Постанова № 63715257, 20.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р. Справа№ 910/12591/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Горєв В.О. - дов. б/н від 11.03.2016 р.

від відповідача Кравчик С.М. - дов. № 91/2016/10/18-2 від 18.10.2016 р.

від третьої особи не з'явились

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.10.2016 (суддя Спичак О.М.)

у справі № 910/12591/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торговий дім «Ресурси»

(далі - ТОВ «Торговий дім «Ресурси»

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

(далі - ПАТ «Київенерго»)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «І.С. Інвест»

(далі - ТОВ «І.С. Інвест»)

про стягнення 69 264 143, 57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 у справі № 910/12591/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «РЕСУРСИ» 3% річних в сумі 2 782 034,10 грн., інфляційні втрати в розмірі 32 152 429,82 грн. та судовий збір в сумі 36 859,05 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права й підлягає скасуванню. За твердженнями апелянта, між сторонами у даній справі до ухвалення рішення не існувало жодних правовідносин та договірних зобов'язань, тим більше грошових. Відповідно саме у цьому контексті слід розуміти ч. 5 ст. 11 ЦК України - з рішення суду у ПАТ «Київенерго» виникло зобов'язання повернути мазут, тобто не грошове зобов'язання. Зміна способу виконання рішення, на думку апелянта, ніяким чином не створює нових зобов'язань та не припиняє зобов'язань, що виникло з рішення суду, у даному випадку зобов'язання повернути майно в натурі і не може створювати зобов'язань в розумінні ч. 5 ст. 11 ЦК України. З огляду на відсутність у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем як до, так і після прийняття рішення у справі, висновки суду про наявність саме грошових зобов'язань та необхідність застосування ст. 625 ЦК України зроблено судом з порушенням вимог ст. ст. 11, 598, 599, 625 ЦК України.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 910/12591/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Мальченко А.О., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2016 апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 06.12.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 розгляд справи відкладено на 20.12.2016 на підставі ст. 77 ГПК України.

В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Присутні в судовому засіданні представники позивача та відповідача не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки явка в судове засідання представника третьої особи обов'язковою не визнавалась, в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення ТОВ «І.С. Інвест» про дату, час та місце розгляду справи, неявка його представника не перешкоджає розглядові апеляційної скарги по суті, апеляційний суд вважав за необхідне скаргу розглянути за відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав свою апеляційну скаргу з підстав викладених в ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги заперечував, просив не брати її до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ «Торговий дім «Ресурси» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Київенерго» про стягнення 69 264 143,57 грн. (59 190 054, 44 грн. інфляційних нарахувань, 10 074 089, 13 грн. 3% річних). В обґрунтування своїх вимог зазначило, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 задоволено заяву позивача про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207, змінено спосіб та порядок виконання цього рішення, а саме, ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача 55 839 674, 00 грн. Внаслідок несплати вказаної суми коштів відповідачем, позивач нарахував йому в порядку ст. 625 ЦК України суми інфляційних нарахувань та 3% річних, які й просив стягнути в межах розгляду даної справи.

Так, згідно ч. 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 35 ГПК України передбачено підстави звільнення від доказування.Зокрема,господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо (п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 30.01.2013 у справі №5020-660/2012, від 06.03.2014 у справі №910/11595/13 та від 09.04.2015 у справі № 910/14874/14.

Як встановлено матеріалами справи, Господарським судом міста Києва розглядалась справа №41/207 за позовом ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» до АЕК «Київенерго» про виконання зобов'язання в натурі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 позовні вимоги ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» задоволено частково. Зобов'язано АЕК «Київенерго» повернути зі зберігання на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54 179 613,40 грн., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго» АЕК «Київенерго». Позовні вимоги ТОВ «Торговий Дім «Ресурси» задоволено повністю, зобов'язано АЕК «Київенерго» повернути в натурі на користь ТОВ «Торговий дім «Ресурси» мазут марки М-100 загальною кількістю 25 381,67 тонн заставною вартістю 55 839 674,00 грн., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго» АЕК «Київенерго». Позовні вимоги ДП «Стальінвест» ТОВ «Донметалзбут» задоволено повністю, зобов'язано АЕК «Київенерго» повернути в натурі на користь ДП «Стальінвест» ТОВ «Донметалзбут» мазут марки М-100 у кількості 24 830,305 тонн заставною вартістю 54 626 671,00грн., що знаходиться на зберіганні: 16 363,662 тонн на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго» АЕК «Київенерго», 8 466,643 тонн на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго» АЕК «Київенерго».

06.05.2009 на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом міста Києва видано накази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 заяви ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», ТОВ «Торговий дім «Ресурси» та ДП «Стальінвест» ТОВ «Донметалзбут» про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі 41/207 задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду від 21.04.2009 у справі № 41/207, стягнуто з АЕК «Київенерго» на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» 54 179 613 грн. 40 коп. вартості мазуту, стягнуто з АЕК «Київенерго» на користь ТОВ «Торговий дім «Ресурси» 55 839 674, 00 грн. вартості мазуту, стягнуто з АЕК «Київенерго» на користь ДП «Стальінвест» ТОВ «Донметалзбут» 54 626 671, 00 грн. вартості мазуту та видано накази.

Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду міста Києва № 41/207 від 06.05.2009 про зобов'язання АЕК «Київенерго» повернути зі зберігання на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54 179 613,40 грн., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго» АЕК «Київенерго».

Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду м. Києва № 41/207 від 06.05.2009 про зобов'язання АЕК «Київенерго» повернути в натурі на користь ТОВ «Торговий дім «Ресурси» мазут марки М-100 загальною кількістю 25 381,67 тонн заставною вартістю 55 839 674,00 грн., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго» АЕК «Київенерго».

Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду м. Києва № 41/207 від 06.05.2009 року про зобов'язання АЕК «Київенерго» повернути в натурі на користь ДП «Стальінвест» ТОВ «Донметалзбут» мазут марки М-100 у кількості 24 830,305 тонн заставною вартістю 54 626 671,00 грн., що знаходиться на зберіганні: 16 363,662 тонн на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго» АЕК «Київенерго», 8 466,643 тонн на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго» АЕК «Київенерго».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 скасовано, ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 залишено без змін.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав, що грошові кошти відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 ПАТ «Київенерго» на рахунок ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «РЕСУРСИ» в повному обсязі не перераховано, що і стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 13.05.2009 по 18.05.2015.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач в суді першої інстанції заявив про застосування строків позовної давності, а також наголосив, що зобов'язання ПАТ «Київенерго», яке виникло з рішення Господарського суду міста Києва у справі №41/207 не є грошовим, а обов'язок перерахувати грошові кошти було встановлено ухвалою суду.

Зобов'язанням на підставі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 5 ст.11 ЦК України зобов'язання можуть виникати, зокрема, з рішення суду.

Зобов'язальні правовідносини, які належать до грошових, досить різноманітні. Вони можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо) або мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу і под.) (лист Верховного Суду України від 01.07.2014 «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві»).

Відповідно до п.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Якщо зобов'язання виражене в банківському металі, то відповідне правовідношення не є грошовим зобов'язанням, і до нього не застосовуються норми про відповідальність за порушення такого зобов'язання.

Отже, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 01.06.2016 у справі 6-927цс16.

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 позовні вимоги ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» задоволено частково. Зобов'язано АЕК «Київенерго» повернути зі зберігання на користь ТОВ«Золотой Мандарин Ойл» мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54 179 613,40 грн., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго» АЕК «Київенерго». Позовні вимоги ТОВ «Торговий Дім «Ресурси» задоволено повністю, зобов'язано АЕК «Київенерго» повернути в натурі на користь ТОВ «Торговий дім «Ресурси» мазут марки М-100 загальною кількістю 25 381,67 тонн заставною вартістю 55 839 674,00 грн., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго» АЕК «Київенерго». Позовні вимоги ДП «Стальінвест» ТОВ «Донметалзбут» задоволено повністю, зобов'язано АЕК «Київенерго» повернути в натурі на користь ДП «Стальінвест» ТОВ «Донметалзбут» мазут марки М-100 у кількості 24 830,305 тонн заставною вартістю 54 626 671,00грн., що знаходиться на зберіганні: 16 363,662 тонн на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго» АЕК «Київенерго», 8 466,643 тонн на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго» АЕК «Київенерго».

Ухвалою від 12.05.2009 змінено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду від 21.04.2009 у справі № 41/207, зокрема, стягнуто з АЕК «Київенерго» ТОВ «Торговий дім «Ресурси» 55 839 674 грн. вартості мазуту та видано наказ.

Таким чином, до винесення Господарським судом міста Києва згаданої ухвали між сторонами у даній справі існувало зобов'язання, в силу якого відповідач повинен був повернути позивачу в натурі мазут марки М-100 загальною кількістю 25 381,67 тонн заставною вартістю 55 839 674,00 грн., тобто визначене родовими ознаками майно.

Відповідно до п. 7.1.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками.

Тобто, у даному випадку є всі підстави стверджувати, що внаслідок винесення ухвали від 12.05.2009 у справі № 41/207 про зміну способу виконання рішення зобов'язальні правовідносини між позивачем та відповідачем зазнали змін, а саме обов'язок ПАТ «Київенерго» повернути мазут марки М-100 загальною кількістю 25 381,67 тонн був видозмінений, внаслідок чого у ПАТ «Київенерго» виникло зобов'язання перерахувати позивачу грошові кошти в сумі вартості мазуту (55 839 674,00 грн.).

При цьому, форми судового рішення визначено ст. 4-5 ГПК України, відповідно до ч.1 якої господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Таким чином, системний аналіз ст. 11 ЦК України щодо судового рішення як підстави для виникнення, в тому числі, грошового зобов'язання, та змісту ст.4-5 ГПК України свідчать про те, що фактично категорія «судове рішення», яка передбачена цивільним законодавством України охоплює всі форми судових рішень, які визначені, в тому числі, господарським процесуальним законодавством. При цьому, фактично така форма судового рішення, як ухвала, ніяким чином не нівелює та не зменшує обов'язків щодо її виконання.

З огляду наведене, приймаючи до уваги юридичну сили ухвали суду як підстави виникнення зобов'язань, твердження відповідача (апелянта) про те, що грошове зобов'язання, порушення якого стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, виникло не з рішення суду у справі № 41/207, а з ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, не заслуговують на увагу як безпідставні та необґрунтовані.

Доказів перерахування відповідачем грошових коштів на рахунок позивача на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 в період 13.05.2009 по 18.05.2015, за який заявлено до стягнення нарахування на підставі ст. 625 ЦК України, матеріали справи не містять.

Так, за приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту ст. 625 ЦК України вбачається, що нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція наведена в листі Верховного Суду України від 01.07.2014р. «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» та постановах Верховного Суду України від 06.06.2012 та від 24.10.2011 у справах №6-49цс12 та 6№-38цс11 відповідно).

Фактично положеннями ст.625 ЦК України регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто їх дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами як до, так і після ухвалення рішення суду. Листом від 01.07.2014р. «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» Верховний Суд України наголошував на тому, що при розгляді справ цієї категорії судам потрібно звертати увагу на такі питання: чи існує зобов'язання між сторонами, чи є це зобов'язання грошовими, чи доведена наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи є спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування ст.625 Цивільного кодексу України.

При вирішенні питання про наявність вини як умови застосування відповідальності за вищезгаданою нормою цивільного закону, необхідно враховувати особливість правової природи цієї відповідальності.

Приймаючи до уваги, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За висновками Верховного Суду України, доводи про неможливість виконання грошового зобов'язання чи відсутність вини як підстави для звільнення від відповідальності, яка передбачена ст. 625 ЦК України не виключають можливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а відмова судами з цих підстав у стягненні нарахувань, що передбачені ст. 625 ЦК України, є неправильною.

Як вказувалось вище, заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, позивачем нараховано за період з 13.05.2009 по 18.05.2015.

Як вище згадувалось, під час судового розгляду справи місцевим судом відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, вмежах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п. 4.3 постанови Пленуму № 14 до вимог про стягнення сум процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (ст. 257 названого Кодексу).

Загальна позовна давність на підставі ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки, а згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України).

За приписами п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи тощо.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Враховуючи, що зобов'язання відповідача з перерахування позивачу грошових коштів виникло згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, а право на застосування наслідків порушення грошових зобов'язань, передбачених ст. 625 ЦК України фактично виникло 13.05.2009, строк позовної давності з відповідними вимогами почав свій перебіг саме 13.05.2009.

Як вбачається зі штампу реєстрації вхідної документації Господарського суду міста Києва ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «РЕСУРСИ» звернулось до суду з розглядуваним позовом лише 18.05.2015, тобто, строк позовної давності за вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих до 17.05.2012 (включно) пройшов. Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Одночасно, апеляційний суд вважає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2012 у справі № 41/207, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012р, було розстрочено виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у даній справі.

Зокрема, визначено, що ПАТ «Київенерго» здійснює перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «РЕСУРСИ» наступним чином: до 29 лютого 2012 - 1 551 102, 10 грн.; до 31 березня 2012 - 1 551 102, 10 грн.; до 30 квітня 2012 -1 551 102, 10 грн.; до 31 травня 2012 - 1 551 102, 10 грн.; до 30 червня 2012 - 1 551 102, 05 грн.; до 31 липня 2012 - 1 551 102, 05 грн.; до 31 серпня 2012 - 1 551 102, 05 грн.; до 30 вересня 2012 - 1 551 102, 05 грн.; до 31 жовтня 2012 - 1 551 102, 05 грн.; до 30 листопада 2012 - 1 551 102,05 грн.; до 31 грудня 2012 - 1 551 102, 05 грн.; до 31 січня 2013 - 1 551 102, 05 грн. до 28 лютого 2013 - 1 551 102, 05 грн.; до 31 березня 2013 - 1 551 102, 05 грн.; до 30 квітня 2013 - 1 551 102, 05 грн.; до 31 травня 2013 - 1 551 102, 05 грн.; до 30 червня 2013 - 1 551 102, 05 грн., до 31 липня 2013 - 1 551 102, 05 грн.; до 31 серпня 2013 - 1 551 102, 05 грн.; до 30 вересня 2013 - 1 551 102, 05 грн.; до 31 жовтня 2013 - 1 551 102, 05 грн.; до 30 листопада 2013 - 1 551 102, 05 грн.; до 31 грудня 2013 - 1 551 102, 05 грн.; до 31 січня 2014 - 1 551 102, 05 грн. до 28 лютого 2014 - 1 551 102, 05 грн.; до 31 березня 2014 - 1 551 102, 05 грн.; до 30 квітня 2014 - 1 551 102, 05 грн.; до 31 травня 2014 - 1 551 102, 05 грн.; до 30 червня 2014 - 1 551 102, 05 грн.; до 31 липня 2014 - 1 551 102, 05 грн.; до 31 серпня 2014 - 1 551 102, 05 грн.; до 30 вересня 2014 - 1 551 102, 05 грн.; до 31 жовтня 2014 - 1 551 102, 05 грн.; до 30 листопада 2014 - 1 551 102, 05 грн.; до 31 грудня 2014 - 1 551 102, 05 грн.; до 31 січня 2015 - 1 551 102, 05 грн.

Виходячи зі змісту приписів ч. 1 ст. 598, 599, 600, 604- 609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а згідно ч. 5 цієї статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Так, Господарський процесуальний кодекс України передбачає дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про розстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, що відображається в мотивувальній та резолютивній частинах рішення (п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 84), а також у наказі господарського суду; та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про розстрочку виконання рішення (ч. 3 ст. 121). Розстрочка виконання рішення суду означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. За змістом ч. 2 ст. 84 цього Кодексу строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.

Аналогічні висновки викладено у рішенні Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період такого розстрочення або відстрочення.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №3-1276гс15, висновки в якій згідно приписів 111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З огляду на вищенаведене, помилковим видається наведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, оскільки останнім обставини щодо розстрочення виконання судового рішення на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі №41/207 не враховано.

У застосуванні індексації слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, які викладено Листом Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997.

Відповідно до цього листа «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Згадані рекомендації щодо нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат також викладено в Листі Верховного Суду України від 01.07.2014 «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві».

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», врахувавши встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2012 у справі № 41/207 про розстрочку виконання ухвали Господарського суд міста Києва від 12.05.2009 кінцеві строки оплати кожного окремого платежу, починаючи з наступного дня за днем оплати та до 18.05.2015 (наприклад ухвалою передбачено сплату 1 551 102, 10 грн. до 29.02.2012, у зв'язку з чим суд здійснив розрахунок 3% річних та інфляційний втрат на суму 1 551 102, 10 грн. за період з 01.03.2012 (наступний день) по 18.05.2015, і так по кожному платежу), апеляційний суд дійшов висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 2 940 379, 53 грн. 3% річних та 39 442 312, 58 грн. інфляційних втрат, відповідно в іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Проведений місцевим судом розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (без зазначення порядку та механізму проведеного розрахунку) є арифметично невірним, відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Доводи відповідача (апелянта) про порушення судом першої інстанції вимог матеріального права, зокрема, ст. ст. 11, 598, 599, 625 ЦК України, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді першої інстанції.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у визначених апеляційним судом сумах, при цьому доводи апелянта по суті апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а його скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 44 717, 65 грн. судового збору за подання позову.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 у справі № 910/12591/15 скасувати та прийняти нове:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення 69 264 143, 57 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, Площа Івана Франка, буд.5, ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, ЄДРПОУ 33696020) 2 940 379, 53 грн. 3% річних, 39 442 312, 58 грн. інфляційних втрат та 44 717, 65 грн. судового збору за подання позову.

В іншій частині позову відмовити.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/12591/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук