Ухвала суду № 63740842, 23.12.2016, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу "23" грудня 2016 р.

Справа №320/8200//16-ц

2/320/4720/16

2-з/320/160/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«23» грудня 2016 року суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Сметаніна А.В., перевіривши виконання вимог ст. ст. 118-121 ЦПК України по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4, державного нотаріуса Мелітопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування в частині відчуження певних обєктів, визнання права власності на самочинно збудовані споруди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4, державного нотаріуса Мелітопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування в частині відчуження певних обєктів, визнання права власності на самочинно збудовані споруди.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 р. позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У звязку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

При цьому було встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України.

Згідно з п.4 ч.2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити ціну позову щодо вимог майнового характеру.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Спірним майном, на яке просить визнати право власності позивач є самочинно збудовані споруди.

Однак, вказана позовна заява не містить ціни позову щодо вимог майнового характеру.

Вартість самочинних прибудов, яка зазначена в технічному паспорті на житловий будинок, визначена станом на 25.05.2007 року - дата виготовлення технічного паспорту.

Таким чином, позивач повинна визначити ціну позову, яка визначається вартістю спірного майна, станом на час подання позовної заяви, з урахуванням якої і сплатити судовий збір щодо вимоги майнового характеру.

Також, відповідно до п.5 ч.2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Однак, звертаючись до суду із вимогою в частині визнання недійсним договору дарування, позивач ОСОБА_1 не зазначає підстав, передбачених ст. 203, ст. 215 ЦК України, з яких договір дарування від 27.12.2014 року слід визнати недійсним.

Крім того, відповідно до п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Доказів на підтвердження недійсності оспорюваного правочину, з підстав, визначених ст. 203 та 215 ЦК України, позовна заява не містить.

Також не надано доказів отримання ОСОБА_2 свідоцтва про права на спадщину, рішень суду, предметом яких були самовільно збудовані споруди.

Крім того, позивачем разом з позовною заявою було подано клопотання про витребування доказів, в порядку ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 133 ЦПК України витребування доказів є одним із способів забезпечення судом доказів, а отже, відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України та підпункту 13 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання вказаної заяви повинно бути сплачено судовий збір.

Статтею 134 ЦПК України встановлено вимоги до заяви про забезпечення доказів та зазначено, що до заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею 121 цього Кодексу.

Згідно з п.8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати» № 10 від 17 жовтня 2014 року сплата судового збору за подання до суду заяви про забезпечення доказів здійснюється лише за умови, що така заява розглядається у процесуальному порядку, визначеному статтею 135 ЦПК, а не за подання клопотань про витребування доказів (виклик до суду свідків, призначення експертизи, витребування письмових чи речових доказів тощо), які розглядаються відповідно до статті 130 ЦПК у попередньому судовому засіданні чи статті 168 ЦПК у судовому засіданні.

Оскільки, вказана заява подана позивачем не у попередньому судовому засіданні (ст. 130 ЦПК України) та не під час судового розгляду (ст. 168 ЦПК України), позивач повинна сплатити судовий збір за її подання.

Однак, позивачем сплачено судовий збір лише за дві вимоги - немайнового (про визнання договору дарування недійсним) та майнового (про визнання права власності на самочинно збудовані споруди) характеру, при чому останній сплачено без врахування ціни позову, яка повинна бути визначена вартістю спірного майна, станом на момент подання позовної заяви, з урахуванням якої і повинен бути сплачений судовий збір.

Отже, зазначені в ухвалі недоліки перешкоджають розгляду справи.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 р., якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Таким чином, суд вважає необхідним залишити вказану позовну заяву та заяву про забезпечення доказів без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 4 дні з дня отримання копії вказаної ухвали.

Керуючись ст. 119, ч. ч. 1,2 ст. 121 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 р., суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4, державного нотаріуса Мелітопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування в частині відчуження певних обєктів, визнання права власності на самочинно збудовані споруди - залишити без руху.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та заяви про забезпечення доказів терміном 4 дні з дня отримання копії вказаної ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А.В.Сметаніна