Рішення № 6373200, 24.02.2009, Баштанський районний суд Миколаївської області

№2-221/2009 року

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2009 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Желєзного І.В., при секретарі Кирпічовій О.О., розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, відновлення водопостачання та відшкодування моральної шкоди (третя особа - Інгульська сільська рада Баштанського району Миколаївської області),

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій відповідача по відключенню його від водопостачання неправомірними, відновлення водопостачання та відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача.

На обґрунтування вимог позивач в заяві та в судовому засіданні зазначив, що 21 січня 2008 року уклав з відповідачем договір про надання послуг з водопостачання, за умовами якого відповідач зобовязався надавати позивачу послуги з водопостачання його житла, а позивач - вчасно та в повній мірі сплачувати за надані послуги. Сторони в договірних правовідносинах зобовязались дотримуватись вимог чинних нормативних актів у галузі водопостачання. Протягом 2008 року між сторонами існував спір про місце встановлення лічильника води, оскільки на момент укладення договору позивач отримував послуги з водопостачання без лічильника. У звязку з цим відповідач припиняв позивачу водопостачання. 16 липня 2008 року відповідач зареєстрував та опломбував встановлений позивачем лічильник та відновив водопостачання.

27 грудня 2008 року позивач побажав ознайомитись з договором про водопостачання на 2009 рік, проте представники відповідача не одразу погодились надати вказаний договір, коли ж бланк договору відповідач отримав він не погодився його підписувати через наявність в тексті договору умов, які відповідача не влаштовували. 29 грудня 2008 року відповідач направив позивачу попередження про необхідність підписання договору про водопостачання на 2009 рік на умовах, визначених відповідачем. 12 січня 2009 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією узгодити деякі спірні пункти договору про водопостачання на 2009 рік та викласти вказаний договір в новій редакції. Відповідач на вказану пропозицію позивача не погодився та 27 січня 2009 року без попередження припинив водопостачання позивачу.

Внаслідок неправомірних, на думку позивача, дій відповідача позивачу та його дружині спричинені моральні переживання, що призвели до необхідності пройти курс лікування. Позивач оцінив завдану йому та його дружині моральну шкоду на суму 10000 гривень.

На підставі викладеного, позивач просив визнати незаконними дії відповідача по припиненню водопостачання його житла, зобовязати відповідача відновити водопостачання та стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказавши, що на підставі рішення Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 24.12.2007 року та відповідного договору оренди водогону від №3 від 01.01.2008 року відповідач надає послуги з водопостачання непитної води в с. Інгулка Баштанського району Миколаївської області. 21 січня 2008 року з позивачем був укладений договір про надання послуг з водопостачання без приладу обліку води. 26.02.2008 року позивач за власний рахунок встановив прилад обліку та звернувся до відповідача з заявою про прийняття його в експлуатацію та опломбування. В ході перевірки дотримання норм при встановленні засобі обліку представниками відповідача виявлено порушення в частині місця встановлення засобу обліку води. 18.03.2008 року відповідач на правив позивачу припис про необхідність усунення вказаних порушень, на яке позивач не відреагував. У звязку з цим 05.06.2008 року позивачу було припинено водопостачання.

16.07.2008 року у звязку зі скаргами позивача в різноманітні інстанції відповідач тимчасово відновив водопостачання позивачу до укладення нового договору на 2009 рік.

27.06.2008 року позивач у звязку з прийняттям Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 N 190, прийняв рішення про необхідність розробки та укладення нових договорів водопостачання на 2009 рік згідно з умовами вказаних правил. Проект нового договору був погоджений орендодавцем водогону Інгульською сільською радою Баштанського району Миколаївської області та з 15.11.2008 року позивач почав укладати вказані договори з мешканцям с. Інгулка, які користуються послугами по водопостачанню. Вимоги позивача про необхідність перегляду договору по водопостачанню на 2009 рік відповідач визнає неправомірними, оскільки вказаний договір є публічним та не підлягає переддоговірному узгодженню сторонами з внесенням до нього змін. 29.12.2008 року відповідач повідомив позивача, що оскільки той не бажає укладати договір про водопостачання на 2009 рік договірні відносини між ними припиняються та підстав для подальшого здійснення водопостачання немає.

Представник Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області (третьої особи) позовні вимоги не підтримав, вказавши, що відповідач діє правомірно та у своїй діяльності не допускає порушень законодавства, в тому числі, і у відношенні до позивача.

Вислухавши пояснення сторін та представника третьої особи, покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7 та дослідивши наявні у справі матеріали (акт приймання-передачі від 03.01.2008 року; договір НОМЕР_1 від 21.01.2008 року про надання послуг з водопостачання; додаток до договору НОМЕР_1 від 15.07.2008 року; лист ПП „ОСОБА_2” від 29.02.2008 року; лист сільського голови Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 04.03.2008 року №3; лист сільського голови Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 14.05.2008 року; паспорт лічильника води; заяву ОСОБА_1 від 12.01.2009 року; лист головного управління сільського господарства і продовольства Миколаївської облдержадміністрації від 01.09.2008 року №К-145/2-08; заяву ОСОБА_1 від 25.05.2008 року; лист Баштанської райдержадміністрації від 22.01.2009 року №К-4/01-23-05; лист Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 17.06.2008 року №8/14/3-165; заяву ОСОБА_1 від 06.06.2008 року; заяву ОСОБА_1 від 27.02.2008 року; заяву ОСОБА_1 від 10.04.2008 року; заяву ОСОБА_1 від 14.04.2008 року; попередження про припинення водопостачання від 29.12.2008 року; довідки Інгульської дільничної лікарні; акт обстеження від 18.03.2008 року; потворний акт-припис від 14.04.2008 року; акт від 27.01.2009 року; лист прокуратури Баштанського району від 27.02.2009 року №701-08; виписку з протоколу зібрання від 11.03.2008 року; договір №473 від 07.02.2009 року; лист Миколаївського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 17.03.2009 року №369/01-4; лист Баштанської районної ради від 23.03.2009 року №К-2/01-23-05; інформацію Інгульської сільської ради від 22.04.2008 року №112-22/11; довідку Інгульської дільничної лікарні від 27.02.2009 року; довідки Інгульської дільничної лікарні від 02.03.2009 року; фотографії колодязів водопостачальної системи; рішення виконавчого комітету Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 29.04.2009 року №2; акт приймання-передачі від 19.10.2007 року; акт обстеження від 19.10.2007 року; сертифікат відповідності; договір НОМЕР_2 від 25.04.2009 року; договір оренди №3 від 01.01.2008 року; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_2; свідоцтво про сплату єдиного податку; довідка про взяття на облік платника податків; дозвіл на спеціальне водокористування від 24.03.2009 року №01-04/1522-06; лист Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства Південно-Української ГТЕ від 02.03.2009 року №05/1311; протокол №6 від 22.01.2008 року Миколаївської обласної санітарно-епідеміологічної станції), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених вимог, приходить до висновку про обґрунтованість вимог та можливість часткового задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 24.12.2007 року та відповідного договору оренди водогону від №3 від 01.01.2008 року відповідач надає послуги з водопостачання в с. Інгулка Баштанського району Миколаївської області. 21 січня 2008 року з позивачем був укладений договір про надання послуг з водопостачання без приладу обліку води. 21 січня 2008 року між відповідачем та позивачем укладено договір про надання послуг з водопостачання, за умовами якого відповідач зобовязався надавати позивачу послуги з водопостачання його домоволодіння, а позивач - вчасно та в повній мірі сплачувати за надані послуги. Сторони в договірних правовідносинах зобовязались дотримуватись вимог чинних нормативних актів у галузі водопостачання. Протягом 2008 року між сторонами існував спір про місце встановлення лічильника води, оскільки на момент укладення договору позивач отримував послуги з водопостачання без лічильника. У звязку з цим відповідач припиняв позивачу водопостачання. 16 липня 2008 року відповідач зареєстрував та опломбував встановлений позивачем лічильник та відновив водопостачання, про що було оформлено додаток до договору НОМЕР_1 від 15.07.2008 року. З цього часу позивач здійснював облікове споживання води.

Після прийняття Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 N 190 відповідач розробив новий договір про водопостачання непитної води та почав укладення зі споживачами нових договорів про постачання води на 2009 рік.

27 грудня 2008 року позивач побажав ознайомитись з договором про водопостачання на 2009 рік, проте представники відповідача не одразу погодились надати вказаний договір, коли ж бланк договору відповідач отримав він не погодився його підписувати через наявність в тексті договору умов, які відповідача не влаштовували. 29 грудня 2008 року відповідач направив позивачу попередження про необхідність підписання договору про водопостачання на 2009 рік на умовах, визначених відповідачем, позивач був попереджений, що вразі відмови від укладення вказаного договору йому буде припинено водопостачання. 12 січня 2009 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією узгодити деякі спірні пункти договору про водопостачання на 2009 рік та викласти вказаний договір в новій редакції. Відповідач на вказану пропозицію позивача не погодився та 27 січня 2009 року припинив водопостачання позивачу.

Зазначені правовідносини врегульовані ч.1 ст. 202, ст.ст. 204, 526, 626-629 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 626 ч.1 - 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Сторони є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

В судовому засіданні встановлено, що сторони з 21.01.2008 року перебувають в договірних зобовязаннях за договором НОМЕР_1 про надання послуг з водопостачання. Вказаний договір за презумпцією правомірності правочину, передбаченою ст. 204 ЦК України, є правомірним доки інше не встановлено у передбаченому законом порядку.

Оскільки вказаний договір є правомірним за презумпцією, та сторони своїми діями по підписанню вказаного договору та діями по подальшому виконанню умов вказаного договору підтвердили це, то згідно з вимогами ст. 629 ЦК України, усі умови, викладені в договорі, є обовязковими для виконання сторонами договору.

Додаток до договору НОМЕР_1 від 15.07.2008 року, згідно з яким відповідач провів обстеження лічильника, ввів його в експлуатацію, опломбував та дозволив облікове споживання води позивачем свідчить про його (відповідача) погодження з використанням позивачем вказаного лічильника, як і про погодження з місцем та умовами його встановлення. Оскільки вказаний документ про введення в експлуатацію лічильника води оформлено як додаток до договору про постачання води НОМЕР_1 від 21.01.2008 року, - то такий додаток є складовою та невідємною частиною договору та його положення згідно зі ст. 204 ЦК України є обовязковими для сторін договору.

Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на те, що 16.07.2008 року у звязку зі скаргами позивача в різноманітні інстанції відповідач тимчасово опломбував засіб обліку, прийняв його в експлуатацію та відновив водопостачання позивачу до укладення нового договору на 2009 рік були предметом судового дослідження та визнані судом необґрунтованими - такими, що не підтвердженні достатніми, належними та допустимими доказами, оскільки відповідач відповідно до приписів ст. 60 ЦПК України не довів факт тимчасовості такого відновлення водопостачання до укладення нового договору, в той час як з тексту додатку до договору, яким оформлено відновлення водопостачання та який є обовязковим для сторін договору як невідємна його частина, слідує, що відновлення водопостачання за лічильником було безтерміновим та безумовним.

З тексту п. 34-36 договору НОМЕР_1 від 21.01.2008 року про надання послуг з водопостачання, укладеного між сторонами по справі, слідує, що договір діє протягом 1 року. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення, він продовжується на наступний рік. Договір може бути розірваний достроково у разі зміни споживача або переходу права власності на квартиру (приватний будинок) до іншої особи, якій надаються послуги з водопостачання.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

За таких обставин, відповідно до п. 34-36 договору НОМЕР_1 від 21.01.2008 року про надання послуг з водопостачання вказаний договір діяв до 21.01.2009 року. В подальшому дія вказаного договору на тих же умовах продовжується на наступний рік, якщо до 21.12.2008 року жодна зі сторін не заявить про бажання внести до нього зміни чи доповнення.

