Постанова № 63717246, 21.12.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2016 року Справа № 813/1641/16

13 год. 16 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяКравців О.Р.;

секретар судового засіданняПриймак С.І.,

від позивачаОСОБА_1,

від відповідача 1ОСОБА_2,

відповідач 2 ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Західного територіального управління військової служби правопорядку Збройних Сил України, полковник ОСОБА_3 про визнання неправомірним та скасування наказу.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 (далі позивач, ОСОБА_4Г.) з адміністративним позов до Західного територіального управління військової служби правопорядку Збройних сил України (далі відповідач 1, Західне територіальне управління ВСП ЗС України), полковник ОСОБА_3 (далі відповідач 2, ОСОБА_3А.), в якому позивач просив визнати наказ начальника Західного територіального управління військової служби правопорядку Збройних сил України полковника ОСОБА_3 № 508 від 23.12.2015 року про накладення на позивача дисциплінарного покарання у вигляді попередження про неповну посадову відповідність неправомірним та скасувати його.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на час відпустки позивача, наказом начальника Західного територіального управління ВСП; №508 від 23.12.2015 року, на ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення попередження про неповну службову відповідність за порушення вимог ст.ст. 11, 12, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України на підставі проведеного службового розслідування. Вказане мало наслідком позбавлення повноцінного грошового забезпечення та відкладення надання йому та його сімї житла. На переконання позивача, такий наказ є протиправним, Зокрема позивача з актом по результатах службового розслідування, як і з оскаржуваним наказом, не ознайомлено, ніяких бесід командир з ним не проводив, не взято до уваги послужний список, службову картку і характеристику ОСОБА_4, як і не взято до уваги факт виконання позивачем бойових завдань по обороні України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності в зоні АТО. Позивач сумлінно виконує покладені на нього штатні обовязки командира спецпідрозділу, неухильно дотримувався всіх вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Викладені в наказі порушення не мали місця, базуються на припущеннях і не відповідають дійсності, про що позивач зазначив в письмовому поясненні. Отже, оскаржуваний наказ є протиправним та таким, який слід скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні /а.с.46-48/. Зазначив, що у період з 03.12.2015 року по 23.12.2015 року відповідно до наказу № 480 від 03.12.2015 року «Про призначення службового розслідування» визначеною комісією проведено службове розслідування з метою зясування причин та умов, що сприяли порушенню організації та здійснення маршу колоною військовою автомобільного транспорту 3-го спеціального відділу ВСП, що здійснювала марш з району проведення АТО на території Донецької та Луганської областей до пункту постійної дислокації м. Львів. За результатами розслідування підтверджено факт порушення організації та здійснення маршу колоною військового автомобільного транспорту 3-го спеціального відділу ВСП, а також факт використання військового автомобільного транспорту в особистих цілях та перевезення не облікованої зброї, боєприпасів та засобів ураження, що мало місце, зокрема, через самоусунення від виконання покладених службових обовязків підполковником ОСОБА_4 Таким чином, накладення даного дисциплінарного стягнення відбувалось відповідно до вимог чинного законодавства. Разом з тим, відповідно до вимог ст.ст. 32,33 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та у звязку з тим, що дисциплінарне стягнення відіграло свою виховну роль, видано наказ від 28.01.2016 року «Про заохочення особового складу Західного територіального управління Військової служби правопорядку», згідно з яким з підполковника ОСОБА_4 знято дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність», оголошене начальником Західного територіального управління ВСП від 23.12.2016 року № 508. З врахуванням викладеного, позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та такі, у задоволенні яких слід відмовити.

Відповідач в судовому засіданні надав заперечення аналогічні поясненням відповідача 1, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Згідно з витягом з наказу керівника сектору «А» (по стройовій частині) № 155 від 02.06.2015 року з 02 червня 2015 року виключені зі складу підрозділів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових (бойових) завдань у звязку з залишенням місця виконання завдань: До місця постійної дислокації: 3 спеціальний відділ військової служби правопорядку Західного територіального управління військової служби правопорядку (Львів); підполковника ОСОБА_4, начальника відділення спеціального призначення. Підстава: посвідчення про відрядження № 32 від 27.03.2015 року /а.с.14/.

Відповідно до п. 4 наказу начальника 3 спеціального відділу ВСП № 267 від 20.11.2015 року «Про організацію та проведення ротації особового складу 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку в зоні проведення антитерористичної операції» наказано здійснити переміщення зведеного підрозділу від 3 спеціального відділу військової служби правопорядку, який виконував завдання в зоні проведення антитерористичної операції постійної дислокації з 02.12. по 04.12.2015 року здійснити переміщення 24 військовослужбовців на автомобільному транспорті. Старшим колони призначено начальника 1 відділення спеціального призначення 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку підполковника ОСОБА_4 /а.с.10-13/

Згідно з наказом начальника 3 спеціального відділу ВСП № 278 від 01.12.2015 року «Про організацію проведення маршу та призначення посадових осіб» наказано здійснити марш колони у складі трьох автомобілів за маршрутом: м. Старобільськ м. Харків м. Полтава м. Лубни м. Київ м. Рівне м. Львів. Початок руху колони о 09:00 год. 02.12.2015 року; швидкість руху під час маршу встановити до 60 км/год. Інструктаж водіїв старших машин провести начальнику 1 відділення спеціального призначення 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку підполковнику ОСОБА_4 безпосередньо перед здійсненням маршу щодо дотримання правил дорожнього руху, заходів безпеки під час перевезення зброї та військового майна, довести маршрут руху і порядок здійснення маршу. Старшим колони призначено начальника 1 відділення спеціального призначення 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку полковника ОСОБА_4 /а.с.117-118/

23.12.2015 року начальником Західного територіального управління військової служби правопорядку № 508 від 23.12.2015 року прийнято наказ «Про результати службового розслідування та покарання винних», відповідно до п. 3 наказної частини якого за порушення вимог статей 11, 12, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на начальника 1 відділення спеціального призначення 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку підполковника ОСОБА_4 накласти дисциплінарне стягнення попередження про неповну службову невідповідність /а.с.6-9/.

Позивач вважаючи вказаний наказ протиправним, таким, що порушує його права та таким, що слід скасувати звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів, згідно з ч. 2 цієї ж статті, можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Статус, основні завдання, організацію та принципи діяльності ВСП у ЗС України, права, обов'язки, заходи соціального і правового захисту та відповідальність її військовослужбовців визначає Закон України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» № 3099-III від 7 березня 2002 року (далі - Закон № 3099-III).

Відповідно до ст. 3 Закону № 3099-III основними завданнями Служби правопорядку, зокрема, є: виявлення причин, передумов і обставин злочинів та інших правопорушень, вчинених у військових частинах та на військових об'єктах; запобігання вчиненню і припинення злочинів та інших правопорушень у Збройних Силах України; участь в охороні військових об'єктів та забезпеченні громадського порядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; захист майна Збройних Сил України від розкрадання та інших злочинних посягань.

Приписами ст. 8 Закону № 3099-III на Службу правопорядку покладено здійснення функцій, зокрема, попереджувати, виявляти, припиняти злочини та інші правопорушення, вчинені у військових частинах, а також в інших місцях військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень у Збройних Силах України, вживати заходів щодо їх усунення, брати участь у правовому вихованні військовослужбовців, працівників Збройних Сил України; брати участь у проведенні профілактичної роботи серед військовослужбовців, схильних до вчинення правопорушень, сприяти військовому командуванню, органам військового управління в забезпеченні військової дисципліни серед військовослужбовців.

Згідно зі ст. 13 Закону № 3099-III порядок і строки проходження військової служби військовослужбовцями Служби правопорядку, присвоєння їм військових звань та звільнення їх з військової служби визначаються відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідних положень про проходження військової служби.

Статтями 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24 березня 1999 року (далі - Статут внутрішньої служби), встановлено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно зі статтею 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Командир (начальник) зобов'язаний: планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами; негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи корупційне правопорушення, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи корупційного правопорушення військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об'єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази; постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками); знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; організовувати культурно-освітню роботу, створювати умови для зміцнення здоров'я та фізичного розвитку; здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов'язків; особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військово-навчальних закладів; організовувати експлуатацію, збереження і використання за призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і підрозділів; контролювати додержання заходів пожежної безпеки у військовій частині, на кораблі (у підрозділі); вживати заходів для охорони довкілля в місцях розташування та дій військ; організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження; під час вирішення питань, пов'язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю; вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу) (статті 58, 59 Статуту).

Згідно зі ст. 49, 50 цього ж Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому. Відносини між військовослужбовцями повинні ґрунтуватися на взаємній повазі. Начальники й старші за військовим званням військовослужбовці у питаннях служби до підлеглих і молодших звертаються за військовим званням і прізвищем або тільки за званням, додаючи в останньому випадку перед званням слово товаришу.

Дисциплінарний статут Збройних Сил України визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Відповідно до ст. 1,2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна- це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (ст. 45 Дисциплінарного страту).

Згідно зі ст. 68, 69 цього ж Статуту На молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) попередження про неповну службову відповідність;

д) пониження в посаді;

е) пониження військового звання на один ступінь;

є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;

ж) позбавлення військового звання.

На вищих офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) попередження про неповну службову відповідність;

д) пониження у посаді.

Відповідно до статей 83-88 цього Статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення необхідно встановити характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередню поведінку військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Крім вказаного Дисциплінарного Статуту, підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку), визначаються Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 №82 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 3 вказаної Інструкції розслідуванням повинно бути встановлено: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.

Підпунктом 4.1. п. 4 Інструкції передбачено, що за результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім положень, що визначені пунктом 3 вказаної Інструкції, обов'язково зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по - батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; підстави службового розслідування; час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття); обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності; інші заходи, які пропонується здійснити.

До матеріалів справи долучено копію акту службового розслідування за фактом порушення організації та здійснення маршу колоною військовою автомобільного транспорту 3-го спеціального відділу Військової служби правопорядку /а.с.107-116/.

У вказаному акті здійснено висновки, зокрема: факт порушення організації та здійснення маршу колоною військового автомобільного транспорту 3-го спеціального відділу військової служби правопорядку, що здійснювала марш з району проведення Антитерористичної операції на території Донецької та луганської областей до пункту постійної дислокації м. Львів підтвердився. Також підтверджено факт неодноразового використання військового автомобільного транспорту в особистих цілях та втрати військового майна. Встановлено факт перевезення у автомобілі МАЗ-5337 в/н 2079ВІ не облікованої зброї, боєприпасів та засобів ураження.

Даний факт трапився по причині, зокрема: низького рівня виконавчої дисципліни начальника 1 відділення спеціального призначення 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку підполковника ОСОБА_4

Так, у вказаному акті запропоновано за порушення вимог статей 11, 12, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника 1 відділення спеціального призначення 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку підполковника ОСОБА_4 (накласти дисциплінарне стягнення попередження про неповну службову відповідність) /а.с.107-116/.

Відповідач 2 пояснив, що 02.12.2015 року на територію Харківського ЗВ ВСП прибули автомобілі 3-го спеціального відділу ВСП МАЗ 5337 та Фольцваген з особовим складом, майном та зброєю вказаного підрозділу. Старшим вказаної колони був капітан ОСОБА_5, якого напередодні в усній формі призначив старшим колони підполковник ОСОБА_4 За вказівкою начальника ВСП у ЗСУ начальника ГУ ВСП ЗС України вказані автомобілі були оглянуті службовими особами Зарківського ЗВ ВСП. При огляді в кузові автомобіля МАЗ виявлено не обліковану зброю, боєприпаси, засоби ураження (без відповідних супровідних документів), меблі, речі побутового призначення без відповідних документів, речове майно, продовольче майно та ПММ. В кузові зазначеного автомобіля в ящиках без належного оформлення знаходились зброя та боєприпаси особового складу 3-го спеціального відділу ВПС (відповідальний в т.ч. ОСОБА_4Г.). Друга колона в якій слідував позивач вибула орієнтовно 08:30 год. 02.12.2015 року. В подальшому встановлено, що старший другої колони автомобілів підполковник ОСОБА_4 з колоною не слідував, рухався окремо, мотивуючи це поломками як автомобіля на якому він пересувався, так і автомобіля МАЗ. Старший колони ОСОБА_4 рух колони не організував та не контролював. Близько 15:00 год. 02.12.2015 року самовільно залишив два автомобілі зі зброєю 3 спецвідділу на маршруті руху та на автомобілі Ніссан Навара вибув до м. Київ для вирішення особистих питань. Окрім цього, при зясуванні свого місця перебування та на вказівку начальника Західного територіального управління ВПС прибути з особовим складом до Харківського зонального відділу ВСП, доповідав неправдиву інформацію, самоусунувся від покладених обовязків та переклав відповідальність на супровід зброї 3 спеціального відділу ВСП на капітана ОСОБА_5 Вказане зафіксовано також і актом службового розслідування.

До матеріалів справи долучено також пояснення ОСОБА_4 щодо вказаних подій /а.с.24-26/, зокрема, в таких зазначено, що вантажний автомобіль МАЗ 5337 був призначений для перевезення військового майна, особистих речей військовослужбовців та стрілецької зброї особового складу 3 спеціального відділу ВСП, що убував до місця постійної дислокації. В 06:10 02.12.2015 року прибув до подвіря Військової комендатури м. Старобільська вказаний автомобіль повністю завантажений майном. Проходження, кількість майна, ким здійснювалось завантаження та контроль за завантаженням позивачу невідомо. В кузов вказаного автомобіля завантажено ящики зі стрілецькою зброєю особового складу, противопульний щіт та 5-6 сумок з особистими речами, контроль за завантаженням яких здійснював підполковник ОСОБА_6 о 08:00 полковник ОСОБА_7 ігноруючи вимоги старшого представника ВСП в секторі «А» полковника ОСОБА_8 на огляд та встановлення проходження вантажу в кузові вантажного автомобіля МАЗ 5337, дав команду «Вперед. Поїхав». Проінструктувавши особовий склад та визначивши порядок пересування з м. Старобільськ до місця постійної дислокації колоною о 08:10 год. почав рух. Коли колона пройшла м. Словянськ водій автомобіля МАЗ 5337 по засобам звязку доповів, що на вказаному автомобілі порвався ремінь гідро підсилювача керма. Колона зупинилась. Позивач зателефонував військовослужбовцю Донецького зонального відділу ВСП та попросив про допомогу у ремонті. Через деякий час такий доставили, але такий не підходив. Військовослужбовець Донецького зонального відділу ВСП разом з водієм автомобіля МАЗ, взявши для зразка порваний ремінь поїхали до м. Словянськ для придбання необхідного ременя., але перед цим порадив поїхати до м. Ізюм, оскільки у Словянську вказана деталь може бути відсутньою. Так, керуючись абз. 2 ст. 58 Статуту внутрішньої служби ЗС України прийняв рішення залишити для охорони та подальшого супроводу вантажного автомобіля МАЗ 5337 групу у кількості 7 чоловік, озброєних 9мм автоматичними пістолетами АПС та по 100 набоїв до кожного на мікроавтобус Фольксваген Т4. З метою придбання вказаного ременя позивач та 2 військовослужбовці на пікапі Ніссан Наварра (на той час позивач був старшим та водієм машини) висунулись до м. Ізюм. Коли позивач підїжджав до м. Ізюм його повідомили про те, що ремінь доставили і почали встановлювати. Позивач вирішив доїхати до м. Ізюм та там дочекатись решти колони. В м. Ізюм транспортний засіб Ніссан Наварра не заводився та щоб не затримувати рух колони, транспортні засоби Фольксваген Т4 та МАЗ 5337, позивач дав розпорядження старшому групи охорони рухатись на Харків і почав зясовувати причину поломки Ніссана Наварри, що потребувало часу. Тому колона пройшла м. Ізюм без вказаного транспортного засобу в напрямку м. Харків. Для того, щоб наздогнати колону, заощадивши час та зустрітись в населеному пункті Лубни, позивач проїхав через населені пункти: Первомайський Красноград Карлівка Полтава. За Полтавою позивачу зателефонував полковник ОСОБА_3 дав тел. номер начальника Харківського зонального відділу військової служби правопорядку та наказав вирішити з ним питання зупинки колони для нічного привалу на території Харківського зонального відділу ВСП з подальшим продовженням руху вранці 03.12.2015 року. Виконавши наказ ОСОБА_3А, віддав відповідні розпорядження старшому групи охорони, де вказав місце привалу, час початку руху, маршрут руху та що позивач буде їх зустрічати перед вїздом до м. Києва. Позивач вирішив продовжити маршрут до м. Києва, а не повернувся назад до Харкова, оскільки на ранок 03.12.2015 року домовлено про проведення технічного огляду, ремонту та заправки пікапа Ніссан Наварра, а також зустріч з представником громадської організації «Ініціатива Е+» щодо передачі автомобіля для потреб відділень спеціального призначення 4 спеціального відділу ВСП. Про вміст вантажу позивач дізнався, знаходячись біля м. Бориспіль. Автомобіль Хюндай Ґаллопер успішно переданий до відділення спеціального призначення 4 спеціального відділу ВСП 10.12.2015 року у м. Старобільськ Луганської області.

Щодо факту не проведення бесіди з позивачем начальством, суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу № 217 від 14.12.2015 року позивач вибув у відпустку з 14.12.2015 року по 29.01.2016 року /а.с.15/, а відповідно до наказу № 23 від 01.02.2016 року з 02.02.2016 року по 21.02.2016 року. Отже позивач перебував у відпустці з 14.12.2016 року по 21.02.2016 року (2 місяці), що унеможливило проведення вказаної бесіди з ним, з врахуванням положень вказаних вище законодавчих актів.

На переконання суду, висновки відповідачів щодо наявності в діях позивача порушень, що стали підставою для накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність, знайшли підтвердження доказами, долученими до матеріалів справи.

При цьому, судом не встановлено будь-яких порушень порядку і строків проведення службового розслідування, порядку накладення дисциплінарного стягнення, невідповідності виду дисциплінарного стягнення ступеню тяжкості дисциплінарного проступку, неврахування при цьому обставин та характеру вчинення правопорушення, його наслідків, особи порушника, пом'якшуючих чи обтяжуючих обставин тощо.

Представником позивача не доведено, що неоформлення аркуша співбесіди, з врахуванням факту наявності дисциплінарного порушення та права командира обирати суворість дисциплінарного стягнення, пояснень позивача наданих під час службового розслідування, призвело до порушень прав позивача в частині застосування дисциплінарного стягнення.

В той же час, відповідно до наказу № 16 від 18.01.2016 року «Про результати службового розслідування» до позивача жодних дисциплінарних стягнень не накладено /а.с.130-134/.

Відповідач 2 пояснив, що відповідно до вимог статей 32, 33 Дисциплінарного статуту Збройних сил України та у звязку з тим, що дисциплінарне стягнення відіграло свою виховну роль видано наказ № 45 від 28.01.2016 року, яким застосоване до позивача дисциплінарне стягнення погашене /а.с.49-51/.

Зазначив, що 02.02.2016 року позивач звернувся до відповідача із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, після чого добровільно та в усній формі відмовився від ознайомлення.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем дійсно допущено порушення Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, дійсно вчинив правопорушення по службі, за яке до нього було правомірно застосовано дисциплінарну відповідальність, а отже, відповідачі діяли у межах своїх повноважень, обґрунтовано, у зв'язку з чим оскаржувані накази є правомірними, а позовні вимоги безпідставними.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, оскільки під час судового розгляду справи відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, довели належними засобами доказування правомірність своїх дій та прийняття оскаржуваного наказів, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати зі сторін стягувати не слід.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати з позивача не стягувати.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 26.12.2016 року.

Суддя Кравців О.Р.