Рішення № 63741878, 12.12.2016, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6394/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2016 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

за участю секретаря: Каралюс Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за участю третьої особи Львівського комунального підприємства «Нове» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, суд

в с т а н о в и в:

ЛКП «Залізничнетеплоенерго» звернулося до суду із позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути із відповідачів 6186,58 грн. заборгованості за теплову енергію за період з 01.07.2014 року по 30.11.2015 року. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачам надаються послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1, якими вони користуються, проте належним чином не виконують своїх обовязків щодо їх оплати, що й спричинило виникнення заборгованості у зазначеному вище розмірі. Факт надання теплоносія до будинку підтверджується матеріалами справи. Зазначає, що заборгованість утворилася за період з липня 2014 року по листопад 2015 року.

Суд, ухвалив справу розглядати без участі представника позивача ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності №10/148 від 27.01.2016 року /а.с.83/, яка представила заяву, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розглядати справу у її відсутності та проти заочного розгляду справи не заперечує /заява в матеріалах справи/, що відповідає вимогам ст.158 ЦПК України.

Відповідачі, які належним чином повідомлялися про розгляд справи судом, що стверджується оголошенням, опублікованим в газеті «Львівська пошта» від 26.12.2015 року, повідомленнями про вручення поштових відправлень, розпискою про повідомлення /а.с.76, 97, 108, 113, 115, 119, 122, 123/, проте в судові засідання не зявилися, заяви про розгляд справи за їхньої відсутності не подали, про причини неявки не повідомили, крім цього, представник позивача зазначила, що не заперечує проти заочного вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа ЛКП «Нове», яка належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, не направила в судове засідання свого представника, про причину неявки суд не повідомила.

Вивчивши матеріали справи, а також оглянувши цивільні справи №2-3122/11 та №1309/3184/12, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст.10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що квартира №225 на вул. Виговського, 72 у м. Львові належить Львівській міській раді, та згідно витягу з протоколу № 39 спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету головного заводу ЛОРТА від 17.01.1996 року ОСОБА_1, як черговику за № 12 в пільговому списку при народженні близнят за № 3 вирішено надати квартиру № 225 на вул. Виговського, 72 у м. Львові, що складається із чотирьох кімнат, житловою площею 44, 3 кв.м., кухні, площею 9,0 кв.м., комунальних вигод, загальна площа квартири становить 73,4 кв.м.

Також встановлено та підтверджується довідкою з місця проживання про склад сімї і прописки ЛКП «Нове» №1377, в квартирі зареєстровані однак не проживають ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /а.с.82, 92, 93/.

Судовим наказом Залізничного районного суду м. Львова від 26.03.2015 року з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 1949,48 грн., однак даний наказ скасовано судом 12.06.2015 року /а.с.5/.

Відповідно до Закону України № 1198 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 року ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» доповнено частиною 4 та визначено, виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для обєктів усіх форм власності є субєкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Вказаний закон набрав чинності з дня його опублікування 07.06.2014 року, а тому нарахування оплати за теплову енергію для населення та проведення розрахунків із виконавцем послуг почалось з 01.07.2014 року.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно ст.13 цього Закону до житлово-комунальних послуг відносяться - комунальні послуги, в тому числі централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, централізоване опалення, та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до ст.16 Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником (ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст.20 Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту користування цими послугами.

Згідно ст.156, 162 ЖК України, власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Відповідно до ст.179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду ЖБК, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Обов'язок на власників жилого приміщення по несенню витрат на утримання будинку і при будинкової території, сплаті комунальних послуг покладений також нормами ст.322 ЦК України, ст.12, 13, 20, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків,затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8.10.1992 року, п.17, 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року.

Частиною 1 ст.64 ЖК України передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення; повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до п.25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Зі змісту п.13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (обєму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Згідно з приписами ст.322 ЦК України саме власник майна зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором і законом.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в разі, коли жиле приміщення належить особі на праві власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа. Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких витратах визначається його власником і обов'язки по оплаті вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст.156 ЖК України).

У відповідності до ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Як встановлено судом, відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані однак не проживають в квартирі №225 на вул.Виговського, 72 у м.Львові.

Оглянувши цивільні справи №2-3122/11 та №1309/3184/12 суд бере до уваги, що рішенням апеляційного суду Львівської області від 18.11.2015 року рішення Залізничного районного суду м.Львова від 25.02.2013 року скасовано, та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про виселення відповідачів з квартири №225 на вул.Виговського, 72 у м. Львові без надання іншого жилого примішення та його вселення відмовлено /матеріали цивільної справи №1309/3184/12 т.2 а.с.86-89/

Як вбачається із письмових пояснень представника відповідача ОСОБА_4- адвоката ОСОБА_8, який діє на підставі договору про надання правової допомоги №16ц-01М від 15.06.2016 року /а.с.101-103/ він визнав, що з 2004 року ОСОБА_4 разом із сімєю проживає в квартирі № 225 на вул. Виговського, 72 у м. Львові, а заборгованість, за словами представника, виникла у звязку з тим, що ОСОБА_3 у 2012 році звернувся із позовом про виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з даної квартири, а тому ОСОБА_4 перестав платити за теплову енергію, оскільки в нього не було впевненості, що його зі сімєю не виселять зі спірної квартири і зростом ціни на газ /а.с.124-126/.

Як встановлено судом, відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані однак не проживають в квартирі №225 на вул.Виговського, 72 у м. Львові, що стверджується актом ЛКП «Нове» /а.с.82/.

Позивачем не зазначені підстави, на яких ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як особи, які зареєстровані в квартирі, однак в ній протягом тривалого часу не проживають і відповідно не користуються наданими послугами позивачем, а ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які не зареєстровані, однак фактично проживають у квартирі, несуть солідарний обов'язок по оплаті житлово-комунальних послуг, отже вимога про стягнення з відповідачівОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суми заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.07.2014 року по 30.11.2015 року є безпідставною.

Позивач ЛКП «Залізничнетеплоенерго», яке відповідно до Закону України «Про теплопостачання» і Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є виробником і виконавцем послуг з надання теплової енергії населенню, надає такі послуги до будинку на вул. Виговського, 72 у м. Львові, в якому фактично проживають відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6,.

Факт надання теплоносія до будинку підтверджується актом №200 від 22.10.2014 року. Площа квартири відповідачів включена до всієї опалювальної площі будинку, на яку подається теплове навантаження. Як вбачається із розрахунку ЛКП Залізничнетеплоенерго /а.с.30/, заборгованість відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за центральне опалення за період з 01.07.2014 року по 30.11.2015 року складає 6186,58 грн.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнувши на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго» із ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в солідарному порядку заборгованість за теплову енергію за період з 01.07.2014 року по 30.11.2015 року в розмірі 6186,58 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому на користь позивача, з врахуванням вимог ч.2 ст.99 ЦПК України, слід стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 1218 грн. судового збору, сплаченого позивачем, та 300 грн. витрат, повязаних із опублікуванням оголошення в пресі про виклик відповідача /а.с.3, 7, 50, 55-57/.

Керуючись ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, суд

в и р і ш и в :

Позовну заяву Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» - задовольнити частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго /79054, м. Львів, вул. С.Петлюри, 4а, р/р 26001709049713 в АТ «ОСОБА_9 ОСОБА_8», МФО 325570, ЄДРПОУ 20784943/- 6 186 /шість тисяч сто вісімдесят шість/ гривень 58 копійок заборгованості за теплову енергію.

В решті позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго /79054, м.Львів, вул.С.Петлюри, 4а, р/р 26001709049713 в АТ «ОСОБА_9 ОСОБА_8», МФО 325570, ЄДРПОУ 20784943/по 506 /пятсот шість/ гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Ю.Л. Бориславський