Ухвала суду № 63719314, 01.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 грудня 2016 року м. Київ К/800/27039/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, Міністерства оборони України , про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги,

встановив:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.10.2016 касаційну скаргу Міністерства оборони України було залишено без руху. У встановлений судом строк скаржником усунуто недоліки касаційної скарги.

Проте, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду в якому просив визнати неправомірними дії Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, спричиненої захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції; зобов'язати Міністерство оборони України, Київський міський військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням другої групи інвалідності, спричиненої захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою штатною посадою, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправну відмову відповідачів у наданні одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, спричиненої захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, право на яку встановлено положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2016 позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності, спричиненої захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням другої групи інвалідності, спричиненої захворюванням, що пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 змінено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2016, викладено другий абзац резолютивної частини наступним чином: «Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням другої групи інвалідності, спричиненої захворюванням, що пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності». В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2016 залишено без змін.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення, яким залишити позов без розгляду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу начальника залізничних військ від 28.09.1990 №0258 звільнений з військової служби в запас, згідно з пунктом «б» статті 59 Положення про проходження військової служби офіцерським складом Збройних сил СРСР (за станом здоров'я).

У відповідності до довідки МСЕК серії 10 ААА №777538 від 16.02.2012, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності довічно внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

За наслідком розгляду питання щодо призначення і виплати позивачу одноразової грошової з підстав отримання ним інвалідності під час проходження військової служби, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги (надалі - Комісія), дійшла до висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги (згідно з витягом з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 22.05.2014).

Зі змісту вказаного Протоколу вбачається, що підставою відмови у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги слугувало те, що виплату одноразової грошової допомоги було введено Законом України від 04.04.2006 №3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», який набрав законної чинності 10.05.2006. Також, Комісією зазначено, що зважаючи на те, що закон не має зворотної дії в часі, та приймаючи до уваги той факт, що позивача було звільнено зі служби ще у 1990 році, ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги визначеної положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частин першої та другоїстатті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII)., держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА №777538 від 16.02.2012 (копія якого міститься у матеріалах справи), позивачеві було встановлено ІІ групу інвалідності довічно. Причиною інвалідності стало захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Частиною першою статті 3 Закону №2011-XII передбачено, що дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 16 Закону (у редакції Закону України від 03.11.2006 №328-V, яка була чинною на день встановлення позивачеві інвалідності II групи) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

При цьому, Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 99 (надалі - Порядок № 499).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 499, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 30-місячного грошового забезпечення (інвалідам II групи).

У той час, ч. 6 ст. 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Таким чином, законодавець моментом виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги в порядку Закону №2011-XII визначає не дату його звільнення з військової служби, а саме дату встановлення інвалідності, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Кім того слід зазначити, що частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач двічі звертався до Київського міського комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги із заявами від 10.01.2014 та від 16.01.2015, за результатами розгляду яких ОСОБА_2 відмовлено. Зазначене свідчить про триваючу бездіяльність відповідачів, яка проявилась у пасивній поведінці суб'єкта, що виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити, а саме: у невиплаті позивачу одноразової грошової допомоги на підставі положень Закону №2011-XII.

Відтак, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій та враховує той факт, що про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги позивач дізнався з відповідей на заяви від 10.01.2014 та від 16.01.2015, останню з яких позивачем отримано 20.01.2015. Таким чином, факт звернення до суду з зазначиними позовними вимогами 16.02.2015 не можна розцінювати як несвоєчасно вчинену процесуальну дію, у зв'язку з чим строк звернення ОСОБА_2 до адміністративного суду з цим позовом не пропущено та не потребує поновлення.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, Міністерства оборони України , про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.Ф. Мороз