Ухвала суду № 63725295, 27.12.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/5205/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2835/16Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Карпушина Г.Л., Лобова О.А.

при секретарі Колодюк О.П.

за участі представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 вересня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_4 до Полтавського національного технічного університету імені ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління державної праці у Полтавській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом та, остаточно визначившись у позовних вимогах відповідно до заяви від 25 лютого 2016 року (т.1 а.с. 194-198), просив скасувати наказ № 281-04 від 26.08.2014 року Полтавського національного технічного університету ім. Ю.Кондратюка «Про припинення трудових відносин» яким його звільнено 30.08.2014 року з посади старшого викладача кафедри економічної теорії та регіональної економіки по п.2 ст. 36 КЗпП України; поновити його на посаді старшого викладача кафедри економічної теорії та регіональної економіки Полтавського національного технічного університету ім. Ю.Кондратюка; стягнути з відповідача на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період із 30.08.2014 року по 13.09.2016 року в сумі 98117,25 гривень, та моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 01.09.2004 року він був прийнятий на роботу до ПНТУ ім. Ю.Кондратюка на посаду асистента кафедри економічної теорії. 01.09.2008 року він був переведений на посаду старшого викладача кафедри економічної теорії та регіональної економіки.

Вказував, що 30.08.2014 року на підставі наказу №281-04 від 26.08.2014 року він був звільнений з займаної посади у зв'язку з закінченням строку трудового договору за п.2ст. 36 КЗпП України.

Зазначав, що строковий трудовий договір з роботодавцем він не укладав.

Вважає, що звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства та повязане з упередженим ставленням до нього збоку адміністрації навчального закладу.

Рішенням та додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого суду, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_4 ОСОБА_2, просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно наказу від 31.08.2004 року №298-04 ОСОБА_4 з 01.09.2004 року був прийнятий на роботу до Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка на посаду асистента кафедри економічної теорії до обрання за конкурсом (т.1 а.с.31-33).

З 01.09.2008 року ОСОБА_4 згідно наказу від 29.08.2008 року №302-04 був переведений на посаду старшого викладача кафедри економічної теорії та регіональної економіки Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка за строковим трудовим договором до заміщення посади за конкурсом (т.1 а.с.34-35).

Згідно наказу №197-046 від 07.07.2014 року ОСОБА_4 надано частину щорічної відпустки тривалістю 53 календарних дні з 07 липня по 29 серпня 2014 року за робочий рік з 01.09.2013 року по 31.08.2014 року (т.1 а.с.40-41).

30.08.2014 року на підставі наказу № 281-04 від 26.08.2014 року позивач був звільнений з роботи з посади старшого викладача кафедри економічної теорії та регіональної економіки, у зв'язку з закінченням строку трудового договору за п. 2ст. 36 КЗпП України(т.1 а.с.36).

Згідно з п.10 «Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2002 року (яке було чинним на час прийняття ОСОБА_4 на роботу), відповідно до чинного законодавства при прийнятті на роботу науково-педагогічних працівників, може укладатися безстроковий, строковий трудовий договір, у тому числі контракт. Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо термінів трудового договору має право кожна із сторін.

Пунктом 7постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року(з наступними змінами) Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що, при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про вищу освіту» №2984 (який був чинним на момент прийняття ОСОБА_4 на роботу) основними посадами науково-педагогічних працівників ВНЗ є асистент та старший викладач. На посади науково-педагогічних працівників обираються за конкурсом, як правило особи, які мають наукові ступені або вчені звання, а також випускники магістратури, аспірантури та докторантури.

Встановлено, що ОСОБА_4 працював в університеті на посаді науково-педагогічного працівника. На посади науково-педагогічного працівника кандидати обираються виключно за конкурсом; на момент прийому (переведення) ОСОБА_4 конкурс на заміщення вакантних посад в університеті не оголошувався, позивача прийнято на роботу за строковим трудовим договором (до настання певної події - обрання за конкурсом).

На виконаннянаказу Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2002 року №744, яким затверджено «Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації», у травні 2014 року оголошено конкурс на заміщення посад науково-педагогічних працівників університету (газета «Освіта», випуск від 14-21 травня 2014 року, № 21-22) (т.1 а.с.47,50).

27.05.2014 року відбулося засідання кафедри економічної теорії та регіональної економіки; 04.07.2014 року відбулося засідання вченої ради фінансово-економічного факультету, де були заслухані претенденти на посади і проведено обговорення.

ОСОБА_4 подав заяву та документи для обрання на посаду старшого викладача кафедри економічної теорії та регіональної економіки. Вченою радою факультету проведено таємне голосування, за результатом якого позивач не був обраний на посаду старшого викладача кафедри економічної теорії та регіональної економіки, трудові відносини з ним були припинені 30.08.2014 року, на новий 2014/2015 навчальний рік трудовий договір не укладався.

Із копій наказів про прийняття, переведення ОСОБА_4 на роботу (т.1 а.с.31-33, 34-35) вбачається, що останній був ознайомлений зі строком, на який із ним укладається трудовий договір, про що свідчать його підписи, ніяких зауважень щодо вказаного строку не висловлював.

Згідно акту від 30.08.2014 року (т.1 а.с.37) ОСОБА_4 для ознайомлення з наказом про звільнення та за трудовою книжкою не з'явився, на листи відповідача (т.1 а.с.42,43) не відреагував.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося із дотриманням норм трудового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини.

В апеляційній скарзі, поданій в інтересах позивача його представником, обставини встановлені судом не оспорюються, та будь-яких заперечень з цього приводу не зазначено.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на вимоги, які не заявлялися в суді першої інстанції, зокрема на те, що ОСОБА_4 є учасником АТО, а отже на нього поширюються гарантії, передбачені ст. 119 ч.3 КЗпП України, а відтак він не міг бути звільнений з займаної посади.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що в обґрунтування своїх вимог та заперечень ОСОБА_4 не посилався на вищевказану обставину, то суд першої інстанції правомірно не розглядав її та не міг покласти в основу судового рішення. Підстав для перегляду судового рішення з виходом за межі заявлених позивачем вимог відсутні.

Окрім того, всупереч вимогам ст. 10 ч. 3, ст. 60 ч.1 ЦПК України, ОСОБА_4 не надав до суду доказів того, що на момент його звільнення він був учасником АТО.

Згідно з листом Полтавського обєднаного міського комісаріату від 18 жовтня 2016 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, комісаріатом по мобілізації не призивався.

В матеріалах справи наявні пояснення Управління держпраці у Полтавській області (а.с. 221), в яких міститься посилання на довідку від 06 травня 2015 року № 643 Військової частини польової піхоти В0095 Міноборони України про здійснення ОСОБА_4 з листопада 2014 року волонтерської діяльності у районі проведення АТО.

Окрім того, позивачем до суду першої інстанції подавалося підтвердження нагородження його відзнакою Київської Патріархії УАПЦ за активну волонтерську діяльність (а.с. 249).

Однак, вказані відомості не вказували на те, що він призивався чи іншим чином був залучений до виконання обов'язків, передбачених законами України"Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2016 року, що було надано апелянтом суду апеляційної інстанції, яким встановлений факт залучення ОСОБА_4 в період з листопада 2014 року по 08 травня 2015 року до участі у забезпеченні проведення антитерористичної операції, не може бути прийняте до уваги, оскільки воно ухвалене після судового рішення, що оскаржується.

Окрім цього, як вказувалося вище, обставини залучення позивача до проведення антитерористичної операції та вимоги з цього приводу не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а тому згідно зі ст. 303 ч.1 ЦПК України не підлягають перевірці в апеляційному порядку.

Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість, апелянтом не наведено.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: --//-- ОСОБА_1

Судді --//-- ОСОБА_6

--//-- ОСОБА_7

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: ОСОБА_1