Ухвала суду № 63715344, 27.12.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"27" грудня 2016 р. Справа № 918/1218/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Грязнов В.В. , суддя Маціщук А.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "Ім. Шевченка"

на рішення господарського суду Рівненської області від "28" листопада 2016 р.

у справі № 918/1218/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО", м. Рівне

до Фермерського господарства "Ім. Шевченка", с. Копитків Здолбунівського р-ну

про стягнення заборгованості в сумі 50 580 грн. 82 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28 листопада 2016 року у справі №918/1218/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО" до Фермерського господарства "Ім. Шевченка" про стягнення заборгованості в сумі 50 580 грн. 82 коп. задоволено.

Стягнуто з Фермерського господарства "Ім.Шевченка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО" 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 273 (двісті сімдесят три) грн. 97 коп. - 25% відсотків річних, 306 (триста шість) грн. 85 коп. пені та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 28.11.2016р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Разом з тим, просить звільнити ФГ "Ім.Шевченка" від сплати судового збору.

Вивчивши зміст апеляційної скарги та розглянувши додані до неї документи, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для прийняття апеляційної скарги до розгляду, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору та надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Проте, як вбачається із апеляційної скарги скаржником не надано доказів сплати судового збору та заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку із складним майновим станом.

Щодо заявленого клопотання колегія суддів зазначає наступне.

За нормами статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Водночас, колегія суддів зазначає, відповідно до ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати. Враховуючи даний принцип, а також положення ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484 VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору"), господарський суд позбавлений права надавити перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. (із змінами і доповненнями) клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому, обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, котрі свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену сторону.

Так, за нормами вказаної статті звільнення від сплати судового збору є правом суду та не кореспондується з автоматичним обов'язком суду звільнити її від сплати судового збору, а відповідна заява сторони розглядається, виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору та підтвердження цих обставин належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що заявником апеляційної скарги є юридична особа - суб'єкт господарювання, який здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на власний ризик з метою одержання прибутку.

У зв'язку з чим, сама лише обставина, пов'язана з тяжким фінансовим становищем такого суб'єкта господарювання, не може вважатися підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки така обставина не має характеру виключної та свідчить лише про результати господарської діяльності товариства, як суб'єкта господарювання. Більше того, у порушення вимог ст. 33 ГПК України жодних доказів на підтвердження наведених у клопотанні обставин заявник не надав.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Крім того, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У cправі "Креуз проти Польщі" (п.53, «Case of Kreuz v. Poland», рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р., надалі - Рішення) суд постановив, що "Право на суд", закріплене п.1 ст.6 Конвенції, не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.

У пункті 60 Рішення Європейський суд з прав людини постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З огляду на викладене вище, апеляційна скарга Фермерського господарства "Ім. Шевченка" не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом.

Після усунення обставин, які були підставою для повернення апеляційної скарги, її може бути подано повторно відповідно до частини четвертої статті 97 ГПК України.

У разі пропуску строку оскарження апеляційна скарга має бути подана повторно лише з мотивованим клопотанням про його поновлення.

Керуючись ст. 86, п. 3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Фермерському господарству "Ім. Шевченка" у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

2. Повернути апеляційну скаргу Фермерському господарству "Ім. Шевченка" без розгляду.

3. Справу №918/1218/16 надіслати до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Маціщук А.В.

Віддрук. прим.:

1. ТОВ "ЮТ-АГРО" (33028, м. Рівне., вул. Драгоманова, 27);

2. Фермерському господарству "Ім. Шевченка" (35720, Рівненська обл., Здолбунівський район, с. Копиткове, вул. Шкільна, буд. 9).