Рішення № 63726628, 22.12.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2768/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 44 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 22 жовтня 2008 року між Банком та ОСОБА_6 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 7880, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 107 000 грн., зі сплатою 21,5 % річних за користування кредитом строком до 21 вересня 2014 року.

На забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_6 і її чоловіком ОСОБА_7 укладено договір іпотеки від № 7880 від 23.10.2008 року, за умовами якого вони передали банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок № 25, загальною площею 71,7 кв. м. з надвірними спорудами: сарай-гараж-літня кухня з погребом по вулиці Пролетарській, с. Берестовець Уманського району Черкаської області та земельну ділянку, площею 0,1605 га, на якій розташований житловий будинок.

З лютого 2009 року боржник за кредитним договором ОСОБА_6 перестала виконувати належним чином взяті на себе зобовязання, ухиляючись від сплати боргу.

На підставі вимоги Банку нотаріусом було вчинено виконавчий напис від 16 серпня 2011 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, з метою погашення заборгованості за кредитом у розмірі 145 987 грн 76 коп. за період з 23 жовтня 2008 року по 15 серпня 2011 року.

Апеляційним судом Черкаської області від 01 вересня 2015 року постановлено рішення про виселення іпотекодавців ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з вказаного житлового будинку без надання іншого житла.

Позивачем також виявлено, що в порушення кредитного договору самовільно, без дозволу банку ОСОБА_6 вселила в будинок для проживання та зареєструвала ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, а в подальшому і їх малолітніх дітей - ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Відповідачі вимоги банку від 04 лютого 2015 року про звільнення житлового будинку протягом одного місяця не виконали, житловий будинок не звільнили.

На підставі викладеного Банк звернувся з позовом про виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, малолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зі спірного житлового будинку без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 січня 2016 року у задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України», посилаючись на порушення судом матеріальних та процесуальних норм права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити частково. Просить виселити з житлового будинку № 25 у с. Берестівець, Уманського району, Черкаської області ОСОБА_8 без надання іншого житлового приміщення та стягнути з останньої сплачений позивачем судовий збір.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає у повній мірі зазначеним вище вимогам.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Банку, міськрайонний суд послався на те, що відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вже самостійно виселилися з житлового будинку і зняті з реєстрації по вул. Пролетарській, 24 с. Берестівець Уманського району Черкаської області, а для виселення ОСОБА_8 без надання їй іншого жилого приміщення відсутні правові підстави.

Рішення першої інстанції ґрунтується на тому, що на підставі ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК УРСР, якщо в іпотеку передано житлове приміщення, яке не було придбане за рахунок отриманих кредитних коштів, виселення мешканців такого житла можливе лише з наданням їм іншого постійного житла.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком міськрайонного суду.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 22 жовтня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір відновлювальної кредитної лінії № 7880, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит у розмірі 107 000 грн. зі сплатою 21,5 % річних на строк до 21 вересня 2014 року.

На забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_6, ОСОБА_7 укладено договір іпотеки від № 7880 від 23 жовтня 2008 року, за умовами якого вони передали банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок № 25, загальною площею 71,7 кв. м. з надвірними спорудами по вулиці Пролетарській, с. Берестовець Уманського району Черкаської області та земельну ділянку, площею 0,1605 га, на якій розташований житловий будинок. Зазначене нерухоме майно належало іпотекодавцям на праві спільної часткової власності на підставі договору дарування від 07 квітня 2004 року (а.с. 34 зв.).

На момент укладення іпотечного договору ОСОБА_7 надав довідку про те, що у житловому будинку, що є предметом іпотеки, зареєстрований та проживає він з дружиною ОСОБА_6 (а.с. 37).

У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору виконавчим написом приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_12 від 16 серпня 2011 було звернуто стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок по вулиці Пролетарській, 25, в селі Берестівець Уманського району та земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок, у позасудовому порядку для погашення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 145 978,76 грн. за період з 23 жовтня 2008 року по 15 серпня 2011 року (а.с. 38).

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 01 вересня 2015 року, яке набрало законної сили, виселено ОСОБА_7 та ОСОБА_6 із житлового будинку по вулиці Пролетарській, 25, в селі Берестівець, Уманського району (а.с. 104).

У порушення умов іпотечного договору без отримання згоди від Банку, чим порушено права Банку як іпотекодавця, за даною адресою були також зареєстровані: ОСОБА_9 (син), ОСОБА_6 (невістка), ОСОБА_10 (внучка), ОСОБА_11 (внук). ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, учасник війни, мати іпотекодавця ОСОБА_6 проживала за вказаною адресою без реєстрації. (а.с. 81, 82)

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобовязання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно із частиною третьою статті 33 цього Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За положеннями ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Районним судом під час розгляду справи встановлено, що відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вже виїхали із спірного будинку та 06 січня 2016 року були зняті з реєстрації за вказаною адресою, чим фактично виконали вимоги Банку.

Згідно з довідкою Берестівецької сільської ради від 01 вересня 2014 року № 288 ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає без реєстрації за адресою с. Берестівець, Уманського району, Черкаської області, вул. Пролетарська, 25 в.

Отже, ОСОБА_8, не маючи законних підстав, порушуючи умови іпотечного договору та права іпотекодержателя, безпідставно та самоправно зайняла спірний житловий будинок.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяються без надання іншого жилого приміщення.

Самоправно зайнявшими жиле приміщення вважаються особи, які вселилися в це приміщення без будь-яких підстав чи всупереч забороні.

Відповідачами не надані докази щодо належності ОСОБА_8 до осіб, які підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення.

Таким чином доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 без згоди і дозволу Банку вселилася у житловий будинок, що є предметом іпотеки, є обґрунтованими і є підставами для задоволення позовних вимог в частині виселення ОСОБА_8 зі спірного будинку.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, тому у звязку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині виселення ОСОБА_8

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 січня 2016 року змінити, скасувавши його в частині відмови у примусовому виселенні з житлового будинку ОСОБА_8.

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в цій частині задовольнити.

Виселити ОСОБА_8 з житлового будинку № 25 по вулиці Пролетарській с. Берестівець Уманського району Черкаської області без надання іншого житлового приміщення.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :