Постанова № 63716641, 19.12.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2016 р. Справа №805/4376/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 15 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Крилової М.М., при секретарі судового засідання Смирновій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОТРАНС» до Волноваської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування рішення від 16.06.2016 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування на загальну суму 227 124,08 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОТРАНС» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Волноваської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування рішення від 16.06.2016 №0000681303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування на загальну суму 227 124,08 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16.06.2016 Волноваською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 01.01.2015 по 19.06.2015 в розмірі 227 124,08 грн. Позивач вважає це рішення відповідача від 16.06.2016 безпідставним оскільки за результатами господарської діяльності позивача та відображенням її у бухгалтерському обліку, позивач не має заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування як за 2015 рік так і за поточний 2016 рік.

Позивач зазначив, що з 01.01.2015 по 01.01.2016 діяв Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообовязкового державного соціального страхування та легалізації виду оплати праці» № 77-VIIІ від 28.12.2014, яким було встановлено, що з 01.01.2015 при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені ч. 5 ст. 8 та ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абз. 2 та 3 п. 1 ч. 1 ст. 4 ст. 10, застосовуються з коефіцієнтом 0,4 (крім виключень, передбачених цією частиною) у випадку, якщо платником виконуються одночасно певних умов. Позивач у відповідності до цих змін застосовував протягом 2015 року знижуючий коефіцієнт 0,4.

На момент надання звітності за січень-лютий 2015 року позивач не мав змоги відобразити застосування та розрахунок коефіцієнта у звітах, які подавались в електронному вигляді до органу ДФС, у звязку з відсутністю на той момент законодавчо затвердженої форми звітності, та тільки 17.04.2015 (з моменту затвердження форми звіту за № Д4) підприємством позивача було надано звіт у встановлений формі з вказаною в п. 8 звіту загальної суми єдиного внеску, що підлягає сплаті «-374 837,86 грн.» та з сумою зменшеного нарахування єдиного внеску в розмірі 663 953,96 грн. Не враховуючи вищенаведені факти, Волноваська ОДПІ 16.06.2016 винесла спірне рішення. З вказаних підстав позивач просив визнати неправомірним та скасувати спірне рішення.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначено, що з 01.01.2015 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообовязкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» надано можливість роботодавцям зменшити навантаження на фонд оплати праці, зокрема шляхом легалізації фонду оплати праці та зменшення діючої ставки єдиного внеску при дотриманні певних умов. Посилаючись на п. 46.6 ст. 46 Податкового кодексу України, яким визначено, що у разі якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування реалізує державну податкову і митну політику, який затвердив такі форми, зобовязаний оприлюднити нові форми звітності. До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності до складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до того визначення. Тому, представник відповідача наполягає, що звітність з ЄСВ по квітень 2015 року подавалась за формами звітності, затвердженими наказом Міністерства доході і зборів України від 09.09.2012 № 41, та відповідальним за правильність заповнення звіту є страхувальник.

Оскільки позивачем самостійно була нарахована сума єдиного внеску у звітах, а сума боргу зі сплати єдиного внеску була погашена платником поступово за період з 21.02.2015 по 19.06.2015, тому представник відповідача вважає, що при прийнятті спірного рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З вказаних підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» зареєстроване у встановленому порядку в якості юридичної особи 09.08.2001, включено до ЄДРПОУ за №31547032. Видами діяльності за КВЕД є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний вид економічної діяльності); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насіння і кормами для тварин; 46.90 Неспеціальна оптова торгівля; 52.24 Транспортне оброблення вантажів, зазначене підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 29.09.2016 (а.с.13-14).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» є платником єдиного внеску відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та знаходився на обліку в Волноваській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області.

16.06.2016 Волноваською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державною фіскальною службою у Донецькій області прийнято рішення №0000681303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі ч. 10 та п. 2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» штраф в розмірі 198 165,45 грн. за період з 21.02.2015 по 19.06.2015 та нараховано пеню в розмірі 28 958,63 грн., на загальну суму 227124,08 грн. (а.с.114).

Не погоджуючись зі спірним рішенням позивач оскаржив його в адміністративного порядку до Головного управління ДФС у Донецькій області та до ДФС України.

16.08.2016 рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області про результати розгляду скарги № 4591/10/05-99-10-01-12-1 відмовлено ТОВ «Зернотранс» у задоволенні первинної скарги повністю.

22.09.2016 рішенням ДФС України про результати розгляду скарги № 21152/6/99-99-11-02-02-25 скаргу ТОВ «Зернотранс» залишено без задоволення (а.с.118-119).

Не погоджуючись зі спірним рішення відповідача, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі за текстом - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 № 406-VII до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі за текстом - Закон №2464) та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 2 ст. 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464, днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У відповідності до ч. 10 та ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообовязкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 № 77-VIII, крім підпунктів 3, 5, 9 та 10 пункту 3 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 квітня 2015 року.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообовязкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» установлено, що з 1 січня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною пятою статті 8 та статтею 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому та третьому пункту 1 частини першої статті 4 та статті 10, застосовуються з коефіцієнтом 0,4 (крім виключень, передбачених цією частиною), у випадку, якщо платником виконуються одночасно такі умови:

1) загальна база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами, в 2,5 рази або більше перевищує загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік; або якщо загальна база нарахування єдиного внеску не перевищує в 2,5 рази, або більше загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік, то платник замість коефіцієнту 0,4 застосовує коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік на загальну базу нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода, за цивільно-правовими договорами (але в будь-якому випадку коефіцієнт не може бути менше 0,4);

2) середня заробітна плата по підприємству збільшилася мінімум на 30 відсотків у порівнянні з середньою заробітною платою за 2014 рік;

3) середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта складе не менше ніж 700 гривень;

4) середня заробітна плата по підприємству складе не менше трьох мінімальних заробітних плат.

З 1 січня 2016 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною пятою статті 8 та статтею 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому та третьому пункту 1 частини першої статті 4 та статті 10, застосовуються з коефіцієнтом 0,6.

Таким чином, з 01.01.2015 даним Законом надано можливість роботодавцям зменшити навантаження на фонд оплати праці, зокрема легалізації фонду оплати праці та зменшення діючої ставки єдиного внеску при дотриманні певних умов, а саме п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №77-VIII передбачає, що платникам, зазначеним в абзацах 2 і 3 п. 1 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI надається право на застосування понижуючого коефіцієнта.

Судом встановлено, що позивачем в електронному вигляді подавалися звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за період з січня 2015 року по березень 2015 року.

Як вбачається з цих звітів, ТОВ «Зернотранс» визначило наступні суми нарахованого єдиного внеску:

-звіт за січень 2015 року загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, всього 609 100,31 грн.;

-звіт за лютий 2015 року - загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, всього 606 736,85 грн.;

-звіт за березень 2015 року р.8 загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, всього (р.3 + р.5 + р.7) «- 374 837,86 грн.» у тому числі р.8.1 «-433 418,71 грн.», та з сумою зменшеного нарахування єдиного внеску в розмірі 663 953,96 грн. (р. 7 п. 7.1).

Як зазначив позивач в позовній заяві, протягом 2015 року позивач застосовував знижуючий коефіцієнт 0,4 ставки єдиного внеску при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами. Однак, на момент надання звітності за січень лютий 2015 року (20.02.2015 та 20.03.2015) ТОВ «Зернотранс» не мало змоги відобразити застосування та розрахунок коефіцієнта у звітах, які подавались в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку до органу ДФС, у звязку з відсутністю на той момент законодавчо затвердженої форми звітності.

При цьому, 10.03.2015 ТОВ «Зернотранс» надіслано до відповідача лист № 917, яким повідомило останнього про те, що в бланках звітності по ЄСВ зміни, передбачені п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №77-VIII внесені не були. Незважаючи на відсутність змін у формах, ТОВ «Зернотранс» використовувало новий алгоритм нарахування у звітності по ЄСВ за січень 2015 року. При складанні «звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» за січень 2015 року за допомогою програми «М.Е.DOS IS» ТОВ «Зернотрас» в ручному режимі корегувало показники, які були автоматично розраховані за існуючими алгоритмами. У звязку з особливостями програмного забезпечення «М.Е.DOS IS» показники, відкориговані в ручному режимі, при закритті та відправки документу до органу автоматично перераховувалися без застосування нового алгоритму розрахунку ЄСВ.

Зазначене призвело до спотворення даних, спочатку внесених у звіт ТОВ «Зернотранс» і виникненню недоїмки на особовому рахунку підприємства, оскільки з січня 2015 року сума ЄСВ була розрахована за новим алгоритмом на підставі п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.12.2014 №77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообовязкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці».

Цим листом підприємство також повідомило відповідача про те, що оскільки недоїмка по ЄСВ по особовому рахунку ТОВ «Зернотранс» виникла не з вини підприємства, тому підприємство просить відповідача розглянути питання про скасування нарахованих штрафних санкцій та пені.

Представник відповідача обґрунтовуючи свої заперечення на адміністративний позов посилався на п. 46.6 ст. 46 Податкового кодексу України.

Абзацами першим та другим п. 46.6 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Представник відповідача також зазначив, що звітність з ЄСВ з січня 2015 року по квітень 2015 року повинна подаватись за формами звітності, затвердженими наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2012 № 41 та відповідальним за правильність заповнення таких звітів є страхувальники. Та зазначив, що оскільки позивачем самостійно була нарахована сума єдиного внеску у звітах за період січень-квітень 2015 року, а сума боргу зі сплати єдиного внеску єдиного внеску була погашена платником поступово за період з 21.02.2015 по 19.06.2015, тому існувала за цей період недоїмка зі сплати єдиного внеску на яку спірним рішенням нарахована штрафна санкція і пеня.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, яким затверджені форми звітності, зокрема, звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів.

Зазначений наказ Міністерства доходів і зборів України втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, яким затверджені нові форми звітності, зокрема, звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів.

Зазначене свідчить про те, що нові форми звітності, зокрема, звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів був затверджений тільки 14.04.2015. При цьому, з 01.01.2015 Законом від 28.12.2014 №77-VIII роботодавцям надано можливість зменшити навантаження на фонд оплати праці, зокрема легалізації фонду оплати праці та зменшення діючої ставки єдиного внеску при дотриманні певних умов, а саме надання платникам, зазначеним в абзацах 2 і 3 п. 1 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI право на застосування понижуючого коефіцієнта 0,4 ставки єдиного внеску, встановленого частиною пятою статті 8 та статтею 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому та третьому пункту 1 частини першої статті 4 та статті 10, при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами.

Судом встановлено, що позивачем своєчасно подавались звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів та своєчасно сплачувались суми єдиного соціального внеску за період з січня по березень 2015 року, з застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,4 ставки єдиного внеску, встановленого частиною пятою статті 8 та статтею 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому та третьому пункту 1 частини першої статті 4 та статті 10 Закону.

Суд звертає увагу на те, що пунктом 56.21 ст. 56 ПК України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

На думку суду, п. 46.6 ст. 46 Податкового Кодексу України та п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообовязкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 №77-VIII суперечать між собою та припускають неодиночне трактування прав та обовязків платників податків, тому виходячи із положень п. 56.21 ст. 56 ПК України та закріпленого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України принципу презумпції правомірності рішень контролюючого органу, при вирішення цього спору спірне рішення належить винести на користь платника податків (ТОВ «Зернотранс»).

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення прийняте Волноваською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області від 16.06.2016 №0000681303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 227 124,08 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» є протиправним та необґрунтованим, тому рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Повний текст постанови виготовлений 26.12.2016.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, 99, 158-163, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волноваської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 16.06.2016 №0000681303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 227 124,08 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Волноваської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» витрати зі сплати судового збору в сумі 3406 (три тисячі чотириста шість) гривень 87 копійок.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини ухвалені у судовому засіданні 19.12.2016. Повний текст постанови буде виготовлений у відповідності до ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Крилова М.М.