Постанова № 63717582, 26.12.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4162/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Соколова М.С.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,(за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління МВС України на Одеській залізниці, ліквідаційної комісії Управління МВС України на Одеській залізниці, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Головне управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, про поновлення на посаді, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про зобовязання вчинити дії, суд -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3, (далі ОСОБА_4, позивач), 22 серпня 2016 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління МВС України на Одеській залізниці МВС України, ліквідаційної комісії Управління МВС України на Одеській залізниці МВС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Головне управління Національної поліції в Одеській області про:

- визнання протиправним та скасування наказу начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці № 127 о/с від 08.09.2015 року в частині звільнення з 08 вересня 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_2, слідчого слідчої частини слідчого відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці;

- поновлення майора міліції ОСОБА_2 на посаді слідчого слідчої частини слідчого відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці з 08 вересня 2016 року;

- стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці (код ЄДРПОУ 08603376) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.09.2016 року по день фактичного поновлення на службі;

- зобов'язання Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці розглянути кандидатуру майора міліції ОСОБА_2 для зайняття рівнозначної посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та видати відповідний наказ з цього приводу.

В обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові представником позивача зазначено, що з 19.08.2002 року ОСОБА_2, проходив службу в органах внутрішніх справ України. 09.08.2016 року на адресу реєстрації позивача надійшов витяг з наказу начальника Управління МВС України на Одеській залізниці 127 о/с від 08.09.2015 року, після отримання якого йому стало відомо, що наказом начальника Управління МВС України на Одеській залізниці 127 о/с від 08.09.2015 року майор міліції ОСОБА_2, слідчий слідчої частини слідчого відділу УМВС України на Одеській залізниці звільнений у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів). Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Управління МВС України на Одеській залізниці перебуває в стані припинення з 14.07.2015 року. Позивач весь час продовжував виходити на службу, а через декілька місяців представники Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Одеській залізниці перестали допускати службовців до виконання своїх обовязків, грошове забезпечення службовців також припинилося, не зважаючи на той факт, що Управління МВС України на Одеській залізниці станом на теперішній час продовжує свою роботу, розрахунку з службовцями не проведено, а процедуру ліквідації не завершено. Закон України від 20 грудня 1990 року «Про міліцію» втратив чинність та набрав законної сили ОСОБА_5 України від 02.07.2015 «Про Національну поліцію». Закон України «Про Національну поліцію» опубліковано 06.08.2015 року в газеті Голос України, та він набрав чинності 07.11.2015 року. Державна реєстрація Управління Національної поліції в Одеській області здійснена 07.11.2015 року. На момент прийняття 08.09.2015 року спірного наказу в частині звільнення позивача за пунктом 64 «г» (через скорочення штату) з 06.11.2015 року, Головне Управління Національної поліції в Одеській області ще не було утворено, що зумовило неможливість подання заяви позивачем особисто до такого органу поліції в тримісячний термін з дня попередження про наступне звільнення. А оскільки взагалі про наявність такого наказу позивач дізнався лише 09.08.2016 року, коли на його домашню адресу було надіслано вперше витяг з спірного наказу, а Управління МВС України на Одеській залізниці до теперішнього часу не ліквідовано, то невідомо яким саме чином відповідачами було реалізовано процедуру визначення можливості подальшого використання на службі позивача. Згідно ст. 244-2 КАС України, необхідно врахувати правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові по справі № 21 -267а12, де вказано, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Відповідно до п.10 та п. 11 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, про які зазначається в наказі начальника управління МВС України на Одеській залізниці № 127 о/с від 08.09.2015 року, законодавчо визначені три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі. При вирішенні питання щодо звільнення через скорочення штатів, за відсутності відмови та неприйнятті працівника до поліції в тримісячний термін починаючи з 08.09.2015 року, начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється. Позивач у жовтні 2016 року нарочно подавав рапорт про звільнення з Управління МВС України на Одеській залізниці з метою подальшого проходження служби в органах Національної поліції України. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань процедуру ліквідації УМВС України на Одеській залізниці було розпочато 14.07.2015 року, а спірний наказ про звільнення було видано начальником УМВС України на Одеській залізниці 08.09.2015 року. Фактично станом на 14.07.2015 року так і станом на 08.09.2015 року, а також станом на теперішній час УМВС України на Одеській залізниці продовжує свою роботу та не є ліквідованим, а питання про можливість подальшого проходження служби позивачем в УМВС України на Одеській залізниці або в органах Національної поліції України не розглянуто. УМВС України на Одеській залізниці при звільненні позивача не враховано бажання позивача проходити подальшу службу в поліції, не обґрунтовано відсутність можливості подальшого використання позивача на службі, та не перевірено можливість реалізації його права на прийняття на службу в органах Національної поліції України. 08.09.2015 року, позивач, перебував на службі, однак 08.09.2015 року в порушення приписів ст. 47 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників», позивачу не видано: копію наказу про звільнення, трудову книжку та не здійснено розрахунок. Суд ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судових засіданнях позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги зазначені в адміністративному позові.

