Ухвала суду № 63718847, 22.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року м. Львів № 876/9512/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибачука А. І.,

суддів Багрія В. М., Старунського Д. М.,

з участю секретаря Андрушківа І. Я.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступником якої є Личаківська обєднана державна податкова інспекція головного управління ДФС у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі № 813/5348/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати» (далі ТзОВ «КПФ «Карпати») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі ДПІ у Шевченківському районі), в якому просило скасувати податкове повідомлення рішення відповідача від 31 серпня 2015 року № НОМЕР_1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року позов задоволено повністю.

Відповідач не погодився із зазначеною постановою суду та подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує посиланням на те, що позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства, вони зафіксовані в акті перевірки від 18 серпня 2015 року № 320/10913-07-22-01-10/31805003, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення є помилковим. Також зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що саме футбольне поле ТзОВ «КПФ «Карпати» не орендується та таке не перебуває у його власності, що не давало йому права на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у звязку з придбанням робіт з його відновлення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній доводи, просив її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 18 серпня 2015 року № 320/109/13-07-22-01-10/31805003, складеного за результатами позапланової документальної перевірки ТзОВ «КПФ «Карпати» з питань правильності формування податкового зобовязання та податкового кредиту по податку на додану вартість за листопад 2014 року, в тому числі з питання правомірності формування податкового кредиту по податку на додану вартість з ТзОВ «Грант Буд», ДПІ у Шевченківському районі прийнято податкове повідомлення рішення від 31 серпня 2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму податкового зобовязання за податком на додану вартість на 741000.00 грн, з яких на 494000.00 грн за основним платежем та на 247000.00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобовязань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 494000.00 грн.

Вказаний висновок базується на отриманій від Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податковій інформації щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТзОВ «Грант Буд». Згідно з цією інформацією вказане товариство відсутнє за своєю податковою адресою, що обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів; аналіз номенклатури імпортованого ним товару та даних ІАС «Єдиний реєстр податкових накладних» свідчить про невідповідність придбаного (імпортованого) та реалізованого товару та відсутність фактів реального здійснення господарських операцій; аналіз інших даних свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень (в тому числі складських) та матеріальних ресурсів при значних обсягах купівлі та реалізації товарів.

Окрім цього, вказаний вище висновок обґрунтований посиланням на відсутність у ТзОВ «КПФ «Карпати» кошторисної документації на проведення робіт за договором про виконання робіт від 0 жовтня 2014 року № 1/10 та на те, що розрахунки за цим договором за листопад 2014 року не проводились.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення ТзОВ «КПФ «Карпати» вимог податкового законодавства є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а досліджені під час розгляду справи докази доводять факт здійснення господарських операцій з ТзОВ «Грант Буд», відповідні первинні документи містять всі обовязкові реквізити та відображають в повній мірі зміст вказаних господарських операцій та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно з статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобовязаний видати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

В силу приписів пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та враховуватись при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; про облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; про здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; про відсутність первинних документів обліку.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як видно з матеріалів справи, 01 жовтня 2014 року між позивачем (замовник) та ТзОВ «Грант Буд» (виконавець) укладено договір про виконання робіт № 1/10, відповідно до умов якого останнє зобовязалось за завданням замовника та на свій ризик, з своїх матеріалів та своїми знаряддями, виконати роботи щодо відновлення футбольного поля стадіону, за адресою: м. Львів, вул. Липова Алея, передати виконані роботи замовнику у встановлений цим договором термін. Виконавець зобовязався також виконати інші (додаткові роботи), необхідність виконання яких виникне у процесі виконання цього договору, перелік яких визначатиметься у відповідному додатку до договору, які оплачуватимуться замовником окремо згідно виставлених рахунків виконавця, усувати виявлені недоліки робіт протягом встановленого договором терміну. Замовник взяв на себе зобовязання прийняти належно виконані роботи і оплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах передбачених договором.

Виконавець зобовязувався виконати усі роботи і передати їх замовнику по акту виконаних робіт до 30 листопада 2014 року.

Загальна сума цього договору складається з витрат виконавця на придбання матеріалів для виконання робіт, передбачених за договором та вартості самих робіт, що виконуються за договором, та становить 2964000.00 грн. Ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін, про що вони складають та підписують додаткову угоду. Розрахунки проводяться безготівково.

Остаточне здавання-приймання виконаних робіт оформляється згідно акту приймання виконаних робіт, підписаного обома сторонами.

Виконавець має право за письмовим погодженням із замовником залучати до виконання окремих робіт третіх осіб (субпідрядників).

30 листопада 2014 року за наслідками виконання договірних зобовязань між ТзОВ «КПФ «Карпати» та ТзОВ «Грант Буд» складено та підписано акти приймання виконаних робіт за листопад 2014 року № 3011/14-1, 3011/14-2, 3011/14-3 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

В листопаді 2014 року податок на додану вартість в сумі 494000.00 грн ТзОВ «КПФ «Карпати» віднесло до податкового кредиту на підставі отриманих від ТзОВ «Грант Буд» податкових накладних від 30 листопада 2014 року №№ 51, 52, 53.

Згідно з платіжним дорученням від 08 грудня 2014 року № 1225 ТзОВ «КПФ «Карпати» сплатило ТзОВ «Грант Буд» 500000.00 грн.

29 червня 2015 року між ТзОВ «Грант Буд» (первісний кредитор), ТзОВ «Інтертеймент груп» (новий кредитор) та позивачем (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги № 29/06_1, відповідно до якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає усі права по стягненню заборгованості боржника перед первісним кредитором, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання зобовязань по сплаті заборгованості. Заборгованість боржника, по якій настав момент виконання і відступається вимога складає 5344718,00 грн, що становить собою право вимоги, яке отримує новий кредитор.

Згідно з платіжними дорученнями від 30 червня 2015 року № 588, від 04 вересня 2015 року № 539, від 07 вересня 2015 року № 547, від 07 вересня 2015 року № 548, від 08 вересня 2015 року № 554 ТзОВ «КПФ «Карпати» сплачено ТзОВ «Інтертеймент груп» 5344718.00 грн.

Надані позивачем податкові накладні, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, платіжні доручення вказують на реальність господарських операцій з його контрагентом ТзОВ «Грант Буд».

Окрім цього, як зазначено в акті перевірки, згідно з базою даних «Системи співставлення податкового кредиту та зобовязання» за листопад 2014 року відсутні розбіжності між даними, задекларованими ТзОВ «КПФ «Карпати» та даними постачальника ТзОВ «Грант Буд».

Натомість, висновок податкового органу про недоведеність позивачем факту здійснення ТзОВ «Грант Буд» господарських операцій з виконання робіт по відновленню поля стадіону є необґрунтованим та не може бути підставою для визнання здійснених господарських операцій безтоварними, оскільки податковим органом не проведено перевірку вказаного суб'єкта господарювання, не вжито жодних заходів до встановлення можливого факту залучення ним третіх осіб до виконання відповідних робіт, тощо.

Крім цього, необхідно зазначити, що платник податків (покупець), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням субпідрядником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків та звітування тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та на віднесення певних сум до валових витрат за допущені зазначені порушення таким постачальником. У разі якщо постачальник допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законами іншого не передбачено.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту з врахуванням господарських операцій з виконання ТзОВ «Грант Буд» робіт по відновленню поля стадіону.

Щодо доводів відповідача про відсутність у позивача в оренді футбольного поля стадіону, то необхідно зазначити, що згідно з карткою обліку основних засобів «Футбольне поле стадіону «Україна», відновлення (реконструкцію) якого визначено предметом вищевказаного договору, укладеного між ТзОВ «ПФК «Карпати» та ТзОВ «Грант Буд», введене в експлуатацію 31 березня 2008 року та обліковується позивачем в якості основного засобу.

Разом з цим, висновки, викладені в акті перевірки від 18 серпня 2015 року № 320/10913-07-22-01-10/31805003, які послужили підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення, не обґрунтовані посиланням на цю обставину, а відповідно така не має жодного значення при наданні правової оцінки діям відповідача у даній справі.

Викладене вище дає підстави для висновку про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 31 серпня 2015 року № НОМЕР_1.

Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду без змін.

Керуючись статями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі № 813/5348/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяА. І. Рибачук

СуддіВ. М. Багрій

ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлено 26 грудня 2016 року.