Ухвала суду № 63723134, 23.12.2016, Миронівський районний суд Київської області

23.12.2016 Єдиний унікальний № 371/620/16-ц

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/ 620 /16-ц

Провадження № 4-с /371/ 7 /16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2016 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщука А.С.,

при секретарі Харченко І.С.,

за участі

скаржника ОСОБА_1,

заінтересованої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та його бездіяльність, заінтересована особа: старший державний виконавець Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

До Миронівського районного суду Київської області із скаргою звернувся ОСОБА_1 та з урахуванням змін і уточнень, просив суд:

●визнати бездіяльність старшого державного виконавця в. о. начальника відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції ОСОБА_2 незаконною (а.с. 124);

●скасувати постанову старшого державного виконавця Миронівського районного управління юстиції від 16 травня 2016 року ВП № 50730385 про стягнення з ДП «Миронівського БМУ» на його користь 11264 гривень 52 копійок (а.с. 124).

Свою скаргу мотивував тими обставинами, що Миронівський районний суд Київської області 19 травня 2009 року прийняв рішення, яким з державного підприємства «Миронівське будівельно-монтажне управління» на його користь стягнув одноразову допомогу від нещасного випадку на виробництві в розмірі 5618 гривень 34 копійки, матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 1390 гривень 34 копійки, моральну шкоду в розмірі 8000 гривень та зобовязав підприємство здійснити нарахування і виплату на його користь заробітної плати в сумі 5127 гривень 22 копійки.

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції Київської області 03 червня 2013 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного рішення суду за виконавчим листом Миронівського районного суду Київської області від 27 березня 2013 року № 2-21.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції від 28 січня 2016 року заявнику повернуто виконавчий лист Миронівського районного суду Київської області від 27 березня 2013 року № 2-21.

ОСОБА_1 21 березня 2016 року повторно звернувся до відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції із заявою про примусове виконання вказаного рішення суду.

27 травня 2016 заявник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену 16 травня 2016 року старшим державним виконавцем Миронівського районного управління юстиції в Київській області ОСОБА_2 За змістом вказаної постанови залишок боргу, що підлягає стягненню на користь заявника, становить 11264 гривень 52 копійки.

Постанову про відкриття виконавчого провадження вважає такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки, приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець не пересвідчилась, чи мало місце часткове виконання рішення за вказаним виконавчим документом, чи містяться у виконавчому провадженні, яке було відкрито за постановою від 03 червня 2013 року докази отримання ним коштів на виконання судового рішення.

В судовому засіданні заявник підтримав заявлені вимоги. Надаючи пояснення стверджував, що відмітка державного виконавця у виконавчому листі про його часткове виконання не є правильною, оскільки під час виконання рішення суду він не отримував коштів від боржника. Постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа від 28 січня 2016 року не оскаржував, оскільки не знав про її існування.

Начальник Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 та старший державний виконавець Клименко Л.В. проти задоволення скарги заперечували у звязку із її безпідставністю.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та виконавчого провадження, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги по скарзі і заперечення проти її задоволення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) суду (ч. 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно приписів частини 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» та частини 2 ст. 384 ЦПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця подається до суду, який видав виконавчий документ.

Тобто, під час розгляду скарги, предметом доказування є наявність в діях чи бездіяльності державного виконавця порушень норм законодавства України під час здійснення виконавчого провадження.

Під час розгляду скарги судом встановлено, що 19 травня 2009 року Миронівським районним судом Київської області за результатами розгляду позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Миронівське будівельно-монтажне управління», стягнуто з Державного підприємства «Миронівське будівельно-монтажне управління» на користь ОСОБА_1 20135 гривень 90 копійок.

З метою примусового виконання вказаного рішення, 27 березня 2013 року ОСОБА_1 видано дублікат виконавчого листа № 2-21 (взамін втраченого).

ОСОБА_1 із вказаним дублікатом виконавчого листа звернувся до відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції у Київській області, внаслідок чого начальник цього відділу 03 червня 2013 року відкрив виконавче провадження.

Постановою в. о. начальника відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції від 28 січня 2016 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 46). В описовій частині постанови про повернення виконавчого документа зазначено, що заборгованість за виконавчим документом сплачено частково в розмірі 8871 гривні 38 копійок.

Згідно з пунктами 1 та 2 резолютивної частини постанови в. о. начальника відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції від 28 січня 2016 року, ОСОБА_1 повернуто виконавчий лист № 2-21, виданий Миронівським районним судом Київської області 27 березня 2013 року та направлено копію цієї постанови.

Повертаючи вказаний виконавчий документ, в. о. начальника відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції ОСОБА_4 поставила у ньому відмітку про сплату боржником на користь стягувача заборгованості у розмірі 8871 гривні 38 копійок (а.с. 44). Пунктом 3 резолютивної частини постанови в. о. начальника відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції від 28 січня 2016 року, ОСОБА_1 розяснено його право на оскарження цієї постанови до Миронівського районного суду Київської області в 10-денний строк з моменту її отримання.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та державний виконавець Клименко Л.В. визнали, що вказана постанова про повернення виконавчого документа від 28 січня 2016 року та дії державного виконавця, що полягають у проставлені відмітки про часткове виконання у виконавчому документі, заявником не оскаржувалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Тобто, постанова в. о. начальника відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції від 28 січня 2016 року про повернення ОСОБА_1 дублікату виконавчого листа Миронівського районного суду Київської області від 27 березня 2013 року № 2-21 та відмітка у цьому виконавчому документі про сплату боржником на користь стягувача заборгованості у розмірі 8871 гривні 38 копійок є законними, а тому в суду не має підстав сумніватися у правдивості цієї відмітки.

ОСОБА_1 21 березня 2016 року повторно подав до відділу державної виконавчої служби заяву про відкриття виконавчого провадження, до якої додав дублікат виконавчого листа Миронівського районного суду Київської області від 27 березня 2013 року № 2-21 та постанову відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції «про повернення виконавчого документа стягувачеві» від 28 січня 2016 року ВП № 38261707 (а.с. 7, 43).

Старшим державним виконавцем Клименко Л.В. 05 квітня 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-21 про стягнення з державного підприємства «Миронівське будівельно-монтажне управління» на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 11264 гривень 52 копійок (а. с. 47).

Оскільки резолютивна частина постанови про відкриття виконавчого провадження не відповідала виконавчому документу, 16 травня 2016 року постановою в. о. начальника Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_2 скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-21 про стягнення з державного підприємства «Миронівське будівельно-монтажне управління» на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 11264 гривень 52 копійок від 05 квітня 2016 року.

Пунктом 3 резолютивної частини постанови в. о. начальника відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції від 28 січня 2016 року, ОСОБА_1 розяснено його право на оскарження цієї постанови до Миронівського районного суду Київської області в 10-денний строк з моменту її отримання (а.с. 49).

В судовому засіданні ОСОБА_1 та державний виконавець Клименко Л.В. визнали, що вказана постанова про скасування процесуального документу від 16 травня 2016 року заявником не оскаржувалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Тобто, постанова в. о. начальника відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції від 16 травня 2016 року про скасування постанови державного виконавця від 05 квітня 2016 року про відкриття виконавчого провадження є чинною (не скасованою), тому призюмується, що дії в. о. начальника відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції щодо її винесення є законними.

Старшим державним виконавцем Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_2 16 травня 2016 року винесено постанову ВП № 50730385 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-21 про стягнення з державного підприємства «Миронівське будівельно-монтажне управління» на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 20135 гривень 90 копійок. У змісті постанови виконавець зазначив дані про залишок боргу в розмірі 11264 гривень 52 копійок, які вирахував шляхом віднімання від загальної суми боргу, що підлягала стягненню, 8871 гривні 38 копійок, про які містилася відмітка у виконавчому документі, як про такі, що були сплачені стягувачу, та запропонував боржнику добровільно виконати рішення в межах залишку суми боргу.

Прийняті державним виконавцем рішення були своєчасно надіслані стягувачу.

Вказані обставини підтверджені даними виконавчого провадження № 327/1 (номер за ЄДРВПР 50730385), матеріали якого досліджені в судовому засіданні.

Порядок прийняття виконавчого документа до виконання визначений статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і предявлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Факт порушення старшим державним виконавцем Миронівського районного управління юстиції ОСОБА_2 правил прийняття виконавчого документа до виконання під час розгляду скарги судом не встановлено, зважаючи на наступне.

Питання щодо організації виконання судових рішень, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню врегульовано Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 489/20802 (далі інструкція).

Пунктом 3.17 Інструкції (в редакції, що діяла до 29.09.2016) передбачено, що у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Відповідно до п. 3.18.1 Інструкції (в редакції, що діяла до 29.09.2016) при завершенні виконавчого провадження державний виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава завершення виконавчого провадження з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору.

Згідно з п. 3.18.2 Інструкції (в редакції, що діяла до 29.09.2016) відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом державного виконавця та скріплюється печаткою органу ДВС.

Відповідно до п. 3.20 Інструкції (в редакції, що діяла до 29.09.2016) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобовязаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами за адресами, зазначеними у виконавчому документі, або іншими адресами, про які стало відомо державному виконавцю, або зазначеними у письмовій заяві сторони виконавчого провадження, у тому числі шляхом факсимільного звязку або електронною поштою.

При поверненні виконавчого документа ОСОБА_1, у постанові від 28 січня 2016 року були відображені результати його виконання, зокрема в мотивувальній частині зазначено: «заборгованість сплачено частково в розмірі 8871,38 грн. Витрати на проведення виконавчих дій сплачено в повному обсязі»

Відмітка аналогічного змісту міститься на виконавчому документі. Вказана відмітка засвідчена підписом державного виконавця та скріплена печаткою органу ДВС.

Такі дії державного виконавця повністю відповідають вимогам пунктів 3.17, 3.18.1, 3.18.2 та 3.20 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 489/20802 (в редакції, що діяла до 29.09.2016).

З огляду на ті обставини, що заявником 21 березня 2016 року надані копія постанови від 28 січня 2016 року «про повернення виконавчого документу стягувачеві» та виконавчий документ, який містив відмітку про його часткове виконання (а.с. 43)., державний виконавець 16 травня 2016 року відкрила виконавче провадження, зазначивши у постанові загальний розмір коштів, що підлягали стягненню на користь боржника за судовим рішенням та вказав розмір не стягненої із боржника суми заборгованості, як це зазначено у відмітці на виконавчому листі та постанові державного виконавця від 28 січня 2016 року про повернення виконавчого документу стягувачеві такі дії державного виконавця суд вважає правомірними.

Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень не встановлено обовязку державного виконавця при відкритті виконавчого провадження за виконавчим документом, який перебував на виконанні, який містив відмітку про часткове виконання, перевіряти правильність відмітки про результати виконання.

Контроль за законністю виконавчого провадження здійснюється в порядку, визначеному законом України «Про виконавче провадження». Спір про розмір заборгованості, що виник на стадії виконавчого провадження, підлягав вирішенню поза межами поданої заявником скарги.

Посилання заявника на ті обставини, що він мав перешкоди до оскарження постанови про повернення виконавчого документа від 28 січня 2016 року (а.с. 46), оскільки вона не підлягає оскарженню, судом до уваги не береться, так як в п. 3 резолютивної частини цієї постанови державним виконавцем розяснено ОСОБА_1 його право на оскарження цієї постанови до Миронівського районного суду Київської області в 10-денний строк з моменту її отримання.

Тобто, як зазначалось вище, ця постанова не скасована, а дії державного виконавця щодо проставлення відмітки на виконавчому документі не оскаржувались та не визнавались незаконними, а тому їх законність призюмується.

За правилами статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, враховуючи, що обставини, на які посилається заявник як на підставу для задоволення його вимог, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови старший державний виконавець Клименко Л.В. дотрималась вимог ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», не порушувала прав та законних інтересів заявника як стягувача у виконавчому провадженні.

Оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження не може бути визнана такою, що не відповідає вимогам закону, факти незаконної бездіяльності виконавця не встановлені.

При прийнятті рішення суд відхиляє доводи ОСОБА_1, що він не міг оскаржити постанову державного виконавця від 28 січня 2016 року про повернення виконавчого документу, в звязку із не направленням йому її копії, з огляду на те, що 21 березня 2016 року він направив до відділу державної виконавчої служби Миронівського районного управління юстиції оригінали виконавчого листа та цієї постанови, а отже станом на 21 березня 2016 року він знав про її існування та станом на дату розгляду справи не оскаржив її (а.с. 43).

Крім того, при прийнятті рішення суд не бере до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що він не отримував коштів від часткового виконання рішення суду, оскільки клопочучи про витребування оригіналів доказів виплати йому коштів, після надання державним виконавцем Клименко Л.В. оригіналу платіжного доручення № 532 від 25 вересня 2009 року (а.с. 33), він з підстав, передбачених ст. 131 ЦПК України, заперечив проти його огляду в судовому засіданні.

Враховуючи факт не оскарження ОСОБА_1 постанови державного виконавця про повернення виконавчого документ від 28 січня 2016 року, звернення до суду з клопотанням про надання оригіналів документів, які свідчать про виплату йому коштів, а після надання державним виконавцем таких документів, заперечення проти їх огляду в судовому засіданні, свідчить про зловживання ним своїми процесуальними правами.

При прийнятті рішення суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що ухвалами Миронівського районного суду від 14 березня та 13 травня 2013 року (а. с. 194-195) встановлено факт невиплати йому 8871 гривень 38 копійок за виконавчим листом № 2-21/09, оскільки із їх змісту вбачається лише констатація судом факту відсутності в судових справах відомостей про виконання цього виконавчого листа.

Відсутність у судових справах відомостей про часткове виконання виконавчого листа № 2-21 не може бути доказом не отримання ОСОБА_1 8871 гривні 38 копійок, згідно цього виконавчого листа, а лише засвідчує факт відсутності таких даних в матеріалах судових справ.

На підставі викладеного, ст. ст. 6, 25, 82 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 3,17, 3.18.1, 3.18.2, 3.20 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 489/20802, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57- 60, 64, 179, 208, 209, 210, 212 214, 218, 294, 296, 383 - 387 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1.Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Миронівського районного управління юстиції ОСОБА_2 від 16 травня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 50730385 та її бездіяльність залишити без задоволення.

2.Повернути державному виконавцю Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській областіОСОБА_2 матеріали виконавчого провадження № 50730385.

3.Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області протягом пяти днів з дня її проголошення.

4.Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис ОСОБА_5

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя А.С. Поліщук