Постанова № 63718235, 23.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2016 року № 826/25279/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2015 № 0037231705, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1.) з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2015 № 0037231705.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків акта камеральної перевірки від 30.06.2015 № 1043/2654.1705/НОМЕР_2 про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України у зв'язку з несвоєчасною сплатою ним податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік, за результатами діяльності, що непов'язана з підприємницькою діяльністю. Позивач вважає, що ним правомірно була подана декларація про майновий стан та доходи за 2013 рік та здійснено сплату суми податку в строки, передбачені для подання таких декларація для фізичних осіб.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях. В тексті своїх заперечень відповідач вказав на законність та обґрунтованість висновків акта камеральної перевірки, та відповідно про правомірність винесеного на його підставі податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні 18.02.2016 за участю представників сторін суд у відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

30.06.2015 відповідачем проведена камеральна перевірка з питання своєчасності сплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування фізичною особою-підприємцем, Результати такої перевірки оформлені актом 30.06.2015 № 1043/2654.1705/НОМЕР_2 (далі - акт камеральної перевірки).

Згідно тексту цього акта, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) перебуває на податковому обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві з 17.08.2014. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до податкової інспекції 19.04.2014 подана податкова декларація про майновий стан та доходи за 2013 рік та 16.06.2014 - уточнююча податкова декларація про майновимй стан та доходи за 2013 рік. За результатами проведеного аналізу картки особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 встановлено порушення ним правил сплати (перерахування) податків фізичною собою-підприємцем, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: сума податку, що підлягає сплаті до бюджету (згідно ряд. 13.01. декларації реєстр. № 1400033330 від 19.04.2014), у розмірі 76 027,25 грн. в строк до 20.02.2014 включно, фактично була сплачена 06.06.2014.

09.07.2015 ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта камеральної перевірки прийняла спірне у справі податкове повідомлення-рішення за № 0037231705 (форми «Ш»), яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України нарахувала ОСОБА_1 штраф у сумі 15 205,45 грн. за прострочення ним сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 76 027,25 грн. на 46 календарних днів (що становить 20 відсотків від суми несвоєчасно погашеної суми грошового зобов'язання).

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення від 09.07.2015 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 162.1 ст. 162, п. 171.2 ст. 171, п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Зокрема, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно з приписами п.п. 179.1, 179.7, 179.9 ст. 179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (а саме, відповідно до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу).

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику

Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано окремо ст. 177 цього Кодексу.

Зокрема, п.п. 177.1, 177.2, 177.5 і 177.6 ст. 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

У разі зменшення суми отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більше ніж на 20 відсотків у порівнянні з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал платник податку має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у наступний строк, встановлений цим підпунктом, пропорційно зменшенню суми зазначеного доходу. Для такого зменшення суми авансового платежу фізичною особою - підприємцем до настання строку сплати такого авансового платежу до контролюючого органу подається заява у довільній формі, що містить розрахунок зменшення суми авансового платежу та коротке пояснення обставин, що призвели до зменшення суми отриманого доходу.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати. Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

З контексту наведених вище норм Кодексу можна дійти висновку, що фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за результатами календарного року у строки до 1 травня року, що настає за звітним. В даній податковй декларації фізична особа-підприємець відображає як доходи, отримані від здійснення нею підприємницької діяльності з нарахуванням у такому випадку авансових платежів та сплатою їх визначені Кодексом строки, так, у разі наявності таких, - інших доходів, ніж від провадження підприємницької діяльності, що оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

При цьому, строк сплати податку фізичною особою-підприємцем у зв'язку з отриманням нею таких інших доходів, окремо для фізичних осіб-підприємців не встановлений, що є прогалиною закону. Враховуючи відсутність у ПК України прямих норм, що забороняють застосовувати у подібних випадках принцип аналогії закону, та приписи норми ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що в даному випадку до спірних правовідносин може бути застосований строк, встановлений п. 179.9 ст. 179 ПК України.

В ході розгляду даної справи суд встановив, що 19.04.2014, перебуваючи на податковому обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві в статусі фізичної особи-підприємця, ОСОБА_1 подав до податкової інспекції податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік. В розд. ІІ «доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» такої декларації та додатку 4 («Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих з джерел за межами України») до цієї декларації позивач задекларував суми доходів, що не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме:

- заробітну плату у розмірі 116 425,83 грн., з якої утриманий (сплачено податковим агентом) податок у сумі 19 094,93 грн.;

- іноземні доходи походженням з Нідерландів у розмірі 448 568,52 грн., на суму яких позивачем нарахований податок за ставками, визначеними в п. 167.14 ст. 167 Податкового кодексу України, - 76 027,25 грн. Правильність обрахунку суми податку з суми інших доходів відповідачем не заперечується.

Доходи, як такі, що отримані від підприємницької діяльності за підсумками 2013 року позивач не декларував. Факт відсутності таких доходів у позивача за 2013 рік підтверджено матеріалами документальної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 по 27.02.2014, результати якої оформлені актом від 27.02.2014 № 176/26-54-17-01-17-2020320219.

Задекларована позивачем сума податку у розмірі 76 027,25 грн. була сплачена ним 06.06.2014 (тобто, у строк визначений п. 179.9 ст. 179 ПК України), що засвідчується наявним у справі витягом з інтегрованої картки платника податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за 2014 рік та визнається обома сторонами.

Таким чином, наявними матеріалами справи засвідчується факт своєчасної сплати позивачем до державного бюджету, задекларованої ним суми податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік, у зв'язку з отриманням доходів, що не пов'язані з його підприємницькою діяльністю, та відповідно спростовують факт правопорушення, зафіксованого в акті камеральної перевірки.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Окремо надаючи оцінку посиланням позивача про проведення відповідачем камеральної перевірки з питань своєчасності сплати ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб як фізичною особою-підприємцем з перевищенням наданої компетенції (а саме з підстав проведення перевірки не за даними податкової декларації, а виключно з питання своєчасності сплати податку; неврахування контролюючим органом тієї обставини, що на момент проведення камеральної перевірки, позивач позбувся в офіційному порядку статусу фізичної особи-підприємця; звітний період з 01.01.2013 по 31.12.2013 вже був перевірений в ході документальної перевірки, результати якої оформлені актом від 27.02.2014 № 196/26-54-17-01-17-2020320219), суд приходить до висновку про їх нормативну необґрунтованість у зв'язку з наступним.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З системного аналізу зазначених вище правових норм вбачається, що характерною ознакою камеральної перевірки є те, що вона здійснюється за даними податкових декларацій без дослідження даних, відображених в документах бухгалтерського обліку.

Згідно роз'яснень ДПА України (листи ДПА України від 27.04.2011 № 11920/7/15-0217, від 21.06.2011 № 17197/7/15-0617), під час камеральної перевірки з'ясовується питання порушення терміну подання звітності, правильність визначення об'єкта оподаткування та нарахованого грошового зобов'язання, а також несвоєчасної сплати визначеного платником податку грошового зобов'язання, наявність арифметичних або методологічних помилок.

Таким чином, здійснення контролюючим органом перевірки своєчасності сплати платником сум податку, задекларованих ним у поданій податковій звітності, у спосіб проведення камеральної перевірки не суперечить чинному законодавству України

Згідно положень п. 11.22 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Суд встановив, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 здійснена після подання ним податкової декларації за 2013 рік, а саме 26.05.2014, а тому станом на 19.04.2014 позивач правомірно перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець.

Відповідно абз. 2 п. 78.2 ст. 78 ПК України, згідно якої контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків. Зі змісту наведеної норми вбачається, що вона на порядок проведення камеральних перевірок не поширюється.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 09.07.2015 № 0037231705.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39468697) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.О. Іщук