Рішення № 63714734, 22.12.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.2016 Справа № 920/1027/16

Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С. В. при секретарі судового засідання Завалій Г.В., розглянувши матеріали справи № 920/1027/16:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі»,

с. Жорниська, Яворівський район, Львівська область,

до відповідача:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ромни, Сумська область,

про стягнення 91 914 грн. 25 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача: не прибув;

Від відповідача: ОСОБА_1;

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 184 428 грн. 99 коп., в тому числі 141 674 грн. 25 коп. заборгованості за товар поставлений відповідно до умов укладеного між сторонами дистрибюторського договору № 207К від 25.09.2015, 13 177 грн. 89 коп. пені відповідно до п. 11.3 договору, 1 242 грн. 00 коп. 3% річних, 28 334 грн. 85 коп. 20% штрафу відповідно до п. 11.3 договору, а також 2 766 грн. 43 коп. судового збору.

8 грудня 2016 року відповідач надав заяву про розстрочку виконання рішення б/н від 08.12.2016 року, в якій вказує, що станом на 08.11.2016 року заборгованість відповідача становить 91 914 грн. 25 коп. Також відповідач зазначає, що визнає позовні вимоги позивача, але разом з тим у завязку із скрутним фінансовим становищем просить суд розстрочити виконання рішення суду наступним чином: 10 000,00 грн. до 01.02.2017, 10 000,00 грн. до 01.03.2017, 10 000,00 грн. до 01.04.2017, 10 000,00 грн. до 01.05.2017, 10 000,00 грн. до 01.06.2017, 10 000,00 грн. до 01.07.2017, 10 000,00 грн. до 01.08.2017, 10 000,00 грн. до 01.09.2017, 11 914,25 грн. до 01.10.2017.

19 грудня 2016 року від позивача до суду надійшла заява № 640 від 12.12.2016, у якій в звязку з частковою сплатою відповідачем боргу в сумі 49 760 грн. 00 коп. та відмовою позивача від стягнення пені, 3% річних та штрафу останній просить суд стягнути з відповідача 91 914 грн. 25 коп. заборгованості за товар поставлений відповідно до умов укладеного між сторонами дистрибюторського договору № 207К від 25.09.2015, а також 2 766 грн. 43 коп. судового збору.

Розглянувши подану позивачем заяву № 640 від 12.12.2016 суд приходить до висновку, що в справі відбулося зменшення заявлених до стягнення позовних вимог. Зазначену позицію суд обґрунтовує тим, що предмет спору це матеріальний обєкт, з приводу якого відбувається спір між позивачем та відповідачем, наприклад речі, грошові кошти, авторське право інші. В даному випадку предметом спору є вимога про стягнення грошових коштів.

Відповідно до приписів пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Таким чином суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача 91 914 грн. 25 коп. заборгованості за товар поставлений відповідно до умов укладеного між сторонами дистрибюторського договору № 207К від 25.09.2015, а також 2 766 грн. 43 коп. судового збору.

19 грудня 2016 року від позивача надійшла заява № 639 від 12.12.2016, в якій позивач вказує, що не заперечує проти розтермінування виконання рішення суду наступним чином: 10 000,00 грн. до 01.02.2017, 10 000,00 грн. до 01.03.2017, 10 000,00 грн. до 01.04.2017, 10 000,00 грн. до 01.05.2017, 10 000,00 грн. до 01.06.2017, 10 000,00 грн. до 01.07.2017, 10 000,00 грн. до 01.08.2017, 10 000,00 грн. до 01.09.2017, 11 914,25 грн. до 01.10.2017.

Подані документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

Уповноважений представник позивача в судове засіданні 22 грудня 2016 року не прибув, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 22 грудня 2016 року відповідач вказав, що визнає борг в сумі 91 914 грн. 25 коп., а також просить суд задовольнити заяву про розстрочку виконання рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2015 року між сторонами було укладено дистрибюторський договір № 207К, за умовами якого позивач зобовязується передати відповідачеві товар, а останній в свою чергу, прийняти і оплатити товар на умовах зазначених в договорі.

