Постанова № 63718834, 07.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 876/11635/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.

за участі секретаря судового засіданняФедчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Золочівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Автопромсервіс» до Золочівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Автопромсервіс» звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № 000072200 та № НОМЕР_2 від 07.04.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає, що відповідач - Золочівська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області не надала належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з названими контрагентами, а також доказам, які повязані із господарською діяльністю позивача. Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо заниження податку на прибуток та завищення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість за період, що перевірявся. Вважає твердження податкового органу про відсутність усіх обовязкових первинних документів безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Золочівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 07.04.2015 року, № НОМЕР_3 від 07.04.2015 року, № НОМЕР_2 від 07.04.2015 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Золочівською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального й процесуального права, висновки суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що у період з 13.03.2015 року по 19.03.2015 року Перемишлянським відділенням Золочівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ Виробниче підприємство «Автопромсервіс» (код ЄДРПОУ 05421969) з питань дотримання вимог податкового законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків із ТзОВ «Інтербуд-Центр» за лютий-березень 2014 року, із ТзОВ «Спецпідряд Сервіс» за червень-жовтень 2012 року та із ТзОВ «Львів Буд» за серпень-жовтень 2012 року.

За наслідками перевірки податковим органом складено Акт №2/22/05421969 від 25.03.2015 року, яким встановлено порушення ТзОВ Виробниче підприємство «Автопромсервіс» п. 44.1., п. 44.6. ст. 44, п. п. 138.1.1. п. 138.1., п. 138.2. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік всього на суму 13290,00 грн., а також про порушення п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, п. 44.1., п. 44.6. ст. 44, п. 198.1., п. 198.2., п.198.3, п. 198.4., п.198.6 ст. 198, п. 200.1. ст. 200, п. 201.7., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення відємного значення податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2014 року всього на суму 22791,33 грн..

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 від 07.04.2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції зазначив, що господарські операції із контрагентами ТзОВ «Львів Буд», ТзОВ «Спецпідряд Сервіс» та ТзОВ «Інтербуд-Центр» підтверджуються первинними документами, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належними первинними документами які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Факт реального виконання робіт відповідно до договору підряду із контрагентом позивача та факт поставки товарів відповідно до договорів підтверджується первинними документами встановленої форми. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, а викладені в акті перевірки від 25.03.2015 року висновки не ґрунтуються на дослідженні договорів позивача із контрагентами ТзОВ «Львів Буд», ТзОВ «Спецпідряд Сервіс» та ТзОВ «Інтербуд-Центр», тому, висновки про відсутність реальності здійснення господарських операцій ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, частково відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Встановлено, що ТзОВ Виробниче підприємство «Автопромсервіс» та ТзОВ «Львів Буд» уклали договір підряду № б/н від 24.02.2012 року про виконання робіт з зовнішнього і внутрішнього оздоблення житлового будинку (блок 7, 6, 5) житлового комплексу «Княжий», що будується на площі Святослава, 5 у м. Львові.

На підтвердження виконання договірних зобовязань з вищевказаним контрагентом та оплати придбаних робіт позивач долучено договір підряду, податкові накладні з реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 та акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, виписки із банківського рахунка про оплату виконаних робіт за договором підряду.

Крім того, ТзОВ Виробниче підприємство «Автопромсервіс» та ТзОВ «Спецпідряд Сервіс» уклали договір купівлі-продажу № 31/05 від 31.05.2012 року про поставку будівельних матеріалів цегли повнотілої марки «М-100». Також з ТзОВ «Інтербуд-Центр» уклали договір купівлі-продажу № 09/02-14 від 03.02.2014 року про поставку будівельних матеріалів цегли відповідно до специфікації.

На підтвердження виконання даних договірних зобовязань з вищевказаним контрагентом та оплати придбаного товару позивач також долучив договори, податкові накладні, видаткові накладні, виписки із банківського рахунка про оплату товарів за договором купівлі-продажу № 31/05 від 31.05.2012 року

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТзОВ «Спецпідряд Сервіс», ТзОВ «Інтербуд-Центр» та ТзОВ «Львів Буд» відображено в податковій звітності ТзОВ Виробниче підприємство «Автопромсервіс», про що свідчать копії додатку № 5 до податкової декларацій з ПДВ за відповідний період.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобовязаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобовязаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання обєкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України повязує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обовязковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.2009 року у справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення субєктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному субєктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

На підтвердження факту виконання сторонами своїх договірних зобовязань відповідно до умов вказаних Договорів позивачем надано договори, податкові, видаткові накладні, акти виконаних робіт, що підтверджує реальність господарських операцій позивача з ТзОВ «Львів Буд», ТзОВ «Спецпідряд Сервіс».

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом першої інстанції зокрема встановлено, що надані позивачем первинні документи також підтверджують реальність господарських операцій з його контрагентом ТзОВ «Інтербуд-Центр», проте, такі висновки суду першої інстанції є помилковими.

Також слід звернути увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Судом першої інстанції не враховано, що вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04.12.2014 справі № 524/1055/14-к директора ТзОВ «Інтербуд-Центр» кед ЄДРПОУ 38950646 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України.

Зокрема, у даному вироку встановлено, що документи фінансово-господарської діяльності (договори, податкові, видаткові накладні та інші документи), звітні документи по сплаті податків, які зовні складено вірно, але фактично не відповідали дійсності, використовувалися для здійснення удаваних (безтоварних) операцій та незаконного одержання доходів.

Якщо в разі встановлення відсутності факту здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом, посадова особа якого заперечує свою участь у створенні та діяльності вказаного товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, виписані від його імені податкові накладні та інші первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому формування на основі таких документів податкового обліку позивачем є протиправним. При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 04 жовтня 2016 року у справі № 21-2187а16, а відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно ст. 159 КАСУ, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 цього Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду в частині задоволених позовних вимог обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Золочівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2016 року по справі № 813/3935/15 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2015 року за № НОМЕР_1 в частині 20133 грн., податкове повідомлення рішення від 07.04.2015 року за № НОМЕР_2.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді Р.Й. Коваль

ОСОБА_2

Повний текст

виготовлено 12.12.2016 року.