Рішення № 63734485, 22.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6376/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Ващенко Л.Г.

суддів Вадовської Л.М.,Колеснікова Г.Я.,

при секретарі Ярахмедові Є.О.

розглянувши у відкритом судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 22 червня 2016 року у цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у порядку регресу,

ВСТАНОВИЛА:

22.04.2016 року, приватне акціонерне товариство Страхова компанія Уніка (далі-Страхова компанія) звернулась із позовом про відшкодування шкоди у порядку регресу і просила стягнути з відповідачів у солідарному порядку 70 788,28 гривень.

Позов обгрунтовано тим, що 12.09.2012 року на 145 км. 730 м. автошляху Одеса-Київ о 06 годині 30 хвилин сталася дорожньо-транспортна пригода (далі-ДТП), внаслідок якої зіткнулись автомобілі НОМЕР_1 під керванням водія ОСОБА_4М.і автомобіль Фольксваген пассат № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 Транспортні засоби отримали технічні пошкодження, а водій ОСОБА_5, від отриманих травм помер. Винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_4, який у порушення п. 2.9 (б) Правил дорожнього руху (далі-Правила) під час керування автомобілем перебував у хворобливому стані, викликаного хронічним психічним захворюванням у формі епілепсії. Власником автомобіля КАМАЗ, яким керував ОСОБА_4 є ОСОБА_3, яка на підставі полісу від 19.03.2012 року, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

У квітні-травні 2013 року Страхова компанія виплатила спадкоємцю ОСОБА_5 - ОСОБА_6 страхове відшкодування за заподіяну шкоду майну та здоров'ю \життю\ у сумі 70 788,28 гривень.

Посилаючись на те, що відповідно до ст. 38 п. 38.1.1. п.п. в Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі-Закон), страховик, після виплати страхового відшкодування, має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії, позивач просив позов задовольнити.

Представник позивача не приймав участі у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Відповідач ОСОБА_4 у суді першої інстанції позов не визнав і просив відмовити у позові.

Відповідачка ОСОБА_3 не приймала участі у судовому засіданні у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на незаконність рішення суду, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи і порушення судом вимог ст. 38 Закону.

Відповідач ОСОБА_4, у встановленому законом порядку, рішення суду від 22.06.2016 року, не оскаржив.

У засіданні колегії суддів: представник відповідачки ОСОБА_3 скаргу підтримав.

Представник позивача, відповідач ОСОБА_4 у засідання колегії суддів не з'явились, належним чином сповіщені про розгляд справи в апеляційній інстанції на 22.12.2016 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень апеляційного суду.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині на підставі ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України.

За змістом ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Позивач просив стягнути з відповідачів солідарно у порядку регресу майнову шкоду у сумі 70 788,28 гривень з підстав ст. 38 Закону, тобто з підстав того, що ОСОБА_4 керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії - автомобілем КАМАЗ, оскільки під час скоєння ДТП перебував у хворобливому стані (а.с.1-3).

Суд, задовольняючи позов, зокрема у частині стягнення шкоди у порядку регресу з ОСОБА_3 виходив з того, що страховик має право подати регресний позов до страхувальника або водія транспортного засобу на підставі ст. 38 Закону і ст. ст. 993, 1191 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції у цій частині зважаючи на наступне.

Між сторонами виникли правовідносини з відшкодування шкоди страховику у порядку регресу, які регулюються спеціальним законодавством Законом і Правилами.

За змістом ст. 38.1, 38.1.1. п.п.а,,б Закону, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, накротичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п.п.а); якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії (п.п.б).

Встановлено, що 17.09.2012 року о 06 годині 30 хвилин на 145 км+730 м. автодороги Київ-Одеса, ОСОБА_4, рухаючись на автомобілі НОМЕР_1 з причіпом марки ГКБ-8350 № ВТ 00189, перебуваючи у хворобливому стані, викликаного хронічним захворюванням у формі епілепсії, в момент втрати свідомості, що пов'язано з тимчасовим розладом психічної діяльності в формі парксизмального судомного стану, змінив напрямок руху керованого ним транспортного засобу і допустив наїзд на автомобіль Фольксваген пассат № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, внаслідок чого ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких помер цього ж дня у лікарні. Водій ОСОБА_7 порушив п.2.9 (б) Правил, що встановлено ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 23.04.2015 року, на підставі якої ОСОБА_4 госпіталізовано для лікування у примусовому порядку до психіатричного закладу зі звичайним наглядом за місцем проживання і яка залишена у цій частині без змін на підставі ухвали апеляційного суду Черкаської області від 13.07.2015 року (а.с.5-8).

ОСОБА_3, як власник транспортного засобу автомобіля КАМАЗ застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, що підтверджується полісом АВ/2844299 від 19.03.2012 року (а.с.9).

У травні-червні 2013 року Страхова компанія виплатила страхове відшкодування у сумі 70 788,28 гривень спадкоємцю ОСОБА_5В.(а.с.10-34).

Водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують

швидкість реакції і увагу (п.2.9 (б) Правил).

Право на керування транспортним засобом відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу зі встановленим терміном дії (ст. 15 Закону України Про дорожній рух).

На час скоєння ДТП водій ОСОБА_4 мав посвідчення водія АВК 636438, яке давало йому право керувати транспортним засобом категорії Е, тобто автомобілем КАМАЗ, що підтверджується довідкою про ДТП №9073505 від 17.09.2012 року (а.с.4), а також ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 23.04.2015 року про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_4 (а.с.5-8).

Зважаючи на те, що позивач, належними та допустимими доказами не довів того, що ОСОБА_4 17.09.2012 року керував транспортним засобом без права на керування транспортом відповідної категорії, перебування ОСОБА_4 в момент скоєння ДТП у хворобливому стані, не є, у розумінні ст. 38.1.1. пб Закону, керуванням транспортним засобом без права керування транспортом відповідної категорії, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні правові підстави для покладення на ОСОБА_3, страхувальника і власника автомобіля КАМАЗ обов'язку відшкодувати позивачу, як страховику, шкоду у порядку регресу.

Оскільки позивач не довів своїх вимог у частині стягнення шкоди в порядку регресу з ОСОБА_3П.з підстав ст. 38.1.1.п.п.б Закону, колегія суддів відмовляє Страховій компанії у позові до ОСОБА_8 за недоведеністю вимог.

Відповідно до ст. 88 ч.1 ЦПК України із позивача на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, які документально підтверджені (а.с.86).

Заперечення представника позивача на апеляційну скаргу із посиланням на те, що у ОСОБА_3 виникає обов'язок відшкодувати шкоду у порядку регресу в солідарному порядку з підстав того, що ОСОБА_4, перебуваючи у хворобливому стані, керував транспортним засобом без права керуванням цим засобом відповідної категорії \ст. 38.11. п.п.в та ст. 541 ЦК України\ не заслуговують на увагу з таких підстав (а.с.103-106).

Стаття 38 1.1. п.б Закону визначає, що страховик має право подати регресний позов до страхувальника або водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом без права керування транспортним засобом відповідної категорії.

Закон, у даному випадку, не пов'язує керування у хворобливому стані і відсутність прав на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Зміст п.п.в ст.38.1.1. Закону стосується інших підстав для відшкодування шкоди у порядку регресу і у даному випадку не регулює правовідносини сторін.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором чи законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання \ст. 541 ч.1 ЦК України\.

У даному випадку, Законом та договором, не передбачена солідарна відповідальність страхувальника і водія транспортного засобу.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про стягнення шкоди у порядку регресу в солідарному порядку з ОСОБА_3, рішення суду у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові до ОСОБА_9

Рішення суду першої інстанції у частині стягнення шкоди з ОСОБА_4, у встановленому законом порядку, ОСОБА_4, який брав участь у справі, не оскаржено. ОСОБА_4. не уповноважував ОСОБА_2 на представництво його інтересів у суді, зокрема на надавав йому права подати від його імені апеляційну скаргу або представляти його інтереси в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим апеляційний суд не перевіряв законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції від 22.06.2016 року у частині, що стосується стягнення шкоди у порядку регресу з водія ОСОБА_4

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтерсах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 22 червня 2016 року у частині стягнення солідарно з ОСОБА_3 на користь приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка у порядку регресу шкоди у розмірі 70 788,28 гривень і судового збору у розмірі 1 378 гривень скасувати.

Відмовити приватному акціонерному товариству Страхова компанія Уніка у позові до ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку шкоди у порядку регресу у розмірі 70 788,28 гривень.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка \код ЄДРПОУ № 20033533\ на користь ОСОБА_3, ІІН № НОМЕР_3 судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 515, 80 гривень.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

ОСОБА_10

ОСОБА_11