Постанова № 63716068, 20.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р. Справа№ 910/5661/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Зеленіна В.О.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Чеботарьова І.Г. - дов. 3 14-124 від 13.05.2014

від відповідача не з'явились

розглянувши матеріали справи

за апеляційною скаргою Дочірньої компанії «Газ України»

Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.05.2015 (суддя Стасюк С.В.)

у справі № 910/5661/13

за позовом Публічного акціонерного товариства

«Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

(далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України»)

до Дочірньої компанії «Газ України»

Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

(далі - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»)

про стягнення 1 744 396 714, 94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 у справі № 910/5661/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 1 316 036 809,71 грн. основного боргу, 115 873 159,35 грн. 3% річних, 111 629 730, 33 грн. інфляційних втрат, 68 820,00 грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 19 448 686,06 грн. - припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати в частині задоволених вимог про стягнення 90 000,00 грн. 3% річних та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в цій частині. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, рішення в частині стягнення 90 000, 00 грн. 3% річних прийняте в супереч приписам ст. ст. 11, 598 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України та Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», в силу чого згадана сума 3% річних підлягає списанню.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/5661/13 за апеляційною скаргою ДК «Газ України» НАК»Нафтогаз України» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 07.07.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 08.09.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 в зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. на лікарняному, змінено склад суду та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Ропій Л.М.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду й через неявку в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 29.09.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015, враховуючи формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, вихід судді Коршун Н.М. з лікарняного, змінено склад суду та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду, з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 20.10.2015.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 у справі № 910/5661/13 призначено судово-економічну експертизу, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, зобов'язано сторони надати експерту на його вимогу всі необхідні документи для проведення експертних досліджень, витрати на проведення судово-економічної експертизи покладено на ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», апеляційне провадження у справі №910/5661/13 зупинено, матеріали справи надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

07.12.2015 до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про необхідність оплати експертизи та надання додаткових документів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2016 поновлено апеляційне провадження у справі №910/5661/13, розгляд справи призначено на 16.02.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 з огляду на необхідність зобов'язання відповідача в судовому порядку виконати клопотання судового експерта та надати витребувані експертом документи, розгляд справи №910/5661/13 відкладено на 01.03.2016.

В зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. на лікарняному, участь судді Алданової С.О. у семінарі 01.03.2016, системою автоматичного розподілу проведено заміну цих суддів й згідно протоколу автоматичної зміни складу суду визначено колегію суддів в складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 апеляційне провадження у справі зупинено, матеріали справи № 910/5661/13 надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 судово-економічної експертизи.

11.11.2016 до Київського апеляційного господарського суду надійшли матеріалами справи № 910/5661/13 з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведеної судово-економічної експертизи № 5485/16-45 від 31.10.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/5661/13, розгляд справи призначено на 22.11.2016.

В зв'язку з участю суддів Калатай Н.Ф. та Зубець Л.П. в підготовці суддів апеляційних господарських судів в Національній школі суддів, 22.11.2016 системою автоматичного розподілу проведено заміну цих суддів й згідно протоколу автоматичної зміни складу суду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Шапран В.В., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду.

В судовому засіданні 22.11.2016 на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 13.12.2016.

В зв'язку з перебуванням судді Шапрана В.В. у відпустці, 13.12.2016 системою автоматичного розподілу проведено заміну цього судді й згідно протоколу автоматичної зміни складу суду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 13.12.2016 на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 20.12.2016.

В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином (підтверджується підписом уповноваженого представника в розписці про оголошення перерви), про причини неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Присутній в судовому засіданні представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника відповідача.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалась, в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» про дату, час та місце розгляду справи, неявка його представника не перешкоджає розглядові апеляційної скарги по суті, адже він надав пояснення в попередніх судових засіданнях апеляційної інстанції, відтак апеляційний суд вважав за необхідне скаргу розглянути за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» про стягнення 1 744 396 714,94 грн. В обґрунтування позовних вимог посилалось на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №06/08-2141 від 05.12.2008 щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу й просило стягнути з відповідача 1 335 485 495,77 грн. основного боргу, 266 969 589,86 грн. інфляційних втрат та 141 941 629,31 грн. 3% річних.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву надав власний контррозрахунок штрафних санкцій, заявив про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення 3 % річних, нарахованих за період з 26.02.2009 по 21.03.2010 та збитків від інфляції за період з квітня 2009 по лютий 2010, надав докази часткової оплати заборгованості в розмірі 19 448 686,06 грн., а саме платіжні доручення № 23 від 16.05.2014 на суму 1 000 000,00 грн., № 28 від 19.05.2014 на суму 2 000 000,00 грн., № 818 від 23.10.2014 на суму 16 448 686,06 грн.тощо.

05.12.2008 між НАК «Нафтогаз України» (позивачем, постачальником) та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (відповідачем, покупцем) було укладено Договір №06/08-2141 поставки природного газу (далі Договір), за умовами якого постачальник передає покупцеві у 2009 році імпортований природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат газорозподільних підприємств за наявності ресурсу, а покупець - приймає та оплачує газ на умовах Договору.

За умовами п. 2.1 Договору постачальник передає покупцеві у 2009 році природний газ в обсязі до 1 150 000 000 куб.м.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м. газу в 2008 році становить 1 152,00 грн., крім того 20% ПДВ - 230,40 грн., ціна газу разом з ПДВ - 1382,40 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунки за газ покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості обсягу газу, що поставляється у поточному місяці. Остаточні розрахунки проводяться не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Господарським на пілставі ч. 1 ст.173 ГК України визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки ( ч. 1, 6 ст. 265 ГК України) сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення встановлено ст. 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання Договору позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 717 460 608,62 грн., що підтверджується актами прийому-передачі газу за цей період, а саме:

- № 01/09-НГУ-ВТВ від 26.02.2009 на суму 305 305 673, 21 грн.;

- № 02/09-НГУ-ВТВ від 28.02.2009 на суму 247 566 898, 87 грн.;

- № 02/09-НГУ-ВТВ-2 від 28.02.2009 на суму 4 918 700, 02 грн.;

- № 03/09-НГУ-ВТВ від 31.03.2009 на суму 232 615 057, 19 грн.;

- № 04/09-НГУ-ВТВ від 30.04.2009 на суму 88 146 490, 66 грн.;

- № 03/09-НГУ-ВТВ-2 від 22.05.2009 на суму 4 283 872, 19 грн.;

- № 04/09-НГУ-ВТВ-2 від 22.05.2009 на суму 3 222 695, 86 грн.;

- № 05/09-НГУ-ВТВ від 31.05.2009 на суму 59 878 939, 22 грн.;

- № 06/09-НГУ-ВТВ від 30.06.2009 на суму 49 063 477, 95 грн.;

- № 07/09-НГУ-ВТВ від 31.07.2009 на суму 42 223 577, 38 грн.;

- № 08/09-НГУ-ВТВ від 31.08.2009 на суму 42 479 894, 66 грн.;

- № 09/09-НГУ-ВТВ від 30.09.2009 на суму 55 003 245, 61 грн.;

- № 10/09-НГУ-ВТВ від 31.10.2009 на суму 119 889 268, 25 грн.;

- № 11/09-НГУ-ВТВ від 30.11.2009 на суму 185 811 727, 25 грн.;

- № 12/09-НГУ-ВТВ від 31.12.2009 на суму 277 037 145, 47 грн.;

- № 12/09-НГУ-ВТВ від 31.01.2010 на суму 13 944,83 грн.

Таки чином, позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки природного газу за Договором виконав належним чином, зауважень по поставці продукції від відповідача не надходило, що підтверджується вищезазначеними актами прийому-передачі газу, підписаними уповноваженими особами та скріпленими печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Проте відповідач своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати природного газу належним чином не виконав, відтак у нього, за твердженнями позивача, утворилась заборгованість в розмірі 1 335 485 495,77 грн.

Як вище згадувалось, з метою встановлення дійсного розміру заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат за Дговором, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 у справі № 910/5661/13 призначено судово-економічну експертизу, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Згідно висновку експерта за результатами проведеної судово-економічної експертизи № 5485/16-45 від 31.10.2016:

1) Розміри втрат від інфляційних процесів у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості за отриманий природний газ ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» за Договором, нарахований ПАТ НАК «Нафтогаз України», підтверджується в сумі 237 381 336, 27 грн.

2) Заявлений у розрахунку інфляційних втрат та 3% річних ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» станом на 18.03.2013 за Договором ПАТ НАК «Нафтогаз України» за період з 26.02.2009 по 18.03.2013 розмірі нарахованих 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості не відповідає розрахунково встановленому розміру в сумі 152 708 000, 00 грн., різниця становить 10 766 371, 30 грн. Причину розбіжностей встановити не видається за можливе, оскільки при визначені суми 3% річних за прострочення сплати боргу ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» за період з 26.02.2009 по 18.03.2013, ПАТ НАК «Нафтогаз України» та експертом використані різні вихідні дані, так як дати виникнення та погашення заборгованості, наведені в додатку № 1 до висновку не співпадають з даними, наведеними у «Розрахунку інфляційних втрат та 3% річних ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» станом на 18.03.2013 за договором № 06/08-2141 від 05.12.2008».

3) Заборгованість ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» перед ПАТ НАК «Нафтогаз України» за отриманий природний газ з січня 2009 по січень 2010 становить 1 335 485 495, 77 грн. і протягом періоду з квітня 2011 по грудень 2013 не змінювалась, тобто не погашалась, що документально підтверджено наданими на дослідження первинними бухгалтерськими документами та обліковими регістрами і відповідає сумі заборгованості, що наведена у «Розрахунку інфляційних втрат та 3% річних ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» станом на 18.03.2013 за договором № 06/08-2141 від 05.12.2008». Проте, дати виникнення та погашення заборгованості не співпадають з даними, наведеними у додатку № 1 до висновку, оскільки експертом дані наведено у хронологічному порядку, а ПАТ НАК «Нафтогаз України» суми заборгованості згруповано та наведено станом на 26 число кожного місяця і списання заборгованості здійснено поетапно.

Підсумовуючи вищенаведене, згідно висновку експерта, заявлена ПАТ НАК «Нафтогаз України» сума заборгованості у «Розрахунку інфляційних втрат та 3% річних ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» станом на 18.03.2013 за Договором документально підтверджується в розмірі 1 725 574 832, 04 грн., з яких 1 335 485 495, 77 грн. сума основного боргу, 237 381, 336, 27 грн. сума інфляційних втрат за період з 26.02.2009 по 18.03.2013, 152 708 000, 60 грн. сума 3% річних за період з 26.02.2009 по 18.03.2013.

Як зазначалось вище, відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було надано докази часткової оплати заборгованості на суму 19 448 686,06 грн., а саме: платіжні доручення № 23 від 16.05.2014 на суму 1 000 000,00 грн., № 28 від 19.05.2014 на суму 2 000 000,00 грн., № 818 від 23.10.2014 на суму 16 448 686,06 грн.

Відповідно до п.1-1 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, місцевий суд дійшов вірного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 19 448 686,06 грн.

Приймаючи до уваги факт наявної у відповідача несплаченої заборгованості1 в сумі 1 316 036 809,71 грн., розмір якої позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем в порядку ст. 4-3, 33 ГПК України не спростований, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 1 316 036 809,71 грн. заборгованості за Договором, які підлягають задоволенню.

Крім цього, в зв'язку із простроченням відповідачем оплати за поставлений позивачем природний газ, останнім заявлено до стягнення 266 969 589,86 грн. інфляційних втрат та 141 941 629,31 грн. 3% річних.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, згідно висновку експерта документально підтверджено розмір інфляційних втрат за період з 26.02.2009 по 18.03.2013 в сумі 237 381, 336, 27 грн. та суму 3% річних за період з 26.02.2009 по 18.03.2013 в розмірі 152 708 000, 60 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення з відповідача 3% річних за період з 26.02.2009 по 21.03.2010 та вимог про стягнення інфляційних втрат за період з квітня 2009 року по лютий 2010.

У відповідності до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами ( ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ст. 260 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», зокрема, п. 4.1. передбачено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно положень п. 4.3 згаданої вище постанови Пленуму, до вимог про стягнення сум процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (ст. 257 названого Кодексу).

Загальна позовна давність (ст.257 ЦК України) встановлюється тривалістю у три роки, а перебіг позовної давності (ч. 1 ст. 261 ЦК України) починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України).

За приписами п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати починаючи з 26.02.2009, звернення до суду з позовом відбулося 22.03.2013 ( згідно відтиску штемпеля відділення поштового зв'язку), тобто позивачем з цієї вимоги строк позовної давності тривалістю у три роки пропущений, відтак заява відповідача про застосування строків позовної давності у даній частині підлягає задоволенню.

З приводу застосування строку позовної давності до вимоги позивача про стягнення 3% річних, слід зазначити, що заявляючи до стягнення 141 941 629,31 грн. річних позивач визначав період нарахування 26.02.2009-18.03.2013, в той час як загальний строк позовної давності становить три роки. Оскільки позивач звернувся до суду із позовом 22.03.2013, початком періоду нарахування процентів на підставі ст. 625 ЦК України має бути 22.03.2010.

Проте при здійсненні розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за період з 26.02.2009 по 18.03.2013 під час проведення судово-економічної експертизи не було враховано пропуску строку позовної давності й здійснено розрахунки за заявлений позивачем період, тому висновок експерта в частині визначення сум інфляційних втрат в розмірі 237 381 336, 27 грн. та 3% річних в розмірі 152 708 000, 00 грн. не може бути прийнято апеляційним судом в якості належного доказу на підтвердження дійсного розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Так, застосовуючи строк позовної давності до вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, здійснивши перерахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 22.03.2010 по 22.03.2013, апеляційний суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає 115 873 159,35 грн. 3 % річних та 111 629 730,30 грн. інфляційних втрат, відповідно в іншій частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Заперечуючи проти позову відповідач (апелянт) посилався на відсутність заборгованості в зв'язку із її списанням на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.2011.

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності,що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» та її дочірні підприємства ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ДП «Енергоринок».

На умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню заборгованість ДК «Газ України» перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (у тому числі реструктуризована) в межах сум, списаних підприємствам, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, і суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед ДК «Газ України»; заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом (пункти 2.1, 2.2 статті 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»).

За приписами ст. 3 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та діє до 30 червня 2012 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894 затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію.

Згідно п.4 згаданого Порядку обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується: учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників; Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - у сумах, що обліковуються в її бухгалтерському обліку, включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію.

Для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу (пункт 6 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію).

Положеннями п. 8 Порядку визначено, що учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 року кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» здійснює списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» в межах сум, списаних компанією «Газ України» учасникам процедури списання, зазначеним у пункті 4 цього Порядку, та заборгованості ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та надсилає їй щомісяця повідомлення про суму списаної таким учасникам заборгованості та суму заборгованості, що підлягає списанню у бухгалтерському обліку Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надсилає протягом семи днів після списання заборгованості Дочірній компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» повідомлення про суми списаної заборгованості в розрізі договорів щодо постачання природного газу, що є підставою для такого списання в бухгалтерському обліку зазначених компаній (пункт 9 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію).

Учасники процедури списання ( п. 3 Порядку ) протягом 30 днів після закінчення строку дії Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» проводять звіряння розрахунків і підписують відповідні акти станом на 31 грудня 2011 року, в яких фіксується сума заборгованості, що обліковується в їх бухгалтерському обліку після списання заборгованості.

Проте відповідачем (апелянтом) не надано суду протоколу комісії учасника процедури списання заборгованості, створення якої передбачено п. 6. Порядку, на підставі якого здійснюється узгодження сум, що підлягають списанню, відповідно доводи відповідача (апелянта) в цій частині не заслуговують на увагу.

Твердження відповідача (апелянта) про порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 11, 598 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України та Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 у справі № 910/5661/13 - без змін.

Матеріали справи № 910/5661/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

В.О. Зеленін