Постанова № 63718406, 22.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2016 року справа №804/16078/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:ОСОБА_1, суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

при секретарі судового засідання: Федосєєвій Ю.В.

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у справі №804/16078/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського» до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування картки відмови, визнання недійсним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 03.12.2015 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому просив:

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2015/20052 від 29.05.2015 року;

- визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №110010000/2015/600377/1 від 29.05.2015 року;

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки діям відповідача щодо визначення митної вартості за резервним методом, не прийняв до уваги доводи позивача про те, що визначення митної вартості повинно було бути здійснено за ціною контракту, а тому прйняв рішення на користь субєкта владних повноважень.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 05393043), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.46).

Відповідач - Дніпропетровська митниця ДФС, є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29 квітня 2015 року між ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» (покупець) та ТОВ «Русская горно-металлургическая компания» (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі - продажу №15-0835/12, згідно умов якого продавець зобовязався здійснити покупцю поставку товару, а покупець зобовязався прийняти його та оплатити на умовах, зазначених у додатках до контракту (а.с.23-26, 27).

На підставі контракту та згідно додатку №3 від 06.05.2015 року сторони договору домовились, що продавець постачає на митну територію України на умовах СРТ - ст.Дніпродзержинськ Придніпровська з/д, Україна, товар, а саме залізорудний концентрат в кількості 180000,00 тон за базовою ціною 1963,69 рублів РФ за одну тону при вмісті Fe 66%. Виробником товару є ВАТ «Стройленский ГОК», Росія.

04.06.2015 року позивач шляхом подання митної декларації №110010000/2015/20052 звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС для митного оформлення вказаного товару. Митна вартість товару була заявлена за основним методом - за ціною договору, а саме 1963 рублів РФ за тону.

Для підтвердження митної вартості товару позивачем до митної декларації надано контракт № 15-0835-12 від 29 квітня 2015 року; додаток до контракту №3 від 06 травня 2015 року; рахунки фактури (інвойси) № БЕЛ0065 від 25.05.2015 року разом з додатками відповідно; рахунки від виробника товару до продавця, в яких вказана ціна товару 1963 рублів РФ за тону; виписку з бухгалтерської документації.

Вказані обставини сторонами не заперечуються та не є спірними.

29.05.2015 року митний орган своєю карткою за №110010000/2015/20052 відмовив у митному оформленні товару за митною декларацією №110010000/2015/20052 та прийняв рішення про коригування митної вартості товару №110010000/2015/600377/1 від 29.05.2015 року, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом 2-ґ. При цьому зазначено, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у звязку з ненаданням декларантом витребуваних митним органом додаткових документів (а.с.17-21).

Приймаючи вказані рішення при митному оформленні зазначеного товару, відповідач послався на те, що товар імпортовано за контрактом від 29.04.2015 року №15-0835-12, додаток №3 від 06.05.2015 року, що заявлений декларантом ПАТ «ДМКД» як непрямий, тобто укладений не з виробником оцінюваного товару. Договір із третіми особами, що повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, в пакеті документів, приєднаних до ЕМД, декларантом ПАТ «ДМКД» не наданий. Документи, визначені п.2.6 ст.53 МК України, які містять відомості, що підтверджують транспортну складову у вартості оцінюваних товарів декларантом ПАТ «ДМКД» також не надано. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутні хоча б одна із складових митної вартості, яка є обовязковою при її обчисленні.

Зазначені вище рішення та картку відмови, прийняті відповідачем 29.05.2015 року, позивач оскаржив до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №110010000/2015/600377/1 від 29.05.2015 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2015/20052 від 29.05.2015 року прийняті на підставі та у межах повноважень, що передбачені діючими нормативно-правовими актами.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст.57).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст.58 Митного кодексу України.

Як визначено в ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч.10 цієї статті.

Водночас, як встановлено ч.5 ст.58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на повязаних із продавцем осіб для виконання зобовязань продавця.

Нормами п.2 ст.52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобовязані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У відповідності до вимог ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до п.4 ст.57 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.

При цьому, застосування другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно ч.5 ст.55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митному органі.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обовязковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобовязаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, митниця зобовязана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон повязує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таким чином, у разі виявлення митним органом розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, митний орган вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

Обґрунтовуючи розбіжності у наданих позивачем документах, митний орган посилався на те, що товар імпортовано за контрактом №15-0835-12 від 29.04.2015 року, додаток №3 від 06.05.2015 року, що заявлений декларантом ПАТ «ДМКД» як непрямий, тобто укладений не з виробником оцінюваного товару. Договір із третіми особами, що повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, в пакеті документів, приєднаних до ЕМД, декларантом ПАТ «ДМКД» не наданий.

Вказані посилання колегія суддів вважає безпідставними, оскільки оцінка методики ціноутворення продавця (ТОВ «Русская горно-металлургическая компания») як умова договору з його постачальником (виробником) продукції не є елементом перевірки складових числового значення митної вартості в розумінні ст.58 Митного кодексу України. При цьому рахунки по взаємовідносинам продавця товару з третьою особою (виробником), на зміст яких послався митний орган, не є обовязковими документами відповідно до частини 2 ст.53 МК України, а наведені в цих рахунках відомості щодо ціни товару, не суперечать економічній обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару за основним методом.

Також необґрунтованими є посилання відповідача на те, що рахунки контрактоутримувача і рахунки виробника не містять печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць, і це є підставою для сумніву у правильності визначення митною вартості.

Проте, апелянт зазначив, що вказані документи не слідували разом із вантажем, а були отримані поштою, що не суперечить законодавству.

Вказана обставина митним органом не спростована.

Колегія суддів, виходячи зі змісту пп. «ґ» п.4 ч.1 ст.335 Митного кодексу України та Положення про уніфікований порядок проставляння митними органами держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країн відправлення товарів, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджене на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав - учасниць Співдружності рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року, зазначає, що законодавством не передбачено обовязковість наявності на комерційних документах печаток та штампів прикордонних та митних служб, а лише таку можливість, якщо вони наявні у перевізника. В той же час на товаро-транспортних документах, для яких наявність таких печаток і штампів є обовязковою, ці реквізити в наявності (а.с. 40-59). Отже, вказані обставини не можуть вважатися підставою для виникнення у митного органу обгрунтованих сумнівів щодо наданих позивачем для митного оформлення документів.

Крім того, відповідач в рішенні також зазначає про необхідність надання відомостей щодо транспортної складової у вартості оцінюваних товарів, хоча згідно зовнішньоекономічного контракту та наданих позивачем документів підтверджено здійснення поставки на умовах СРТ - ст.Дніпродзержинськ Придніпровська з/д, які передбачають несення витрат на поставку товару до вказаного пункту призначення продавцем, отже включені у вартість товару. Натомість положення частини 2 ст.53 Митного кодексу України в такому випадку не передбачають необхідності надання транспортних (перевізних) документів.

Отже, повна вартість доставки товару на митну територію України була включена у заздалегідь визначену вартість товару за контрактом і здійснювалась постачальником, а тому деталі організації та вартості його транспортування не впливали на визначення митної вартості товару за основним методом, що не врахував суд першої інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що за умовами контракту передплата за товар не передбачена, тому позивач не мав можливості надати платіжні документи.

Колегія суддів вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст.53 Митного кодексу України, з урахуванням умов поставки товару, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали підстави для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідність витребовувати додаткові документи.

Натомість, відповідач витребував у позивача додаткові документи за всім переліком, що передбачено частиною 3 статті 53 МК України, безвідносно перевірки саме тих обставин, які ним розцінені як суттєві розбіжності, та в подальшому ненадання позивачем таких додаткових документів використано для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2015/600377/1 від 29.05.2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2015/20052 від 29.05.2015 року. Витребування за таких обставин додаткових документів свідчить про формальний підхід митного органу до перевірки правильності заявленої митної вартості.

Крім того, слід зазначити, що приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем застосовано другорядний метод 2-ґ, але не надано жодних переконливих доказів неможливості застосування інших попередніх другорядних методів, як того вимагають приписи частини 3 ст.57 МК України, зокрема, а ні методу визначення щодо ідентичних товарів, а ні методу щодо подібних (аналогічних) товарів. При цьому відповідачем свою позицію вмотивовано відсутністю в інформаційних ресурсах митного органу даних щодо митного оформлення ідентичних або подібних товарів за ціною договору, тобто за основним методом. Натомість жодних доказів на підтвердження цієї обставини відповідачем не надано, а наявна в матеріалах справи роздруківка із ЦБД не може бути прийнята як належний доказ, оскільки для пошуку застосовано період з 16.03.2015 року по 31.05.2015 року, в той час як для визначення митної вартості за резервним методом відповідачем було взято митні декларації за 13.03.2015 року (а.с. 77-80).

При цьому використані для коригування митної вартості митні декларації 110010000/2015/020288 та 110010000/2015/020301 стосувались митного оформлення позивачем товару із ідентичними характеристиками тієї ж якості, з тієї ж країни та того самого виробника та на тих самих умовах (а.с.74-76). При цьому митне оформлення за першою з вказаних декларацій здійснювалось за ціною договору. Неможливість застосування методів 2-а та 2-б відповідач пояснив лише різними комерційними умовами, оскільки в цих випадках постачання здійснювалось за прямим договором із виробником, а за спірним митним оформленням договір на постачання був із посередником.

Колегія суддів вважає ці доводи необґрунтованими, оскільки вищевказана обставина не є суттєвим виходом за межі комерційного рівня, що унеможливив би застосування вказаних методів.

Одночасно колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товару є протиправним ще і в наслідок неспроможності здійсненого відповідачем математичного обрахунку митної вартості. З рішення про коригування митної вартості вбачається, що для розрахунку митної вартості за методом 2-ґ відповідачем за основу взято базову митну вартість ідентичного товару за МД 110010000/2015/020288 від 13.03.2015 року, за якою здійснено постачання на ідентичних умовах, і, з урахуванням коригування в залежності від відхилення вмісту в концентраті Fe, додано самостійно розраховану митним органом комерційну надбавку посередника. При цьому для розрахунку рівня цієї комерційної надбавки відповідач взяв за основу вартість товару на внутрішньому ринку виробника (1290 руб.РФ/т) із його рахунків на адресу продавця (ТОВ «Русская горно-металлургическая компания»), що суперечить обмеженням для застосування резервного методу згідно п.3 ч.3 ст.64 МК України. До цієї вартості на внутрішньому ринку додано вартість транспортування одиниці товару (580 руб.РФ/т) за зовнішньоекономічним контрактом, митне оформлення якого здійснено за МД №110010000/2015/020288 та №110010000/2015/020301 від 13.03.2015 року, і таким чином визначено базову вартість виробника за прямим зовнішньоекономічним контрактом (1870 руб.РФ/т.), після чого віднято цю суму від базової вартості одиниці товару, яку задекларував позивач у спірній МД № 110010000/2015/20052 за ціною договору (1963,69 руб/т) і отримано суму 93,69 руб.РФ/т, яку відповідач визначив як торгівельна надбавка посередника.

Після цього відповідач, шляхом додавання до повної митної вартості товару за ціною договору за МД №110010000/2015/020288, №110010000/2015/020301 від 13.03.2015 року, розрахованої ним торгівельної надбавки посередника, визначив середню митну вартість за резервним методом в розмірі 29367 руб.РФ/т., яку і наведено в рішенні про коригування митної вартості та застосування якої визначено у картці відмови як умова здійснення митного оформлення позивачем партії товару.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем як субєктом владних повноважень в судовому засіданні не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Апелянтом не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, обєктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також обєктивна можливість застосування першого методу не спростовані відповідачем.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При подання позову та апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір в загальній сумі 5115,60 грн. (2436+2679,60), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.3, 114).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» здійснені судові витрати у сумі 5115,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у справі №804/16078/15 скасувати.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» задовольнити.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2015/20052 від 29.05.2015 року.

Визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №110010000/2015/600377/1 від 29.05.2015 року.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» сплачені судові витрати за подання адміністративного позову та апеляційної скарги всього в розмірі 5115 (пять тисяч сто пятнадцять) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 27 грудня 2016 року.

Головуючий суддя:І.В. Юрко

Суддя:М.М.Гімон

Суддя:С.Ю. Чумак