Постанова № 63716969, 26.12.2016, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2016 року справа № П/811/1374/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Копілка" (далі позивач, ТОВ "Копілка") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі відповідач, ГУ ДФС у Кіровоградській області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення:

- №000361402 від 27.09.2016 р., яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість а 97467,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 24367,00 грн., в частині визначення грошового зобов'язання 96000,00 грн. та штрафних санкцій 24000,00 грн.;

- №000351402 від 27.09.2016 р., яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 115266,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 28817,00 грн., в частині визначення грошових зобов'язань в розмірі 100374,00грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 25094,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення такими, що підлягають скасуванню.

В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та заявив клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, при цьому проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 16.12.2016 р. та занесеної до журналу судового засідання (а.с.156-158), подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Копілка" зареєстроване в якості юридичної особи 17.06.2004 року.

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №300 від 22.07.2016 року посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Копілка" з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, а також дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2016р. та з питань правильності нарахування , обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2016р., результати якої оформлено актом №70/11-28-14-02/32967633 від 14.09.20216р. (а.с.7-63)

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення:

- пп.14.1.11, пп.14.1.56, пп.14.1.257, п.14.1 ст. 14, п.135.1, п. 135.2, пп.135.5.4, п.135.5 ст.135, п.138.1.1, п.138.1, п.138.4, п.138.6, п.138.8, пп.138.10.6 п.138.10 ст.138, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 115266,00 грн. ( в тому числі: за 2013 рік 491,00 грн.; 2014 рік 26 111,00 грн., 2015 рік 558,00грн., І квартал 2016 року 212,00 грн., ІІ квартал 2016 року 87894,00 грн.);

- п.189.1, п.189.9 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 130095,00 грн. (в тому числі: лютий 2013р. 360,00грн., березень 2013 р. -2321,00грн., червень 2013 року 6527,00грн., липень 2013 р. 22582,00грн., серпень 2013 р. 838,00грн., грудень 2013 р. 7321,00 грн., травень 2014 р. 49,00грн., червень 2014 р. 543,00грн., серпень 2014р. 67,00 грн., вересень 2014р. 4360,00грн., січень 2015 р. 202,00 грн., лютий 2015 р. 388,00 грн., березень 2015 р. 2985,00грн., липень 2015 року на суму 215,00 грн., лютий 2016 р. 196,00грн. та червень 2016 р. 81141,00 грн.).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

податкове повідомлення - рішення № 000361402 від 27.09.2016 р., яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість а 97467,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 24367,00 грн. (а.с.67). ;

податкове повідомлення - рішення № 000351402 від 27.09.2016 р., яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 115266,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 28817,00 грн. (а.с.68).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Так, проведеною перевіркою податковим органом встановлено, що у ТОВ "Копілка" у періоді, що перевірявся, обліковувалась кредиторська заборгованість по якій минув строк позовної давності загальною сумою (станом на 30.06.2016 р.) у розмірі 492 578,25 грн. по наступним контрагентам :

- ПП "Авто Мак Ресурс" в сумі 1292, 58 грн. ( початок перебігу позовної давності 02.07.2012р., період закінчення - 2015 рік);

- ПП "Алба - Трейд" в сумі 1662,63 грн. ( початок перебігу позовної давності 07.02.2012р., період закінчення - 2015 рік);

- ТОВ "Кіровоградський рибак" в сумі 146,0 грн. ( початок перебігу позовної давності 18.01.2012 р., період закінчення - 2015);

- ТОВ "Гурманіка" в сумі 833,67 грн. ( початок перебігу позовної давності 27.02.2013р., період закінчення - І квартал 2016 року);

- ФОП ОСОБА_1 в сумі 13847,91 грн. ( початок перебігу позовної давності 07.06.2013р., період закінчення - ІІ квартал 2016 року);

- Кіровоградський обл. лабораторний центр Госэпидэмс в сумі 1454,47 грн. (початок перебігу позовної давності 14.06.2013р., період закінчення - ІІ квартал 2016 року);

- ТОВ "ТРК Портал" в сумі 480000,00 грн. ( початок перебігу позовної давності 30.06.2013р., період закінчення - ІІ квартал 2016 року).

Кредиторська заборгованість перед ПП "Авто-Мак-Ресурс", ПП "Алба Тррейд", ТОВ "Кіровоградський рибак", ТОВ "Гурманіка", ФОП ОСОБА_1 та Кіровоградський обл. лабораторний центр Госэпидэмс виникла за придбані товари, згідно усної домовленості, що були в подальшому реалізовані через мережу супермаркету ТОВ "Копілка". Кредиторська заборгованість перед ТОВ "ТРК Портал" виникла за придбане торгівельне обладнання, згідно договору поставки обладнання № 10/10 від 01.10.2010р.Станом на 01.01.2013р, 01.01.2014р, 01.01.2015, 01.01.2016 та 30.06.2014р. кредиторська заборгованість по бухгалтерському рахунку обліковується в розмірі 480 000,00грн.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Під безнадійною заборгованістю згідно з підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розуміється заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Отже, у разі якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за отримані, але неоплачені товари (роботи, послуги) залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, з урахуванням податку на додану вартість, включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Поняття та тривалість строку позовної давності закріплені у Цивільному кодексі України від 16.01.2003 №435-IV.

Так, згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У силу положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини п'ятої цієї ж статті, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

В судовому засіданні, представник позивача пояснив, що 30.06.2013 р. між ТОВ "Копілка" та ТОВ "ТРК Портал", сторонами дійшли згоди про строк сплати боргу. Так, сторонами визначено строк сплати боргу грудень 2016 року (а.с.65-66).Таким чином, з огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що строк позовної давності по контрагенту ТОВ "ТРК Копілка" не сплив.

В зв'язку з викладеним, позивач в бухгалтерському обліку вартість товару по контрагенту ТОВ "ТРК Портал", яка фактично сплачена не була, в розмірі 480000,00 грн. не відображена в складі інших операційних доходів, а тому не списана на рахунок 717 "дохід від списання кредиторської заборгованості".

В основу своїх висновків перевіряючі послалися на визначення Податковим кодексом поняття безнадійної заборгованості, якою, зокрема, відповідно до пп.14.1.11 "а" ПКУ є заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Проте ПКУ містить також поняття безповоротної фінансової допомоги, якою відповідно до пп.14.1.257 ПКУ є: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Виходячи з вказаних норм безнадійна заборгованість та її списання стосується саме кредитора, та для якого вказана сума стає безповоротною фінансовою допомогою у разі відшкодування кредитору позичальником цієї суми після списання такої безнадійної заборгованості.

Щодо поняття безповоротної фінансової допомоги як суми заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, то у даному випадку суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що для визначення критерію «не стягнута після закінчення строку позовної давності» необхідно також керуватися нормами ЦКУ щодо визначення строку позовної давності та наслідків його пропуску. З гідно ст.ст.256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовну давність обчислюють за загальними правилами визначення термінів, встановленими ст.ст.253-255 ЦКУ. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові п.4ст.267 ЦКУ. Таким чином, під безнадійною заборгованістю, що підпадає під ознаку пп.14.1.11 "а" ПКУ, слід вважати заборгованість, за якою минув термін позовної давності у разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.

В акті перевірки не наведено будь-яких доказів щодо прийняття платником податків заходів зі стягнення безнадійної заборгованості, які не призвели до позитивних наслідків.

В даному випадку, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт, що умови пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України не застосовуються до відносин між ТОВ "Копілка" та ТОВ "ТРК Портал", оскільки податковим органом помилково включено до переліку обліку кредиторської заборгованості товариства по якій минув строк позовної давності та зазначено, що сума боргу в розмірі 480000,00 грн. є безповоротною фінансовою допомогою та включається до складу інших доходів. Отже, податковим органом неправомірно донараховано податок на прибуток підприємств.

Проведеною перевіркою також встановлено, що ТОВ "Копілка" у період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року списувало дебіторську заборгованість покупців (за реалізовані їм товари) та постачальників (за сплачені їм авансові платежі) на інші витрати операційної діяльності (бух. рахунок 944 "сумнівні та безнадійні борги") в загальній сумі 81859,34 грн., в тому числі за контрагентом ФОП ОСОБА_2 в сумі 77633,77 грн.

Так, в судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Копілка" було проведено по бухгалтерському обліку суму безнадійної заборгованості в розмірі 79277 грн., як витрати на створення резерву сумнівної заборгованості, що підтверджується додатком ІВ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період 2014 рік (а.с.104).

Відповідно до пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, безнадійною заборгованістю є заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах; ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

В судовому засіданні встановлено, що позивач, з метою отримання належних йому коштів вів досудову претензійну роботу.

31.12.2010 року, ТОВ "Копілка" на адресу ФОП ОСОБА_2 направлено претензію №2 з вимогою сплатити борг в розмірі 77633,77 грн. (а.с. 102).

У відповідь на зазначену претензію, ФОП ОСОБА_2 на адресу ТОВ "Копілка" направлено лист про визнання суми боргу в сумі 77633,00 грн., однак в зв'язку з тяжким фінансовим станом, відшкодувати заборгованість не має можливості (а.с.111).

Крім того, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що 08.11.2013 року, товариство, після неодноразових усних звернень, повторно направив на адресу ФОП ОСОБА_2 претензію №3 (а.с.143).

Як зазначалось судом вище, під безнадійною заборгованістю, що підпадає під ознаку пп.14.1.11 "а" ПКУ, слід вважати заборгованість, за якою минув термін позовної давності у разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.

В акті перевірки не наведено будь-яких доказів щодо прийняття платником податків заходів зі стягнення безнадійної заборгованості, які не призвели до позитивних наслідків.

Наведені вище обставини та досліджені в судовому засіданні докази вказують на створення ТОВ "Копілка" резерву сумнівних боргів в сумі 81859,00 грн., в тому числі на безнадійну заборгованість з ФОП ОСОБА_2 (в 2014 році), що згідно п. "г" пп.138.10.6 п. 138.10 ст. 138 ПК України дає право позивачу на віднесення цієї суми до "інших витрат".

В той же час, відповідач не надав суду докази на спростування таких доводів позивача.

Відповідно до п.189.1. ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пункт 198.5 ПКУ містить вичерпний перелік подій, при яких, якщо під час придбання або виготовлення суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, треба застосовувати норми п. 189.1 ПКУ. Такі події настають у разі якщо дані товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 196.1.7 ПКУ);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 197.1.28 ПКУ);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Частиною 1 ст. 3 Господарського кодексу України та пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України дано визначення господарської діяльності.

Посилання перевіряючих на порушення позивачем норм п. 189.1 ПКУ вступає в пряме протиріччя зі змістом цих норм, а також із змістом п. 198.5 ПКУ, так як позивач списав дебіторську заборгованість за відвантажену продукцію передавши товар покупцю, продавець фактично здійснив поставку, і на дату такої передачі мав відобразити податкові зобов'язання з ПДВ (абз. "б" п. 187.1 ст. 187 ПКУ). У подальшому, коли дебіторська заборгованість перейшла в розряд безнадійної, податкові зобов'язання продавця не повинні коригуватися відповідно до ст. 192 ПКУ, яка регулює порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, суд зазначає, що норми ПКУ не містить ні однієї норми, відповідно до якої платник ПДВ повинен нараховувати податкові зобов'язання при визнанні у покупця кредиторської заборгованості за товари/послуги безнадійною.

З огляду на вищевикладене, встановлене актом перевірки заниження податкового зобов'язання в сумі 96000,00 грн. документально не підтверджується.

Враховуючи те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд зазначає, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

З огляду на викладене вище, податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ "Копілка" судові витрати у розмірі 3988,75 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка" - задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 000361402 від 27.09.2016 р., яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість а 97467,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 24367,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 000351402 від 27.09.2016 р., яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 115266,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 28817,00 грн.

4. Стягнути з ГУ ДФС у Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка" (код ЄДРПОУ - 32967633) судовий збір у розмірі 3988,75 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_3