Ухвала суду № 63718830, 21.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року № 876/7425/16 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів:Коваля Р.Й., Гудима Л.Я.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Галицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У липні 2015 року позивач ОСОБА_1 «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Галицькому районі міста Львова ГУ ДФС у Львівській області, в якому просив: 1) скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі міста Львова № НОМЕР_1 від 26.05.2014 р. про нарахування суми грошового зобовязання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 6343,14 грн.; 2) скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі міста Львова № НОМЕР_2 від 26.05.2014 р. про збільшення суми грошового зобовязання за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 2158,11 грн. за основним платежем та 539,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 3) скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі міста Львова № НОМЕР_3 від 26.05.2014 р. про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій на суму 2290,81 грн.; 4) скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі міста Львова № НОМЕР_4 від 26.05.2014 р. про збільшення суми грошового зобовязання за платежем: податок з доходів фізичних осіб, що сплачують податок агентами із доходів платників податків у вигляді зарплати на суму за основним платежем 404,26 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 101,07 грн..

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № НОМЕР_2 від 26.05.2014 року, № НОМЕР_3 від 26.05.2014 року, № НОМЕР_4 від 26.05.2014 року. В решті позовних вимог відмовлено.

З цією постановою суду першої інстанції від 20.09.2016 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду є неправомірною, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом не дотримана така засада судочинства як законність, що передбачає вирішення спору при правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Апелянт зазначає, що проведеною податковою перевіркою встановлено ряд порушень позивачем норм податкового законодавства, а саме: - пп.14.1.260 п.14.1 ст.14, п.160.1, п.160.5 ст.160 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку з доходу нерезидента за 2013 рік в сумі 2158,11 грн.; - ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року; - пп.«б» 164.2.17 п.164.2 п.164.5 ст.164 п.167.1, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.170.9.1 п.170.9 ст.170 п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 404,26 грн.; - п.3.1 п.7.39 «Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні» затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637, відсутність платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів в розмірі 2290,81 грн.. У звязку з вчиненням вказаних порушень позивач зобовязаний сплатити до бюджету передбачені законом штрафи, пеню, донарахований податок.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 20.09.2016 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач апеляційної скарги не визнав, у суді апеляційної інстанції подав заперечення, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржену постанову суду залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та зявились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем у період з 17.03.2014 року по 30.04.2014 року проведено планову виїзну перевірку позивача ОСОБА_1 НВП «ІМВО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, про що 12.05.2014 року складено акт №341/22-01/19177304 (а.с. 11-47).

Згідно викладених у акті перевірки висновків, позивачем порушено: - п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2, пп.138.10.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за період 1 кв. 2012 року на 454724 грн., ОСОБА_1 НВП «ІМВО» занижено податок на прибуток за 2012 рік у сумі 95492,04 грн.; - п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України, в результаті чого ОСОБА_1 НВП «ІМВО» занижено орендну плату за землю за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року на суму 1213273,59 грн.; - пп.«б» 164.2.17 п.164.2 п.164.5 ст.164 п.167.1, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.170.9.1 п.170.9 ст.170 п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 404,26 грн.; - п.3.1 п.7.39 «Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні» затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637, відсутність платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів в розмірі 2290,81 грн.; - ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185-94/ВР; - п.46.1 ст.46 та п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України; - пп.14.1.260 п.14.1 ст.14, п.160.1, п.160.5 ст.160 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку з доходу нерезидента за 2013 рік в сумі 2158,11 грн..

На підставі вказаного вище Акта перевірки відповідачем 26.05.2014 року прийнято відносно позивача податкові повідомлення-рішення: - № НОМЕР_1 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 6343,14 грн.; - № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 2697,64 грн. (в тому числі 2158,11 грн. за основним платежем та 539,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); - № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 2290,81 грн.; - № НОМЕР_4 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб в сумі 505,33 грн. (в тому числі за основним платежем 404,26 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 101,07 грн.) (а.с. 7, 8, 9, 10).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивачем ОСОБА_1 НВП «ІМВО» було укладено контракт № 04СТ0313 від 12.03.2013 р. з ООО «Монарх Ростов» на поставку комплектуючих та частин стелажної системи з чорних металів на загальну суму 42500,00 євро (а.с. 130-134).

На виконання умов контракту позивачем здійснено експорт товару згідно МД №209120000/2013/815929 від 15.05.2013 року на суму 18613,92 євро та МД №209120000/2013/816072 від 16.05.2013 року на суму 23886,08 євро (а.с. 114).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно п.3 Постанови Правління Національного банку України від 16.11.2012 року № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 року за № 1921/22233) (чинна на момент виникнення спірних правовідносин), розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачених в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватись у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з наступного робочого дня після дня її офіційного опублікування. Пункти 3-8 цієї постанови діють протягом 6 місяців з моменту набрання чинності цією постановою (вступає в силу з 19.11.2012 року).

Пунктом 1 Постанови Правління Національного банку України від 14.05.2013 року №163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.05.2013 р. за № 718/23250) (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Оскільки експорт товару здійснено 15.05.2013 року та 16.05.2013 року, то граничний термін надходження валютної виручки на митну територію України є відповідно 13.08.2013 року та 14.08.2013 року. Валютна виручка за відвантажений товар надійшла 03.04.2013 року в сумі 25500 євро, 29.05.203 року в сумі 12750,00 євро та 30.09.2013 року в сумі 4250,00 євро.

З вищенаведеного слідує, що факт порушення позивачем законодавчо встановленого строку розрахунків за операціями з експорту товарів доведений податковим органом, а отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення №0001832208 від 26.05.2014 року.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що постанова суду першої інстанції від 20.09.2016 року в частині відмови в задоволенні позову щодо ППР №0001832208 від 26.05.2014 року позивачем не оскаржена.

Відносно інших ППР від 26.05.2014 року, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються в тому числі дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств (пп.164.2.17 ст.164 ПК України).

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування (п.164.5 ст.165 ПК України).

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу (пп.164.2.11 п.164.2 ст.164 ПК України).

Податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом III цього Кодексу; б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій (пп.170.9.1 п.170.9 ст.170 ПК України).

Для цілей цього пункту до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, в межах граничного розміру таких витрат, передбаченого у розділі III цього Кодексу, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

У разі коли платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що видала такі кошти, сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а у разі недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року.

Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті платника податку чи визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення його судом померлим, така сума утримується під час нарахування доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп.168.1.1, пп.168.1.2, п.168.1, ст.168 ПК України).

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри (п.167.1 ст.167 ПК України ).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (п. 171.2 ст.171 ПК України).

Згідно пункту 9 Постанови КМУ від 19.03.1997 р. № 252 «Про Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом», документом на право проїзду залізничним транспортом є проїзний документ, який оформляється на відповідному бланку або в електронному вигляді.

Судом першої інстанції також вірно враховано визначення та порядок застосування проїзного документу, електронного проїзного (перевізного) документу та посадочного документу.

Згідно матеріалів справи, контролюючим органом встановлено, що підприємством відповідно до авансових звітів було придбано електронні квитки на проїзд залізничним транспортом, однак в авансових звітах відсутні документи які підтверджували б факт придбання електронних квитків підприємством за готівкові кошти на загальну суму 2290,81 грн.. Відповідно, податок на доходи фізичних осіб не утриманий та не перерахований до бюджету в розмірі 404,26 грн..

Згідно ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посадочний документ є належним і достатнім доказом здійснення оплати за придбаний проїзний документ та за своєю суттю є розрахунковим документом, який підтверджує факт придбання товару (залізничного квитка), а отже висновок контролюючого органу про відсутність підтверджуючих документів, які засвідчують понесення витрат у вигляді оплати вартості придбаних працівниками позивача залізничних квитків є безпідставним.

Таким чином, являються обгрунтованими доводи позивача і висновки суду першої інстанції щодо протиправності ППР № НОМЕР_3 та № № НОМЕР_4 від 26.05.2014 року.

Щодо висновку контролюючого органу про порушення позивачем пп.14.1.260 ПК України, у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, то судом першої інстанції вірно зазначено, що такий висновок є безпідставним, оскільки позивачем ОСОБА_1 НВП «ІМВО» податок з доходу за ставкою 6% (фрахт) сплачено до бюджету згідно платіжного доручення №451 від 28.02.2013 року в сумі 2158,11 грн. на код платежу 11020500 (податок на прибуток юридичних осіб, фрахт), що не заперечується відповідачем.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що штрафні (фінансові) санкції у розмірі 539,53 грн. стосуються збільшення позивачу суми грошового зобовязанння за основним платежем у розмірі 2158,11 грн. податку на прибуток.

Тому, є протиправним вцілому ППР № НОМЕР_2 від 26.05.2014 року.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржена відповідачем постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Галицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді:Р.Й. Коваль

ОСОБА_2

Повний текст ухвали виготовлено 26.12.2016 року.