Ухвала суду № 63735275, 26.12.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №575/627/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1945/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 44

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Криворотенка В. І. , Рибалки В. Г.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Правдинського робітничого кооперативу

на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 02 листопада 2016 року

у справі за позовом Правдинського робітничого кооперативу до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення із житлового будинку,

в с т а н о в и л а:

Правдинський робітничий кооператив звернувся до суду із позовом, в якому просив суд виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з домоволодіння по вул. Правдинська, 50, смт. Кириківка, Великописарівського району, Сумської області та зобовязати їх звільнити вказане житлове приміщення, вирішити питання судових витрат.

Ухвалою Великописарівського районного суду Сумської області від 20.07.2016 року залучено у якості співвідповідачів у даній цивільній справі ОСОБА_7 та малолітнього ОСОБА_6 в особі його законного представника ОСОБА_5

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачі вселилися в даний будинок на підставі ордеру і проживають по даний час. Будинок належить на праві власності робітничого кооперативу. Позивачем неодноразово пропонувалось відповідачам придбати будинок, в якому вони мешкають, а також укласти договір найму житлового приміщення, але вказані пропозиції ними ігноруються. На даний час Правдинський робітничий кооператив ліквідується і все майно продається. Оскільки мешканці будинку відмовились викупити будинок або виселитись в добровільному порядку, то позивачем було прийнято рішення про реалізацію його іншим особам та виселення відповідачів із даного житлового приміщення. В добровільному порядку вирішити цей спір не вдається, що і стало підставою звернення до суду. Крім того, в судового засіданні суду першої інстанції представник позивача зазначила, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зареєстровані та проживають у даному будинку без достатніх правових підстав.

Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 02.11.2016 року у задоволенні позовних вимог Правдинського робітничого кооперативу відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі Правдинський робітничий кооператив, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, зобовязавши відповідачів звільнити спірний житловий будинок, вирішити питання судових витрат.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що спірне житлове приміщення належить позивачу на праві власності, яке відповідно до Конституції України є непорушним. Відповідачі проживають у будинковолодінні без законних підстав, оскільки, відповідно до норм Житлового кодексу УРСР, право проживання, як і право користування виникає лише на підставі договору найму, який, не зважаючи на численні звернення позивача, наймач відмовляються укласти. Крім того, на даний час кооператив ліквідується і відповідачам було запропоновано викупити даний будинок, проте на це вони не погоджуються.

Зазначає, що через відсутність укладеного договору найму відповідачі самоправно займають житлове приміщення та порушують права кооперативу як власника, тому відповідно до положень ст. 116 ЖК УРСР мають бути виселенні без надання їм іншого житлового приміщення.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала і просила задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, який є законним представником неповнолітнього ОСОБА_6 просив скаргу відхилити і залишити рішення без змін.

Відповідач ОСОБА_7 про час розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідація власника житла не передбачена ЖК УРСР як підстава для виселення, а отже і позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідно до статуту Правдинського робітничого кооперативу, який зареєстрований у 1993 році, це споживче товариство, створене на засадах добровільного членства і взаємодопомоги з метою спільного господарювання.

Обєктами права власності споживчого товариства є майнові комплекси, будівлі, споруди, машини, устаткування, та інше.

Субєктами права власності споживчого товариства є його пайовики, трудові колективи підпорядкованих йому підприємств і організацій, а також саме споживче товариство як юридична особа. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обовязкового пайового, грошових та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів.

У разі ліквідації споживчого товариства його майно, що залишилося після сплати членами споживчого товариства пайових і інших внесків, їх частки в майні споживчого товариства та дивідендів на них, розрахунків з оплати праці, виконання зобовязань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, розрахунків із спілкою, членом якої є споживче товариство, розподіляється між членами споживчого товариства. Першочергове право викупу майна основного фонду надається трудовому колективу споживчого товариства ( а.с. 69-76).

20.11.2015 року на загальних зборах пайовиків Правдинського робітничого кооперативу було прийнято рішення про ліквідацію кооперативу, ліквідатором обрано ОСОБА_8 (а.с. 266-269).

Домоволодіння по вул. Правдинська, 50 в смт. Кириківка Великописарівського району Сумської області, яке складається з житлового будинку, ? частини гаража-сараю, погріба, огорожі, жилою площею будинку 61,1 кв.м., загальною площею 122,3 кв., належить на праві колективної власності Правдинському робітничому кооперативу на підставі рішення виконкому Кириківської селищної ради від 20.01.2000 року, разом із земельною ділянкою, на якій розташоване вказане будинковолодіння. Ці обставини сторони не оспорюють. (а.с. 8,9 10-13).

02.08.1990 року Кириківською селищною радою Великописарівського району Сумської області видано ордер на жиле приміщення № 01 ОСОБА_3 на сімю з чотирьох чоловік: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 Жилий будинок складається з чотирьох кімнат жилою площею 61,1 кв.м. по вул. Правдинській, 48. В ордері зазначено, що він є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення та дійсний протягом 30 днів (а.с. 81).

Рішенням виконавчого комітету Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області № 72 від 02.08.1990 року затверджено рішення спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Правдинського робкоопу про надання житлової площі ОСОБА_3 та членам її сімї з зняттям з квартирного обліку (а.с. 80).

У вказаному житловому будинку зареєстровані: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 43-44, 85-86).

Правдинським робітничим кооперативом неодноразово направлялись повідомлення ОСОБА_3 про необхідність укладення договору найму житлового приміщення (а.с. 16-18, 20-22, 25, 28, 30, 31).

У 2003, 2012, 2013 роках ОСОБА_3 було запропоновано викупити будинок, в якому вона мешкає, по вул. Правдинська, 50 в смт. Кириківка Великописарівського району Сумської області (а.с. 32, 34, 35).

У квітні 2014 року, грудні 2015 року, травні 2016 року ОСОБА_3 було запропоновано викупити спірне житлове приміщення або звільнити його у звязку з ліквідацією кооперативу (а.с. 37-39).

Рішенням загальних зборів пайовиків Правдинського робітничого кооперативу від 15.08.2016 року було вирішено продати будинок № 50 по вул. Правдинська за 300 000,00 грн. та в разі його не викупу мешканцями виселити ОСОБА_3 (а.с. 167).

Отже, місцевим судом встановлено, що вселення до приміщення будинку громадського житлового фонду відбулось на законних підставах. Ці обставини сторони не оспорюють.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповідно до Закону України «Про споживчу кооперацію» споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Споживча кооперація незалежна у своїй діяльності від органів державної влади, політичних партій та громадських організацій. Забороняється будь-яке втручання, що може обмежувати права споживчої кооперації або перешкоджати їх здійсненню, якщо це не передбачено законом.

Відповідно ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів.

Правовідносини між сторонами щодо права користування відповідачами приміщення житлового буднику виникли у січні 1990 році, коли родина ОСОБА_3 вселилися в будинок по вул. Правдинська, 50 в смт. Кириківка Великописарівського району Сумської області на підставі ордеру, відповідно до вимог ст. 58 ЖК УРСР.

Стаття 61 ЖК УРСР зазначає, що користування жилим приміщенням у будинках державного та громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

На час виникнення правовідносин діяв Типовий договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду в Українській РСР, який затверджений ОСОБА_10 Міністрів Української РСР від 11.08.1988 року № 243, що втратив чинність у 1998 році у звязку з затвердженням ОСОБА_10 Кабінету Міністрів України від 22.06.1998 року № 939 Типового договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду.

Представник позивача підтвердив, що кооператив отримував від родини ОСОБА_3 оплату за користування спірним приміщенням, що вказує про виникнення договірних правовідносин з приводу користування приміщенням громадського житлового фонду з моменту їх вселення. Між ними було погоджено плату за користування житлом, комунальні послуги, і ці факти доведено в судовому засіданні належними доказами, показаннями представника кооперативу та рішенням зборів пайовиків про розмір, порядок та строки її сплати.

Отже, висновки місцевого суду про те, що питання про укладення договору найму житлового приміщення стало після набрання чинності ЦК України 2004 р. не відповідають обставинам справи і є хибними, але це не вплинуло на правильність вирішення спору по суті.

Питання виселення громадян із займаного ними на законних підставах житлового приміщення врегульовано нормами Житлового Кодексу УРСР.

Відповідно до ст. 62 ЖК УРСР слідує, що до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Частиною 4 статті 9 цього Кодексу визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 109 цього Кодексу визначено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом, яке відбувається у добровільному або судовому порядку.

Випадки виселення без надання громадянам іншого жилого приміщення перелічені у ст.ст. 116,117 ЖК України і є вичерпними.

Отже, місцевий суд правильно зробив висновки про те, що ліквідація кооперативу не є підставою для виселення відповідачів із зайнятого ними жилого приміщення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, після повного зясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування, тому колегія суддів залишає рішення суду без змін.

Суд першої інстанції всебічно і повно зясував, обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому до уваги не приймаються.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Правдинського робітничого кооперативу відхилити.

Рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 02 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: