Постанова № 63717957, 21.12.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року справа № 823/1724/16

м. Черкаси

12 год. 48 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Цаплі І.Ю.,

представників позивача ОСОБА_1 (за посадою), ОСОБА_2 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Аксіома-Агро до Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень рішень,

встановив:

16 листопада 2016 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Аксіома-Агро в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області № НОМЕР_1 від 02.08.2016;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області № НОМЕР_2 від 02.08.2016;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області № НОМЕР_3 від 09.11.2016.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення базуються на акті про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Аксіома-Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 від 13.07.2016 №31/23-00-14-0107/1/36037538, згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами не відбувалися та не мали на меті настання реальних економічних наслідків. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини субєктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях та просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксіома-Агро», як субєкт господарювання юридична особа, ідентифікаційний код 36037538, зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 24.07.2008, станом на час розгляду справи перебуває на обліку як платник податків у державній податковій інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області.

Уповноваженими представниками відповідача на підставі наказів та направлень проведено планову виїзну документальну перевірку діяльності ТОВ «Аксіома-Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період від 13.07.2016 №31/23-00-14-0107/1/36037538д з 01.01.2014 по 31.12.2015, про що складено акт №188/23-01-22-07/30759391 від 17.08.2015.

Висновками вказаного акту перевірки встановлено такі порушення:

1) п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п. 138.2, п.п. 138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, ч. 2 ст.3, ч.3 ст.8, ст. 4, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, п.2.4, п.2.5, п.2.6, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, ст.10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, п. 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 694 330 грн., в т.ч. за 2014 рік на суму 1037483 грн., за 2015 рік на суму 656847 грн.;

2) п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 944 956 грн., в т.ч. за квітень 2014 року на суму 33072 грн., травень 2014 року на суму 87374 грн., червень 2014 року на суму 58880 грн., липень 2014 року на суму 130572 грн., вересень 2014 року на суму 292781 грн., жовтень 2014 року на суму 341053 грн., листопад 2014 року на суму 98875 грн., грудень 2014 року на суму 104433 грн., лютий 2015 року на суму 140912 грн., квітень 2015 року на суму 25013 грн., травень 2015 року на суму 52175 грн., червень 2015 року на суму 55680 грн., липень 2015 року на суму 91185 грн., серпень 2015 року на суму 39868 грн., вересень 2015 року на суму 250022 грн., грудень 2015 року на суму 143062 грн.

3) п 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого не подано податкові декларації з екологічного податку за 1-4 квартал 2014 та 1-4 квартал 2015 року.

4) п.51.1 ст.51 та п.176.2 «б» ст.176 Податкового кодексу України в частині повноти відображення інформації в Податковому розрахунку за формою №1-ДФ.

На підставі акту перевірки від 13.07.2016 №31/23-00-14-0107/1/36037538 відповідачем винесено такі податкові повідомлення рішення:

1) № НОМЕР_1 від 02.08.2016, яким підприємству визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2917434 грн, з яких 1944956 грн за основним платежем та 972478 грн штрафних (фінансових) санкцій;

2) № НОМЕР_2 від 02.08.2016 яким підприємству визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток юридичних осіб в розмірі 221307 грн, з яких 1694330 грн за основним платежем та 518742 грн штрафних (фінансових) санкцій;

3) № НОМЕР_3 від 09.11.2016, яким підприємству визначено суму штрафних (фінансових) санкцій з екологічного податку в розмірі 1360 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом ПК України в редакції станом на час здійснення спірних господарських операцій).

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктами 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 вказаної статті ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обовязкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п.201.1 ст. 201 ПК України).

Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобовязань продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого абзацу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІ (надалі Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України № 996-ХІ випливає, що первинний документ це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України № 996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит та віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, є реальне здійснення господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначеної операції необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні дані про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, наявність податкової накладної є обовязковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності. Придбання товарів (послуг) повинно бути документально оформлене між учасниками господарської операції.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство повязує реалізацію права платника на податковий кредит.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку чи документальне оформлення господарської операції відбулося не між фактичними її учасниками, то відповідні суми не можуть включатися до складу витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, а також податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, оскільки відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх обєктивний предметний звязок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Як свідчать матеріали справи та зазначено в акті перевірки ТОВ «Аксіома-Агро» в перевіряємому періоді здійснювало господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Гуртівня квартет», ТОВ «НДП «Еліт-Сорт», ТОВ «Марлон систем» та ТОВ «Ерлайф трейд» щодо придбання в 2014 та в 2015 роках карбідно-аміачної суміші № 32, карбаміду та аміачної селітри. До перевірки надано договори поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, паспорти якості, видані виробником ПАТ «Азот», платіжні доручення, перелік яких наведено в акті перевірки, однак не додано до позовної заяви.

Згідно з ст. 1 Закону України від 02.03.1995 № 85/95-ВР «Про пестициди і агрохімікати» (далі - Закон №85) агрохімікати - органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції.

Відповідно до ст. 14 Закону № 85 підприємства, установи і організації зобов'язані вести облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів та надавати інформацію органам, що ведуть державний облік. Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, обсяги інформації та органи, яким така інформація подається, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів від 02.11.1995 № 881 затверджено Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів (далі Порядок №881).

Пунктом 2 Порядку №881 встановлено, що облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів ведеться підприємствами, установами, організаціями в прибутково-видаткових книгах (журналах), де зазначаються:

- назва пестициду, агрохімікату;

- дата надходження і дата використання чи реалізації;

- назва документа, за яким надійшов, використаний, реалізований пестицид, агрохімікат;

- вага наявного пестициду, агрохімікату (кілограмів, тонн);

- залишок пестициду, агрохімікату після використання, реалізації (кілограмів, тонн).

Прибутково-видаткова книга (журнал) зберігається у власника пестицидів, агрохімікатів.

Отже, ведення прибутково-видаткових книг (журналів) обліку агрохімікатів для ТОВ «Аксіома Агро» є обовязковим.

Суд звертає увагу, що, ТОВ Аксіома Агро не надано ні до перевірки, ні до адміністративного позову прибутково-видаткові книги (журнали) обліку агрохімікатів.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами. Особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів від 18.09.1995 №746 затверджено Порядок одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами (далі Порядок №746).

Пунктом 4 Порядку №746 встановлено, що обов'язковими умовами одержання особами допуску є проходження медичного огляду та навчання їх за програмою, затвердженою Мінсільгосппродом за погодженням з МОЗ, Мінекобезпеки, Мінпраці та Держнаглядохоронпраці.

На підставі пункту 8 Порядку №746 організатор робіт з пестицидами і агрохімікатами видає працівникам підприємств, установ і організацій, які мають допуск, наряд на виконання робіт з пестицидами і агрохімікатами.

Проте, ТОВ Аксіома Агро при проведенні перевірки, в т.ч. і на письмовий запит Головного управління ДФС у Черкаській області від 04.07.2016 №13358/23-00-14-0111, не надано до перевірки медичні довідки, допуски (посвідчення) на право роботи із пестицидами та агрохімікатами, які були дійсні в періоді, що перевірявся та не надано наряди на виконання працівниками товариства робіт з карбідно-аміачної суміші № 32.

До адміністративного позову позивачем додано копії посвідчень про проходження спеціальної підготовки з питань безпечного проведення робіт з пестицидами і агрохімікатами та допусків (посвідчень) на право роботи з пестицидами та агрохімікатами співробітників та медичних книжок, виданих в травні 2016 року, а перевірка за період 2014-2015 років (а.с.170-175 том №1).

Згідно з наданими до перевірки товарно-транспортними накладними ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Гуртівня квартет», ТОВ «НДП «Еліт-Сорт», ТОВ «Марлон систем» та ТОВ «Ерлайф трейд» здійснювали відвантаження карбамідно-аміачної суміші з адреси: м. Черкаси, вул. Першотравнева,72, яка є податковою адресою виробника - ПАТ «Азот».

Проведеним аналізом інформації з Єдиного державного реєстру податкових накладних не встановлено укладання вище переліченими субєктами господарювання договорів оренди майна з ПАТ «Азот».

Відповідно до наданих до перевірки товарно-транспортних накладних ТОВ «Аксіома Агро» отримує від ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Гуртівня квартет», ТОВ «НДП «Еліт-Сорт», ТОВ «Марлон систем» та ТОВ «Ерлайф трейд» карбамідно-аміачну суміш за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 13/25, за якою ТОВ «Аксіома-Агро» орендує нежитлове приміщення площею 310 кв. м. На території складського приміщення розміщені стаціонарні цистерни (укріплені на поверхні для зберігання КАС-32).

На письмовий запит Головного управління ДФС у Черкаській області від 04.07.2016 №13358/23-00-14-0111, ТОВ «Аксіома Агро» не надано до перевірки технічну документацію на стаціонарні цистерни, розміщені за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 13/25 та не надано інформацію про проведення перевірки технічного стану цистерн.

Таким чином, без технічної документації перевіркою не можливо визначити обєм стаціонарних цистерн та підтвердити можливість зберігання товариством карбамідно-аміачної суміші в них.

Відповідно до п. 144.3 ст. 144 Податкового кодексу не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. Невиробничі основні засоби - необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Згідно додатку АМ декларації з податку на прибуток за 2014 рік ТОВ Аксіома Агро до складу витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, включено нараховану амортизацію в сумі 186 грн.

На підставі п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу встановлено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

Відповідно до п. п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу, не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Згідно додатку РІ декларації з податку на прибуток за 2015 рік, ТОВ Аксіома Агро збільшено фінансовий результат на нараховану амортизацію основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на суму 182654 грн та відповідно не зменшено фінансовий результат на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу.

Таким чином, ТОВ «Аксіома Агро» в податковому обліку амортизацію на основні засоби не нараховувало, що свідчить про віднесення товариством стаціонарних цистерн до складу невиробничих основних засобів та не використання їх в господарській діяльності.

Про невикористання вказаних цистерн в господарській діяльності свідчить і відповідь управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА (лист від 17.06.2016 № 03-43/2628), в якій повідомлено, що цистерни, в яких ТОВ «Аксіома-Агро» зберігає КАС-32, являються стаціонарними джерелами забруднення атмосферного повітря; товариство заяву та документи на отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами не подавало (а.с.38 том №2).

Також, проведеним аналізом інформації з Єдиного державного реєстру податкових накладних встановлено, що номенклатура товарів, які купуються ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Гуртівня квартет», ТОВ «НДП «Еліт-Сорт», ТОВ «Марлон систем» та ТОВ «Ерлайф трейд» у постачальників, не відповідає номенклатурі проданих товарів ТОВ «Аксіома Агро».

Оперативним управлінням ГУ ДФС у Черкаській області листом від 15.06.2016 №430/23-00-21-0415 повідомлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Черкаській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №320152500000000003 щодо ФОП ОСОБА_4 за ч.3 ст. 212, ч.5 ст. 27. В ході досудового розслідування встановлено, що ФОП ОСОБА_4 в період 2013-2015 років безпідставно завищив податковий кредит з податку на додану вартість, включивши до його складу безтоварні операції з придбання продукції у субєктів господарювання з ознаками фіктивності (а.с.34 том №2).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Гуртівня квартет» займається переважно купівлею-продажем продуктів харчування, а саме: цукор та борошно у мішках номіналом 50кг., про що свідчить база даних зареєстрованих податкових накладних на протязі 2014 року.

Проведеним аналізом інформації з Єдиного державного реєстру податкових накладних встановлено, що номенклатура товарів, які купуються ТОВ «Гуртівня квартет» у постачальників, не відповідає номенклатурі проданих товарів ТОВ «Аксіома-Агро», а саме КАС-32 , аміачної селітри та карбаміду.

