Ухвала суду № 63719282, 21.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2016 року м. Київ К/800/18067/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівБорисенко І.В. Олендера І.Я.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року

у справі №816/312/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремікс»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кремікс» (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 26 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, задовольнив адміністративний позов. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 08 жовтня 2015 року №0005142205/312. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 58 153,78 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Уповноважені особи контролюючого органу провели документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Корона Груп ЛТД» за лютий 2015 року, ТОВ «Ідеал Інвест» за березень 2015 року, ТОВ «Корес ЛТД», ТОВ «Зеріс» за квітень 2015 року, про що склали акт від 17 вересня 2015 року №116/16-03-22-05/30748505, яким встановили порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 2 584 479,00 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 08 жовтня 2015 року №0005142205/312, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 876 718,50 грн., з яких основний платіж - 2 584 479,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 292 239,50 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту, суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «Корона Груп ЛТД», ТОВ «Ідеал Інвест», ТОВ «Корес ЛТД», ТОВ «Зеріс», за нікчемними правочинами, виконання яких не спричиняє настання правових наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на актах перевірок контрагентів позивача за результатами дослідження яких, відповідач посилається на те, що діяльність вказаних контрагентів була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань. Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних у ході перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у зазначених контрагентів.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірному періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ «Корона Груп ЛТД» на підставі договору від 26 лютого 2015 року №262 поставки (купівлі-продажу) товару (сировина для виробництва комбікормів, преміксів, білково-вітамінних добавок, замінювачів цільного молока).

Фактичне виконання вказаних господарських відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур та сертифікатів аналізу.

Оплата за вказані послуги здійснена у безготівкові формі, шляхом перерахування позивачем коштів на банківський рахунок контрагента, про що свідчать банківські виписки та платіжні доручення.

На підтвердження факту транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних.

Крім того, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Ідеал Інвест» (ТОВ «Еллада-Премія») на підставі договору від 31 березня 2015 року №31 поставки товару (сировина для виробництва комбікормів, преміксів, білково-вітамінних добавок, замінювачів цільного молока), про фактичне виконання якого свідчать наявні у матеріалах справи копії податкової накладної, видаткової накладної, сертифікатів аналізу та якості, рахунку-фактури.

Як вбачається з матеріалів справи, отриманий товар був оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується належним чином завіреними копіями виписок з особового рахунку позивача.

У свою чергу позивачем, на підтвердження факту перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей, долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних.

На підставі договору від 29 квітня 2015 року №29-04 ТОВ «Зеріс» (ТОВ «Компанія «Адамант») поставило позивачу товар (сировина для виробництва комбікормів, преміксів, білково-вітамінних добавок, замінювачів цільного молока), про фактичне постачання якого свідчать копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, сертифікатів аналізу, банківських виписок, товарно-транспортних накладних.

Також, в період, що перевірявся, між позивачем та ТОВ «Корес ЛТД» укладено договір поставки (купівлі-продажу) товару від 29 квітня 2015 року №29-04, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначеними цим Договором, поставити покупцю сировину для виробництва комбікормів, преміксів, білково-вітамінних добавок, замінювачів цільного молока (далі - товар), а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначеними цим договором, прийняти та оплатити товар.

Фактичне виконання вказаних господарських відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, а також сертифікатів аналізу.

Отриманий товар був оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується належним чином завіреними копіями виписок з особового рахунку позивача.

На підтвердження факту перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, перевезення перелічених товарно-матеріальних цінностей здійснювалось власним та орендованим транспортом, водіями, що перебувають з позивачем у трудових правовідносинах, про що свідчать копії наказів про прийом на роботу таких осіб, витяги з трудових книжок, договорів оренди (найму) транспортного засобу, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, актів здачі прийняття робіт (надання послуг) з оренди транспортних засобів та нарахувань орендної плати за спірний період, подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, наказів та посвідчень на відрядження на підтвердження факту направлення водіїв, а також письмових пояснень водіїв з приводу спірних перевезень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (10.91).

У свою чергу, для забезпечення основного виду діяльності позивач здійснював закупівлю сировини для виробництва комбікормів, преміксів, білково-вітамінних добавок, замінювачів цільного молока, а саме: РовабілЕксель ЛТД, Біо Плюс, Карофілл Жовтий, Карофіл Червоний, Екстракт руминат, Сульфат Натрію, Сірка Мелена, Холін Хлорид.

Крім того, придбана сировина була оприбуткована на баланс підприємства, а в подальшому, після присвоєння номерів, направлена на переробку для виготовлення готової продукції - преміксів різного виду, комбікорму ПК 90 та ПК 91, Бовімілк Лакто Плюс та ін., які, в подальшому реалізовані кінцевим покупцям, зокрема: сировина, отримана від ТОВ «Корона груп ЛТД», в подальшому реалізована - ПП «Аграрне підприємство «Благодатненський птахопром», ПП ОСОБА_7, ПАТ «Племзавод «Літинський», ПСП «Обрій», ТОВ «Малиновка», ПОП ім. Войкова, ТОВ «Комбікормовий завод «Піаст-Ніжин», ФОП ОСОБА_8, ПП «Птахофабрика Прилуцького», ПАТ «Сумирибгосп», ТОВ «Нива-2008»; сировина, отримана від ТОВ «Ідеал Інвест», в подальшому реалізована - СТОВ ім. Л.Українки, ПрАТ «Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологіях в тваринництві «Прогрес», ТОВ «РОПА-Агросервіс», ТОВ «ФК ЛТД», ТОВ «Зеніт», ПАТ «Племзавод «Літинський», ОСОБА_9, ФГ «Р.В.Р.», ТОВ «Центр промислового кролівництва», ПП «Ванесс», СТОВ «Вільшанка», ТОВ «Малиновка»; сировина, отримана від ТОВ «Зеріс» в подальшому реалізована ПП «Птахофабрика Прилуцького», ПАФ «Подоляка», СВК ім. Щорса, СВК «Перемога»; сировина, отримана від ТОВ «Корес ЛТД», в подальшому реалізована - ДП «ДГ Олександрівське», ПАФ «Подоляка», СТОВ «Агрофірма», ТОВ «ФК ЛТД», ТОВ «Агро-Капітал», ТОВ «Агрофірма «Відродження», ТОВ «УКР-СВІТ.ТВАРИН», ОСОБА_10, ТОВ «СГ Надія», про фактичне виконання вказаних господарських відносин свідчать витяги з відповідних рахунків, прибуткових накладних (з переробки) та (на переробку), довіреностей, товарно-транспортних накладних з транспортування вантажу, а також виписки з рахунку по факту оплати такого товару.

Таким чином, викладене свідчить про те, що товарно-матеріальні цінності придбані у вказаних контрагентів, зараховані на баланс підприємства та використані позивачем у власній господарській діяльності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за результатами господарської діяльності з вказаними контрагентами за спірний період, виходячи з наступного.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», також встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні отриманого товару на підставі податкових накладних, оформлених у відповідності до вимог законодавства, свідчить про правомірність формування податкового кредиту спірного періоду.

З наявних у матеріалах справі доказів вбачається реальність вчинення господарських взаємовідносин позивача з зазначеними контрагентами на підставі належним чином складених первинних бухгалтерських документів.

Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям із зазначеними контрагентами.

Також, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу на наявність недоліків сертифікатів аналізу та сертифікатів якості, виданих при поставці сировини контрагентами позивача, як підставу для висновку про протиправність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях із такими контрагентами, оскільки їх наявність чи відсутність не впливає на формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за господарськими операціями, за наявності належним чином складених первинних бухгалтерських документів.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи податкового органу про те, що порушення контрагентами позивача норм податкового законодавства при формуванні своїх податкових зобов'язань, свідчать про відсутність у останнього права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, оскільки чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Висновки податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються на підставі лише тих даних, які містяться в інформаційних базах відповідача, без врахування первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій позивача із зазначеними контрагентами.

Крім того, укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми податкового кредиту, відповідачем до суду не надано, а судами попередніх інстанцій таких обставин не встановлено.

Зважаючи на встановлення судами попередніх інстанцій факту документального підтвердження формування позивачем податкового кредиту за результатом здійснення господарської діяльності з ТОВ «Корона Груп ЛТД», ТОВ «Ідеал Інвест», ТОВ «Корес ЛТД», ТОВ «Зеріс», а також використання придбаного товару підприємством у власній господарській діяльності, контролюючим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі №816/312/16 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Борисенко І.В. Олендер І.Я.