Постанова № 63716102, 21.12.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 906/428/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Савченко Г.І.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача - підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" на рішення господарського суду Житомирської області від 06 липня 2016 року справі № 906/428/16 (ОСОБА_1В.)

за позовом підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 21 478 грн 60 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Лозинська І.В.) від 06 липня 2016 року у справі №906/428/16 в задоволенні позову Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (надалі позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі відповідач) про стягнення 21478,60 грн. було відмовлено /а.с. 143-145/.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що позивачем неправомірно нарахована неустойка за період з 01 березня 2015 року по 01 квітня 2016 року, оскільки дія Угоди №118 на оплату резервування земельної ділянки від 31 березня 2009 (зі змінами та доповненнями) де знаходяться торгівельні майданчики №203 та №203/1, закінчилася 31 березня 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 06 липня 2016 року по справі №906/428/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги /а.с.151-153/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповноту дослідження обставин справи. Зокрема, апелянт зазначає, що судом помилково не застосовано статтю 35 ГПК України щодо встановлення обставин, які досліджувались і встановлені судами по справі №906/461/15, які вступили в законну силу, а саме те, що ПР "Кооперативний ринок" відповідно до пункту 1.1. Статуту є підприємством Коростишівської районної спілки споживчих товариств, яка є його засновником та власником майна, яке передано ПР "Кооперативний ринок" як внесок до статутного фонду та інших цінностей набутих у процесі господарської діяльності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.3, 2.2 Статуту одним з предметів діяльності підприємства є організація і надання ринкових послуг населенню, організаціям, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку, надання послуг та надання в оренду основних засобів та торгових місць на ринку. Посилання суду на те, що позивач здійснював свою діяльність на земельній ділянці не відведеній для цього за рішенням органу місцевого самоврядування спростовується Правилами торгівлі, затвердженими сесією Коростишівської міської ради за №762, в пункті 2 яких зазначено: ПР "Кооперативний ринок" це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням Коростишівської міської ради земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку. Питання про наявність або відсутність права користування позивачем земельною ділянкою виходить за межі позову, оскільки дослідженню підлягають обставини, які стосуються відносин оренди майна і належного виконання зобов'язань сторонами за договором, крім того, питання щодо неправомірного користування земельною ділянкою може ставити власник земельної ділянки Коростишівська міська рада, яка і укладала угоду №118. Крім того, судом не враховано, що по рішенню суду у справі №906/461/15 стягнуто неустойку по лютий 2015 року, але відповідачем не виконано ані рішення суду, ані вимоги частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, відтак позивач просить стягнути неустойку з 01 березня 2015 року по 01 квітня 2016 року, оскільки частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України має пряму дію.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б.) від 03 серпня 2016 року у справі №906/428/16 було прийнято до провадження апеляційну скаргу позивача та призначено дату судового засідання на 07 вересня 2016 року /а.с. 150/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2016 року у справі №906/428/16 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 03 жовтня 2016 року /а.с. 194-195/.

Ухвалою від 03 жовтня 2016 року у справі №906/428/16 було відмовлено в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Василишина А.Р. /а.с. 218-219/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2016 року у справі №906/428/16 було задоволено заяву головуючого судді Василишина А.Р. про самовідвід заявлений у справі №906/428/16 господарського суду Житомирської області та відведено головуючого суддю Василишина А.Р. від участі у розгляді справи №906/428/16 /а.с. 221-222/.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 жовтня 2016 року був проведений повторний автоматизований розподіл справи та визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б. /а.с. 223/.

Ухвалою від 05 жовтня 2016 року у справі №906/428/16 справу було прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено дату судового засідання на 19 жовтня 2016 року /а.с.224/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2016 року у справі №906/428/16 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 23 листопада 2016 року /а.с. 230/.

В судовому засіданні 23 листопада 2016 року розгляд апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду Житомирської області від 06 липня 2016 року у справі №906/428/16 було відкладено на 05 грудня 2016 року /а.с.238/.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 05 грудня 2016 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Бучинської Г.Б. у період з 05 грудня 2016 року по 06 грудня 2016 року включно та у зв'язку зі тимчасовою непрацездатністю судді Петухова М.Г. у період з 05 грудня 2016 року по 09 грудня 2016 року включно та відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Савченко Г.І. /а.с. 242, 243/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2016 року у справі №906/428/16 апеляційну скаргу було прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів /а.с. 244-245/.

В судовому засіданні 05 грудня 2016 року розгляд справи було відкладено на 21 грудня 2016 року.

19 грудня 2016 року від позивача Підприємства райспоживспілки "Кооперативний ринок" надійшла заява з проханням слухати справу без участі представника заявника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином /а.с. 249-251/.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 2 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2016 року сторонам роз'яснювалося, що неявка їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до підпункту 1.1 Статуту Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", воно є підприємством, створеним Коростишівською районною спілкою споживчих товариств, яка є його засновником та власником всього майна.

Згідно підпункту 1.2 даного Статуту, Підприємство райспоживспілки "Кооперативний ринок" є правонаступником прав та обов'язків КП "Кооперативний ринок" й створене виділенням з райспоживспілки на базі майна КП "Кооперативний ринок" відповідно до рішення Ради Засновників зборів від 25 листопада 2003 року, протокол №5 з передачею йому прав і зобов'язань райспоживспілки в межах прав та зобов'язань КП "Кооперативний ринок".

Відповідно до підпунктів 2.3.2 та 2.3.3 пункту 2.3 Статуту, одним з предметів діяльності підприємства є організація і надання ринкових послуг населенню, організаціям, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку і надають послуги та надання в оренду основних засобів та торгових місць ринку.

31 грудня 2013 року між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди №131 /а.с. 131/.

За умовами пункту 1.1. Договору, предметом договору є торгівельні майданчики №15 та №180 площею 6,75 кв.м та 8 кв.м., місцезнаходження яких зазначені на плані розміщення торгівельних місць ринку.

Карта-схема розміщення торгових місць ринку, була розроблена у 2003 році та погоджена з місцевими органами: СЕС, Ветеринарною медициною, пожежного нагляду, архітектурно-будівельною комісією, Державтоінспекцією.

Торгівельні майданчики обліковуються на балансі підприємства і є майном, яке передано до ПР "Кооперативний ринок" від власника - Коростишівської райспоживспілки згідно інвентаризаційного опису №3 від 31 грудня 2003 року

Відповідно до пункту 1.3 Договору, об'єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торговельної діяльності.

Орендар набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії Договору відповідно до пункту 6 договору, тобто з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року включно.

Пунктом 3.1. сторони визначили, що орендна плата складає 364,50 грн. та 461,60 грн. на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.

Відповідно до пункту 4.3.3 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 30 червня 2015 року у справі №906/461/15 було задоволено позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати та неустойки /а.с. 8-12/.

Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" в обґрунтування позовних вимог зазначило, що на момент подання позовної заяви відповідачем не звільнено торгівельний майданчик №15 площею 6,75 кв.м та торгівельний майданчик №180 площею 8 кв.м, що підтверджується актом від 01 квітня 2016 року, де зазначається, що станом на 01 квітня 2016 року відповідач здійснює торгову діяльність на ПР "Кооперативний ринок", у зв'язку з чим утворилася заборгованість по неустойці на суму 21478,60 грн., з яких 9477,00 грн. за торгівельний майданчик №15 та 12001,60 грн. за торгівельний майданчик №180.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки з 01 квітня 2014 року позивач, як суб'єкт господарювання, здійснював свою діяльність на земельній ділянці не відведеній для цього рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування. Таким чином, на думку суду першої інстанції, позивачем неправомірно нарахована неустойка за період з 01 березня 2015 року по 01 квітня 2016 року, оскільки дія Угоди №118 на оплату резервування земельної ділянки від 31 березня 2009 року (зі змінами та доповненнями) де знаходяться торгівельні майданчики №15 та №180, закінчилася 31 березня 2014 року. Одночасно, термін дії Договору оренди №131 від 31 грудня 2013 року, укладений між сторонами, закінчився 31 грудня 2014 року.

Однак, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не може погодитись з такими висновками з огляду на наступне.

Правове регулювання відносин, пов'язаних із здійсненням діяльності по продажу товарів (виконанню робіт, наданню послуг) на ринку в спірному випадку регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року №868 "Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків", Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказом Мінекономіки №57/188/84/105 від 26 лютого 2002 року, Правилами торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", затвердженими рішенням Коростишівської міської ради від 03 квітня 2014 року №762.

Торговельні місця надаються продавцям за окрему плату (пункт 18 Правил торгівлі на ПР "Кооперативний ринок").

У разі використання торговельного місця на умовах оренди між продавцем та адміністрацією ринку укладається угода оренди (в термінах вжитих у Правилах торгівлі на ПР "Кооперативний ринок"), договір оренди торговельного місця (в термінах Постанов №868).

