Постанова № 63715307, 14.12.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р.Справа № 909/461/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Кравчук Н.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання І.О.Борщ

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача ОСОБА_2Я.(пред-к за довіреністю)

від відповідача (скаржник) ОСОБА_3 (пред-к за довіреністю)

від третьої особи ОСОБА_4 (пред-к за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України б/н від 01.08.2016 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2016 року (головуючий суддя Фанда О.М.)

у справі № 909/461/16

за позовом: ОСОБА_5 міської ради, м. Коломия, Івано-Франківська область

до відповідача: ОСОБА_5 міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України, м. Коломия, Івано-Франківська область

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Житлоінфоцентр", м. Коломия, Івано-Франківська область

про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання звільнити займану нежитлову будівлю

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2016 року у справі №909/461/16 позов ОСОБА_5 міської ради до відповідача ОСОБА_5 міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобовязання звільнити займану нежитлову будівлю задоволено. Суд першої інстанції вирішив витребувати на користь ОСОБА_5 міської ради з незаконного володіння ОСОБА_5 міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України нежитлову будівлю, що розташована за адресою: вул.С.Петлюри,85 в м.Коломия, Івано- Франківська область, загальною площею 477,7 кв.м. Зобовязано ОСОБА_5 міський спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України звільнити нежитлову будівлю, що розташована за адресою: вул.С.Петлюри,85 в м.Коломия, Івано - Франківська область, загальною площею 477,7 кв.м.

Рішення суду мотивоване тим, що власником нежитлової будівлі площею 477,7 кв.м. по вул. С.Петлюри 85, в м.Коломиї, являється Коломийська міська рада, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 09.03.2006 року. Окрім того, факт належності позивачу спірного майна на праві власності та правомірність свідоцтва права власності встановлено постановою апеляційного адміністративного суду. Також у своєму рішенні місцевий суд зазначає, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які свідчать про законні підстави користування вказаним приміщенням відповідно до вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ОСОБА_5 міський спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України подав апеляційну скаргу. Просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2016 року у справі №909/461/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування скарги скаржник посилається на порушення позивачем процедури переходу права власності на комунальне майно та процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Зазначає, що він набув право на будівлі за адресою: м.Коломия, вул. Петлюри, 85, на законних підставах. Стверджує про відсутність нежитлової будівлі, загальною площею 477,7 кв.м за адресою: вул.С.Петлюри 85, м.Коломиї, Івано-Франківська область, натомість зазначає про наявність за вказаною адресою нежитлової будівлі, загальною площею 482,1 кв.м.

Також скаржник вважає, що місцевий господарський суд ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, зокрема на його думку, справа повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а також зазначає про наявність підстав для зупинення розгляду справи № 909/461/16 до вирішення повязаної з нею справи № 346/3805/16-а.

На адресу Львівського апеляційного господарського суду від скаржника надійшли уточнення до апеляційної скарги, при цьому подані уточнення за своїм змістом не змінюють апеляційну скаргу, а доповнюють доводи, викладені в поданій апеляційній скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи це тим, що позивач є законним власником спірного нерухомого приміщення у м.Коломия, по вул. Петлюри, 85, враховуючи те, що судовими рішеннями визнано правомірними як рішення міської ради про затвердження переліку майна, яке належить до комунальної власності міста, так і свідоцтво про право власності позивача на зазначене нерухоме майно. Крім того, зазначає, що інвентарні документи також свідчать про те, що власником спірного приміщення є Коломийська міська рада, оскільки спірна будівля побудована до 1941 року.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 червня 2004 року ОСОБА_5 міською радою прийнято рішення "Про затвердження переліку майна, яке належить до комунальної власності міста", яким затверджено перелік майна, що належить до комунальної власності міста, спірним пунктом 3.23. додатку якого до нього включено приміщення по вул. С.Петлюри, 85, в м.Коломия.

09.03.2006 року виконавчим комітетом ОСОБА_5 міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю по вул. С. Петлюри, 85 в м. Коломия площею 477,7 кв.м. та оформлено право комунальної власності за територіальною громадою м. Коломиї (а.с. 101, Т.2).

Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

22.03.2006 року внесено відповідний запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2009 року ОСОБА_5 міською радою було прийнято Рішення, згідно п.3 якого слід вважати таким, що втратило чинність рішення міської ради від 04.06.2004 року № 875 «Про затвердження переліку майна, яке належить до комунальної власності міста".

У подальшому, як зазначене Рішення міської ради, так і Свідоцтво та факт державної реєстрації права власності стали предметом оскарження відповідачем в порядку адміністративного судочинства.

30.07.2012 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області у справі № 0909/3142/2012 адміністративний позов ОСОБА_5 міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України, до ОСОБА_5 міської ради, виконавчого комітету ОСОБА_5 ради про скасування пункту 3.23 додатку до рішення ОСОБА_5 міської ради №875 від 04.06.2004 року, скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради №222 від 25.07.2006 року, визнання нечинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом ОСОБА_5 міської ради 09.03.2006 року задоволено частково. Скасовано пункт 3.23 додатку до рішення ОСОБА_5 міської ради №875 від 04.06.2004 року в частині зазначення в цьому пункті №85, скасовано рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради №222 від 25.07.2006 року, визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно нежитлову будівлю загальною площею 477,7 кв.м., видане виконавчим комітетом ОСОБА_5 міської ради Івано-Франківської області 09.03.2006 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 року у справі №9104/146444/12, залишеної без змін постановою Вищого адміністративного суду від 18.11.2015 року у справі №К/800/31900/13, постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.07.2012 року у справі №0909/3142/2012 скасовано. В позові ОСОБА_5 міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України, до ОСОБА_5 міської ради, виконавчого комітету ОСОБА_5 ради про скасування пункту 3.23 додатку до рішення ОСОБА_5 міської ради №875 від 04.06.2004 року, скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради №222 від 25.07.2006 року, визнання нечинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом ОСОБА_5 міської ради 09.03.2006 року відмовлено.

Суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог у справі №0909/3142/2012.

Апеляційний суд зазначає, що зі змісту вищезазначених рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій не вбачається зазначення про дослідження та надання оцінки Рішенню ОСОБА_5 міської ради від 16.12.2009 року, а також законності підстав передачі у комунальну власність приміщення ОСОБА_6, 85, в м.Коломия. Сторонами не надано доказів у даній справі про долучення відповідних доказів для дослідження зазначених обставин у адміністративній справі №0909/3142/2012 .

Згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У матеріалах справи відсутні докази про прийняття кінцевого судового рішення у справі про оскарження відповідачем факту державної реєстрації за позивачем права власності на спірне майно.

25 липня 2006 року виконавчим комітетом ОСОБА_5 міської ради прийнято рішення "Про взяття нежитлового приміщення по вул. С.Петлюри, 85 на баланс комунального підприємства по експлуатації житла", після чого працівники комунального підприємства намагалися оформити акт прийому-передачі нежитлового приміщення та взяти його на баланс, однак директор відповідача відмовився від підписання акту.

Комунальне підприємство по експлуатації житла листом №472 від 06.10.2006 року повідомило Коломийську міську раду про відмову відповідача у підписанні акту приймання-передачі нежитлового приміщення.

26 квітня 2016 року виконавчий комітет міської ради повторно прийняв рішення №119 "Про взяття нежитлового приміщення по вул. С.Петлюри, 85 на баланс комунального підприємства "Житлоінфоцентр".

На виконання даного рішення, 04 травня 2016 року працівники комунального підприємства вийшли на місце комісійно з метою оформлення акту прийому-передачі, проте директор спортивно-технічного клубу відмовився передати приміщення, про що був складений відповідний акт.

Посилання скаржника на відсутність за адресою: вул.С.Петлюри 85, м.Коломиї, Івано-Франківська область, нежитлової будівлі, загальною площею 477,7 кв.м спростовується випискою з інвентаризаційних матеріалів №Ю-15086 від 07.07.2016 року, відповідно до якої загальна площа будівлі змінилась з 477,7 м.кв на 482,1 м.кв, у звязку із демонтажем пічок.

Предметом позову позивач обрав вимоги: про витребування з незаконного володіння ОСОБА_5 міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України нежитлової будівлі по вул. С. Петлюри, 85 в м. Коломия площею 477,7 кв.м. та зобов'язання її звільнити.

Підставою позову позивач зазначив те, що відповідач незаконно заволодів майном територіальної громади м.Коломия та користується ним без належної правової підстави.

Нормативна підстава позову зі змісту позовної заяви ст.ст. 319, 387 ЦК України.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п.3.12 пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18).

Реалізуючи передбачене ст.55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Спосіб захисту, який вимагає позивач, та який визнає обґрунтованим суд, повинен в результаті його застосування призвести до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно : віндікаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), та іншими.

Зокрема, статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння (пред'явити віндікаційний позов). Предметом віндікаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до особи, яка незаконно володіє цим майном, про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння. Позивач, який звертається до суду в порядку статті 387 ЦК України з вимогою про витребування майна з незаконного володіння третьої особи (віндікаційним позовом), повинен довести факт незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння такою особою спірним майном.

Як вбчається зі змісту позовної заяви, позивачем обрано спосіб захисту у формі подання віндикаційного позову на підставі ст. 387 ЦК України.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в даному випадку має місце речово-правовий спосіб захисту права власності, та позадоговірні відносини.

Разом з тим, у змісті позовної заяви позивач зазначає, що спірне нежитлове приміщення знаходиться у незаконному користуванні відповідача; відповідач перекшкоджає ОСОБА_5 міській раді розпоряджатися майном, оскільки таке перебуває у користуванні відповідача; зазначає, що позивач звертався до відповідача в позасудовму порядку з вимогою про звільнення нежитлової будівлі по вул. С.Петлюри, 85, у м.Коломия.

Відповідно до приписів статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. Негаторний позов це позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння.

