Постанова № 63715311, 21.12.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2016 р. Справа № 922/3479/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Фоміна В.О.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 15.06.2016р., ОСОБА_2 - на підставі наказу від 01.10.2012р. №10-К;

від відповідача - ОСОБА_3 - за довіреністю від 25.01.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Барвінок" (вх.№2162 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2016р. у справі № 922/3479/15

за позовом ТОВ "Технології обладнання", м. Київ,

до ТОВ "Барвінок", м. Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.07.2016 (суддя Ємельянова О.О.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Барвінок (61012, місто Харків, пров. Лопанський, буд. 2/2, кім. А-4, ЄДРОПУ 21186405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технології обладнання (03056, м. Київ, вул. Польова, буд. 21, офіс 212, ЄДРПОУ 38388904) суму у розмірі 40595,02 грн. (з яких: 20734,54 грн. - пені, 19860, 48 грн. - 3 % річних) та судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Відповідач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на неповне дослідження обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду Харківської області та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Барвінок" вказує, що місцевим господарським судом неправомірно в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийнято заяву ТОВ "Технології обладнання" про зменшення позовних вимог, оскільки у відповідності до розяснень, наданих Вищим господарським судом в постанові Пленуму від 26.12.2011р. № 18, за своїм змістом є заявою про збільшення позовних вимог. При цьому, на думку апелянта, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі за подання відповідної заяви.

Також, відповідач посилається на безпідставність вимог позивача щодо стягнення пені за період з 29.04.2015р. по 10.06.2016р., перерахунок судом якого було здійснено при неправильному застосуванні п. 6.2 договору від 25.04.2014р. №36, внаслідок чого сума пені залишилась незмінною. Розрахунок 3% річних здійснено господарським судом за період з 29.04.2015р. по 10.06.2016р., не зважаючи на те, що в рішенні визначено період з 29.04.2016р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Технології обладнання" просить відмовити ТОВ "Барвинок" у задоволенні апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2016р. у справі № 922/3479/15 в повному обсязі, рішення суду залишити без змін (вх. № 8904 від 12.09.2016р.).

В обґрунтування своєї позиції у справі позивач зазначає про довільне тлумачення змісту п. 6.2 укладеного між сторонами договору. При цьому, зважаючи на умови п. 3.3 договору позивач мав право здійснити розрахунок заявленої до стягнення пені: за п.п. 3.3.3 до 15.10.2014р., за 3.3.4 до 25.11.2014р., за п. 3.3.5 до 25.12.2014р., за п.п. 3.3.6 до 25.01.2015р. При цьому, оскільки подання позову до суду відбулось 15.06.2015р., вимога щодо стягнення з відповідача пені заявлена в межах строку позовної давності.

В судовому засіданні 12.09.2016р. оголошено перерву.

Відповідачем - ТОВ "Барвінок" подано додаткові пояснення у справі щодо правових підстав нарахування пені за договором від 25.04.2014р. № 38 (вх.№10126 від 06.10.2016р.).

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2016р. у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Шутенко І.А. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М., судді Фоміної В.О.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

В запереченнях на пояснення ТОВ "Барвінок" (вх.№ 10812 від 25.10.2016р.) ТОВ "Технології обладнання" додатково вказує, що вимоги ТОВ "Барвінок" про нарахування пені у сумі 59079,70 грн. є безпідставним з огляду на те, що умовами договору визначено, що пеня не повинна перевищувати 10% саме вартості обладнання, тобто, 1181594,00*10%=118159,40 грн.; крім того, позивачем надано обґрунтування періодів, за які підлягає стягнення пеня в межах заявлених позовних вимог.

Арбітражним керуючим ОСОБА_4 подано повідомлення, в якому зазначено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 19.10.2016р. порушено провадження у справі № 922/3073/16 про банкрутство боржника ТОВ "Барвінок" та введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4 (вх.№ 11243 від 07.11.2016р.).

Арбітражним керуючим ОСОБА_4 подано заяву (вх.№11243 від 07.11.2016р.) про зупинення провадження у справі № 922/3479/15 в порядку ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". На підтвердження обставин, з якими повязано зупинення провадження у даній справі арбітражним керуючим подано засвідчену копію ухвали господарського суду Харківської області від 19.10.2016р. у справі № 922/3073/16 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Барвінок".

Також, ТОВ "Барвінок" подано письмові пояснення до апеляційної скарги (вх.№11373 від 10.11.2016р.), в яких вказує про вимоги ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з огляду на які просить суд витребувати справу № 922/3073/16 з господарського суду Харківської області; зупинити провадження та розяснити зміст ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судова колегія, розглянувши клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_4 та відповідача у справі, зазначає наступне.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом.

Відповідно до ст. 79 ГПК України зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом є обов'язком суду.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 2 - 4 ст. 35 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст. 79 ГПК України для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд має у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

В п.3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК України є будь-який орган, що входить до складу судової системи України; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

Як вбачається з інформації, яка міститься в Компютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", станом на момент подання клопотань про зупинення провадження у справі № 922/3479/15 матеріали справи № 922/3073/16 разом з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок" на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.10.2016р. у справі №922/3073/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Технології обладнання, м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок", м.Харків, про визнання банкрутом, було направлено до Харківського апеляційного господарського суду.

За результатами апеляційного провадження постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2016р. у справі № 922/3073/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок", м. Харків, задоволено частково; ухвалу господарського суду Харківської області від 19.10.2016р. у справі №922/3073/16 скасовано, відмовлено ТОВ Технології обладнання в порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ Барвінок.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи, що ухвалу господарського суду Харківської області від 19.10.2016р. у справі № 922/3073/16 було скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили, чим усунено обставини, з якими арбітражний керуючий ОСОБА_4 та ТОВ "Барвінок" повязують підстави для зупинення провадження у справі № 922/3479/15, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про витребування справи № 922/3073/16 з господарського суду Харківської області та зупинення провадження у справі № 922/3479/15, у звязку з чим відмовляє в їх задоволенні.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Барвінок" у звязку зі зміною представника відповідача на стадії апеляційного провадження та необхідності нового представника ознайомитись з матеріалами справи подано клопотання про продовження строку розгляду справи (вх.№ 12219 від 05.12.2016р.).

Судова колегія з метою надання можливості учасником судового процесу ознайомитись з матеріалами справи та надати додаткові письмові пояснення у справі задовольнила клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи до 22.12.2016р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Барвінок" подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (вх.№ 12739 від 16.12.2016р.), в якій просив суд призначити у справі № 922/3479/15 почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання, чи виконані підписи від імені директора ОСОБА_2 на позовній заяві директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології обладнання" ОСОБА_2 чи іншою особою, наслідуванням підпису ОСОБА_2; зобовязати експерта дотримуватися вимог ст. 31, 41, 42 Господарського процесуального кодексу України "Про судову експертизу", Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, надати у висновку докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані висновки на поставлені господарським судом питання; проведення почеркознавчої експертизи доручити експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Харківській області (Харків, вул. Ковтуна, 32).

Судова колегія, розглянувши заявлене відповідачем клопотання, судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства (ст.1 Закону "Про судову експертизу").

Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописних тексту, цифрових записів (далі - рукопису) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (встановлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, з наслідуванням (імітацією) почерку іншої особи, статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком).

Відповідачем подано клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, мотивуючи його тим, що після ознайомлення з матеріалами справи у апеляційній інстанції стороною було встановлено, що позовна заява від імені ТОВ "Технології обладнання" підписано не керівником товариства, а іншою особою (підпис керівника підроблено).

Стаття 43 ГПК України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява від імені ТОВ "Технології обладнання" підписана директором ОСОБА_2 та скріплена печаткою товариства (т.1, а.с. 9). При цьому, зразок підпису директора товариства ОСОБА_2 не містить відмінностей від підписів вказаної особи на інших документах, які містяться в матеріалах справи, зокрема, довіреностях на вчинення представництва юридичної особи-позивача в суді, вимогах, клопотаннях тощо (т.1, а.с. 49, 61, 84, 102 та ін.), що дає підстави для ствердження щодо справжності підпису вказаної особи на зазначеному відповідачем документі.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частиною третьою статті 22 ГПК на сторони покладено обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, до яких законом віднесено, зокрема, право апеляційного і касаційного оскарження. При цьому за вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Як вбачається з матеріалі справи, строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок" закінчується 22.12.2016р. та можливість продовження вказаного строку чинним процесуальним законодавством не передбачена.

З огляду на все вищенаведене, беручи до уваги те, що позовна заява окрім підпису керівника підприємства позивача засвідчена відтиском печатки ПАТ "Технології обладнання", а також відповідають підписам вказаної особи, які містять інші документи у справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоцільність клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, відсутність дійсної потреби у спеціальних знаннях при дослідженні та оцінці документальних доказів наявних у матеріалах справи, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні 20.12.2016р. було заявлено усне клопотання про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Фоміна В.О.

Відповідно до п. 1.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" судами першої інстанції за імперативним приписом частини четвертої статті 20 ГПК відвід повинен заявлятись у письмовій формі. Якщо відвід заявлено усно, господарський суд має запропонувати заявникові викласти його у письмовій формі (за необхідності надавши йому потрібний для цього час).

З метою надання можливості відповідачу викласти заяву про відвід колегії суддів у даній справі в письмовій формі в судовому засіданні було оголошено перерву до 21.12.2016р. Разом з цим, було зобовязано директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології обладнання" ОСОБА_2 надати письмові пояснення щодо обставин особистого підписання позову у справі № 922/3479/15; явку директора ТОВ "Технології обладнання" ОСОБА_2 в судове засідання, призначеного на 21.12.2016р., визнано обовязковою.

До початку судового засідання відповідачем було надано письмову заяву про відвід суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М., судді Фоміної В.О. (вх.№ 12949 від 21.12.2016р.).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2016р. у звязку з недоведеністю заявником наявності обставин, які відповідно до приписів частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відводу колегії суддів, оскільки зводяться до припущень заявника щодо оцінки судом доказів у справі при вирішенні питань з приводу задоволення заявлених учасникам судового процесу клопотань, які жодними чином не підтверджені, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Барвінок" у задоволенні заяви про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М., судді Фоміної В.О. у справі № 922/3479/15.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю "Барвінок" подано повторне клопотання про призначення у справі № 922/3479/15 судової почеркознавчої експертизи (вх.№ 12944 від 21.12.2016р.), на вирішення якої визначено поставити питання, чи виконані підпис директора ОСОБА_2 на позовній заяві директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології обладнання" ОСОБА_2 чи іншою особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_2; зобовязати експерта дотримуватися вимог ст. 31, 41, 42 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про судову експертизу", Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, надати у висновку докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання; зобовязати експерта у якості вільних зразків використати усі підписані ОСОБА_2 документи, які знаходяться у справі (т.1 а.с. 9, 15, 84, 87, 92, 102, 137, 148-152, 172, 178, 205, 219-222, 223-227); проведення почеркознавчої експертизи доручити експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ НП України в Харківській області (м. Харків, вул. Ковтуна, 32).

Вказане клопотання відповідач також мотивує тим, що після ознайомлення з матеріалами справи у апеляційній інстанції стороною було встановлено, що позовна заява від імені ТОВ "Технології обладнання" підписано не керівником товариства, а іншою особою (підпис керівника підроблено).

Розглянувши повторно заявлене відповідачем клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Визнання обставин може здійснюватися учасниками судового процесу, зокрема, в усній формі під час надання суду усних заяв, клопотань і пояснень; у такому разі про визнання обставин зазначається у протоколі судового засідання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 30 господарського процесуального кодексу України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

В судовому засіданні 21.12.2016р. присутній директор ТОВ "Технології обладнання" ОСОБА_2 підтвердила, що підпис на позовній заяві ТОВ "Технології обладнання" у справі № 922/3479/15 та інших документах у справі, підписаних від імені позивача, здійснено нею власноручно, що спростовує твердження відповідача про підробку підпису вказаної особи на документі.

Таким чином, спростування в судовому засіданні тверджень відповідача про підроблення підпису директора ТОВ "Технології обладнання" на позовній заяві у справі № 922/3479/15, виключає необхідність у спеціальних знаннях при дослідженні та оцінці наявних у матеріалах справи документальних доказів, у звязку з чим судова колегія відмовляє в задоволенні клопотання відповідач про призначення у справі почеркознавчої експертизи.

Крім того, ТОВ "Барвінок" повторно було заявлено усне клопотання про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М., судді Фоміної В.О. з підстав, яким відповідач обґрунтовував попереднє клопотання про відвід колегії суддів, в задоволенні якого ухвалою суду було відмовлено.

З цього приводу судова колегія зазначає, що у відповідності до п. 1.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому слід розцінювати як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, зокрема, подання ним другої і наступних заяв про відвід судді (суддів) господарських судів з одних і тих самих підстав (у тому числі з викладенням відповідної заяви в іншій стилістичній формі), або, хоча й з інших підстав, ніж у первісній заяві, але з таких, що з урахуванням обставин справи були або мали бути відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, і, отже, повинні були зазначатися саме в ній.

Якщо спір вирішується (справа розглядається) колегіально, то відповідним зловживанням процесуальними правами може вважатися послідовне заявлення відводів суддям, що входять до складу відповідної колегії, з одних і тих самих підстав, хоча первісну заяву про відвід одного з цих суддів з тих же підстав залишено без задоволення.

У таких випадках суд не позбавлений права, відмовивши в задоволенні наступної заяви (клопотання), продовжити розгляд справи, в якій заявлено такий відвід, із зазначенням про це в протоколі судового засідання та в описовій частині судового рішення з наведенням в останньому відповідних мотивів; додатково ухвала як окремий процесуальний документ у такому разі не виноситься.

Оскільки клопотання відповідача про відвід складу колегії суддів заявлено з одних і тих самих підстав, що й попереднє клопотання про відвід тотожному складу суду, зважаючи на те, що його обґрунтування зводяться до припущень заявника щодо оцінки судом доказів у справі при вирішенні питань з приводу задоволення заявлених учасникам судового процесу клопотань, які жодними чином не підтверджені, судова колегія відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Барвінок" у задоволенні заяви про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М., судді Фоміної В.О. у справі №922/3479/15.

Разом з цим, у відповідності до п. 3.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зловживанням процесуальними правами слід вважати подання учасниками судового процесу другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Відповідні дії з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою наслідки у вигляді винесення у встановленому порядку окремих ухвал (стаття 90 ГПК).

З огляду встановлення судом зловживання представником відповідача у справі наданими Законом правами, колегія суддів зазначає, що допущені порушення при юридичному супроводі даної справи дають підстави для висновку про наявність у діях даних учасника процесу зловживання своїми процесуальними правами, що є підставою для винесення окремої ухвали, якою керівництво ТОВ "Барвінок" має бути повідомлено про вказані недоліки роботи свого представника з метою вжиття відповідних заходів щодо приведення роботи у відповідність з вимогами чинного законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2016р. у справі № 922/3479/15 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили суд рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2016р. у справі № 922/3479/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, враховуючи явку сторін та інших учасників судового процесу в судове засідання, а також надання ними пояснень з приводу заявлених вимог та заперечень, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

25.04.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології обладнання" (іменоване - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Барвінок" (іменоване - покупець) було укладено договір № 36, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, передбачених договором, постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) покупцю обладнання згідно Специфікації №1 до даного договору (надалі іменоване - обладнання), а покупець зобов'язався прийняти обладнання та сплатити постачальнику ціну договору. (т. 1, а.с. 16-17).

Відповідно до пункту 2.1. договору термін поставки обладнання по Специфікації №1 до 10 вересня 2014 року за умови виконання покупцем пункту 3.3. даного Договору.

Сторонами, відповідно до пункту 3.1. договору, було узгоджено ціну договору, яка дорівнює 1 181 594,00 грн (т. 1, а.с. 16).

Пунктом 3.3. договору сторони погодили що, оплата ціни договору здійснюється покупцем в такі строки:

3.3.3. покупець здійснює доплату у розмірі 12,5 % від вартості обладнання згідно специфікації № 1 до 15.10.2014 року у сумі 147 699,25 грн., що еквівалентно сумі в 9 163,68 euro;

3.3.4. покупець здійснює доплату у розмірі 12,5 % від вартості обладнання згідно специфікації № 1 до 25.11.2014 року у сумі 147 699,25 грн., що еквівалентно сумі в 9 163,68 euro;

3.3.5. покупець здійснює доплату у розмірі 12,5 % від вартості обладнання згідно специфікації № 1 до 25.15.2014 року у сумі 147 699,25 грн., що еквівалентно сумі в 9 163,68 euro;

3.3.6. покупець здійснює доплату у розмірі 12,5 % від вартості обладнання згідно специфікації № 1 до 25.01.2015 року у сумі 147 699,25 грн., що еквівалентно сумі в 9 163,68 euro.

Пунктом 3.4. договору сторони узгодили, що оплата проводиться у національній валюті України в безготівковій формі.

Додатковою угодою №1 від 19.08.2014 року сторони погодили, специфікацію № 1 до договору №36 від 25.04.2014 року викласти у новій редакції .

Підпунктом 5.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання даного договору та діє до 31.12.2014 року, але до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

Як зазначає позивач, свої зобовязання за даним договором виконав у повному обсязі, про що свідчать підписані сторонами видаткові накладні (т. 1, а.с. 19-43).

Так, рішенням господарського суду Харківської області від 09.02.2016р. у справі №922/5966/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології обладнання" задоволено частково. У зв'язку із несплатою відповідачем суми боргу стягнутої рішенням суду у справі № 922/5966/14 позивачем на суму заборгованості згідно наданого розрахунку (т. 1. а.с. 220-221) нараховані відповідачу 20734, 54 грн. - пені та 19860, 48 грн. - 3 проценти річних (із урахуванням заяви вх. № 22120 ).

Предмет спору у справі № 922/3479/15 з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.07.2016р. (т. 1, а.с. 220-221), яку судом в порядку ст. 22 ГПК України прийнято до розгляду, становить вимога ТОВ "Технології обладнання" про стягнення з відповідача 20734,54 грн. пені та 19860,48 грн. 3 % річних, нарахованих відповідно до наданого розрахунку.

У відповідності до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

У відповідності до п.п.1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на момент подання позову) ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Зважаючи на визначену ціну позову в розмірі 40595,02 грн., ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання заяви ТОВ "Технології обладнання", становить 1218,00 грн. Позивачем за подання позовної заяви на підставі оригіналів платіжних доручень від 15.06.2015р. № 843 та від 13.05.2015р. сплачено 2886,50 грн., що відповідає вимогам, визначеним Законом України "Про судовий збір".

При цьому, місцевим господарським судом правомірно задоволено заяву про зменшення позовних вимог з урахуванням відмови позивача від заявлених до стягнення з відповідача суми основного боргу за договором від 25.04.2014р. № 36 у розмірі 663861,87 грн. та 266496,86 грн. інфляційних втрат, у звязку з чим посилання апелянта на порушення судом визначеного Законом порядку при розгляді позовної заяви є безпідставним.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.265 Господарського кодексу України.

Статтею 692 ЦК України встановлено обовязок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено господарським судом у грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології обладнання" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок" (з урахуванням уточнень позовних вимог) 923303,07 грн. основного боргу за договором поставки, 130649,78 грн. пені, 10738,13 грн. 3% річних, 201075,89 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 9.02.2016р. у справі №922/5966/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2016р., та постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2016р., позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 923302,92 грн. основного боргу, 97424,86 грн. пені, 6871,05 грн. 3% річних, 20551,98 грн. судового збору. В частині стягнення основного боргу в сумі 0,15 грн., пені в сумі 33224,92 грн., 3% річних у розмірі 3867,08 грн. та 201075,89 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Таким чином, господарським судом в межах розгляду судової справи №922/5966/14 вирішено питання щодо заборгованості ТОВ «Барвінок» за договором від 25.04.2014р. №36, а саме, визнано відповідача таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання в частині встановленого договором строку проведення оплати за поставлений товар, а також правомірності стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 923302,92 грн., 3% річних та пені, нарахування яких здійснено по 28.04.2015р.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, п. 2.6 постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №26.12.2011р. № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

В свою чергу, згідно з параграфом 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.11.1999р. право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитись у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

Враховуючи, що рішенням у справі № 922/5966/14, яке набрало законної сили, між тими ж сторонами встановлено неналежне виконання боржником взятого на себе зобов'язання за договором поставки від 25.04.2014р. № 36, а також правомірність нарахування 3% річних та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, у відповідності до вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України відповідні факти є встановленими та не підлягають доведенню стороною під час розгляду даної справи.

Неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Барвінок" зобовязань за договором від 25.04.2014р. № 363 щодо здійснення оплати за поставлений товару, що не спростовується відповідачем у справі, стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології обладнання" з окремим позовом про стягнення 20734,54 грн. пені та 3% річних за період з 29.04.2015р. по 10.06.2016р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 розміщена в розд. I "Загальні положення про зобов'язання" кн. 5 ЦК, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Відповідно до пункту 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правильність нарахування 3 % річних у розмірі 19860,48 грн. грн. за вищезазначений період, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо правомірності здійснення нарахування, у звязку з чим рішення суду в цій частині є цілком законним та обґрунтованим.

При цьому, посилання апелянта на невірне нарахування 3% річних з огляду на період, зазначеному в оскаржуваному судовому рішенні та заяві про зменшення позовних вимог (з 29.04.2016р.), спростовується поданою позивачем заявою, а також ухвалою господарського суду Харківської області від 03.08.2016р. у справі №922/3479/15, якою виправлено технічну описку у 2 абзаці 5-ї сторінки рішення, а саме визначено вважати вірним період з 29.04.2015р. по 10.06.2016р.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції позивачем.

Відповідно до пункту 6.2. Договору № 36 від 25.04.2014 року у разі прострочення оплати, передбаченої договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми згідно пункту 3.3. даного договору за кожний день прострочення але не більше 10% від вартості обладнання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені за вищезазначений період, з урахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", місцевим господарським судом встановлено, що такі нарахування здійснено не вірно, а саме позивачем допущено помилку у визначенні періоду нарахування.

Перевіривши перерахунок, здійснений місцевим господарським судом в межах заявленого позивачем періоду (з урахуванням періоду нарахування пені в межах судової справи №922/5966/14, а також вимоги щодо шестимісячного нарахування штрафної санкції), господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності вимоги позивача в частині нарахування пені в наступному розмірі: відповідно до п. 3.3.4 договору за період з 29.04.2015р. по 25.05.2015р. в розмірі 3987,88 грн.; відповідно до п. 3.3.5 договору за період з 29.04.2015р. по 25.06.2015р. в розмірі 8566,56; відповідно до п. 3.3.6 договору за період з 29.04.2015р. по 25.07.2015р. в розмірі 12997,53 грн.

При цьому, зважаючи на визначеного п. 6.2 договору обмеження суми пені, яку можливо бути стягнено за порушення покупцем умов договору: 1181594,00 грн. (вартість обладнання) * 10% = 118159,40 грн., з якої 97424,86 стягнуто за рішенням у справі № 922/5966/14, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 20734,54 грн.

В ході розгляду даної справи відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до стягнення пені, яке викладено у відзиві на позовну заяву (т.2, а.с. 18, 19).

Згідно пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. А при стягненні сум збитків, заподіяних у зв'язку зі сплатою неустойки (штрафу, пені), застосуванню підлягає загальна позовна давність. Обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, передбачено статтею 230 господарського кодексу України.

Як вбачається з умов договору від 25.04.2014р. № 36, відповідач мав здійснювати розрахунки за поставлений товар відповідно до пункту 3.3 договору у такому порядку: відповідно до п. 3.3.3 договору 147699,25 грн. до 15.10.2014р.; відповідно до п. 3.3.4 договору 147699,25 грн. до 25.11.2014р.; відповідно до п. 3.3.5 договору 147699,25 грн. до 25.12.2014 року; відповідно до п. 3.3.6 договору 147699,25 грн. до 25.01.2015р.

Враховуючи, що позов подано до господарського суду 15.06.2015р., що вбачається з штемпелю вхідної кореспонденції місцевого господарського суду, який міститься на першому аркуші позовної заяви (т. 1, а.с. 4-9), ТОВ "Технології обладнання" правомірно заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені в межах строку позовної давності, у звязку з чим твердження апелянта щодо спливу позовної давності щодо стягнення пені за договором від 25.04.2014р. № 36 є необґрунтованими та безпідставними, здійснені при неправильному тлумаченні норм цивільного законодавства, а також спростовуються матеріалами справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. N 6 "Про судове рішення" визначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у звязку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2016р. у справі № 922/3479/15 підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2016р. у справі №922/3479/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 26.12.2016р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Фоміна В.О.