Ухвала суду № 63719639, 21.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2016 р. м. Київ К/800/40672/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівБорисенко І.В. Олендера І.Я.розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 грудня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року

у справі № 826/14206/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Техноресурс»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство «Техноресурс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Окружний адміністративний суд постановою від 26 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2013 року №0000462230. У частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 червня 2013 року №0000472230 відмовив. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 1 020,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Уповноважені особи контролюючого органу провели позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість за березень 2011 року та податку на прибуток за І квартал 2011 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Євротехсервіс-1991», про що склали акт від 14 травня 2013 року №1508/22-30-33107041, яким встановили порушення позивачем вимог пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6 2017 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 770 360,00 грн.; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 962 950,00 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2013 року №0000462230, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 962 950,00 грн. та №0000472230, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 770 361,00 грн., з яких 770 360,00 грн. за основним платежем та 01,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту вартості товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «Євротехсервіс-1991», з огляду на відсутність реальності господарських операцій з вказаним контрагентом, що підтверджені належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Євротехсервіс-1991» на підставі договору від 05 січня 2011 року №11/01-1 про проведення робіт по спорудженню розвідувальної свердловини №5 Володимирського родовища.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у березні 2011 року здійснив попередню оплату послуг (роботи по спорудженню розвідувальної свердловини №5 Володимірівського родовища проектною глибиною 2520 м.) ТОВ «Євротехсервіс-1991» у розмірі 4 622 159,00 грн., у тому числі ПДВ - 770 360,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток слугували доводи податкового органу про віднесення до складу валових витрат суми попередньої оплати послуг, здійсненної на користь ТОВ «Євротехсервіс-1991» у розмірі 3 851 799,00 грн. Разом з тим, судами встановлено, що фактично до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року позивачем включено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у розмірі 11 000,00 грн., про що свідчить бухгалтерська довідка від 17 жовтня 2013 року. При цьому, позивач вказує на те, що сума попередньої оплати у розмірі 3 851 799,00 грн. не може бути включена до поточних витрат як у бухгалтерському обліку так і в податковому обліку як частина вартості необоротного активу, який буде взято на облік у майбутніх звітних періодах та у перевіряємий період зазначена сума обліковувалась у складі незавершених капітальних інвестицій на бухгалтерському рахунку №1521.

У свою чергу, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 червня 2013 року №0000462230 про збільшення позивачу розміру грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 962 950,00 грн., виходив з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу валових витрат у перевіряємому періоді, у зв'язку з вставленням факту відсутності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості попередньої оплати послуг за договором від 05 січня 2011 року №11/01-1, у розмірі 3 851 799,00 грн.

При цьому, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000472230, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугував висновок суду першої інстанції про відсутність підтвердження належними первинними документами реальності виконання договірних відносин позивача з ТОВ «Євротехсервіс-1991».

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення протиправністю спірних податкових повідомлень-рішень від 06 червня 2013 року №0000462230 та №0000472230, зважаючи на встановлення факту документального підтвердження формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом здійснення господарської діяльності з ТОВ «Євротехсервіс-1991».

Разом з тим, слід зазначити, що підставою для перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, слугували доводи податкового органу про правомірність податкового повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, однак, судом апеляційної інстанції було надано оцінку правомірності нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань не лише з податку на прибуток, а й податку на додану вартість та застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що регулюють правовідносини у сфері податку на додану вартість.

Таким чином, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та відмовлено у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції безпідставно вдався до аналізу підстав та наслідків формування податкового кредиту позивача, що знаходиться поза межами оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, та залишив поза увагою дослідження господарських операцій спірного періоду, за наслідками вчинення яких, донараховані спірні податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Відтак, суд касаційної інстанції вважає судове рішення апеляційного адміністративного суду необґрунтованим та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи

Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частин 1, 4 статті 195 зазначеного Кодексу суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції не було досліджено питання щодо дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення.

За змістом частин 2 та 4 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог частини 4, частини 5 статті 11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених статтею 220 КАС України, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві задовольнити частково.

2. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі №826/14206/13-а скасувати.

Справу №826/14206/13-а направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі,та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Борисенко І.В. Олендер І.Я.