Ухвала суду № 63718850, 07.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 876/3229/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Коваля Р.Й., Ільчишин Н.В.

за участі секретаря судового засіданняФедчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

06.04.2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Прокуратури Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в якому з врахуванням уточнених позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати наказ Прокуратури Львівської області №378к від 11.03.2015 року про звільнення юриста 3 класу ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Пустомитівського району Львівської області; поновити юриста 3 класу ОСОБА_1 з 11.03.2015 року в системі органів прокуратури України; стягнути з Прокуратури Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 березня 2015 року по день поновлення на посаді; зобовязати прокуратуру Львівської області вчинити дії, передбачені частиною 5 Розділу ІІ Положення «Про єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1704/5 від 16.10.2014 року, щодо виключення з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомостей про ОСОБА_1.

В обґрунтування вимог зазначає, що наказ № 378к від 11.03.2015 року в частині звільнення його з займаної посади , є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки не відповідає положенням Закону України «Про очищення влади» та Конституції України. Позивач не вчиняв жодних дій, які перелічені в Законі України «Про очищення влади», а тому положення цього Закону не повинні застосовуватись відносно нього.

Вважає, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем не було перевірено та встановлено фактів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 перебуваючи на службі в органах прокуратури здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, а тому відсутні підстави для застосування відносно нього положень Закону України «Про очищення влади».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Прокуратури Львівської області №378к від 11.03.2015 року про звільнення юриста 3 класу ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Пустомитівського району Львівської області

Стягнуто з Прокуратури Львівської області (м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 38700759) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 43 028,41 грн. (сорок три тисячі двадцять вісім гривень 41 коп.) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Постанову суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 4 337,06 грн. (чотири тисячі триста тридцять сім гривень 06 коп. ) звернуто до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

Частково з висновками суду не погодився апелянт - ОСОБА_1.

Вважає постанову частково незаконною та такою, що підлягає зміні у звязку з вирішенням не всіх позовних вимог апелянта, частково правильним по суті вирішенням справи, але з помилковим застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що судом протиправно не задоволено вимогу про поновлення ОСОБА_1 з 11.03.205 року в системі органів прокуратури України, оскільки суд помилково встановив, що прокуратура Пустомитівського району Львівської області ліквідована, а поновлення позивача на займаній посаді не є можливим, з врахуванням постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року.

Що стосується вимоги про відрахування стягнутого з відповідача середнього заробітку апелянта на нижче оплачуваній роботі, зазначає, що проводячи відрахування із сум, стягнутих з відповідача на користь апелянта, судом застосовано статтю 235 КЗпП України, відповідно до якої при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Апелянт вважає, що оскільки вказана вище норма КЗпП України свою чинність втратила, відтак отримані апелянтом доходи, всього 16 355,26 грн. при присудженні заробітної плати до зарахування не підлягають. Підлягає стягненню вся сума оплати за вимушений прогул станом на момент прийняття постанови у розмірі 59 383,47 грн..

Також вважає, що службовими (посадовими) особами Прокуратури Львівської області та Прокурором Львівської області не тільки неправомірно застосовано до апелянта положення Закону України «Про очищення влади», але й умисно перевищено свої службові повноваження та проведено службову перевірку відносно, зокрема, апелянта, хоча перевірку достовірності відомостей, щодо застосування заборон, передбачених п.12 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади», дозволено чинним в Україні законодавством проводити виключно Генеральній прокуратурі України.

Заслухавши пояснення судді головуючого, перевіривши відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та змісту апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 13.06.2013 р по 11.03.2015 року перебував на посаді прокурора прокуратури Пустомитівського району Львівської області.

Наказом № 378к від 11.03.2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора прокуратури Пустомитівського району Львівської області у звязку з припиненням трудового договору відповідно до п.7-2 ст.36 КЗпП України.

Вказаний наказ прийнято на підставі висновку службової перевірки від 18.02.2015 року щодо прокурорсько-слідчих працівників прокуратури області, які здійснювали процесуальне керівництво, вносили подання, погодження, підтримували державне обвинувачення в суді стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та допущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29.01.2014 р. №737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 р. №743- VII , а також вчинення можливого тиску працівниками прокуратури на начальника відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації ОСОБА_3 щодо звернення до суду з позовною заявою про обмеження права на мирні зібрання.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не здійснював процесуального керівництва, оскільки у кримінальному провадженні №1201315027001441 він здійснював тільки допит свідків.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи,організації, суд визнає звільнення неправильним і зобовязує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП).

Також суд першої інстанції зазначив, що прокуратура Пустомитівського району Львівської області ліквідована, поновлення позивача на займаній посаді неможливе, проте, з врахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд дійшов висновку про визнання незаконним та скасування наказу Прокуратури Львівської області № 378к від 11.03.2015 року про звільнення юриста 3 класу ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Пустомитівського району Львівської області.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Згідно з ст. 46-2 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю.

Відповідно до п.72 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені Законом України «Про очищення влади».

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені в Законі України «Про очищення влади» від 27.01.2015р. № 132-VIII (надалі - Закон №132-VIII).

За положеннями статті 1 вказаного закону очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень при виконанні цього Закону оскаржуються в судовому порядку.

Відповідно до пункту 12 частини 2 статті 3 Закону №132-VIII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймали посаду (посади) працівника органу прокуратури, який здійснював процесуальне керівництво, вносив подання, погодження, підтримував клопотання про застосування запобіжних заходів, підтримував державне обвинувачення в суді стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII, та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням.

Таким чином, суд приходить до висновку, що для застосування заборони, передбаченої ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади», до працівника органу прокуратури, який обіймав у прокуратурі посаду у період з 21.11.2013 р. по 22.02.2014 р. та не був звільнений у цей період з відповідної посади за власним бажанням, необхідна наявність таких умов:

1) наявність у зазначеного працівника прокуратури кримінальних проваджень або матеріалів справ про притягнення до адміністративної відповідальності осіб: звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29.01.2014 р. №737-VII; звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 р. №743-VII;

2) цей працівник прокуратури у вказаних провадженнях справах: здійснював процесуальне керівництво, вносив подання, вносив погодження, підтримував клопотання про застосування запобіжних заходів, підтримував державне обвинувачення в суді.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 не здійснював процесуального керівництва, оскільки у кримінальному провадженні №1201315027001441 він здійснював тільки допит свідків.

Що стосується позовних вимог до Прокуратури Львівської області в частині зобовязання вчинити дії, передбачені частиною 5 Розділу ІІ Положення «Про єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №1704/5 від 16.10.2014 року, колегія суддів вважає їх передчасними. У відповідності до п.5 вказаного Положення, підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», є надходження до Держателя від органу, який проводив передбачену Законом України «Про очищення влади» перевірку, обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, яке свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України «Про очищення влади», відповідне судове рішення, а також випадки, визначені законом. З врахуванням тієї обставини, що наказ Прокуратури Львівської області № 378к від 11.03.2015 року визнаний протиправним та скасований, у Прокуратури Львівської області виникає зобовязання щодо здійснення дій на виконання судового рішення.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо визнання незаконним та скасування наказ Прокуратури Львівської області № 378 к від 11.03.2015 року про звільнення юриста 3 класу ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Пустомитівського району Львівської області.

14.10.2014 року прийнятий новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, який згідно з його преамбулою визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Законом України «Про прокуратуру» №1697-VІІ введена нова система прокуратури України, встановлені вимоги до кандидатів на посади прокурорів, порядок призначення на посади прокурорів, адміністративні посади, утворення та функціонування таких органів як Рада прокурорів, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів.

Пунктом 1-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ встановлено, що до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.

Порядок зайняття посади прокурора та порядок звільнення прокурора з адміністративної посади встановлений розділом V Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (ст.ст.27-42). Ст.ст. 28 - 38, 42 цього розділу п.1 розділу XII «Прикінцеві положення» набирають чинності 15.04.2016.

23.09.2015 Генеральним прокурором України прийнятий наказ №85ш, згідно з яким у звязку з утворенням з 15.12.2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур вирішено внести зміни до структури та штатного розпису прокуратури Львівської області.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобовязує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП).

Що стосується стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід зазначити, що відповідно до ст. 235 ч. 2 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до довідки Прокуратури Львівської області від 29.02.2016 року за № 18/770 середньомісячна та середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 4337,06 грн. та 222,41 грн. відповідно. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 59 383,47 грн. (267 дні х 222,41 грн.).

Згідно з записами у трудовій книжці позивач з 21 травня 2015 року призначений на посаду юрисконсульта ТзОВ «Юридична консалтингова контора «Мельник і Партнери» та з 31 січня 2016 року звільнений відповідно до ст.38 КЗпП за власним бажанням.

Відповідно до довідки ТзОВ «ЮКК «Мельник і Партнери» дохід ОСОБА_1 за період з 21.05.2015 р по 31.01.2016 р становив 13 355,26 грн.

Також згідно з записом у трудовій книжці позивач з 01.02.2016 року призначений на посаду юрисконсульта ТзОВ «Будівельна компанія «Київська», де і працює по теперішній час.

Згідно довідки ТОВ «БК «Київська» дохід ОСОБА_1 за період лютий-березень 2016 р становить 3000 грн..

Сул першої інстанції вірно зазначив, що заробіток позивача на вказаних підприємствах нижчий, ніж під час виконання обовязків на посаді, з якої він був незаконно звільнений.

За змістом частини другої статті 235 КЗпП України при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю тощо), який працівник мав в цей час.

Відтак, отримані доходи в сумі 16 355,26 грн. підлягають зарахуванню при присудженні позивачу заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на користь позивача слід стягнути всього 43 028,41 грн. (59383,47 грн. 16355,26 грн.).

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 року у адміністративній справі № 813/1712/15 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді Р.Й. Коваль

ОСОБА_4

Повний текст

виготовлено 12.12.2016 року.