки або піклування, а також розглядає поданий висновок щодо кандидатур опікунів (піклувальників).

Встановлення ж опіки над малолітньою особою та встановлення піклування над неповнолітньою особою має певні особливості.

За змістом статті 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до вимог ч.4 ст.60 ЦК України, встановлення опіки над малолітньою особою або встановлення піклування над неповнолітньою особою в судовому порядку допускається лише у тому випадку, якщо під час розгляду судом будь-якої повязаної з дитиною справи стане відомо, що дитина позбавлена батьківського піклування.

Тобто, констатуючи, що ОСОБА_17 позбавлений батьківського піклування, суд вважає за необхідне встановити над ним опіку, призначивши позивачку опікуном.

З урахуванням наведеного, вимога ініціатора позову стосовно призначення ОСОБА_3 піклувальником дитини, до задоволення не підлягає.

Щодо даних, викладених у Висновку Радехівської райдержадміністрації №02-28/2454-10 від 24.11.2016, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні вимог матеріального права та обставин, встановлених судом, відсутність у такому підстав для встановлення опіки над дитиною та, як зазначено, відсутність підстав для надання ОСОБА_4-З.Р. статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно, обґрунтовуючи своє рішення, суд не робить посилання на зазначений висновок.

Під час вирішення позовних вимог, судом, окрім іншого, приймається до уваги, що в силу вимог ч.2 ст.31 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Положеннями ст. 174 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

В силу вимог ч.2 ст.11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

За таких обставин, на переконання суду, визнання позову відповідачем є його процесуальним правом, передбаченим у статтях 31 та 174 ЦПК України. І таким правом щодо предмета спору відповідач розпоряджається на власний розсуд.

Судом встановлено, що відповідач, підписавши заяву про визнання позову (а.с.48), не обмежений у повноваженнях на вчинення зазначеної процесуальної дії.

Судом також встановлено, що визнання відповідачем позову, жодним чином не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для постановлення ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовження судового розгляду.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Із врахуванням позиції представника позивача, викладеній у поданій ним заяві, яка в повній мірі відповідає вимогам ст.ст.27,31 ЦПК України, суд приходить до висновку, що здійснювати розподіл судових витрат не має потреби.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212-215,256 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати недійсним батьківство ОСОБА_5 над ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановити факт, що ОСОБА_8 був батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Сушнівську сільську раду Радехівського району Львівської області внести зміни до актового запису про народження №3 від 26 липня 2004 року, зокрема:

виключити відомості про ОСОБА_5, як батька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1;

включити відомості про ОСОБА_8, як батька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1;

змінити прізвище та по-батькові ОСОБА_4 на ОСОБА_9.

Визнати ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області через Радехівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийОСОБА_18