Оскільки в судовому засіданні не встановлено факту виявлення в належній формі та підтвердженого належними та допустимими доказами котроїсь із сторін договору до 21.12.2008 року свого бажання внести до вказаного договору зміни чи доповнення, то вказаний договір на визначених в ньому умовах продовжив свою дію на 2009 рік.

Аналіз змісту вказаного договору свідчить про те, що сторони фактично припинити дію вказаного договору в односторонньому порядку не можуть, проте можуть внести пропозицію про внесення змін чи доповнень в діючий договір. Заміна діючого договору іншим договором його умовами не передбачена, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством, коли умови договору явно суперечитимуть вимогам діючого законодавства.

Обставин, визначених п. 36 договору для його дострокового розірвання в судовому засіданні не встановлено.

При цьому, відсутні підстави вважати текст нового договору про постачання води, який був запропонований відповідачем для підписання позивачу, змінами чи доповненнями до вже діючого договору, оскільки, по-перше, сам відповідач позиціонує вказаний спірний договір як абсолютно новий, викладений відповідно до оновлених нормативних актів, та не визнає його змінами чи доповненнями до діючого, по-друге, запропонований відповідачем новий договір про постачання води містить пункти, якими відповідач, як автор проекту договору (оферти) в односторонньому порядку фактично змінює погоджене сторонами договору місце встановлення засобу обліку та має іншу ніж діючий договір побудову, що з логічно-граматичного та юридичного боку свідчить про те, що вказаний договір не є ні доповненнями, ні змінами до діючого договору, а є саме необґрунтованим намаганням відповідача укласти абсолютно новий договір на постачання води.

Посилання відповідача на те, що необхідність укладення взамін діючих нових договорів про водопостачання на 2009 рік зумовлена прийняттям Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 N 190 були предметом судового дослідження та визнані судом необґрунтованими.

Так, з тексту діючого договору про надання послуг з водопостачання НОМЕР_1 від 21.01.2008 року та з тексту наданого на розгляд суду примірника нового розробленого відповідачем договору про водопостачання слідує, що відповідач надає послуги з водопостачання на території с. Інгулка Баштанського району Миколаївської області води, яке не є питною водою, на чому акцентовано наполягає і сам відповідач. Надання відповідачем послуг по постачанню саме непитної води підтверджується фактом здійснення ним підприємницької діяльності такого виду без відповідної ліцензії, отримання якої обовязкове згідно з вимогами ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ст. 7 Закону України „Про природні монополії” та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених Наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 14.02.2001 № 34/35, для надання послуг з централізованого постачання питної води.

Оскільки згідно з п.1.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 N 190 вказані Правила є обовязковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні обєкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод, тобто, для субєктів підприємницької діяльності, які надають послуги з постачання питної води та водовідведення (відповідач таких послуг не надає), то твердження відповідача про нагальну необхідність та обовязковість укладання нових договорів про надання послуг з постачання непитної води є безпідставними, у звязку з чим, його намагання замінити укладений з позивачем договір, який як вказано вище продовжив свою дію на 2009 рік, та відключення позивача від водопостачання через відсутність, на думку відповідача, договірних зобовязань з позивачем є незаконним. Таким чином вимоги позивача про зобовязання відповідача відновлення водопостачання є обґрунтованим і підлягають задоволенню.

