Ухвала суду № 63719509, 06.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року м. Київ К/800/21305/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Калашнікової О.В.,

Маслій В.І.

Горбатюк С.А

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі № 802/418/16-а за позовом ТОВ "Авіс" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український інноваційний банк", третя особа - ПАТ "Український інноваційний банк", про визнання нечинним та скасування рішення та повідомлення, зобов'язання утриматись від вчинення дій, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство «АВІС» звернулося в суд з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український інноваційний банк", третя особа - ПАТ "Український інноваційний банк", в якому просило:

- визнати нечинними та скасувати рішення №9-ТА від 29.02.2016 року та повідомлення від 04 березня 2016 року № 2145/0/2.16 про нікчемність правочину, а саме: додаткової угоди від 09 жовтня 2015 року до кредитного договору № 01/0002-2010 від 13 вересня 2010 року, прийняті Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "УКРІНБАНК" Білою Іриною Володимирівною;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "УКРІНБАНК" Білу Ірину Володимирівну утриматись від вчинення дій щодо застосування наслідків нікчемності правочину, а саме: додаткової угоди від 09 жовтня 2015 року до кредитного договору № 01/0002-2010 від 13 вересня 2010 року;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб утриматись від вчинення дій щодо застосування наслідків нікчемності правочину, а саме: Додаткової угоди від 09 жовтня 2015 року до Кредитного договору № 01/0002-2010 від 13 вересня 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що визнання нікчемною додаткової угоди від 09.10.2015 року до кредитного договору № 01/0002-2010 від 13.09.2010 року є безпідставним, необґрунтованим, та таким, що не відповідає положенням ЦК України.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року та прийнято нову про задоволення позову.

Визнано нечинними та скасовано рішення №9-ТА від 29 лютого 2016 року та повідомлення від 04 березня 2016 року №2145/0/2.16 про нікчемність правочину, а саме: Додаткової угоди від 09 жовтня 2015 року до Кредитного договору №01/0002-2010 від 13 вересня 2010 р., прийняті уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "УКРІНБАНК" Білої Ірини Володимирівни.

Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "УКРІНБАНК" Білу Ірину Володимирівну утриматись від вчинення дій щодо застосування наслідків нікчемності правочину, а саме: Додаткової угоди від 09 жовтня 2015 року до Кредитного договору №01/0002-2010 від 13 вересня 2010 року.

Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб утриматись від вчинення дій щодо застосування наслідків нікчемності правочину, а саме: Додаткової угоди від 09 жовтня 2015 року до Кредитного договору №01/0002-2010 від 13 вересня 2010 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст..19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.09.2010 року між ТОВ «АВІС» та ПАТ "УКРІНБАНК" укладено кредитний договір № 01/0002- 2010, згідно якого банк надає позивачу кредит на умовах Відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії в сумі 33 500 000,00 (тридцять три мільйони п'ятсот тисяч грн. 00 коп.) грн. на термін з 13 вересня 2010р. по 12 вересня 2013р. зі сплатою за користування кредитом в розмірі 21,5 % річних від суми позикової заборгованості протягом всього терміну користування кредитними коштами.

У послідуючому, умови даного договору змінювались та доповнювались шляхом укладення додаткових угод: від 28 вересня 2010р. б/н; від 28 лютого 2011р. б/н; від 23 травня 2011р. б/н; від 08 вересня 2011р. б/н; від 11 січня 2012р. б/н; від 05 липня 2012р. б/н; від 08 жовтня 2012р. б/н; від 21 грудня 2012р. б/н; від 09 квітня 2013р. б/н; від 15 травня 2013р. б/н; від 22 липня 2013р. б/н; від 16 жовтня 2013р. б/н; від 10 березня 2014р. б/н; від 09 липня 2014р. б/н; від 10 жовтня 2014р. б/н; від 23 жовтня 2014р. б/н; від 09 грудня 2010р. б/н; від 10 березня 2015р. б/н; від 06 квітня 2015р. б/н; від 09 жовтня 2015р. б/н.

Таким чином, після усіх змін, внесених вищезазначеними додатковими угодами, банк надав позивачу кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії на поповнення обігових коштів, з лімітом кредитування в розмірі 44 500 000 (сорок чотири мільйони п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок, на термін до 10.03.2016 р., згідно з графіком погашення заборгованості, зазначеному в п. 4.3.3 Кредитного договору.

08.10.2015 року Правлінням ПАТ "УКРІНБАНК" прийнято рішення, закріплене Протоколом № 145, про надання позивачу дозволу на добровільне дострокове часткове погашення заборгованості за кредитом згідно з Договором в сумі не менш ніж 31 109 000,00 грн. та звільнення позивача від сплати решти заборгованості за кредитом (не більше ніж 3 455 495,37 грн.) за Договором, в разі виконання двох умов:

1) погашення кредиту в сумі не менше 31 109 000,00 грн. в строк до 12 жовтня 2015р.;

2) погашення заборгованості за процентами, інших платежів, передбачених Договором.

Крім того, Протоколом засідання Наглядової ради ПАТ "УКРІНБАНК" № 39 від 08 жовтня 2015 року позивачу надано дозвіл на добровільне дострокове часткове погашення заборгованості за кредитом згідно із Договором в сумі не менше ніж 31 109 000,00 грн. та звільнення його від сплати решти заборгованості за кредитом (не більше ніж З 455 495,37 грн.) за Договором, в разі виконання двох вищезазначених умов.

На виконання вказаних рішень Правління ПАТ "УКРІНБАНК" та Наглядової ради ПАТ "УКРІНБАНК" від 08.10.2015 року, 9 жовтня 2015 року між ПАТ "УКРІНБАНК" та позивачем була укладена додаткова угода до кредитного договору № 01/0002-2010 від 13.09.2010 року, пунктом 1 якої передбачено, що сторони визнають і підтверджують, що розмір не погашеної позивачем заборгованості за Договором станом на день укладання цієї додаткової угоди складає 35 216 902,47 грн. (тридцять п'ять мільйонів двісті шістнадцять тисяч дев'ятсот дві грн. 47 коп.), у тому числі по сплаті:

- 34 564 495,37 грн. (тридцять чотири мільйони п'ятсот шістдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто п'ять грн. 37 коп.) - заборгованість за кредитом;

- 652 407,10 грн. (шістсот п'ятдесят дві тисячі чотириста сім грн. 10 коп.) - заборгованість за процентами.

Відповідно до п. 2 цієї Додаткової угоди від 09.10.2015 року, позивач зобов'язується у строк до 12 жовтня 2015 року включно, погасити заборгованість за кредитом згідно Договору в сумі не меншій ніж 31 109 000,00 грн. (тридцять один мільйон сто дев'ять тисяч грн. 00 коп.), а також заборгованість за процентами, нарахованими на дату погашення кредитної заборгованості на рахунок № 29095161100028, МФО 300142, код ЄДРПОУ 13304871 (станом на 12 жовтня 2015р. розмір нарахованих та не сплачених процентів становить 76 707,78 грн. (сімдесят шість тисяч сімсот сім грн. 78 коп.).

У разі виконання ТОВ підприємством "Авіс" зазначених вище зобов'язань, в обсязі та у строки, передбачені цим пунктом Додаткової угоди, вважається прощеною заборгованість за кредитом в сумі 3 455 495,37 грн. (три мільйони чотириста п'ятдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять грн. 37 коп.), а Договір є таким, що припинив свою дію (розірваним).

Факт виконання ТОВ підприємством "Авіс" вищезазначеної Додаткової угоди від 09.10.2015 року підтверджується платіжними дорученнями № 11139 від 09 жовтня 2015 року на суму 31109000,00 грн. та № 11184 від 12 жовтня 2015 року на суму 76707,78 грн.

