Рішення № 63734914, 23.12.2016, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/598/16-ц

Провадження № 2/581/249/16

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2016 року Липоводолинський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Кузьмінського О.В.,

з участю секретаря судового засідання Мазур О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колядинець»,

про стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в :

16 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та уточнивши вимоги просила стягнути з СВК «Колядинець» на її користь середній заробіток за період з 12 вересня 2014 року по 16 грудня 2015 року у розмірі 26840 грн. 66 коп., компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку у розмірі 730 грн. 14 коп., компенсацію за порушення термінів виплати заробітної плати в розмірі 281 грн. 62 коп.

Мотивувала свої вимоги тим, що 16 вересня 2011 року на підставі протоколу № 9 від 22 червня 2011 року її було прийнято на посаду завідуючої СТФ №1 Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колядинець». 10 вересня 2014 року нею було подано заяву про звільнення за власним бажанням. На підставі протоколу № 17 від 27 вересня 2014 року була звільнена із займаної посади з 11 вересня 2014 року. Під час звільнення їй не було виплачено заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку та не видано трудової книжки. Після неодноразових звернень лише 16 грудня 2015 року була видана трудова книжка, а 17 грудня 2015 року виплачена частина заробітної плати, без розрахунку відпускних та її індексації, що підтверджує факт нарахованої, але своєчасно невиплаченої заробітної плати роботодавцем. Просила поновити строк звернення до суду, який був пропущений з поважної причини, а саме 5 січня 2016 року вона вже зверталася до Липоводолинського районного суду Сумської області із аналогічним позовом, але ухвалою суду від 14 січня 2016 року, яка набрала законної сили 1 березня 2016 року, позов залишений без розгляду. В подальшому була працевлаштована до СВК «Колядинець», але не отримавши компенсації знову звернулася до суду.

Відповідач у своїх письмових запереченнях вважав позовні вимоги безпідставними з огляду на те, що після подачі заяви про звільнення, а саме з 13 вересня 2014 року позивач всупереч вимог закону перестала виходити на роботу. 27 вересня 2014 року на підставі протоколу №17 правління кооперативу було прийнято рішення про звільнення позивача з займаної посади. Затримка зі звільненням відбулась у звязку з тим, що засідання правління відбуваються періодично по мірі необхідності. Оскільки позивач була відсутня на роботі більше двох тижнів, СВК «Колядинець» був позбавлений можливості провести всі належні виплати та видати їй трудову книжку. З метою видачі позивачу трудової книжки та проведення виплат при звільненні, керівництво СВК «Колядинець» неодноразово як в усному так і письмовому вигляді зверталося до позивача, але вона за отриманням трудової книжки не зявилася. Тільки 16 грудня 2015 року позивач звернулася до СВК «Колядинець» з вимогою видати трудову книжку, що в цей же день і було зроблено. При цьому позивач власноручно засвідчила відсутність жодних претензій до відповідача. 17 грудня 2015 року позивач письмово звернулася до СВК «Колядинець» із заявою, у якій просила провести з нею належні виплати по заробітній платі, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки. Відповідно до касового ордеру від 17 грудня 2015 року позивач отримала належні кошти. Жодного спору щодо суми виплати не було. Після цього позивач більше жодного разу до кооперативу з вимогою провести з нею належні виплати не зверталася, чим фактично визнала їх розмір. Позивачем були пропущені строки звернення до суду.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не зявились. В поданій письмовій заяві позивач просила розглянути справу за її відсутності та відсутності представника, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечив проти позову з підстав, викладених у запереченні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, суд приходить до наступних висновків.

16 вересня 2011 року ОСОБА_1 на підставі протоколу № 9 від 22 червня 2011 року була прийнята на роботу завідуючої СТФ №1 Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колядинець» (а.с. 11).

10 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до СВК «Колядинець» із заявою про звільнення із займаної посади за власним бажанням, яка була задоволена, що підтверджується випискою з протоколу №17 засідання правління СВК «Колядинець» від 27 вересня 2014 року, згідно якого було вирішено звільнити ОСОБА_1 з роботи та з членів кооперативу за власним бажанням. На підставі вказаного протоколу внесений запис до трудової книжки позивача про її звільнення 11 вересня 2014 року на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 12, 13).

З копії табелю обліку використання робочого часу СВК «Колядинець» за вересень 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 11 та 12 вересня 2014 року перебувала на роботі, а надалі на роботі була відсутня (а.с. 48).

16 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до СВК «Колядинець» та отримала трудову книжку, а 17 грудня 2015 року звернулася та отримала 521,26 грн. заробітної плати за вересень 2014 року (а.с. 14, 15, 130, 131).

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника.

Згідно ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

На підставі цього, подавши заяву про звільнення за власним бажанням ОСОБА_1 мала відпрацювати встановлені два тижні, оскільки розірвати договір достроково не просила.

Після написання заяви 10 вересня 2014 року позивач перебувала на роботі до 12 вересня включно після чого перестала виходити на роботу.

Правлінням СВК «Колядинець», яке відбулось 27 вересня 2014 року, вирішено звільнити ОСОБА_1 11 вересня 2014 року.

Згідно з вимогами ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки (ч. 1 ст. 83 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку із порушення строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку встановленому чинним законодавством.

П. 2 постанови Кабінету Міністрів України №1427 від 20 грудня 1997 року «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Судовим розглядом встановлено, що в день звільнення 11 вересня 2014 року позивач перебувала на робочому місці, у звязку з чим виплата всіх сум, що належать їй від відповідача, мала бути проведена саме цього дня. Це вказує на наявність вини відповідача у невиплаті всіх сум при звільненні позивачу, що має наслідком передбачену ст. 117 КЗпП України відповідальність відповідача СВК «Колядинець».

Щодо невручення трудової книжки, то суд також вбачає порушення відповідачем обовязку щодо видачі позивачу її трудової книжки в день звільнення.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні не входить до фонду основної чи додаткової заробітної плати, а значить для звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку встановлюється тримісячний строк (рішення Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року по справі №1-5/2012).

Позивач отримала трудову книжку 16 грудня 2015 року, а розрахунок при звільненні 17 грудня 2015 року, з позовом вперше звернулася 5 січня 2016 року, який ухвалою суду від 14 січня, що набрала законної сили 1 березня 2016 року, залишений без розгляду, а з даним позовом до суду звернулася 16 серпня 2016 року, поважних причин пропуску строку звернення суд не вбачає.

З огляду на це, при вирішенні питання про необхідність покладення на відповідача обовязку виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з підстав невиплати всіх сум при звільненні та невидачі трудової книжки суд відмовляє у звязку з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Щодо компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, то згідно наданих відповідачем довідок вона була нарахована та виплачена позивачу у вересні 2014 року в розмірі 978 грн. за 24 дні 2014 року. Доказів, які б вказували на невірний розрахунок цієї компенсації або спростовували факт її виплати позивачем не надано, а судом не здобуто. Відповідачем надано інформацію про те, що особова картка ОСОБА_1, яка могла містити відомості про відпустки позивача, в господарстві не збереглася.

Крім того, встановивши порушення відповідачем строків виплати заробітної плати позивачу, суд приходить до висновку про необхідність стягнення компенсації за порушення термінів виплати заробітної плати у розмірі, вказаної позивачем, а саме 281 грн. 62 коп., розрахунок якого на думку суду є обґрунтованим.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що за викладених позивачем підстав позов підлягає частковому задоволенню.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

У звязку з задоволенням позовної вимоги про стягнення компенсації за порушення термінів виплати заробітної плати, яка входить до структури заробітної плати і від сплати судового збору за її предявлення відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач був звільнений, судовий збір стягується з відповідача на користь держави.

Натомість, середній заробіток відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, не входить до фонду основної чи додаткової заробітної плати, а значить обкладається судовим збором. Оскільки в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки при звільненні позивачу відмовлено, а позивачем при подачі позову не був сплачений судовий збір за предявлення цієї позовної вимоги, то сума судового збору підлягає стягненню з позивача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 212 214, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колядинець» про стягнення середнього заробітку задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колядинець» на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення термінів виплати заробітної плати в розмірі 281 грн. 62 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колядинець» на користь держави 551 грн. 20 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 551 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд протягом 10 днів із дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. В. Кузьмінський

Повний текст рішення складений 27 грудня 2016 року