Щодо одного з автомобілів, який здійснював перевезення товару від ТОВ «Гуртівня квартет» у 2014 році, під час перевірки отримано інформацію від Оперативного управління ГУ ДФС у Черкаській області, яке листом від 29.06.2016 №13005/23-00-21-04 повідомило, що згідно з листом Регіонального сервісного центру в Черкаській області від 24.06.2016 JVs3J/23/8-1015 транспортний засіб з державним номерним знаком СА2098ВІ був знятий з обліку для реалізації 12.03.2014. Згідно з товарно-транспортними накладними, автомобіль із зазначеним номером здійснював перевезення товару у травні - листопаді 2014 року (а.с.33 том №2).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «НДП «Еліт-Сорт» займається переважно вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, про що свідчить отримане свідоцтво спеціального режиму платника ПДВ. Відповідно до інформаційної бази Єдиного державного реєстру податкових накладних придбання мінеральних добрив, а саме - карбідно-аміачної суміші № 32 за 2014-2015 рік відсутнє.

ТОВ «Марлон систем» займається переважно купівлею-продажем продуктів харчування різних категорій, про що свідчить база даних зареєстрованих податкових накладних на протязі 2014-2015 років. Відповідно до інформаційної бази ЄРПН придбання мінеральних добрив, а саме карбідно-аміачної суміші № 32 за 2014-2015 рік відсутнє. Проведеним аналізом інформації з Єдиного державного реєстру податкових накладних встановлено, що номенклатура товарів, які купуються ТОВ "Марлон сістем" у постачальників, не відповідає номенклатурі проданих товарів ТОВ «Аксіома-Агро», а саме КАС-32 .

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Ерлайф Трейд", реалізовувало ТОВ Аксіома Агро» мінеральні добрива, а саме КАС-32, які до цього придбавало у ТОВ «Твінк».

Згідно наданої інформації від ВПМ у Черкаській області було зясовано, що по ТОВ «Твінк» відкрито кримінальне провадження № 32015100080000125 від 20.10.2015 за ст.205 та ч.3 ст.212 КК України в рамках якого було допитано громадянку ОСОБА_6 (директор підприємства), яка повідомила, що непричетна до реєстрації та діяльності ТОВ «Твінк».

У цьому випадку підприємство знаходиться поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи.

Статус фіктивного, нелегального підприємства не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного суду України від 12 січня 2016 року.

Також суд звертає увагу, що позивач не навів обставин щодо прояву розумної обережності при укладенні договору зі своїм контрагентами. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору субєктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобовязань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Також суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 826/11531/14, сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Крім того, хоч з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобовязань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.08.2016 № НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій з екологічного податку, необхідно зазначити наступне.

Перевіркою ТОВ «Аксіома-Агро» встановлено порушення вимог п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України, а саме: не подання податкової декларації з екологічного податку за 1-4 квартали 2014 року та 1-4 квартали 2015 року.

Як свідчать обставини справи. ТОВ «Аксіома-Агро» здійснювало придбання та реалізацію мінеральних добрив КАС-32.

У період, що перевірявся (2014-2015 роки) мінеральні добрива зберігалися на території складського приміщення у стаціонарних цистернах.

Під час перевірки ГУ ДФС у Черкаській області листом від 13.06.2016 № 12004/23-00-14-0113 зроблено запит до Управління екології та природних ресурсів Черкаської облдержадміністрації щодо того чи є цистерни, в яких зберігаються карбідно-аміачна суміш № 32 стаціонарними джерелами забруднення атмосферного повітря.

Управління екології та природних ресурсів листом від 17.06.2016 № 03-43/2628 надало відповідь, що вищезазначені цистерни відносяться до стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря.

Згідно з пп. 240.1.1 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони які, зокрема, здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Таким чином позивач є платником екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення та повинно подавати до контролюючого органу податкові декларації з екологічного податку за 1-4 квартали 2014 року та 1-4 квартали 2015 року.

В свою чергу, ТОВ «Аксіома-Агро» дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не отримувало та не подавало податкову звітність зі сплати екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлено 26 грудня 2016 року