Ухвала суду № 63718619, 27.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2038/16 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Руденко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Демарк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходька В.О. на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Демарк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходька В.О. до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, треті особи - Чернігівська міська рада, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Банк Демарк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходька В.О. звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, треті особи - Чернігівська міська рада, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов'язання внести запис про скасування державної реєстрації прав: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24542321 від 18.09.2015, право власності: 11229650.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року у відкритті провадження було відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України, у зв'язку з тим, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що даний спір повинен розглядатися саме в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державний реєстратор не надав належної правової оцінки наявній в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації стосовно квартири № 3 в будинку № 10 по вилиці Зеленій в місті Чернігові, а саме запису про іпотеку від 30.01.2013 на майнові права на вказану квартиру та запису про обтяження (заборони на нерухоме майно) від 15.09.2011 № 11229125, яка свідчила про те, що права на вищевказаний об'єкт належать виключно ПАТ «Чернігівбуд», що виступає забезпеченням вимог Іпотекодержателя Банку «Демарк» та не є власністю Чернігівської міської ради.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria2» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …».

Частиною першою статті 2 КАС України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку із частиною першою тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав та інтересів юридичних та фізичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин (ч.2 ст. 2 КАС України).

Частиною першою статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п.1 частини другої ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У частині першій статті 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно абзацу 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У випадку, якщо суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є дії відповідача по проведенню державної реєстрації права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по ? частині кожному, номер запису про право власності: 11229509 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.09.2015.

При цьому, колегія суддів зазначає, що умови та порядок здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно встановлені нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Частиною першою статті 2 Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України.

Частиною другою статті 9 Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

В силу вимог частини другої ст. 30 Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки суб'єктний склад спірних відносин свідчить про публічно-правовий характер даного спору, який виник та пов'язаний зі здійсненням державним реєстратором владних управлінських функцій, тому даний спір повинен розглядатись у порядку та у спосіб, передбачений КАС України.

Поряд з цим, під час вирішення такого спору суд має надати оцінку виключно діям та рішенню суб'єкта владних повноважень, не втручаючись в оцінку цивільно-правових правовідносин.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що визнання державою фактів виникнення, зміни та припинення прав на нерухоме майно являється владною управлінською функцією, правом здійснення якої у визначених Законом випадках наділені державні реєстратори, які при реалізації свої повноважень виступають суб'єктом владних повноважень, отже, підстав розгляду цієї справи у межах заявлених позовних вимог за правилами цивільного судочинства не вбачається.

Основні доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, та полягають у тому, що відповідач не мав права вчиняти спірну реєстраційну дію, оскільки не надав належної правової оцінки наявній в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації стосовно квартири № 3 в будинку № 10 по вилиці Зеленій в місті Чернігові, а саме запису про іпотеку від 30.01.2013 на майнові права на вказану квартиру та запису про обтяження (заборони на нерухоме майно) від 15.09.2011 № 11229125, яка свідчила про те, що права на вищевказаний об'єкт належать виключно ПАТ «Чернігівбуд», що виступає забезпеченням вимог Іпотекодержателя Банку «Демарк» та не є власністю Чернігівської міської ради.

Таким чином, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські дії та рішення відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ст.ст. 199 ч. 1 п. 3, 204 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Демарк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходька В.О. - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 27 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.