При цьому, як слідує з пояснень сторін, причиною тривалих спірних відносин між сторонами є їх розходження в питанні місця встановлення засобу обліку води. На думку позивача, вказаний засіб обліку встановлено на подвірї позивача на законних підставах та вимоги відповідача, в тому числі, викладені в тексті запропонованого відповідачем нового договору на постачання води (нагальна та обовязкова необхідність укладення якого, як вказано вище, необґрунтована), а саме п. 1.4, за яким, абонент в точці підключення до магістральної труби водопостачання зобовязаний мати колодязь, виконаний згідно БНіП 2-04-02-84 з люком, що закривається на замок, і встановленим в точці вододілу приладом обліку, є необґрунтованими. Відповідач наполягає на правомірності своїх вимог, вказуючи на те, що такі умови випливають зі змісту п. 5.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 N 190 та відповідних БНіП.

Вказані спірні правовідносини були предметом судового дослідження в результаті якого позиція відповідача з вказаного питання визнана судом необґрунтованою. По-перше, як вказано вище, посилання відповідача на Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 N 190, як на обовязковий для спірних правовідносин нормативний акт, що містить імперативні для обох сторін норми, є необґрунтованим, оскільки вказаний нормативний акт є імперативним для сторін у правовідносинах по постачанню питної води, та не поширює в обовязковому порядку свою дію на правовідносини по постачанню води непитної якості. По-друге, навіть якщо застосовувати за аналогією закону вказаний вище пункт Правил до спірних правовідносин, що є предметом судового розгляду, то місце дійсного встановлення засобу обліку позивача жодним чином не суперечить вимогам п. 5.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 N 190, за яким вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу. Оскільки, як встановлено судом, відповідач погодив місце розміщення засобу обліку та прийняв його в експлуатацію 16.07.2008 року без будь яких умов та застережень, що свідчить про його (відповідача) згоду на експлуатацію вказаного засобу обліку в тому місці, де він на момент розгляду справи в суді розташований, що не суперечить п. 5.2 Правил та визнається законодавцем у вказаному пункті як можливе та допустиме виключення із загального правила.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача та його сімї грошових коштів в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди зазначені правовідносини врегульовані ст.ст. 23 ч.1; 611 ч.1 п. 4 ЦК України, із змісту яких слідує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про захист прав споживачів” захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Вирішуючи питання про розмір компенсації, що підлягає стягненню на користь позивача в рахунок відшкодування заподіяної немайнової шкоди, суд враховує характер та значний обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань (психічні страждання, нервозність позивача, його переживання), втрату ним психічного та фізичного благополуччя, а також глибину перенесених страждань.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача належить стягнути 1000 гривень, необхідних для компенсації перенесених моральних страждань і для досягнення (відновлення) психологічної рівноваги позивачем, задовольнивши позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

У вказаному випадку, розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1000 гривень відповідає вимогам розумності та справедливості.

У звязку з цим, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 79; 81 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати повязані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду цивільної справи та витрати по оплаті судового збору.

На підставі викладеного, ст. 22 Закону України „Про захист прав споживачів”, ч.1 ст. 202, ст.ст. 23, 204, 254 ч.1,3, 526, 611, 626-629 ЦК України, та керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 214; 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії приватного підприємця ОСОБА_2 по відключенню від водопостачання домоволодіння ОСОБА_1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, незаконними.

Зобовязати приватного підприємця ОСОБА_2 за власний рахунок відновити водопостачання домоволодіння ОСОБА_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Повернути ОСОБА_1 сплачену ним при зверненні до суду суму судового збору в розмірі 87 (вісімдесят сім) гривень 40 копійок згідно з квитанцією за №79 від 12.02.2009 року, код отримувача 23626089 на рахунок № 31417537700027

Повернути ОСОБА_1 сплачену ним при зверненні до суду суму судового збору в розмірі 8 (вісім) гривень 50 копійок згідно з квитанцією за №42 від 05.02.2009 року, код отримувача 23626089 на рахунок № 31417537700027

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 8 (вісім) гривень 50 копійок.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 51 (пятдесят одна) гривня.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат повязаних з інформаційно-технічним забезпеченням цивільної справи 7 (сім) гривень 50 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Миколаївської області через Баштанський районний суд протягом двадцяти днів після подання апелянтом заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

суддя: