Постанова № 63718409, 22.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2016 рокусправа № 804/6055/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання:Федосєєвої Ю.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі № 804/6055/16 за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 6060-17 від 13 жовтня 2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. У відповідності до статті 267 ПК легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., є обєктом оподаткування. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування. Приймаючи спірне рішення. відпловідач діяв на підставі закону і у межах наданих повноважень, тому воно є правомірним.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити в силі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що останню необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником легкового автомобіля марки PORSCHE PANAMERA, 2010 року випуску, обємом двигуна 3605 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХТ 039502.

13 жовтня 2015 року Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 6060-17, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб», код платежу 18011001, на суму 14583,33 грн. за 2015 рік.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що застосування відповідачем як контролюючим органом положень статті 267 ПК з метою оподаткування транспортним податком позивача не могло мати місце у 2015 році оскільки відповідно до вимог підпункту 12.3.4 ПК України рішення про встановлення транспортного податку мало бути офіційно оприлюднене відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Отже, відповідач як субєкт владних повноважень не мав законних підстав для донарахування позивачу зобовязань за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2015 рік та виносити податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд, скасувавши податкове повідомлення-рішення, мотивував свою постанову тим, що оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року N 71-VIII набрав чинності 01.01.2015, застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше 2016 року.

В той же час, відповідно до вимог статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу приписів статті 6 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Отже, податки - це примусовий платіж, який держава чи уповноважений нею орган стягує з фізичних та юридичних осіб на підставі чинного законодавства і спрямовує на задоволення загальнодержавних чи спільних регіональних потреб.

Конструкція податку включає певні елементи. Елементом організації податків є також податкові пільги. Вони є повним або частковим звільненням від податку його суб'єкта відповідно до чинного законодавства.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року N 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI доповнено статтею 267 «Транспортний податок».

Відповідно до вимог наведеної норми

платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі;

об'єктом оподаткування визначено легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

ОСОБА_3 є власником зареєстрованого в Україні легкового автомобіля хетчбек-в марки PORSCHE PANAMERA, 2010 року випуску, обємом двигуна 3605 куб.см.

Зазначений автомобіль підпадає під визначення обєкта оподаткування в 2015 році.

Згідно з пунктом 267.4 ПК ставка податку встановлена з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Відповідно до вимог 267.6.1 ПК обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, підпункт 267.6.2 ПК, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01.01.2015 р. власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см є платниками транспортного податку. При цьому, обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи із 2015 року після набрання чинності Законом від 28.12.2014 року №71-VIII, та не поширено такий обов'язок на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 14583,33 грн. є правомірним.

Пунктом 4.3 ст. 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому згідно з п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Приписи пп. 10.1.1 п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Вказана норма, як і Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71 -VIII, були чинними на момент прийняття спірного повідомлення-рішення, не визнавалися у встановленому порядку неконституційними і не скасовувались.

Судом встановлено, що Дніпропетровською міською радою № 7/60 від 28.01.23015 року було прийнято відповідне рішення, яким внесено зміни у відповідне рішення міської ради, згідно яких на території міста Дніпропетровська встановлено місцеві податки, зокрема транспортний податок (пункт 1), а також визнано обєкт оподаткування, платників податку, податковий період та інші обовязкові елементи транспортного податку, згідно зі ст..ст. 46-49, 267 ПК України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19-1 ПКУ контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пп. 19-1.1.34).

Оскільки відповідач є контролюючим органом, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він зобов'язаний діяти у відповідності до норм чинного законодавства, а тому висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача про прийняття податкового повідомлення-рішення ґрунтується на нормах діючого закону, та не підлягає скасуванню.

Отже, Податковим кодексом України із змінами, з 01.01.2015 встановлено обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, із визначенням платників транспортного податку, об'єкта оподаткування та ставки податку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене та зробив помилковий висновок, що застосування відповідачем положень ст. 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком позивача не могло мати місце у 2015 році.

Відтак, Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у спірних правовідносинах діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, із ухваленням нового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року по справі № 804/6055/16 скасувати.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлено 27 грудня 2016 року.

Головуючий:М.М.Гімон

Суддя:С.Ю. Чумак

Суддя:І.В. Юрко