Постанова № 63717330, 22.12.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року № 813/2654/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Кедик М.В.

секретар судового засідання Новак Л.М.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФО-П ОСОБА_3М.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі відповідач, Червоноградська ОДПІ), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.07.2016 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, податкової вимоги № НОМЕР_4 та рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_5.

В обґрунтування позовних вимог ФО-П ОСОБА_3 зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 16.06.2016 № 520/1301/НОМЕР_6 про нереальність господарських операцій з ТОВ Фобос-Захід, ТОВ Ідеал-Інвест та ТОВ Зеріс є безпідставними, оскільки у ФО-П ОСОБА_3 є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкові повідомлення-рішення, податкова вимога та рішення про застосування штрафних санкцій відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у запереченні. Зазначила, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ Фобос-Захід, ТОВ Ідеал-Інвест та ТОВ Зеріс, а отже безпідставно занижено податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, занижено податкове зобовязання військового збору від провадження господарської діяльності. Крім того, стверджує, що позивачем занижено суму єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податкова вимога та рішення про застосування штрафних санкцій винесені правомірно і підстав для їх скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

Червоноградською ОДПІ у період з 01.06.2016 по 07.06.2016 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФО-П ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6) щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, про що 16.06.2016 складено акт № 520/1301/НОМЕР_6 (далі акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення:

- відсутність обєктів оподаткування з постачання товарів при їх продажі ПАТ „Шахта „Надія, КП „Червоноградводоканал та ТОВ „Алсіона, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, внаслідок відсутності обєктів оподаткування з постачання товарів при їх придбані у ТОВ Фобос-Захід, ТОВ Ідеал-Інвест та ТОВ Зеріс та у звязку з недодержання вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1 , 2 ст. 215, ст. 216 в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по безтоварних правочинах, що спричинило порушення п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині відсутності обєктів оподаткування з постачання товарів, що спричинило завищення податкового зобовязання на загальну суму 195058,85 грн в тому числі у січні 2014 року на суму 2763,0 грн, лютому 2014 року - 21146,8 грн, травні 2014 року - 740,0 грн, липні 2014 року - 476,50 грн, вересні 2014 року - 381,0 грн, грудні 2014 року - 766,0 грн, травні 2015 року - 98377,55 грн, червні 2015 року - 48572,0 грн та у липні 2015 року - 21836,0 грн;

- порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 при придбанні товарів (послуг) у ТОВ Фобос-Захід, ТОВ Ідеал-Інвест та ТОВ Зеріс за період 01.01.2014 по 31.12.2015. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

- відсутність обєктів оподаткування при придбанні товарів (послуг) у ТОВ Фобос-Захід, ТОВ Ідеал-Інвест та ТОВ Зеріс, які підпадають під визначення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 185.1 ст. 185, пп. 186.1, пп. 186.2 ст. 186, п. 198.2, п. 198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 (із змінами та доповненнями), що стало причиною завищення податкового кредиту на загальну суму 185 024,20 грн, в т.ч. у січні 2014 року на суму 2626,0 грн, у лютому 2014 року 18 666,0 грн, у травні 2014 року - 708,0 грн, у липні 2014 року - 446,0 грн, у вересні 2014 року - 352,0 грн, у грудні 2014 року 687,0 грн, у травні 2015 року на суму 94435,0 грн, у червні 2015 року - 46198,20 грн, у липні 2015 року на суму 20906,0 грн.

- пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.4 ст. 138, абз. „ґ пп. 164.2.17 п. 164.2 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.3, п. 177.4 ст. 177, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.20 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині заниження податкового зобовязання з податку на доходи з фізичних осіб, отриманих ФОП ОСОБА_3 від провадження господарської діяльності за період що перевірявся на загальну суму 230748,24 гривень (в т.ч. за 2014 рік -35451,98 грн,, 2015 рік - 195296,26 грн);

- частини 2 статті 7, частини 2 і частини 3 статті 9, пункт 3 частини 8 статті 9 Закону України від 08 липня.2010 року № 2464-VI „Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 38627,88 грн в тому числі за 2014 рік - 23821,37 грн, за 2015 рік - 14806,51 грн;

- ст. 163, пп. 170.1.2, 170.1.4 п. 170.1 ст. 170, п. 1.2 ст. 16-1 розділу XX Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ в частині заниження податкового зобовязання військового збору від провадження господарської діяльності в сумі 14647,23 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 14.07.2016 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 288435,30 грн, в тому числі за основним платежем 230748,24 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 57687,06 грн;

- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 288435,30 грн, в тому числі за основним платежем 230748,24 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 57687,06 грн;

- № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 18309,04 грн, в тому числі за основним платежем 14647,23 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3661,81 грн;

- № НОМЕР_1, яким позивачу за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) зменшено 195058,85 суму податкового зобов'язання та 185024,20 грн суму податкового кредиту;

- рішення від 14.07.2016 № НОМЕР_5 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 6244,93 грн;

- податкову вимогу від 14.07.2016 № НОМЕР_4 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 38627,88 грн.

Не погодившись із винесеними рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Стаття 177 ПК України регулює оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Так, відповідно до п.п. 177.1, 177.2, 177.3 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ Фобос-Захід, ТОВ Ідеал-Інвест та ТОВ Зеріс позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

ОСОБА_4 долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ Фобос-Захід.

Між ТОВ Фобос-Захід (постачальник) та ФО-П ОСОБА_3 29.07.2013 укладено договір № 29-07 згідно з умов якого постачальник зобов'язується постачати, а покупець приймати товар та оплачувати його на умовах та в порядку, що визначається цим договором, товари в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, які є невідємними частинами цього договору.

На виконання договору ТОВ Фобос-Захід передало, а ФО-П ОСОБА_3 прийняв товар згідно видаткових накладних від 29.01.2014 № РН-0000025, від 21.02.2014 № РН-0000051, від 26.02.2014 № РН-0000055, від 26.03.2014 № РН-0000082, від 29.05.2014 № РН-0000143, від 25.07.2014 № РН-0000192, від 26.08.2014 № РН-0000225, від 18.09.2014 № РН-0000247, від 07.11.2014 № РН-0000286, від 29.12.2014 № РН-0000306.

На зазначений товар ТОВ Фобос-Захід виписало позивачу податкові накладні від 29.01.2014 № 25, від 21.02.2014 № 18, від 26.02.2014 № 22, від 26.03.2014 № 23, від 29.05.2014 № 30, від 25.07.2014 № 20, від 26.08.2014 № 24, від 18.09.2014 № 15, від 07.11.2014 № 6, від 29.12.2014 № 18.

Оплату виконаних робіт позивач здійснив відповідно до платіжних доручень від 03.02.2014 № 10, від 05.05.2014 № 1, від 30.05.2014 № 8, від 05.06.2014 № 9, від 18.08.2014 № 48, від 01.10.2014 № 26, від 27.11.2014 № 43, від 23.01.2015 № 9.

На підтвердження факту поставки товару позивачем також надано товарно-транспортні накладні від 29.01.2014, від 21.02.2014 № 2102, від 26.02.2014 № 2602, від 26.03.2014 № 2603, від 29.05.2014 № 2905, від 25.07.2014 № 2507, від 26.08.2014 № 2608, від 18.08.2014 № 1809, від 07.11.2014 № 0711, від 29.12.2014 № 2912.

ОСОБА_4 долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ Ідеал-Інвест.

Між ТОВ Ідеал-Інвест (постачальник) та ФО-П ОСОБА_3 15.05.2015 укладено договір поставки № 150515 згідно з умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується приймати товар та оплатити його на умовах даного договору.

На виконання договору ТОВ Ідеал-Інвест передало, а ФО-П ОСОБА_3 прийняв товар згідно видаткових накладних від 15.05.2015 № 59, від 25.05.2015 № 215, від 25.05.2015 № 216, від 25.05.2015 № 217, від 17.06.2015 № 339, від 22.06.2015 № 375, від 22.06.2015 № 376, від 26.06.2015 № 478.

На зазначений товар ТОВ Ідеал-Інвест виписало позивачу податкові накладні від 15.05.2015 № 59, від 25.05.2015 № 215, від 25.05.2015 № 216, від 25.05.2015 № 217, від 17.06.2015 № 339, від 22.06.2015 № 375, від 22.06.2015 № 376, від 26.06.2015 № 478.

Оплату виконаних робіт позивач здійснив відповідно до платіжних доручень від 03.06.2014 № 13, від 10.06.2014 № 55, від 08.06.2014 № 14, від 12.06.2014 № 15, від 01.07.2014 № 22, від 07.07.2014 № 58, від 10.07.2014 № 24, від 15.07.2014 № 25, від 25.11.2014 № 130.

На підтвердження факту поставки товару позивачем також надано товарно-транспортні накладні від 15.05.2015 № 1505, від 25.05.2015 № 2505, від 17.06.2015 № 1706, від 22.06.2015 № 2206.

ОСОБА_4 долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ Зеріс.

Між ТОВ Зеріс (постачальник) та ФО-П ОСОБА_3 21.07.2015 укладено договір поставки № 29 згідно з умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується приймати товар та оплатити його на умовах даного договору.

На виконання договору ТОВ Зеріс передало, а ФО-П ОСОБА_3 прийняв товар згідно видаткової накладної від 24.07.2015 № 583.

На зазначений товар ТОВ Зеріс виписало позивачу податкову накладну від 24.07.2015 № 583.

Оплату виконаних робіт позивач здійснив відповідно до платіжних доручень від 10.08.2015 № 65, від 13.08.2015 № 68.

На підтвердження факту поставки товару позивачем також надано товарно-транспортну накладну від 24.07.2015 № 2407.

Крім того, в судовому засіданні, судом встановлено, що перевезення товару здійснювалось автомобілями НОМЕР_7, НОМЕР_8, які є власністю позивача, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію САК 122951, САЕ 449014.

Отже, матеріалами справи підтверджується укладення господарських договорів між ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ Фобос-Захід, ТОВ Ідеал-Інвест, ТОВ Зеріс факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

У сукупності вищенаведені фактичні обставини справи та наведені документи доводять факт придбання товарів позивачем у ТОВ Фобос-Захід, ТОВ Ідеал-Інвест, ТОВ Зеріс та використання їх у власній господарській діяльності.

ОСОБА_4 перевірки, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу податкової інформації:

- ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 10.08.2015 № 466/26-55-22-03/39421863 про формування ТОВ Ідеал-Інвест податкових зобовязань з метою надання податкової вигоди та формування контрагентам-покупцям штучного податкового кредиту за травень-червень 2015 року;

- ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 24.09.2015 № 660/26-55-22-06/39422390 щодо ТОВ Зеріс з питань проведення фінансово-господарських операцій із платниками податків за липень 2015 року.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, висновки стосовно нереальності господарських операцій ФОП ОСОБА_3 із ТОВ «Фобос-Захід» податковий орган обґрунтовує вироком Сихівського районного суду м. Львова від 24.05.2016 у справі № 464/4037/16-к, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 05.05.2016 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст.205 КК України; ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України та призначено покарання - штраф в розмірі 8500 гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду кримінальної справи відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. А саме, - з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Як видно із долучених до матеріалів справи копії вироку Сихівського районного суду м. Львова від 24.05.2016 у справі № 464/4037/16-к та угоди про визнання винуватості від 05.05.2016, укладеної між прокурором відділу нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у вказаному кримінальному провадженні та при ухваленні вироку не досліджувалися господарські операції між ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ «Фобос-Захід».

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ Фобос-Захід, ТОВ Ідеал-Інвест, ТОВ Зеріс суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

У матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Щодо нарахування ФО-П ОСОБА_3 зобовязань по сплаті єдиного соціального внеску, судом встановлено наступне.

ФО-П ОСОБА_3, за період що перевірявся, здійснює діяльність на загальній системі оподаткування та отримує дохід безпосередньо від цієї діяльності, сплачує єдиний внесок у розмірі 34,7% із суми чистого оподатковуваного доходу (прибутку).

Згідно з п. 4 ст. 4 Закону України № 2464-ІV від 08.07.2010 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі-Закон України № 2464-ІV) фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, є платниками єдиного внеску.

Відповідно до п. 4 ст.1 розділу І Закон України № 2464-ІV, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, тобто максимальної суми доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок 20706,0 грн (1218х17).

Фізичні особи-підприємці, що застосовують загальну систему оподаткування та особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю (науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність) та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, сплачують єдиний внесок у розмірі 34,7 % із суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та суми доходу, що розподіляється між членами сімї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Виходячи з вищенаведеного, та враховуючи, що судом встановлено безпідставність донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб, а відтак відсутні підстави для збільшення бази оподаткування та донарахування ФО-П ОСОБА_3 єдиного внеску у розмірі 38627,88 грн в тому числі за 2014 рік - 23821,37 грн, за 2015 рік - 14806,51 грн.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставлених податкових повідомлення-рішення відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 6890,00 грн підлягає стягненню на користь позивача з Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 14.07.2016 № НОМЕР_1.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 14.07.2016 № НОМЕР_2.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 14.07.2016 № НОМЕР_3.

5. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 14.07.2016 № НОМЕР_4.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 14.07.2016 № НОМЕР_5.

7. Стягнути з Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3(РНОКПП НОМЕР_6, 80050, Львівська область, Сокальський район, с. Муроване) судовий збір в розмірі 6890 (шість тисяч вісімсот девяносто) грн 00 коп.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.

Повний текст постанови складено 27.12.2016.