Ухвала суду № 63723559, 22.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/8744/16-ц Головуючий у І інстанції Цуранов А. Ю.Провадження № 22-ц/780/6317/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 49 22.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

22 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Березовенко Р.В., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову зазначала, що з 01 березня 2003 року по 20.10.2015 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі від якого мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею та перебуває у неї на утриманні. Вказує, що вони з донькою проживають окремо від ОСОБА_2 та, що відпрвідач добровільно не надає допомоги на утримання дитини і не приймає участі у її вихованні, через що змушена звернутися до суду із цим позовом.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2016 року позов було задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 10 серпня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнуто 551, 20 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне зясування судом усіх обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як батько малолітньої дитини добровільно матеріальної допомоги на її утримання не надає і подав до суду письмову заяву, якою позовні вимоги визнав повністю та просив розглядати справу вйого відсутність.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з 01 березня 2003 року по 20 жовтня 2015 року сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі та від спільного життя мають дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 6-7), яка зареєстрована та проживає разом з позивачкою в гуртожитку по вул. Піщана, 216 в м. Б.Церква (а.с.4, 9).

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до її повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3ст. 181 СК України).

За змістом ст.ст.182,184 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбаченихстаттею 184 цього Кодексу.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про те, що донька після ухвалення рішення проживає з ним, через що, на його думку, відсутні підстави для задоволення позову, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони не доводять факту постійного проживання доньки з ним та факту її матеріального утримання або/чи добровільного надання такої допомоги, тому вони не спростовують правильних висновків суду та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: