Ухвала суду № 63719810, 12.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 грудня 2016 року м. Київ К/800/34087/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Пром-Агро" на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Пром-Агро" до Міністерства юстиції України та державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" та публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" про визнання протиправною бездіяльності,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каховка Пром-Агро" звернулося до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності по не зупиненню розгляду заяви ТОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" від 10 червня 2015 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що розташоване в Херсонській обл., м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, 19.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено. Постанова мотивована тим, що відповідач діяв у межах та на підставі наданих йому повноважень.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито. Рішення мотивовано тим, що даний спір про оскарження бездіяльності державного реєстратора не пов'язаний з реалізацією компетенції такого органу у сфері управління, а тому такий спір має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каховка Пром-Агро" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені апеляційним судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Апеляційним судом з аналізу спірних правовідносин встановлено, що дана справа не є публічно - правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), наведеного у п.1 ч.1 ст.3 КАС України, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Апеляційним судом встановлено, що правовою підставою для звернення до суду, з метою захисту порушених прав та інтересів, стала та обставина, що, на думку позивача, державний реєстратор, допускаючи бездіяльність щодо не зупинення розгляду заяви ТОВ «КУА «Промислові інвестиції», у зв'язку із відсутністю належним чином нотаріально оформленого договору купівлі-продажу, порушив права та інтереси позивача, оскільки, як на момент звернення із заявою, так і на момент допущення протиправної бездіяльності, позивач був і є законним власником такого нерухомого майна, яке вибуло із його володіння поза його волею.

При цьому, обґрунтовуючи свою позицію, позивач послався на ряд судових рішень, що були підставою для набуття ПАТ «Комерційний банк «Надра» права власності на нерухоме майно, які скасовані як незаконні.

Тобто, в аспекті спірних правовідносин, апеляційним судом встановлено, що позовні вимоги про бездіяльність державного реєстратора щодо не зупинення розгляду заяви ТОВ «КУА «Промислові інвестиції» щодо реєстрації права власності на нерухоме майно є похідними від правомірності та законності виникнення підстав набуття права власності на нерухоме майно ПАТ «Комерційний банк «Надра» та відчуження такого майна на користь третіх осіб.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що спір про оскарження бездіяльності державного реєстратора не пов'язаний з реалізацією компетенції такого органу у сфері управління, а тому даний спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства, оскільки такий спір відповідно за своєю правою природою не є адміністративним.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного та господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом».

Згідно п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження по справі.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, яке відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Пром-Агро" на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Пром-Агро" до Міністерства юстиції України та державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" та публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" про визнання протиправною бездіяльності.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя В.Ф. Мороз