Ухвала суду № 63719755, 07.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 року м. Київ К/800/17033/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А.СуддівКалашнікової О.В. Мороз Л.Л. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "АТБ-маркет" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, третя особа - ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит Плюс" про скасування постанови за касаційною скаргою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ТОВ "АТБ-маркет" у Дніпропетровському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, третя особа - ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит Плюс" про скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області здійснено позапланову перевірку магазину "Продукти-399", який належить ТОВ "АТБ-маркет". На підставі акту перевірки від 20 лютого 2014 року № 0089 відповідачем прийнято постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", від 19 березня 2014 року № 0063 в сумі 9 180,00 грн.

Вказувало, що вся продукція, яка стала предметом перевірки, була виготовлена відповідно до національних стандартів України та технічних умов, а тому були відсутні порушення в частині маркування продукції.

Маркування товару містить у повному обсязі інформацію, зокрема, про поживну цінність із зазначенням кількості білків і жирів, вимоги до масової долі яких визначені незалежно від виду тієї чи іншої продукції.

Вважає, що порушення прав споживачів, які зазначені в акті перевірки від 20 лютого 2014 року № 0089, не відповідають вимогам чинного законодавства у сфері захисту прав споживачів, а отже постанова від 19 березня 2014 року № 0063 є незаконною та такою, що винесена з порушенням чинного законодавства.

Просили визнати протиправною та скасувати постанову від 19 березня 2014 року № 0063 Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", в сумі 9 180,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного від 12 березня 2015 року, позов задоволено.

Скасовано постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 19 березня 2014 року № 0063 в сумі

9 180,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області подала до суду касаційної інстанції касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області здійснено позапланову перевірку магазину "Продукти-399", який належить ТОВ "АТБ-маркет", що розташований по вул. Примакова, 10 в м. Чернігові.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 20 лютого 2014 року № 0089, відповідно до якого встановлено порушення прав споживачів, а саме, що реалізація позивачем продукції здійснювалася без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про неї, на маркуванні продукції, яка вказана в пунктах 1-36 таблиці 7, встановлено реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, зазначену пунктами 1-36 таблиці 7 додатку.

На підставі акту перевірки від 20 лютого 2014 року № 0089 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області прийнято постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 19 березня 2014 року № 0063 в сумі 9180,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що реалізація продукції позивачем здійснювалася із дотриманням вимог діючого ДСТУ та технічних умов, відповідно до яких виготовлено вказану продукцію, та з дотриманням вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, визначення прав споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюються Закон України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-ХІІ).

Відповідно до положень пунктів 2, 4 частини першої статті 4 Закону

№ 1023-ХІІ споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: належну якість продукції та обслуговування; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1023-ХІІ продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також передати інформацію на цю продукцію.

Також, відповідно до положень частини першої статті 14 Закону №1023-ХІІ споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.

Статтею 15 Закону № 1023-ХІІ та статтею 38 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", пунктом 6 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 жовтня 2010 року № 487, передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Відповідна інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятним для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Статтею 1 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів" визначено, що стандартом є документ, затверджений центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики, яким встановлено для загального та систематичного використання правила, інструкції або характеристики продуктів, пов'язаних з ними процесів або послуг, додержання яких є обов'язковим.

Судами у цій справі встановлено, що згідно ДСТУ 4436:2005 "Ковбаси варені, сосиски, сардельки, хліби м'ясні. Загальні технічні умови", ДСТУ 4435:2005 "Ковбаси напівкопчені. Загальні технічні умови", ДСТУ 4591:2005 "Ковбаси варено-копчені. Загальні технічні умови", інформація щодо харчової та енергетичної цінності продукції наводиться в маркуванні шляхом зазначення: масова частка %: білок, г., не менше ніж; жир, г., не більше ніж.

Вказане, в свою чергу, підтверджується змістом таблиці 2 "Фізико-хімічні показники ковбасних виробів" пункту 5.1.3. ДСТУ 4436:2005 "Ковбаси варені, сосиски, сардельки, хліби м'ясні. Загальні технічні умови", затвердженого Держспоживстандартом України 15 липня 2005 року № 175, та таблиці К.1. додатку К технологічної інструкції до вказаного ДСТУ, згідно якого масова частка білка та жиру у відповідних виробах зазначається у відсотках та з позначенням "не менше ніж/не більше ніж".

Крім того, пунктами 8.3., 8.4. розділу 8 "Маркування" зазначеного ДСТУ передбачено вимоги до оформлення пакувальних одиниць розфасованих ковбасних виробів та маркованих оболонок вказаної продукції, які передбачають нанесення інформації щодо поживної цінності продукції, яка розраховується виробником відповідно до певної рецептури, згідно якої виготовлено продукцію, з метою саме зазначення масових часток білка та жиру у відсотках з позначенням не менше ніж/не більше ніж відповідно.

М'ясна сировина для виготовлення ковбасних виробів жилується за сортами із встановленням гранично допустимого вмісту жирової тканини у відповідних відсотках, який, відповідно до того чи іншого виду м'яса є змінним. Зазначене підтверджується змістом пункту 3.1. розділу 3 Технологічної інструкції по обвалюванню та жилуванню м'яса. Тобто, рецептура ковбасних виробів багатокомпонентна, а м'ясна сировина знежилована має граничні відхилення.

Так, свинина знежилована напівжирна містить жирової тканини від 30 відсотків до 50 відсотків, свинина знежилована жирна від 50 відсотків до 85 відсотків.

Це виключає можливість вказати чітко вміст жиру та відповідно білка в готових виробах, оскільки ці показники в м'ясній сировині можуть коливатися, що передбачено схемою її сортування.

Про це зазначено у роз'ясненнях Інституту продовольчих ресурсів, викладених у листі від 08 лютого 2014 року за № 51-1747.

Отже, м'ясна сировина не може мати постійного значення харчової цінності і виготовлена з такої сировини продукція кожен раз матиме різне значення харчової цінності залежно від показників харчової цінності самої сировини, що унеможливлює зазначення на пакувальних одиницях розфасованих ковбасних виробів та маркованих оболонках вказаної продукції точної інформації про поживну цінність, тобто точну кількість білків та жирів у ста грамах того чи іншого ковбасного виробу.

На етикетці ковбасних виробів, які перебували на реалізації у позивача, вказано кількість білків та жирів у встановлених одиницях виміру (грамах) із зазначенням їх граничних показників ("не більше"/"не менше"), що повністю відповідає вимогам діючого законодавства.

Згідно з актом перевірки від 20 лютого 2014 року № 0089 в ньому вчинено загальний запис про встановлення відсутності необхідної, доступної та своєчасної інформації про продукцію на маркуванні продукції, однак без конкретизації в самому акті перевірки, у чому саме виявились такі порушення та в чому конкретно виразилась невідповідність маркування на продукції вимогам чинного законодавства.

У пунктах 4.3 та 7.3 додатку № 2 до акту перевірки зазначено, що позивачем було здійснено продаж товарів без повної, доступної, достовірно та своєчасної інформації, зокрема, щодо харчової та енергетичної цінності товарів, та були в наявності товари, які не відповідають вимогам нормативних документів щодо маркування товарів.

Водночас, не конкретизовано, які товари і яким вимогам законодавства не відповідають, та чому позначення на маркуванні: "не менше ніж" (зазначено процентна кількість білка), "не більше ніж" (зазначена конкретна процентна За таких обставин, є правильним висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що реалізація продукції здійснювалася позивачем з дотриманням вимог діючих ДСТУ та технічних умов, Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів та ДСТУ 4518:2008 "Продукти харчові. Маркування для споживачів. Загальні правила" і що позивач надає споживачам необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію щодо продукції в обсязі, передбаченому законодавством, у будь-якій наочній формі, що свідчить про дотримання ним обов'язкових вимог щодо якості і безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлені обставини справи, судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит Плюс" про скасування постанови - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії учасникам судового розгляду, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Калашнікова О.В.

Мороз Л.Л.