Укладення договору оренди торговельного місця є обов'язковим відповідно до пункту 20 Правил торгівлі на ринках.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що правове регулювання діяльності по організації та здійсненню торгівлі на ринку регулюється не тільки зазначеними актами законодавства, а й іншим законодавством, зокрема Цивільним кодексом України як основним актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір оренди в даному спорі підпадає під регулювання зазначених актів законодавства, однак слід зазначити, що кваліфікація договору визначається не за його назвою, а за змістом його умов.

Предметом договору є торгівельний майданчик, місцезнаходження якого зазначене на плані розміщення торгівельних місць ринку (об'єкт оренди) (пункт 1.1 Договору).

Об'єкт оренди надається Орендодавцем у тимчасове платне користування Орендарю для провадження торговельної діяльності (пункт 1.3 Договору).

Таким чином, передача управляючим ринком підприємством за плату торгівельного місця для провадження торговельної діяльності відповідає поняттю договору оренди, визначеному статтею 759 Цивільного кодексу України..

Разом з тим, слід зазначити, що в даному випадку між сторонами склалися правовідносини щодо торгівлі на ринку, вказаними договорами врегульовано користування саме торгівельними місцями (майданчиками), тобто такі договори містять елементи як договору найму (оренди), так і договору надання послуг.

Колегія суддів зазначає, що оскільки встановлені обставини свідчать про здійснення позивачем господарської діяльності на ринку, що ніким не заперечується, слід дійти висновку що між сторонами у спорі склалися правовідносини щодо торгівлі на ринку, які підпадають під вищенаведене правове регулювання.

Використання торгівельного місця не є тотожним використанню земельної ділянки, і хоч і передбачає таке використання, правовідносини підприємства, що управляє ринком та міської ради щодо земельної ділянки не впливають на предмет доказування даного провадження та не мають правового значення для даного спору.

Апеляційна інстанція визнає, що висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача правових підстав для використання майна (торгівельного місця) у господарській діяльності, а відтак передавати його в оренду, не пов'язаний з правом позивача на стягнення суми боргу за використання торговельного місця, що є оплатним згідно з Правилами торгівлі на ПР "Кооперативний ринок".

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 01 грудня 2016 року у справі №906/490/15.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічна норма узгоджена сторонами у пункті 4.3.8 Договору, відповідно до якого, у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов'язаний у 7-ми денний термін звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.

Таким чином, для застосування наслідків передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України необхідно встановити обставини за якими орендар мав можливість передати майно що було предметом оренди але умисно цього обов'язку не виконав.

Як вбачається колегією суддів з рішення господарського суду Житомирської області від 30 червня 2015 року у справі №906/461/15 (залишене без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2015 року та Постановою Вищого господарського суду України від 02 грудня 2015 року) за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Коростишівської міської ради про стягнення 14952,52 грн. та зобов'язання звільнити торгівельні майданчики, позивач своїм листом від 26 червня 2014 року відмовився від договору у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не сплачувала орендну плату протягом трьох місяців, та висунув вимогу про повернення торговельних майданчиків №15 та №180.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, судове рішення у справі №906/461/15 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення не можуть йому суперечити.

Згідно частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У свою чергу, закінчення строку дії договору за загальним правилом припиняє права і обов'язки його сторін, але не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов договору.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення орендованих торгівельних майданчиків, позивач правомірно скористався своїм правом та нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення, а саме за період з 01 березня 2015 року по 01 квітня 2016 року за торгівельний майданчик №15 9477 грн. та за торгівельний майданчик №180 12001,6 грн.

Враховуючи, що матеріали справи не місять доказів повернення позивачу об'єкту оренди, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що заявлена позивачем вимогу про стягнення неустойки є правомірною, обґрунтованою, такою, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" задоволити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 06 липня 2016 року у справі №906/428/16 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задоволити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (12504, Житомирська область, м.Коростишів, вул.Заводська, 4/5, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська область, м.Коростишів, вул.Шевченка, 40, код ЄДРПОУ 31843604) 21478,6 грн. неустойки.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (12504, Житомирська область, м.Коростишів, вул.Заводська, 4/5, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська область, м.Коростишів, вул.Шевченка, 40, код ЄДРПОУ 31843604) 1378 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 1515,8 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Житомирської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/428/16 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Савченко Г.І.