Ухвала суду № 63719791, 15.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2016 р. м. Київ К/800/1685/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЗагороднього А.Ф., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Ковтонюка С.Д.,

за участю представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної фінансової інспекції в Харківській області (далі - ДФС в Харківській області) про скасування наказу, актів, рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій, скасування наказів, актів, рішення, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди. В обґрунтування вимог зазначав, що з 30 липня 2012 року працював на посаді заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів ДФІ в Харківській області. Наказом начальника ДФІ в Харківській області від 29 серпня 2013 року № 11-д йому оголошено догану за неналежне виконання посадових обов'язків в частині забезпечення якості роботи з документами при проведенні ревізії, а 27 грудня 2013 року наказом № 15-д - догану за вчинок, який порочить його як державного службовця та дискредитує органи ДФС. Зазначає, що висновки службового розслідування, проведеного у 2013 року є упередженими і не відповідають фактичним обставинам, як і висновки повторної атестації ОСОБА_4, затверджені наказом від 27 грудня 2013 року № 612-о, внаслідок чого позивача безпідставно звільнено з керівної посади та переведено на нижчу посаду - провідного державного інспектора відділу операційного аудиту ДФІ в Харківській області. Вважаючи дії відповідача неправомірними та уточнивши позовні вимоги, просив суд поновити строк звернення до суду, скасувати наказ від 28 серпня 2013 року №11-Д «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; визнати незаконними дії відповідача щодо складання акту службового розслідування від 27 грудня 2013 року і зобов'язати ДФІ в Харківській області скасувати цей акт; скасувати наказ від 27 грудня 2013 року №15-Д; визнати незаконними дії відповідача щодо складання довідки від 18 жовтня 2013 року і зобов'язати ДФІ в Харківській області її скасувати; визнати незаконним і скасувати наказ від 27 грудня 2013 року №612-о, зобов'язати відповідача спростувати недостовірні відомості, що містяться в характеристиці для атестації та поновити його на посаді заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів ДФІ в Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема норм КАС України, Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП) та постанов Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі - Порядок № 95) та від 28 грудня 2000 року № 1922 «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» (далі - Положення № 1922). Вказує, що суди не дали належної оцінки обставинам справи та наданим доказам, а у судових рішеннях неправильно викладено зміст позовних вимог, які він уточняв під час нового розгляду справи.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, посилаючись на те, що накази щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийняті у відповідності до закону, висновки службових розслідувань щодо неналежного виконання позивачем посадових обов'язків ґрунтуються на всебічно встановлених обставинах, а складені акти є лише носіями доказової інформації про виявлені порушення і не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України. Вказує, що атестацію ОСОБА_4 проведено з дотриманням норм чинного законодавства, а її результати є об'єктивними та відповідають відомостям, викладеним у службовій характеристиці позивача.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як видно із матеріалів справи, з 29 вересня 2010 року позивач працював у відділі інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів ДФІ в Харківській області на різних посадах, з 30 липня 2012 року - на посаді заступника начальника цього відділу, а з 30 грудня 2013 року позивача переведено на посаду провідного державного інспектора відділу операційного аудиту ДФІ в Харківській області.

Згідно з наказом ДФІ в Харківській області від 31 липня 2013 року № 357-о, з метою дослідження обставин неналежного проведення фахівцями вищевказаного відділу планової ревізії Харківської державної зооветеринарної академії (акт ревізії від 15 червня 2012 року № 07-20/7), відповідачем ініційовано проведення службового розслідування відносно посадових осіб відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів ДФІ в Харківській області, які неякісно та з низькою результативністю провели планову ревізію у 2012 році.

В межах службового розслідування, у серпні 2013 року на ім'я начальника ДФІ в Харківській області Косінова С.А. направлено доповідну записку від 27 серпня 2013 року, складену начальником відділу внутрішнього аудиту Вижгою В.В., в якій повідомлено, що при проведені перевірки встановлено відсутність третього тому ревізійних матеріалів Харківської державної зооветеринарної академії (далі - Харківська ДЗА), а ОСОБА_4 очолював групу, яка проводила цю ревізію (том ІІ а.с. 223). В цій-же записці порушено питання щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов'язків.

На підставі цієї доповідної записки та пояснення ОСОБА_4 від 23 серпня 2013 року, наказом ДФІ в Харківській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 28 серпня 2013 року № 11-Д заступнику начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів ОСОБА_4 оголошено догану за неналежне виконання посадових обов'язків в частині забезпечення якості роботи з документами при проведенні ревізії Харківської ДЗА, що призвело до відсутності додатків до третього примірника акта ревізії.

Вирішуючи спір та відмовляючи в цій частині позову суди виходили з того, що позивача правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а допущене позивачем у 2012 році порушення є триваючим, оскільки воно виявлене у 2013 році під час проведення службового розслідування і на час прийняття спірного наказу ДФІ в Харківській області №11-Д ОСОБА_4 не усунуто.

Проте, з такими висновками погодитись неможливо, виходячи з наступного.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, врегульовані нормами Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII).

Частиною 1 статті 14 цього Закону встановлено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Додатковий перелік заходів дисциплінарного впливу які, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися до державних службовців наведений у частині 3 статті 14 Закону № 3723-XII.

Частиною 2 статті 147 КЗпП України встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Заходами стягнення є догана і звільнення (частина 1 статті 147 КЗпП України).

Порядок та строки застосування дисциплінарного стягнення до працівника визначені статтями 148, 149 КЗпП України.

Так, статтею 148 КЗпП України встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладе не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Із змісту наведеної норми слідує, що місячний строк для накладення дисциплінарного стягнення необхідно відраховувати з дня виявлення проступку, днем виявлення проступку, з якого починається сплив місячного строку, вважається день, коли керівнику стало відомо про вчинений проступок; в місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення не зараховується час хвороби працівника або перебування його у відпустці і до відпустки, що перериває сплив місячного строку, слід віднести всі відпустки, що надаються власником згідно з чинним законодавством, у тому числі щорічні (основні та додаткові).

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 148 КЗпП України після закінчення шестимісячного строку власник позбавляється права застосовувати дисциплінарне стягнення, оскільки такий строк є обмежувальним.

Триваюче порушення характеризується безперервністю його вчинення протягом певного часу. Тобто, таке порушення триває доти, доки його не буде виявлено і не має чітко окреслених часових меж.

Перевіряючи обставини справи, суди не звернули уваги на те, що у доповідній записці від 28 серпня 2013 року зазначено, що під час проведення службового розслідування виявлено відсутність третього тому ревізійної справи з додатками, у зв'язку з чим позивачу запропоновано надати ці додатки.

Отже, зміст доповідної записки свідчить про те, що відсутні не тільки додатки, а і третій том ревізійної справи, однак позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з відсутністю саме додатків до третього примірника акта ревізії.

Крім того, у поясненнях від 23 серпня 2013 року ОСОБА_4 послався на те, що нормами Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550) не передбачено складання додатків до кожного примірнику акту ревізії.

Водночас, встановлена Порядком № 550 процедура проведення інспектування підприємств і організацій, які отримують бюджетні кошти виключає можливість кваліфікувати відсутність примірника акту ревізії і додатків до нього як триваюче порушення, оскільки виготовлення акту ревізії характеризується вчиненням одноразової дії у певний час, а саме після проведення ревізійної перевірки та впродовж конкретного строку після її закінчення і, враховуючи терміни, порядок передачі цих актів для ознайомлення об'єкту контролю, а також контролюючі функції органів, що проводили ревізію, таке порушення виявляється відразу після його вчинення.

Отже, відсутність акту ревізії, в тому числі і додатків до нього, не можна вважати триваючим порушенням, а тому дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніш як через шість місяців з дня його вчинення.

Таким чином, висновки судів щодо правомірності притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності за порушення, вчинене у червні 2012 році і виявлене відповідачем у серпні 2013 року, не ґрунтується на правильному застосуванні норм права.

Крім того, надаючи правову оцінку діям відповідача при проведенні повторної атестації ОСОБА_4 суди виходили з того, що атестування позивача проведено правомірно у відповідності до вимог Положення № 1922.

Проте такі висновки не відповідають обставинам справи.

Як видно із матеріалів справи, повторна атестація позивача проведена за дорученням керівника у зв'язку з оскарженням ОСОБА_4 результатів попередньої атестації, проведеної 16 грудня 2013 року, висновки якої затверджені наказом ДФІ в Харківській області від 25 грудня 2013 року № 609-о.

За результатами цієї атестації ОСОБА_4 не відповідає займаній посаді заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів ДФІ в Харківській області, що стало підставою для переведення його на посаду провідного державного інспектора відділу операційного аудиту ДФІ в Харківській області.

Відповідно до пункту 1 Положення № 1922 з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах один раз на три роки проводиться їх атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків, визначених типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображених у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів відповідно до Закону України «Про державну службу» та інших нормативно-правових актів.

Абзацом 1 пункту 4 Положення № 1922 встановлено, що для організації та проведення атестації наказом керівника державного органу (далі - керівник) утворюється атестаційна комісія (далі - комісія), яка за приписами абзацу 5 цього пункту повинна забезпечувати, об'єктивний розгляд і професійну оцінку діяльності державного службовця, який атестується, зокрема щодо виконання покладених на нього службових обов'язків, знання та користування у своїй роботі державною мовою, а також принциповий підхід у підготовці рекомендацій для подальшого використання його досвіду і знань у роботі державного органу.

Термін і графік проведення атестації затверджуються наказом керівника і доводяться до відома державних службовців, які атестуються, не пізніше ніж за місяць до проведення атестації (пункт 6 Положення №1922).

Згідно з пунктом 9 Положення № 1922 на кожного працівника, який підлягає атестації, складається службова характеристика, що підписується його безпосереднім керівником, затверджується керівником вищого рівня і подається до комісії не пізніше, ніж за тиждень до проведення атестації.

Службова характеристика на керівника державного органу підписується керівником державного органу вищого рівня.

Вона повинна містити аналіз виконання державним службовцем посадових обов'язків; відомості про обсяг, якість, своєчасність і самостійність виконання роботи, ділові якості (ініціативність, відповідальність), стосунки з колегами, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов'язків, інформацію про підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації тощо.

Державний службовець ознайомлюється із службовою характеристикою до атестації під час співбесіди з безпосереднім керівником.

У разі незгоди з відомостями, викладеними у службовій характеристиці, державний службовець може подати до комісії відповідну заяву, обґрунтування, додаткові відомості щодо своєї службової діяльності.

Отже, складання і підписання службової характеристики є виключним правом безпосереднього керівника та підлягає затвердженню керівником вищого рівня. При цьому така характеристика подається до комісії не пізніше ніж за тиждень до проведення атестації і державному службовцю гарантоване право ознайомитись з її змістом атестації під час співбесіди з безпосереднім керівником.

При вирішенні спору, суди виходили з того, що ОСОБА_7 мала право підготовити і підписати характеристику на ОСОБА_4, оскільки на момент її підписання виконувала посадові обов'язки начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів ДФІ в Харківській області.

Разом з тим, як видно із матеріалів справи ОСОБА_7 виконувала обов'язки керівника відділу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю його начальника - ОСОБА_8, яка ще 25 жовтня 2013 року підготувала службову характеристику позивача, оцінка змісту якої у судових рішеннях відсутня (том V а.с. 11-12).

Крім того, питання щодо повноважень ОСОБА_7 на підписання такого документу, за умови, що такий документ вже складено і підписано безпосереднім керівником ОСОБА_4, суди не дослідили та не з'ясували, у зв'язку з чим саме характеристика, підписана ОСОБА_7 була затверджена керівником вищого рівня і врахована при проведенні атестації.

Водночас, інформація про ознайомлення ОСОБА_4 із змістом службової характеристики до атестації під час співбесіди з безпосереднім керівником до проведення атестації в матеріалах справи відсутня, як і відомості про попередження позивача про проведення повторної атестації в місячний термін.

Отже, висновки судів про правомірність проведення повторної атестації є суперечливими, а мотиви щодо вимоги про скасування наказу від 27 грудня 2013 року №612-о «Про результати повторної атестації ОСОБА_4» у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Враховуючи те, що наказом від 27 грудня 2013 року №612-о позивача звільнено з керівної посади саме за висновками атестації, питання поновлення на попередній посаді є похідним від вирішення вимоги про визнання неправомірним і скасування наказу від 27 грудня 2013 року № 612-о « Про результати повторної атестації ОСОБА_4».

В свою чергу, за правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд, отримавши позов, зобов'язаний з'ясувати чи має місце порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів особи.

У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами, встановлених главою 8 КАС строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року (справа № 21-3538а15).

Перевіряючи обставини справи, апеляційний суд зазначив, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права в межах місячного строку, оскільки останню відповідь на скаргу отримав 05 червня 2014 року. Однак, інформацію про те, що саме у цій відповіді вирішувались питання що стосуються предмету спору (зокрема усіх заявлених вимог) апеляційний суд не перевіряв та не дав правову оцінку змісту цієї відповіді.

Проте, досудове врегулювання спору не позбавляло позивача одночасно звернутися за захистом порушеного права безпосередньо до суду.

Отже, питання пропуску позивачем строку звернення до суду судами не досліджено і причини поважності його пропуску не з'ясовані.

Таким чином, судові рішення у зазначеній частині позовних вимог підлягають скасуванню.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що рішення атестаційної комісії не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, оскільки є носієм інформації про відповідність чи не відповідність певним критеріям, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення, а тому оцінка зазначеного рішення, в тому числі й оцінка дій службових осіб органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішень, прийнятих на підставі таких актів (довідок).

Крім того, із змісту судових рішень видно, що суди вирішили спір в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та визнання незаконними дій щодо поширення відносно ОСОБА_4 конфіденційної інформації без його згоди у запиті до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, надісланому листом від 16 травня 2014 року №24-25/3354.

Разом з тим, 08 вересня 2015 року ОСОБА_4, подав заяву про зміну позовних вимог, в якій вимоги про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відсутні (том V а.с. 1-2).

