Постанова № 63717338, 20.12.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 року № 813/6274/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Новак Л.М.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Темпо-Логістик" до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю "Темпо-Логістик" (далі - позивач, ТОВ "Темпо-Логістик") звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Городоцька ОДПІ), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Темпо-Логістик" зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті від 01.10.2015 № 227/2201/385840646 про нереальність господарських операцій з ТОВ "Пальмагуртсировина" та ТОВ "Тігма-Продукт" є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Також зазначає, що висновки контролюючого органу про завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та завищення податкового кредиту здійснені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях відповідача щодо відсутності фактичної поставки товарів, визначених договорами. Вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийняте безпідставно, тому просить суд його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подали додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні. Зазначив, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ "Пальмагуртсировина" та ТОВ "Тігма-Продукт", а отже безпідставно занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для його скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

ТОВ «Темпо-Логістик» зареєстроване 21.02.2013 Реєстраційною службою Городоцького районного управління юстиції Львівської області, перебуває на обліку в Городоцькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Городоцькою ОДПІ у період з 16.09.2015 по 24.09.2015 проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Тігма-Продукт» за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 та з ТОВ «Пальмагуртсировина» за період з 01.08.2014 по 31.03.2015, про що складено акт від 01.10.2015 № 227/2201/38540646.

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.ст. 187, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 289151,00 грн.

Вказані у актах порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ "Пальмагуртсировина" та ТОВ "Тігма-Продукт".

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 21.10.2015 винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 361439 грн (основний платіж 289151 грн, штрафна (фінансова) санкція 72288 грн).

Не погодившись із винесеним податковим повідомленнями-рішенням позивач оскаржив його до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 2 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ "Тігма-Продукт" та ТОВ "Пальмагуртсировина" позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача із ТОВ "Тігма-Продукт" та ТОВ "Пальмагуртсировина".

Між ТОВ "Темпо-Логістик" (покупець) та ТОВ "Тігма-Продукт" (постачальник) укладено угоду від 02.12.2013 № 2, відповідно до умов якої постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, згідно асортименту та кількості визначених покупцем.

Відповідно до п. 2.1 угоди документом, що визначає асортимент, кількість та ціну товару, поставленого за даною угодою, є накладна постачальника з відміткою (підписом) покупця про отримання.

На виконання угоди ТОВ "Тігма-Продукт" передало, а ТОВ "Темпо-Логістик" прийняло товар згідно видаткових накладних (т. 2, а.с. 76-131).

На зазначену продукцію ТОВ "Тігма-Продукт" виписало позивачу податкові накладні (т. 2, а.с. 76-131).

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень, які долученні до матеріалів справи. Також долучено до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості по рахунку 281, по рахунку 361, та по рахунку 63.

Між ТОВ "Темпо-Логістик" (покупець) та ТОВ "Пальмагуртсировина" (постачальник) укладено угоду від 26.08.2014 № 08/14-1, відповідно до умов якої постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, згідно асортименту та кількості визначених покупцем.

Відповідно до п. 2.1 угоди документом, що визначає асортимент, кількість та ціну товару, поставленого за даною угодою, є накладна постачальника з відміткою (підписом) покупця про отримання.

На виконання угоди ТОВ "Пальмагуртсировина" передало, а ТОВ "Темпо-Логістик" прийняло товар згідно видаткових накладних (т. 1, а.с. 112-252, т. 2 а.с. 1-75).

На зазначену продукцію ТОВ "Пальмагуртсировина" виписало позивачу податкові накладні(т. 1, а.с. 112-252, т. 2 а.с. 1-75).

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень, які долученні до матеріалів справи.

Також позивачем були долучені первинні документи, які підтверджуюють реалізацію придбаних у постачальників товар, а саме договори поставок між ТОВ "Темпо-Логістик" та ПАТ "Світоч", ПАТ "Сан Інбев", ПМП ВФ "Панда", ПАТ "Карсберг Україна", ТОВ "Клуб чіпсів", ПАТ "Фірма "Полтавапиво", ТОВ "ФЕС УКР", ТзОВ "Малбі Фудс", ТОВ "Інргедія", ПАТ "АВК", ПАТ "Чумак", ПАТ "Оболонь", а також копії відповідних видаткових і податкових накладних.

Дослідивши акт перевірки, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу податкової інформації інших платників податків.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ТОВ "Темпо-Логістик" та ТОВ "Тігма-Продукт", ТОВ "Пальмагуртсировина" суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Крім того, згідно з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2015 у справі № 813/5754/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі № 876/2010/16 визнано протиправними дії Городоцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області щодо зміни на підставі акту від 01.10.2015 № 227/2201/38540646 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Темпо-Логістик з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ Тігма-Продукт за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року та ТОВ Пальмагуртсировина за період з 01.08.2014 року по 31.03.2015 в інформаційній системі Податковий блок показників податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість задекларованих ТОВ Темпо-Логістик за період з 01.07.2014 по 31.03.2015; зобовязано Городоцьку обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області відновити в інформаційній базі даних Податковий блок дані податкової звітності ТОВ Темпо-Логістик, шляхом вилучення з них або анулювання відомостей, внесених на підставі акту від 01.10.2015 № 227/2201/38580646 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Темпо-Логістик з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ Тігма-Продукт за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 та ТОВ Пальмагуртсировина за період з 01.08.2014 по 31.03.2015 .

Відновлення відповідачем показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість задекларованих ТОВ «Темпо-Логістик» за період з 01.07.2014 по 31.03.2015 відбулось в березні 2016 року.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений товариством з обмеженою відповідальністю "Темпо-Логістик" судовий збір у розмірі 5421,59 грн підлягає стягненню на користь позивача з Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 21.10.2015 № НОМЕР_1.

3. Стягнути з Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Темпо-Логістик" (ЄДРПОУ 38540646, Львівська область, м. Городок, вул. Паркова, 3, оф. 4) судовий збір в розмірі 5421 (пять тисяч чотириста двадцять одна) 59 грн.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.

Повний текст постанови складено 26.12.2016.