07 вересня 2016 року від Управління МВС України на Одеській Залізниці надійшли заперечення на адміністративний позов (а.с. 48-51), де з посиланням на приписи ст. ст. 7, 16, 18 Закону України «Про міліцію», зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. На момент видання спірного наказу позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України та мав спеціальне звання майор міліції. В ході реформування ОВС України, на протязі 2015 року Наказами МВС України №431 від 14.04.2015 року «Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ», №661 від 08.06.2015 року «Про ліквідацію УМВС України на Одеській залізниці», №741 від 22.06.2015 року «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції», спочатку УМВС було виключено зі складу структури МВС України, а в подальшому ліквідовано з одночасним створенням комісії з ліквідації УМВС України на Одеській залізниці. При цьому керівництвом УМВС були здійснені вичерпні заходи з метою ознайомлення особового складу з зазначеними нормативно-правовими актами, в тому числі, кожного працівника було попереджено. Згідно п. 1 Наказу МВС України від 08.06.2015 року №661, Наказу МВС України від 22.06.2015 року №741 ліквідовано УМВС України на Одеській залізниці, а саме скорочено всі штатні посади в Управлінні та структурних підрозділах. Тому, наказ т.в.о. начальника УМВС України на Одеській залізниці від 08.09.2015 №127 о/с «По особовому складу» в частині звільнення з посади слідчого СЧ СВ УМВС ОСОБА_2, - було видано на підставі скорочення займаної позивачем посади. Посада, яку займав ОСОБА_2, на день звільнення, була скорочена наказом МВС України №741 від 22.06.2015 і на даний час в штаті МВС України загалі не передбачена. Також, відсутні будь-які накази МВС України про створення нового структурного підрозділу, який би дублював або перейняв функції Управління МВС України на Одеській залізниці. Жодних відомостей про правонаступників Управління МВС України на Одеській залізниці в згаданих вище наказах МВС України також не міститься. Окремих наказів щодо правонаступників Управління МВС України на Одеській залізниці Міністерством внутрішніх справ України не видавалось.

2 липня 2015 року Верховною Радою України було прийнято ОСОБА_5 України «Про Національну поліцію». Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. ОСОБА_5 було опубліковано у офіційному друкованому виданні Голос України 06.08.2015 року. Пунктом 5 Розділу XI Закону визнано такими, що втратив чинність ОСОБА_5 України «Про міліцію». З 07.11.2015 року таке поняття як служба в міліції перестає існувати і вимоги позивача про поновлення на службі в МВС України є безпідставними.

Згідно даних журналу обліку вхідних документів (форма №50, інв. №160) УМВС України на Одеській залізниці, рапорт позивача щодо проходження позивачем служби в органах Національної поліції України не надходив, хоча реєстрація документів протягом 2015 року здійснювалася в звичайному режимі. В той же час, в УМВС України на Одеській залізниці є дані, що підтверджують намагання позивача працевлаштуватися в інших ОВС України в ході процесу ліквідації УМВС України на Одеській залізниці. Так, 10.08.2015 року особову справу ОСОБА_2 було направлено до ГУМВС України в Одеській області, в звязку з розглядом рапорту позивача про переведення. Після цього, особову справу позивача було повернуто на адресу відповідача 15.09.2015 року. В подальшому, 15.09.2015 року особову справу позивача було витребувано начальником УКЗ ГУМВС в м. Києві, в звязку з чим особова справа ОСОБА_2 за вих. 8\3574 від 18.09.2015 було направлено до м. Києва. Особова справа ОСОБА_2 разом з трудовою книжкою на адресу УМВС України на Одеській залізниці не поверталася. Вимога про зобовязання ліквідаційної комісії УМВС України на Одеській залізниці розглянути кандидатуру ОСОБА_2 для зайняття рівнозначної посади в ГУНП в Одеській області та видати відповідний наказ є безпідставною та такою, що суперечить діючому законодавству. Згідно норм Закону України «Про Національну поліцію» право на добір кандидатів та призначення на службу в поліцію мають виключно центральний орган управління поліції, або будь-який з територіальних органів поліції. Перелік таких органів зазначений в ст.ст. 14, 15 Закону України «Про Національну поліцію». Виходячи з нього, ліквідаційна комісія УМВС України на Одеській залізниці, жодним з таких органів не являється і не має повноважень на призначення працівників на службу в поліцію. Згідно розділу 6 Закону України «Про Національну поліцію» добір на посаду поліцейського проводиться виключно на конкурсній основі.

Представник Управління МВС України на Одеській Залізниці заперечував проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_2, посилаючись на обставини зазначенні в запереченнях на адміністративний позов.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, ГУНП в Одеській області в судові засідання не зявлялися належним чином та завчасно повідомлялися про день, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи та надані докази, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та заперечення на адміністративний позов, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 43 Конституцій України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб…. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

ОСОБА_2, з 19.08.2002 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, що підтверджено записом в послужному списку позивача (а.с. 95-97).

Питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням з міліції, права і обов'язки працівників міліції визначені Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію», міліція в Україні, це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно ст. 18 Закону України «Про міліцію», порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені в Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114.

Отже, спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належать, зокрема, ОСОБА_5 України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

Завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Приписами п.15 ч.1 ст. 3 КАС України, визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Служба в органах внутрішніх справ, це різновид державної служби, що відбувається в спеціалізованому органі виконавчої влади і здійснюється спеціально уповноваженими суб'єктами з метою реалізації функцій держави в практичній юридичній діяльності. Вона має всі риси і принципи державної служби як різновиду професійної служби.

Проходження служби в органах внутрішніх справ України відноситься до публічної служби. Спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби згідно п.2 ч.2 ст.17 КАС України віднесені до компетенції адміністративних судів та такі справи повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

22 серпня 2016 року представник позивача звернувся до суду з позовом, оскільки вважає, що відповідачами порушені права ОСОБА_2

Судом встановлено, що позивач з червня 2014 року проходив службу на посаді слідчого слідчої частини слідчого відділу Управління МВС України на Одеській залізниці.

Отже, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, та відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України відноситься до публічної служби.

14 квітня 2015 року МВС України видано наказ № 431 «Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ». 22 червня 2015 року відповідно до наказу МВС України № 431 Міністерством Внутрішніх Справ України видано наказ № 741 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції», яким затверджено Перелік змін у штатах МВС. Згідно вказаного наказу скорочуються всі посади УМВС України на Одеській залізниці, крім посад членів комісії з ліквідації, створеної наказом МВС України від 08.06.2015 року № 661 (а.с. 233-235).

30 червня 2015 року на виконання вимог наказу МВС України від 22.06.2015 року № 741, т.в.о. начальника УМВС України на Одеській залізниці направлено начальникам галузевих служб лінійних відділів та підрозділів при Управлінні службову телеграму, де зазначено, що в термін до 10 липня 2015 року довести до відома всього особового складу наказ МВС № 741, попередити кожного підлеглого працівника особисто під підпис про наступне звільнення з ОВС через скорочення штатів з 01 вересня 2015 року, (а.с. 237).

Відповідно до підпункту «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

З додатку до наказу МВС України № 741 від 22.06.205 року вбачається, що в УМВС України на Одеській заліз скорочуються всі посади (а.с. 233-235).

Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, не визначено порядку звільнення зі служби через скорочення штатів, а тому в частині вирішення питань, не врегульованих цим Положенням суд вважає за можливе застосувати загальні норми Кодексу законів про працю України.

Згідно з пунктом 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

До суду відповідачем не надано належних доказів, щодо персонального повідомлення позивача не пізніше ніж за два місяці до звільнення про скорочення штатів.

За наведених обставин, суд дійшов до висновку що відповідачем, в порушення вимог статті 492 Кодексу законів про працю України, належним чином не попереджено ОСОБА_2, про наступне вивільнення відповідно до пункту 64 «г» Положення про проходження служби не пізніше ніж за два місяці.

08 вересня 2015 року в УМВС України на Одеській залізниці видано наказ №127 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_2, слідчого слідчої частини слідчого відділу УМВС України на Одеській залізниці з 08.09.2015 року (а.с. 28).

Отже, звільнення позивача відбулося з грубим порушенням вимог п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та ст. 40 КЗпП України.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині визнання протиправним та скасування наказу начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці № 127 о/с від 08.09.2015 року в частині звільнення з 08 вересня 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_2, слідчого слідчої частини слідчого відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці, підлягає задоволенню.

Законом України «Про міліцію», та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ не визначено порядок видачі наказу про звільнення працівнику, трудової книжки та проведення розрахунку з працівником, а тому суд застосовує приписи КЗпП України.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи…

Приписами ст. 116 КЗпП України, передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301, трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Пунктом 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, визначено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Управління МВС України на Одеській залізниці після прийняття наказу № 127 о/с від 08.11.2015 року в порушення приписів ст. 47 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників», не видало позивачу під розписку у день звільнення копію наказу про звільнення, трудову книжку, і не проведено з ним розрахунок, а також не направляло на адресу реєстрації позивача поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Як встановлено судом з пояснень учасників процесу що трудова книжка позивачу не видана і станом на дату розгляду справи.

Приписами ст. 117 КзПП України, передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум в установлені строки, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація має виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Положеннями ст. 235 КзПП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 року N 58, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Відповідно до п. 24 Положення порушене право особи рядового або начальницького складу підлягає негайному поновленню; у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про поновлення майора міліції ОСОБА_2 на посаді слідчого слідчої частини слідчого відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці з 08 вересня 2016 року підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Грошове забезпечення рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснення на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ №499 від 31.12.2007 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», проте вказаним наказом не врегульовано питання виплати середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Приписами ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці», передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Положеннями п.п. «з» п.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, визначено, що Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

В п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, зазначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (пп.2 п.8 Порядку).

Судом встановлено, що позивач звільнений з органів внутрішніх справ з 08.09.2015 року згідно наказу №127 о/с, проте, як вбачається з відомості перерахування грошових коштів до виплати співробітникам за вересень 2016 року, позивачу в вересні 2016 року виплачено 18949,48 грн., (а.с. 165).

До суду відповідачем не надано довідку про грошове забезпечення позивача за останні два місяці до звільнення. При цьому представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що довідку про грошове забезпечення позивача до суду надати не має можливості у звязку з відсутністю в ліквідаційній комісії бухгалтера.

Позивач в адміністративному позові зазначив позовну вимогу про стягнення з УМВС України на Одеській залізниці на користь ОСОБА_2, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.09.2016 року по день фактичного поновлення на службі, однак в позові не зазначена сума яку позивач просить стягнути, та не зазначено, яке грошове забезпечення отримував позивач в УМВС України на Одеській залізниці.

Відсутність довідки про грошове забезпечення позивача, а також не зазначення позивачем розміру грошового забезпечення в позові унеможливлює здійснення судом розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача.

Суд розглядаючи справу враховує, що час вимушеного прогулу, затримки видачі позивачу трудової книжки та здійснення розрахунку з позивачем по даній справі необхідно розраховувати з 08.09.2015 року але не більш як за один рік.

Тому, суд вважає можливим для повного захисту прав, зобовязати ліквідаційну комісію Управління МВС України на Одеській залізниці, здійснити розрахунок та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_2, слідчого слідчої частини слідчого відділу Управління МВС України на Одеській залізниці з 08 вересня 2015 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

В адміністративному позові позивачем заявлена вимога про зобов'язання Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці розглянути кандидатуру майора міліції ОСОБА_2 для зайняття рівнозначної посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та видати відповідний наказ з цього приводу.

До суду представником позивача надано рапорт ОСОБА_2, від 14.10.2015 року, адресований т.в.о. начальника УМВС України на Одеській залізниці про розгляд питання щодо подальшого проходження служби в поліції (а.с.59) без резолюцій та відміток про отримання в УМВС України на Одеській залізниці.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6, пояснив, що він працював в УМВС України на Одеській залізниці та в середині вересня 2015 року перейшов на службу в ГУМВС в АР Крим. При переході в іншу структуру ГУ МВС він подавав рапорт про перевод до нового управління та у відділ кадрів УМВС України на Одеській залізниці. В середині жовтня 2015 року він заходив в УМВС України на Одеській залізниці при цьому зустрівся з ОСОБА_2, який ще продовжував працювати в УМВС України на Одеській залізниці. При зустрічі ОСОБА_2 повідомив, що написав рапорт про перехід в поліцію та несе його ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_7, в судовому засіданні пояснив, що в 2015 році відбулося реформування в МВС його особисто під підпис було ознайомлено з наказом МВС № 741 та в Управлінні МВС України на Одеській залізниці відбувалася процедура ліквідації. В Управлінні МВС України на Одеській залізниці рапорти працівників управління реєструвалися, але в деяких управліннях рапорти подавалися керівникам управлінь. В вересні 2015 року він перевівся в іншу службу в ГУ МВС України в Одеській області. В середині жовтня 2015 року за адресою м. Одеса, вул. Середньофонтанська 14 він зустрів ОСОБА_2, який тримав рапорт та з його слів рапорт був про проходження служби в МВС. З вказаним рапортом ОСОБА_3 зайшов до приймальні в.о. начальника УМВС України на Одеській залізниці ОСОБА_8

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8, пояснив, що наказ про звільнення ОСОБА_2, виданий на підставі наказу МВС України про скорочення штатів. В УМВС України на Одеській залізниці після надходження з МВС України наказу про скорочення штатів на нарадах неодноразово попереджалися працівники про скорочення штатів, а також в червні та в липні 2015 року видавалися службові телеграми де зазначалося про особисте повідомлення працівників про звільнення з ОВС через скорочення штатів з 01.09.2015 року. Обовязок повідомлення працівників УМВС України на Одеській залізниці про звільнення з ОВС покладався на начальників управлінь. Після 08.09.2015 року в приміщення міліції на залізниці пропуск працівників здійснювався патрульною службою по пропускам і тільки членів ліквідаційної комісії. ОСОБА_2, після 08.09.2015 року в приміщені міліції він не бачив. Також свідок зазначив, що він не памятає щоб 14.10.2015 року ОСОБА_2, приносив йому рапорт. Всі рапорти працівників в УМВС України на Одеській залізниці надходили до нього на підпис після розгляду відділом кадрів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази по справі, а саме витяг з журналу Т2 обліку вихідних та внутрішніх документів форма 45 Управління МВС України на Одеській залізниці (а.с. 239-244) та витяг з журналу обліку вхідних документів форма 50 Управління МВС України на Одеській залізниці (а.с. 245-249). З дослідженого витягу з журналу обліку вхідних документів форма 50 вбачається, що в період з 12.10.2015 року по 11.11.2015 року, в Управлінні МВС України на Одеській залізниці здійснювалася реєстрація вхідної кореспонденції, однак реєстрація рапорту ОСОБА_2, від 14.10.2015 року відсутня.

З досліджених в судовому засіданні доказів по справі судом не встановлено, що 14.10.2016 року позивачем подавався в Управління МВС України на Одеській залізниці рапорт про розгляд питання щодо проходження служби в поліції (а.с. 59).

02 липня 2015 року прийнятий ОСОБА_5 України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, який набрав чинності 07.11.2015 року. З прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» з 07.11.2015 року втратив чинність ОСОБА_5 України «Про міліцію».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну поліцію», національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до п.7 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII, Кабінету Міністрів України в місячний строк передбачено забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів (зазначена норма чинна з 07.08.2015 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» (чинна з 24.09.2015 року) постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, та утворити територіальні органи Національної поліції.

В додатку № 1 до Постанови Кабінету Міністрів України № 730 визначено перелік територіальних органів Національної поліції, що утворюються, серед інших зазначено Головне управління Національної поліції в Одеській області.

В додатку № 2 до Постанови Кабінету Міністрів України № 730 визначено перелік територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, що ліквідуються, серед інших зазначено Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, а також районні та міські відділи ГУ МВС України в Одеській області.

Судом встановлено, що зміни у штатах УМВС України на Одеській залізниці здійснювалися не на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730, а у відповідності до наказу МВС від 14.04.2015 року № 431 «Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ» та наказу МВС України від 22.06.2015 року № 741 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції».

Приписами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (ч. 2 ст. 33). Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи (ч. 9 ст. 36).

Статтею 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці перебуває в стані припинення.

Приписами п. 20 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року N 1074, визначені повноваження ліквідаційної комісії, а саме комісія: складає перелік підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління органу виконавчої влади, що припиняється, звертається у разі відсутності правонаступника до Кабінету Міністрів України щодо необхідності визначення суб'єкта управління зазначеними підприємствами, установами та організаціями; здійснює заходи, пов'язані з: виявленням кредиторів та задоволенням відповідно до законодавства їх вимог; одержанням дебіторської заборгованості; закриттям рахунків в органах Казначейства та переведенням залишків коштів правонаступникові або до державного бюджету в установленому законодавством порядку; здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Отже, Ліквідаційна комісія УМВС України на Одеській залізниці, не наділена повноваженнями щодо розгляду кандидатур для прийняття на службу в іншу юридичну установу, а саме в ГУНП в Одеській області.

З урахуванням викладеного судом не встановлено правових підстав для задоволення позовної вимоги позивача в частині зобов'язання Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці розглянути кандидатуру майора міліції ОСОБА_2, для зайняття рівнозначної посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та видати відповідний наказ з цього приводу.

Приписами п.п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, передбачено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що негайному виконанню підлягає постанова суду в частині поновлення ОСОБА_2, на посаді слідчого слідчої частини слідчого відділу Управління МВС України на Одеській залізниці з 08 вересня 2015 року.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Розглянувши адміністративний позов в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_2, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 69-71, 160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України на Одеській залізниці № 127 о/с від 08.09.2015 року у частині звільнення майора міліції ОСОБА_2, слідчого слідчої частини слідчого відділу Управління МВС України на Одеській залізниці з 08 вересня 2015 року за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Поновити майора міліції ОСОБА_2, слідчого слідчої частини слідчого відділу Управління МВС України на Одеській залізниці з 08 вересня 2015 року.

Зобовязати ліквідаційну комісію Управління МВС України на Одеській залізниці, здійснити розрахунок та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_2, слідчого слідчої частини слідчого відділу Управління МВС України на Одеській залізниці з 08 вересня 2015 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2, на посаді слідчого слідчої частини слідчого відділу Управління МВС України на Одеській залізниці з 08 вересня 2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 26.12.2016 року.

Суддя Вовченко O.A.