Ухвала суду № 63719664, 21.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2016 року м. Київ К/800/50696/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівБорисенко І.В. Олендера І.Я.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року

у справі №826/2004/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамс»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 12 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, задовольнив адміністративний позов. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2014 року №0000292202. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Уповноважені особи контролюючого органу провели позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток, за період з 01 січня 2011 року по 31 жовтня 2013 року, про що склали акт від 27 січня 2014 року №89/26-53-22-02-21/31483739, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 14 809,00 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення -рішення від 04 лютого 2014 року №0000292202, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14 809,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат вартості товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «ЛІС ЛТД» та ТОВ «Акватек Пластикс» за правочинами, виконання яких не спричиняє реального настання правових наслідків, зважаючи на відсутність підтверджуючих документів за результатами здійснення господарських операцій.

Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності у діях позивача порушень вимог податкового законодавства при формуванні складу валових витрат по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у зазначених контрагентів.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період між позивачем та ТОВ «ЛІС ЛТД» було укладено договір від 26 вересня 2008 року №5/08 на переробку давальницької сировини, відповідно до умов якого, позивач (замовник) доручив, а ТОВ «ЛІС ЛТД» (виконавець) прийняв на себе обов'язки по виготовленню з власного матеріалу та матеріалу замовника виробів у відповідності із заявками замовника.

Додатковою угодою №3 до вказаного договору передбачено, що в необхідності по заказу замовника виконавець надає послуги по передпродажній підготовці виготовленої продукції, а саме маркування та пакування в тару замовника.

Фактичне виконання вказаних господарських відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями акту здачі-приймання робіт від 10 травня 2011 року №15, податкових накладних від 20 квітня 2011 року №10, від 10 травня 2011 року №1, від 08 квітня 2011 року №6.

Оплата за вказані послуги здійснена у безготівкові формі, шляхом перерахування позивачем коштів на банківський рахунок контрагента, про що свідчать виписки з банку.

Крім того, у перевіряємий період, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Акватек Пластикс» на підставі договору від 01 червня 2010 року № 7/06/10 на переробку давальницької сировини, за умовами якого, позивач (замовник) доручив, ТОВ «Акватек Пластикс» (виконавець) прийняв на себе обов'язки по виготовленню з сировини та матеріалів замовника та власного матеріалу вироби у відповідності зі специфікаціями-заявками замовника.

Додатковою угодою від 01 червня 2011 року №1 до вказаного договору передбачено, що в необхідності по заказу замовника виконавець надає послуги по передпродажній підготовці виготовленої продукції, а саме маркування та пакування в тару замовника. Ціна послуги за погодження визначається у відповідності до актів наданих послуг. Відвантаження маркованої та або упакованої продукції покупцю замовника відбувається безпосередньо зі складу виконавця. Навантажувально-розвантажувальні роботи виконуються виконавцем.

Про фактичне виконання вказаних господарських відносин свідчать наявні у матеріалах справи копії актів надання послуг від 02 червня 2011 року № 33, від 21 червня 2011 року № 37, від 06 жовтня 2011 року № 97, від 31 жовтня 2011 року № 111, від 14 грудня 2011 року № 124, податкових накладних від 14 грудня 2011 року № 10, від 31 жовтня 2011 року № 29, від 06 жовтня 2011 року № 3, від 28 липня 2011 року № 15, від 14 липня 2011 року № 7.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, про що свідчать відповідні виписки банку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності позивача є оптовий продаж товарів, а саме - риболовного знаряддя та супутніх товарів. Доля експорту в загальному обсязі оптового продажу становить близько 45%.

Крім того, позивач експортує товари українського виробництва, а саме вироби з пластмас (в асортименті пластмасові ящики, коробки для риболовних снастей, черпаки для льоду, годівниці та ін.). Експорт здійснюється до Росії та Латвії. Вид перевезень - автотранспорт.

У свою чергу, для здійснення експорту, позивач замовляв у контрагентів виготовлення продукції (риболовного знаряддя з пластмас) за договорами на переробку давальницької сировини та надавав останньому за власний рахунок необхідну для виготовлення замовлення кількість сировини (гофрокартон), яку придбавав у ТОВ «Луганський картон» та ВАТ «Рубіжанський картонно - тарний комбінат». Гофрокартон передано на переробку за договорами на давальницьку сировину ТОВ «ЛІС ЛТД» та ТОВ «Акватек пластикс», якими було виготовлено гофротару (картонні коробки), яку в подальшому використовували на пакування експортної продукції.

На підтвердження здійснених операцій, у матеріалах справи містяться договори на поставку гофрокартону; видаткові накладні на картон; ТТН на поставку; податкові накладні на картон; акти передачі картону для виготовлення тари; акти виготовлення гофротари та замовлення на виготовлення, калькуляції; акти передачі гофротари на пакування; акти передачі продукції на пакування ТОВ «ЛІС ЛТД»; акти списання гофротари; податкові накладні на передпродажну підготовку; податкова декларація та додаток по витратам на збут.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідно до підпунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», також встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач сформував валові витрати на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від вказаних контрагентів, що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

З наявних у матеріалах справі доказів вбачається реальність вчинення господарських взаємовідносин позивача з зазначеними контрагентами на підставі належним чином складених первинних бухгалтерських документів.

Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу валових витрат спірної суми податку по господарським операціям із зазначеними контрагентами.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи податкового органу про те, що порушення контрагентами позивача норм податкового законодавства при формуванні своїх податкових зобов'язань, свідчать про відсутність у останнього права на формування валових витрат за спірними операціями, оскільки чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Висновки податкового органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, про неправомірність формування валових витрат ґрунтуються на підставі лише тих даних, які містяться в інформаційних базах відповідача, без врахування первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій позивача із зазначеними контрагентами.

Крім того, укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми витрат, відповідачем до суду не надано, а судами попередніх інстанцій таких обставин не встановлено.

Зважаючи на встановлення судами першої та апеляційної інстанцій факту документального підтвердження формування позивачем валових витрат за результатами здійснення господарської діяльності з ТОВ «ЛІС ЛТД» та ТОВ «Акватек Пластикс», а також використання придбаного товару (робіт, послуг) підприємством у власній господарській діяльності, контролюючим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у справі №826/2004/14 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Борисенко І.В. Олендер І.Я.