Відповідно до приписів пункту 2.3. договору, датою поставки товару, є дата зазначена на товарно-транспортній накладній: для поставок на умовах FCA- це дата товарно-транспортної накладної; для поставок на умовах CPT це дата поставки зазначена в товарно-транспортній накладній та/або у видатковій накладній.

Матеріалами справи, зокрема, підписаним сторонами та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, а саме № 1665 від 12.05.2016, № 1666 від 12.05.2016, 1688 від 13.05.2016, № 1867 від 25.05.2016, № 2183 від 16.06.2016 підтверджується факт надання позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 151 105 грн. 68 коп. (а.с. 14-23).

Умовами договору передбачено, що розрахунок здійснюється шляхом банківського переказу на поточний рахунок позивача, що зазначенний у рахунках фактури та/або видаткових (пункт 3.4. договору).

Пунктом 3.5. договору визначено, що оплата за товар відповідачем здійснюється з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів з дати рахунку-фактури та/або видаткової накладної позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та не оплатив своєчасно та в повному обсязі товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 91 914 грн. 25 коп.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Положення ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України встановлюють презумпцію оплатності переданого покупцеві товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт передачі позивачем відповідачу товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, при цьому відповідач не розрахувався за наданий товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Як вбачається з заяви про розстрочку виконання рішення б/н від 08.12.2016, відповідач визнає заборгованість перед позивачем в сумі 91 914 грн. 25 коп..

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати отриманого товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 91 914 грн. 25 коп. заборгованості.

Згідно зі статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити його виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Заявивши про надання розстрочки виконання рішення суду за наступним графіком: 10 000,00 грн. до 01.02.2017, 10 000,00 грн. до 01.03.2017, 10 000,00 грн. до 01.04.2017, 10 000,00 грн. до 01.05.2017, 10 000,00 грн. до 01.06.2017, 10 000,00 грн. до 01.07.2017, 10 000,00 грн. до 01.08.2017, 10 000,00 грн. до 01.09.2017, 11 914,25 грн. до 01.10.2017, відповідач послався на скрутний фінансовий стан.

19.12.2016 від позивача надійшла заява № 639 від 12.12.2016, в якій позивач вказує, що не заперечує проти розтермінування виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про розстрочку виконання рішення суд має враховувати, зокрема, майнові інтереси сторін, ступінь виконання зобов'язання, обставини справи.

Аналогічно з визнанням позову визнання заяви про розстрочку є підставою для її задоволення, якщо суд не встановить, що визнання заяви не суперечить законодавству, не порушує чиїхось (третіх осіб) прав, свобод чи інтересів.

Суд не встановив, щоб визнання позивачем заяви відповідача щодо розстрочки виконання рішення суперечило законодавству або порушувало чиїсь права, свободи, інтереси.

Приймаючи до уваги тезу про співвідношення майнових інтересів сторін та терміну заявленої розстрочки виконання рішення, суд, використавши названі повноваження за ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, задовольняє клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 378 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (42005, Сумська область, м. Ромни, 1- АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі» (81083, Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська, комплекс «Ямельня-1», код 32730400) 91 914 грн. 25 коп. заборгованості розстрочивши виконання рішення наступним чином: 10 000 грн. 00 коп. до 01.02.2017; 10 000 грн. 00 коп. до 01.03.2017; 10 000 грн. 00 коп. до 01.04.2017; 10 000 грн. 00 коп. до 01.05.2017, 10 000 грн. 00 коп. до 01.06.2017, 10 000 грн. 00 коп. до 01.07.2017; 10 000 грн. 00 коп. до 01.08.2017; 10 000 грн. 00 коп. до 01.09.2017, 11 914 грн. 25 коп. до 01.10.2017.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (42005, Сумська область, м. Ромни, 1- АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі» (81083, Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська, комплекс «Ямельня-1», код 32730400) 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.12.2016 року.

Суддя С.В. Заєць