У даному випадку спірним майном, про захист права власності щодо якого звертається позивач, є нерухоме майно нежитлове приміщення, право власності на яке зареєстроване за позивачем.

Отже, міська рада як субєкт права власності не може фізично володіти всім належним територіальній громаді міста нерухомим майном, в той час як така володіє ним юридично, de jure. В умовах існування реєстрації прав на нерухоме майно фактичне (фізичне) володіння позбавляється змісту (як щодо земельних ділянок, так і будівель), в такому випадку право володіння можна позбавити лише юридично, шляхом позбавлення титулу в цілому, а фактичним щодо нерухомого майна можливе лише здійснення перешкод щодо позбавлення фізичного доступу до будівлі, користування і розпорядження нею. Саме про позбавлення можливості користування будівлею у звязку з її фактичним зайняттям відповідачем зазначає позивач у позові та це підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, незважаючи на те, що господарський суд вправі керуватися (та відповідно зазначати у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі, однак лише якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову.

У даному контексті слід зазначити, що у випадках, коли в позовах поєднуються або помилково заявляються вимоги про віндикацію та реституцію, суд повинен самостійно визначити, яку вимогу по суті, (а не за формою) предявляє позивач, і, відповідно, застосовувати належні норми законодавства. Власник майна вправі звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов). Слід звернути увагу на неможливість одночасного предявлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника) і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (оскільки негаторний позов це позов про захист права власності від порушень, не повязаних із позбавленням володіння). Віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними (Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ, Верховний суд України).

Зважаючи на вищенаведене, апеляційний суд не вправі покликатись на норми матеріального права, які регулюють відносини у сфері захисту права власності у формі негаторного позову для кваліфікації спірних відносин, оскільки це призведене до зміни матеріально-правових підстав позову та предмету позову. Крім того, віндикаційний та негаторний позови є взаємовиключними.

Належним в розумінні ст. 16 ЦК України є спосіб захисту внаслідок застосування якого відновлюються порушені або оспорювані права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Таким чином, з огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, який в даному випадку ефективно не захистить його права. Обрання позивачем неправильного способу захисту права власності є підставою для відмови у позові. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог внаслідок неправильного застосування позивачем норм матеріального права, що регулюють захист права власності.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядається господарським судом за місцезнаходженнями майна.

Відповідно до п.20.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» статтею 16 ГПК України встановлено виключну підсудність справ господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.

Відтак, доводи скаржника про підвідомчість даного спору адміністративним судам є необґрунтованими, з огляду також і на наявність спору про право.

В суді першої інстанції відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у даній справі. На думку відповідача, спір про скасування реєстрації права комунальної власності на нерухоме майно у справі №346/3805/16-а прямо впливає на результат вирішення даної справи №909/461/16, у звязку з чим слід зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі про скасування реєстрації права комунальної власності територіальної громади м. Коломия в особі ОСОБА_5 міської ради на нерухоме майно.

Проте, апеляційний суд не розглядає зазначене клопотання у звязку з відмовою у позові на підставі неправильно обраного позивачем способу захисту та тим, що справа не розглядається по суті за зазначених обставин.

Крім того, скаржником в суді апеляційної інстанції до апеляційної скарги та доповнень до апеляційної скарги було долучено різні письмові документи. Апеляційний суд зазначає, що окремі з них було долучено скаржником повторно, оскільки такі вже були подані в ході розгляду справи в суді першої інстанції; Разом з тим, в суді апеляційної інстанції позивачем було подано також копії документів які не були подані в суді першої інстанції без обґрунтування причин неможливості їх подання в суді першої інстанції, а відтак такі до справи апеляційним судом долучаються, проте не приймаються до уваги на підставі положень ст. 101 ГПК України. Апеляційний суд також зазначає, що скаржником було також долучено копії окремих нормативно-правових актів, в тому числі нормативно-правових актів УРСР, проте такі не є доказами у справі, а відносяться до актів законодавства.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення прийняте без врахування всіх обставин справи, з неправильним застосуванням матеріального права щодо захисту права власності, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з позивача на користь відповідача (скаржника) належить стягнути понесені останнім судові витрати в розмірі 3031,6 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному провадженні. Судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції, здійснені позивачем, слід залишити за позивачем у звязку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_5 міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України б/н від 01.08.2016 року задоволити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2016 року у справі №909/461/16 - скасувати. Прийняти нове рішення.

У позові ОСОБА_5 міської ради, м. Коломия, Івано-Франківська область, до ОСОБА_5 міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України, м. Коломия, Івано-Франківська область, про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання звільнити займану нежитлову будівлю - відмовити.

Стягнути з Коломиської міської ради (проспект Грушевського,1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203, код 04054334) на користь ОСОБА_5 міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України (вул. С. Петлюри, 85, м. Коломия, Івано-Франківська область,78203, код 2720247) 3031,6 грн. 00 коп. судового збору.

Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу направити в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 19.12.2016 року.

Головуючий - суддя Бонк Т.Б.

Судді Кравчук Н.М.

ОСОБА_1