Разом із тим листом від 04.03.2016 року № 2145/0/2.16 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "УКРІНБАНК" Біла І.В. повідомила ТОВ підприємство "Авіс" про те, що рішенням №9-ТА від 29.02.2016 року додаткова угода від 09.10.2015 року віднесена до категорії нікчемних та визнана нікчемною та наказала Операційному департаменту поновити облік заборгованості Позивача за Кредитним договором та провести донарахування відсотків за користування кредитом, інших платежів, передбачених умовами Кредитного договору. Наказано Управлінню загальної правової підтримки Департаменту процедури виведення банку з ринку вчинити всі необхідні дії для повернення заборгованості за Кредитним договором, в тому числі, за рахунок Предметів забезпечення.

В рішенні №9-ТА від 29.02.2016 року Уповноважена особа зазначила, що «уклавши правочин, Банк відмовився від власних майнових вимог в розмірі 3 455 495 (три мільйони чотириста п'ятдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) гривень 37 коп., що відповідає критерію нікчемності , наведеному в п.1 с.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року N 4452-УІ.

Слід зазначити, що укладаючи з Позичальником Правочин Банк фактично прийняв на себе зобов'язання щодо прощення та списання частини заборгованості Позичальника за Кредитним договором в розмірі 3 455 495, 37 грн. (9,8 % відсотків від суми заборгованості, внаслідок чого виконання грошових зобов'язань Банку перед іншими кредиторами частково на суму відмови Банку стало неможливим, що, в свою чергу, в тому числі відобразилось на фінансовому стані Банку та його економічних показниках. Відтак, Правочин відповідає критерію нікчемності, наведеному в п.2 ч.3 ст.38 Закону.

Окрім того, виконання Правочину призвело ще й до настання певних негативних наслідків, як то: збільшення витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на виведення неплатоспроможного Банку - ПАТ «УКРІНБАНК» з ринку, в т.ч. до збільшення витрат на виплату сум гарантованого відшкодування вкладникам неплатоспроможного Банку, що відповідає критерію нікчемності, наведеному в п.9 ч.3 ст.38 Закону».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено вимоги ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та не дотримано вимог ст..72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками. Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року N 4452-УІ (далі - Закон N 4452-УІ).

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону N 4452-УІ, уповноважена особа фонду - працівник Фонду, який від імені фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно з ч. 2. ст. 38 Закону N 4452-УІ, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження

тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

В силу ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Абзацом 2 ч.3 ст. 38 ЗУ «Прос систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

За матеріалами справи встановлено, що нормативно-правовий акт Фонду гарантування вкладів, який би визначав порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій фонду у разі їх виявлення - відсутній.

Дії відповідача по створенню комісії, винесення оспорюваного рішення від 29.02.2016 року №9-ТА, дії комісії по проведенню перевірки, складання акту від 29.02.2016 року №9-ТА не передбаченні чинним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Крім того, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Обставин, які б беззаперечно свідчили про наявність причинно-наслідкового зв'язку між вчиненим правочином та настанням негативних для банку наслідків, що являються підставами для визнання такого правочину нікчемним, по справі не встановлено.

Крім того, як встановлено апеляційним судом, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року, по справі №826/1162/16 визнано незаконними та скасовано постанову Правління НБУ №934 від 24.12.2015 року «Про віднесення ПАТ «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнані незаконними і скасовані рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженого фонду - тимчасового адміністратора, що унеможливлює відповідно до ст.ст. 36, 37, 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» прийняття рішень про визнання правочинів нікчемними, оскільки зазначені рішення і процедури застосовуються щодо банку, віднесеного до неплатоспроможних, виключно під час тимчасової адміністрації уповноваженою особою.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на питання щодо визначення юрисдикції щодо даної справи.

Так, частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У частині 1 статті 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно абзацу 7 частин 1 статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, в тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Основні доводи Позивача ґрунтуються на протиправності дій Відповідача, як суб'єкта, наділеного владними функціями проводити перевірку на предмет правомірності правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком, та полягають у тому, що відповідач діяв з порушенням своїх повноважень, що в результаті призвело до прийняття незаконного рішення, яке порушує права позивача. Тобто, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно процедура здійснення відповідачем своїх владних, управлінських функцій, які полягають у прийнятті рішень, висновків щодо правомірності правочинів та який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Враховуючи наведене, а також з метою дотримання положень ст. 17 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - відхилити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: