Постанова № 63716824, 20.12.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р. Справа № 809/1634/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кишинського М.І.

за участю секретаря судового засідання: Дмитрашко О.М.

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1,

до відповідача: Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №21883-05 від 30.06.2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №21883-05 від 30.06.2016.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення яким визначено податкове зобовязання з земельного податку за 2016 рік в розмірі 1002,48 грн. без врахування рішення Рогатинської міської ради від 11 серпня 2016 №346, яким встановлено з 1 січня 2016 року пільгу по сплаті земельного податку для фізичних осіб громадян в розмірі 100% для присадибної земельної ділянки не більше 0,10 гектарів відповідно до нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на 2016-2017 роки. Просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №21883-05 від 30 червня 2016 року.

Позивач вимоги викладені в адміністративному позові підтримав в повному обсязі. Проси позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підставі наведених в письмовому запереченні. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Судом встановлено, що позивачу 17.11.2016 надіслано податкове повідомлення-рішення №21883-05, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: «земельний податок з фізичних осіб» (18010700), на загальну суму 1002 гривень 48 копійок (а.с.8).

Не погоджуючись із нарахуванням позивачу земельного податку, останній звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

З метою забезпечення єдиного підходу до практичного застосування норм податкового законодавства, керуючись пунктом 52.6 статті 52 Податкового кодексу України Державна фіскальна служба України 28 травня 2015 року видала Наказ № 379 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо застосування пільг із сплати земельного податку, встановлених відповідним рішенням органу місцевого самоврядування».

Консультацією дано розяснення, що з 01 січня 2015 року плата за землю, яка справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, належить до місцевих податків, встановлення яких здійснюється органами місцевого самоврядування у порядку, визначеному Податковим кодексом України (далі - Кодекс).

Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (пункт 12.3 статті 12 Кодексу).

Статтею 7 Кодексу визначено загальні засади встановлення податків і зборів, зокрема, під час встановлення податку можуть передбачатися пільги та визначено порядок їх застосування.

Елементи податку, визначені в пункті 7.1 статті 7 Кодексу, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно Кодексом (пункт 7.4 статті 7 Кодексу).

Відповідно до пункту 284.1 статті 284 Кодексу органам місцевого самоврядування надано повноваження щодо встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Кодексу).

Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право (пункт 284.2 статті 284 Кодексу).

Таке право на пільгу позивачем отримано на підставі рішення 14 сесії Рогатинської міської ради 7 скликання від 11 серпня 2016 року №346 «Про встановлення пільг земельного податку для фізичних осіб 2016 року» (а.с.9). Цим рішенням встановлено з 01 січня 2016 року пільгу по сплаті земельного податку для фізичних осіб громадян в розмірі 100% для присадибної земельної ділянки не більше 0,10 гектарів відповідно до нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на 2016-2017 роки. Дане рішення не є скасованим і воно відповідає пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-VІІІ „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі Закон № 909), яким рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення про встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 ПКУ.

Тому, суд дійшов до переконання, що норми чинного законодавства щодо прийняття до початку наступного бюджетного періоду рішень про встановлення місцевих податків та зборів, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг передбачено підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПКУ у цій ситуації не застосовуються.

Відповідно до пунктів 1, 3 статті 73 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Суд зазначає, що якщо рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення пільг із сплати земельного податку прийнято і не є відміненим чи скасованим, то таке рішення є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами з урахуванням строків, визначених таким рішенням.

Крім того, норма податкового кодексу України, а саме п. 56.21. ст. 56 Податкового кодексу України декларує, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до переконання, що адміністративний позов є підставний та підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №21883-05 від 30.06.2016 року прийняте Рогатинським відділенням Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем: земельний податок з фізичних осіб, на загальну суму 1002,48 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кишинський М.І.

Постанова складена в повному обсязі 26.12.2016 року.