Відповідно до частин 1, 2 статті 112 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.

Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Вирішуючи спір, суди не розглянули цю заяву, не з'ясували чи відмовляється ОСОБА_4 від частини вимог та не постановили відповідну ухвалу за наслідками її розгляду.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови в іншій частині позовних вимог з огляду на таке.

Як встановлено судами, за наказом ДФІ в Харківській області № 357-о з метою дослідження обставин неналежного проведення фахівцями відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів, відносно позивача тривало службове розслідування в термін з 31 липня до 30 вересня 2013 року, який в подальшому продовжено до 31 грудня 2013 року, згідно з наказом від 06 грудня 2013 року № 581-о.

Підставою для проведення перевірки стала довідка від 18 жовтня 2013 року про результати спільної перевірки фахівців ДФІ в Харківській області та прокуратури окремих питань фінансово-господарської діяльності Харківської державної зооветеринарної академії (далі - Харківська ДЗА) за період з 01 січня по 31 грудня 2011 року і за результатами цієї перевірки встановлені фінансові порушення на суму 779935,45 грн, в тому числі 462962,74 грн необґрунтованих витрат бюджетних коштів.

Враховуючи те, що контрольні заходи у 2012 році в Харківській ДЗА проведено ревізійною групою, яку очолював ОСОБА_4, 31 жовтня 2013 року ректору Харківської ДЗА направлено лист про надання інформації щодо обставин проведення ревізії академії фахівцями інспекції в термін з 04 травня по 08 червня 2012 року (том І а.с. 219).

На цей лист ректор Харківської ДЗА Головко В.О. надав пояснення, в яких повідомив, що ревізію проводили головні інспектори ДФІ в Харківській області, зокрема ОСОБА_4, акт ревізії підписано без заперечень і порушення фінансової дисципліни академією усунено в повному обсязі. Проте, 04 вересня 2013 року близько 13 години біля Харківського національного університету ім. Каразіна до нього підходили працівники ДФІ в Харківській області, в тому числі позивач, які повідомили про зміну керівництва та пропонували консультацію з приводу проведення позапланової перевірки. В подальшому, 23 вересня 2013 року йому зателефонував ОСОБА_4 з пропозицією не надавати ніяких документів для перевірки фахівцям ДФІ в Харківській області і при можливості їх знищити.

У грудні 2013 року відповідачем завершено службову перевірку та складено акт від 27 грудня 2013 року, в якому зазначено, що позивачем допущено вчинок, який негативно вплинув на репутацію державного службовця (том І а.с. 131-134).

Отже, за наслідками цієї перевірки наказом від 27 грудня 2013 року № 15-Д за допущений вчинок, що порочить його як державного службовця та дискредитує органи Державної фінансової інспекції України, заступнику начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів ОСОБА_4 оголошено догану.

Перевіряючи доводи позивача щодо відсутності правових підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вказаний вчинок, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування наказу від 27 грудня 2013 року № 15-Д «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», оскільки обставини, за яких приймався цей наказ, неодноразово перевірялись судами, які надали належну правову оцінку матеріалам справи та наданим доказам у їх сукупності.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірними дій відповідача і скасування актів службового розслідування від 27 грудня 2013 року, довідки від 18 жовтня 2013 року і зобов'язання спростувати недостовірні відомості, що містяться в характеристиці для атестації, оскільки ці документи не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 КАС України, так як не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, а тому їх висновки не можуть бути предметом спору.

Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Вказані акти і довідка є носіями доказової інформації про виявлені відповідачем порушення, допущені позивачем, тобто документами, на підставі якого приймається відповідне рішення, а тому їх оцінка, в тому числі й оцінка дій службових осіб ДФІ в Харківській області щодо їх складання, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Згідно з частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, судові рішення в частині визнання неправомірними і скасування наказів від 28 серпня 2013 року №11-Д «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та від 27 грудня 2013 року №612-о «Про результати повторної атестації ОСОБА_4»; поновлення позивача на керівній посаді; відшкодування моральної та матеріальної шкоди і визнання незаконними дії щодо поширення відносно ОСОБА_4 конфіденційної інформації без його згоди у запиті до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, надісланому листом від 16 травня 2014 року №24-25/3354 підлягають скасуванню, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Харківського кружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року скасувати в частині відмови позову про визнання неправомірними і скасування наказів від 28 серпня 2013 року №11-Д та від 27 грудня 2013 року №612-о; поновлення на посаді заступника начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів ДФІ в Харківській області; відшкодування моральної та матеріальної шкоди і визнання незаконними дії щодо поширення відносно ОСОБА_4 конфіденційної інформації без його згоди у запиті до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, а справу в цій частині вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді А.Ф. Загородній Ю.К. Черпак