Постанова № 63715274, 20.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р. Справа№ 910/11650/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача 1: Твердохлєбов Є.Г. - представник за дов. б/н від 14.07.2016 року;

від позивача 2: Гребенюк О.В. - представник за дов. № 9/1-5-д від 20.10.2016 року, Білицька Я.В. - представник за дов. № 9/1-5-д від 20.10.2016 року, Твердохлєбов Є.Г. - представник за дов. №1-Д від 12.01.2016 року;

від відповідача 1: Якименко А.Г. - представник за дов. б/н від 24.11.2015 року;

від відповідача 2: не з'явився;

від відповідача 3: Утіралова А.М. - представник за дов. № 4 від 19.01.2016 року;

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ГЕОІНФОРМАТИКИ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 року

у справі № 910/11650/16 (суддя: Головатюк Л.Д.)

за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ

ГЕОІНФОРМАТИКИ";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД";

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНДІ-КАРБОН";

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС ІМПОРТ ЕКСПОРТ";

відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТЕБ ЛТД";

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ГЕОІНФОРМАТИКИ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" звернулися до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНДІ-КАРБОН", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС ІМПОРТ ЕКСПОРТ" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТЕБ ЛТД" про визнання недійсним Договору іпотеки від 08.06.2016 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮС ІМПОРТ ЕКСПОРТ", що діяло від імені і за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТЕБ ЛТД".

Позовні вимоги були мотивовані тим, що відповідач 1 не є і не був власником нерухомого майна, нежитлового приміщення 3 та 4 секції загальною площею 3000,00 кв. м. м. Київ, провулок. Лабораторний, будинок 1 і відповідно відповідач 1 не мав права передавати це майно в іпотеку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 року у справі № 910/11650/16 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ГЕОІНФОРМАТИКИ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положень ст. 5, 6 Закону України "Про іпотеку".

Крім того, скаржник вказав, що відповідач - 1 не є власником майна, яке передав в іпотеку а якби і був власником передав в іпотеку майно, яке є в спільній частковій власності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 10.11.2016 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ГЕОІНФОРМАТИКИ" також звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положень ст. 5, 6 Закону України "Про іпотеку".

Крім того, скаржник вказав, що відповідач - 1 не є власником майна, яке передав в іпотеку а якби і був власником передав в іпотеку майно, яке є в спільній частковій власності. Крім того, у скаржника, як співвласника було переважне право на укладання договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 року було об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Державного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 року у справі № 910/11650/16 з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ГЕОІНФОРМАТИКИ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 року у справі № 910/11650/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, розгляд справи було продовжено на 15 днів.

13.12.2016 року від позивача 2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/11650/16 до набрання законної сили рішення по справі №826/8906/16.

За результатом розгляду справи Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останнє не підлягає задоволенню, як необґрунтоване.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Так, розгляд даної справи на підставі зібраних доказів та їх аналізу в сукупності є можливим і без зупинення провадження у даній справі до розгляду іншої справи.

У судовому засіданні 20.12.2016 року представники позивача 1, 2 підтримали доводи апеляційних скарг, просили її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представники відповідачів 1, 3 у судовому засіданні 20.12.2016 року заперечували проти доводів апеляційних скарг, просили рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 року по справі №910/11650/16 залишити без змін а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ГЕОІНФОРМАТИКИ" без задоволення.

Представник відповідача 2 у судове засідання 20.12.2016 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 30.11.2016 року на відповідну адреси.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач 2 не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 20.12.2016 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача 2 за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ГЕОІНФОРМАТИКИ" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 08.06.2016 року між відповідачем - 2, від імені відповідача - 3, як іпотекодержателя та відповідачем -1, як іпотекодавцем було укладено іпотечний договір (далі - договір), відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотеко держателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором безпроцентної позики від 07.06.2016 року, укладеним між відповідачем - 3 та іпотекодавцем наступне нерухоме майно:

Нежитлові приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000,00 кв. м., обладнані необхідними комунікаціями, зокрема: електропостачання, водопостачання, каналізація, центральне опалювання, що розташовані за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, буд. 1, та належать іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2009 року, Постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2010 року, Постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2010 року у справі № 18/142-50/323, далі за текстом - предмет іпотеки.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 60923144 сформованої 08.06.2016 року приватним нотаріусом Рябих Вероніка Михайлівна Дніпропетровського міського нотаріального округу в Реєстрі речових прав на нерухоме майно містилися відомості, що:

03.06.2016 року приватним нотаріусом Верба Віталієм Миколайовичем Дніпропетровського міського нотаріального округу прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення 3 та 4 секції загальною площею 3000,00 кв.м. за адресою м. Київ, провул. Лабораторний, буд. 1, розмір частки 1/1 за відповідачем -1; відомості про державну реєстрації обтяжень щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлові приміщення 3 та 4 секції загальною площею 3000,00 кв.м. за адресою м. Київ, провул. Лабораторний, буд. 1 відсутні.

Так, предметом позову у даній справі є матеріально - правова вимога позивачів - 1, 2 про визнання недійсним іпотечного договору від 08.06.2016 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсними договорів позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настанням відповідних наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржників, що відповідач - 1 не є власником майна, яке передав в іпотеку і якби був власником передав в іпотеку майно, яке є в спільній частковій власності, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

- нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

- нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно ст. 6 Закону України "Про іпотеку" майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально засвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, за відповідачем - 1 було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 3 та 4 секції загальною площею 3 000,00 кв.м. за адресою м. Київ, провул. Лабораторний, буд. 1, розмір частки 1/1. Відповідні відомості, на дату укладання спірного договору, містилися в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, докази чого наявні в матеріалах справи. Обставини наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідних відомостей спростовують твердження позивачів - 1, 2 про відсутність на момент укладання спірного договору у відповідача - 1 права власності на нежитлові приміщення 3 та 4 секції загальною площею 3000, 00 кв.м. за адресою м. Київ, провул. Лабораторний, буд. 1, в розмірі частки 1/1.

Відповідно до ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, скаржники не надали ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували той факт, що спірний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним іпотечного договору від 08.06.2016 року.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як наладжене посилання скаржників на рішення господарських судів, копії яких надані в матеріали справи, з огляду на положення ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно яких державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Так, матеріали справи не містять доказів скасування на підставі рішення суду, на момент укладання спірного договору, рішення про державну реєстрацію за відповідачем - 1 права власності на нежитлові приміщення 3 та 4 секції загальною площею 3 000, 00 кв.м. за адресою м. Київ, провул. Лабораторний, буд. 1, розмір частки 1/1, і доказів внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації вказаного права власності за відповідачем - 1.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що у нього, як співвласника спірного майна було переважне право на придбання, оскільки спірне майно було передано в іпотеку а не продане відповідно до ст. 362 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог. Скаржники не надали суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 року у справі №910/11650/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ГЕОІНФОРМАТИКИ" - задоволенню не підлягають.

Судовий збір за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТИТУТ ГЕОІНФОРМАТИКИ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 року у справі №910/11650/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11650/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк