Ухвала суду № 63739657, 22.12.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 306/1381/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

22 грудня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Собослоя Г.Г.,

суддів - Мацунича М.В., Кондора Р.Ю.

секретарі - Терпай С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 13 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: опікунська рада Свалявської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із даним позовом, мотивуючи його тим, що відповідач перебував у шлюбі з її донькою ОСОБА_1 з 04.11.1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Від шлюбу у них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 померла. Відповідач перебуваючи в шлюбі, увесь час вів розгульний, аморальний спосіб життя, вчиняв сварки в сім'ї, дітьми ніколи не цікавився, не опікувався ними, дітей матеріально не утримував та свідомо ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей. Враховуючи наведе, позивач просила позов задовольнити.

Рішенням Свалявського районного суду від 13.10.2016 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Попереджено ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Покладено на орган опіки та піклування Свалявської районної державної адміністрації контроль за виконанням ОСОБА_4 батьківських обов'язків відносно дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_1 не погодившись із вказаним рішенням подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, винесено з неповним з'ясуванням та з неналежною правовою оцінкою наявних доказів, з безпідставним наданням переваги одним доказам перед іншими та неврахуванням доказів, які мають суттєве значення для вирішення справи, висновки суду ґрунтуються на припущеннях та на недоведених матеріалами справи обставинах і підстави передбачені чинним законодавством для відмови у позові відсутні.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, що стверджується повідомленням про вручення поштових відправлень. Однак, відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Встановлено, що батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 є: батько - ОСОБА_4 та мати - ОСОБА_5, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с. 5, 8).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с. 6).

Після смерті матері неповнолітні діти проживають разом зі своєю бабусею - ОСОБА_1 в с. Неліпино, Свалявського району.

Згідно висновку Свалявської районної державної адміністрації від 18.07.2016 року, вказаний орган вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20-21).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного суду України у пунктах 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» чітко роз'яснює, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки на підставах, передбачених ст.164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

На підставу заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач як за життя дружини, так і після її смерті не бере участі у вихованні дітей, не проявляє батьківського піклування та турботу, не утримує їх матеріально.

Судом першої інстанції встановлено, що між відповідачем та рідними його дружини, виникли неприязні відносини, що також вплинуло на участь батька у вихованні дітей.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 не ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та бажає брати участь у вихованні дітей та їх матеріальному утриманні.

Висновок Свалявської районної державної адміністрації про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав від 18.07.2016 року, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, оскільки такий не ґрунтуються на встановлених судом обставинах та вимогах закону.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачкою не надано суду переконливих доказів про те, що ОСОБА_4 негативно впливає на виховання дітей і умисно ухиляється від виконання своїх обов'язків, тобто свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками і позбавлення батьківських прав може мати місце у виняткових випадках, які судом не встановлено і суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Згідно вимог ст. 303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Свалявського районного суду від 13 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді: