Рішення № 63714653, 21.12.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2016 р.Справа № 922/3901/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши справу

за позовом Фермерського господарства "Альфа", с. Одноробівка 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, с. Олександрівка до Приватного сільськогосподарського підприємства "Горизонт", с. Олександрівка про визнання права власності на врожай за участю :

Представник позивача - ОСОБА_1 довіреність № 001/322 від 01.12.2016;

Представник відповідача - не з"явився;

Представник третьої особи (Головне управління Держгеокадастру у Х/о)- не з"явився;

Представник третьої особи (ОСОБА_2І.) - ОСОБА_1 Договір про надання правової допомоги № 05/12/16 від 05.12.2016;

ВСТАНОВИВ:

Позивач Фермерське господарство "Альфа", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Горизонт" (відповідач), в якому просить суд визнати право власності на врожай озимої пшениці 2015 року у кількості 74176,00 кг, вирощений позивачем і зібраний із належної йому на праві суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409 загальною площею 28,5403 га, розташованої за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області, а також зобов'язати відповідача повернути позивачу зазначений врожай озимої пшениці, а у разі неможливості повернути врожай в натурі, відшкодувати позивачу його вартість у сумі 318 956,80 гривень.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.11.2016 року за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/3901/16, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держземагентства у Харківській області та громадянина ОСОБА_2 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 грудня 2016 року.

Ухвалою суду від 14.12.2016 року було здійснено заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держземагентства у Харківській області, на належну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області; розгляд справи відкладено на 21 грудня 2016 року.

Представник позивача додаткових заяв, клопотань та документів в обгрунтування своєї правової позиції не надав.

Відповідач правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, відзив на позов та докази на виконання вимог ухвали суду не надав.

Разом з тим, 20 грудня 2016 року до суду надійшла заява Приватного сільськогосподарського підприємства "Горизонт" (вх. № 43599) про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що відповідач позовної заяви не отримував, а директор ПСП "Горизонт" - ОСОБА_3 знаходиться на стаціонарному лікуванні.

Крім того, відповідач просить суд зобов'язати позивача направити Приватному сільськогосподарському підприємству "Горизонт" копію позовної заяви для подання відповідачем письмових заперечення проти позову.

Розглянувши заяву відповідача в частині направлення на його адресу позовної заяви, суд зазначає, що Фермерським господарством "Альфа" позовну заяву було подано із дотриманням вимог ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, 15.11.2016 року направлено на адресу відповідача копію позовної заяви із усіма додатками до неї. Докази направлення цінного листа з описом вкладення містяться в матеріалах справи.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що він не був позбавлений можливості скористатися своїм правом, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України на ознайомлення з матеріалами справи.

Крім того, згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому, зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Крім того, згідно із абз. 2 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції№18 від 26.12.2011 р. господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у звязку з відсутністю його представника (з причин, повязаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою пятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не повязаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Однак, відповідачем не наведено доказів неможливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З урахуванням зазначеного, оскільки явка в судове засідання представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Разом з тим, суд також приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи відкладався для надання можливості подати нові докази, тощо).

З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи (Головне управління Держгеокадастру у Х/о) в судове засідання також не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 21 грудня 2016 року, позовні вимоги підтримував у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник третьої особи (ОСОБА_2І.) позовні вимоги ФГ "Альфа" підтримував та просив суд їх задовольнити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

12 листопада 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (орендодавець), та ОСОБА_4 (орендар) було укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 28,5403 га кадастровий номер 6322685000:01:001:0409 із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області.

Зазначений договір оренди землі був зареєстрований Реєстраційною службою Золочівського районного управління юстиції Харківської області 17.11.2014 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (арк. с. 24).

30 грудня 2014 року між громадянином України ОСОБА_4 (орендар), який діє на підставі Закону України "Про оренду землі" та договору оренди землі від 12 листопада 2014 року, та Фермерським господарством "Альфа" в особі голови ОСОБА_4 (суборендар) було укладено Договір суборенди землі, відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 28,5403 га, кадастровий номер 6322685000:01:001:0409 із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області для ведення фермерського господарства.

Зазначений Договір суборенди був зареєстрований Реєстраційною службою Золочівського районного управління юстиції Харківської області 13.03.2015 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (номер запису про інше речове право 9074451).

Таким чином, керуючись приписами ст. 125 Земельного кодексу України, якою передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та приписами ст. 17 ЗУ "Про оренду землі", якою встановлено, що обєкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом та враховуючи, що державна реєстрація договору суборенди була проведена 13.03.2015, судом встановлено, що саме з цього моменту, тобто, з 13.03.2015 року між громадянином України ОСОБА_4 (орендар) та Фермерським господарством "Альфа" в особі голови ОСОБА_4 (суборендар) було укладено договір суборенди землі, в силу приписів ст. 640 ЦК України

Як зазначає позивач, при проведенні огляду земельної ділянки, отриманої в суборенду, позивачем було встановлено, що на земельній ділянці знаходяться посіви озимої пшениці, що унеможливило використання земельної ділянки ФГ "Альфа".

По факту самовільного зайняття земельної ділянки слідчим відділом Золочівського РВ ГУМВС України у Харківській області 24.01.2015 року було внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220310000054 (ч. 1.ст. 197-1КК України).

На підставі постанови слідчого СВ Золочівського РВ ГУМВС України у Харківській області від 06.07.2015 року, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області у період з 13.07.2015 року по 14.07.2015 року було проведено позапланову перевірку щодо додержання вимог природоохоронного законодавства в частині використання та охорони земельної ділянки, яка знаходиться на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області в діяльності ПСП "Горизонт", за результатами якої було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 75/01-04/02-09. У даному акті зафіксовано, що ПСП "Горизонт" в порушення вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України самовільно використовує земельну ділянку площею 28,5403 га для ведення власного сільськогосподарського виробництва.

За зверненням Золочівського РВ ГУМВС України у Харківській області Фермерським господарством "Альфа" було прийнято на зберігання зерно фуражної пшениці у кількості 74,160 тон, зібраної зі спірної земельної ділянки. Разом з тим, на підставі ухвали апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2015 року по справі № 622/888/15-ц, зазначене зерно було повернуто позивачем на відповідальне зберігання до ПСП "Горизонт".

Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 25.02.2016 року у справі № 922/5764/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 року, встановлено, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Горизонт" не заперечувало факту використання земельної ділянки на території Писарівської сільської ради загальною площею 28,5403 га, на якій ним у в 2014 році було засіяно озиму пшеницю, з посиланням на те, що він є належним користувачем цієї земельної ділянки, проте жодних доказів на підтвердження цього факту відповідач до суду не надав.

З огляду на вищевикладене, позивач зазначає, що оскільки фактичне насадження озимої пшениці проводило Приватне сільськогосподарське підприємство "Горизонт", у нього не виникло право власності на ці культури, оскільки відповідач не був належним користувачем земельної ділянки та не мав права проводити посівбудь-яких сільськогосподарських культур на визначеній земельній ділянці у 2014 році, а діяв при цьому на власний ризик, не маючи документів на право користування земельними ділянками.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 316, 321, 328 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмеженим у його здійсненні.

За приписами ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пункт перший частини другої статті 16 Цивільного кодексу України в якості способу захисту цивільних прав та інтересів передбачає визнання права.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у випадку втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зазначений позов може бути заявлений власником індивідуально визначеної речі, що як володіє, так і не володіє нею, права якого оспорюються, заперечуються чи не визнаються третьою особою, що не знаходиться з власником у зобов'язальних чи інших відносинах із приводу спірної речі. Як відповідач виступає третя особа, що як заявляє про свої права на річ, так і не пред'являє таких прав, але не визнає за позивачем речового права на майно.

Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності на майно. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно. Це може випливати із наданих правовстановлюючих документів, а також будь-яких інших належних доказів, які підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Відповідно до статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 189 Цивільного кодексу України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю.

Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 775 Цивільного кодексу України встановлено, що наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Зазначена правова норма кореспондує з приписами абз. 3 ч.1 ст.25 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає право орендаря на отримання продукції і доходів з орендованої ним земельної ділянки.

Крім того, в п.п. "б" ст. 95 Земельного кодексу України зазначено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

З огляду на наведене, враховуючи, що право власності позивача на зібраний врожай набуто на законних підставах, відповідно до приписів статей 189, 328, 775 Цивільного кодексу України, ст.25 Закону України "Про оренду землі", а позивач є власником врожаю озимої пшениці 2015 року у кількості 74176,00 кг, зібраного на земельній ділянці з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409 загальною площею 28,5403 га, розташованої за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області, суд визнав позов в цій частині обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, розглядаючи вимогу позивача в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу зазначений врожай озимої пшениці, а у разі неможливості повернути врожай в натурі, відшкодувати позивачу його вартість у сумі 318 956,80 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог. Зміст позовних вимог становить предмет та підстави позову. Суд зауважує, що згідно положень чинного ГПК України, в одній позовній заяві можу бути об'єднано декілька позовних вимог, але можливість заявлення альтернативних позовних вимог процесуальним законом не передбачена. З огляду на те, що фактична юридична підстава позову, що розглядається, зводиться до обґрунтування вимог про визнання права власності на врожай озимої пшениці 2015 року у кількості 74176,00 кг, зібраний на земельній ділянці з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409 загальною площею 28,5403 га, розташованої за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області, а не про відшкодування його вартості, суд, відповідно до вимог чинного процесуального законодавства України, позбавлений права розглядати альтернативно заявлені позовні вимоги. Крім того, суд зауважує, що сам факт повернення спірного врожаю позивачу, виключає можливість задоволення позову про відшкодування його вартості, адже наявності жодних підстав для такого відшкодування позивачем не доведено.

Таким чином, враховуючи визнання права власності позивача на зібраний врожай, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу врожай озимої пшениці 2015 року у кількості 74176,00 кг в натурі.

В задоволенні позовних вимог в частині відшкодування позивачу вартості врожаю у сумі 318 956,80 гривень, суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати за Фермерським господарством "Альфа" (місцезнаходження: 62210, Харківська область, Золочівський район, село Одноробівка, вул. Тіткова, буд. 60; код ЄДРПОУ: 21235629) право власності на врожай озимої пшениці 2015 року у кількості 74176,00 кг, вирощений і зібраний із належної йому на праві суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409 загальною площею 28,5403 га, розташованої за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області.

Зобов'язати Приватне сільськогосподарське підприємство "Горизонт" (місцезнаходження: 62214, Харківська область, Золочівський район, село Олександрівка, вул. Ломоносова, буд. 19; код ЄДРПОУ 30773510) повернути Фермерському господарству "Альфа" (місцезнаходження: 62210, Харківська область, Золочівський район, село Одноробівка, вул. Тіткова, буд. 60; код ЄДРПОУ: 21235629) в натурі врожай озимої пшениці 2015 року у кількості 74176,00 кг, вирощений позивачем і зібраний із належної йому на праві суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409 загальною площею 28,5403 га, розташованої за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Горизонт" (місцезнаходження: 62214, Харківська область, Золочівський район, село Олександрівка, вул. Ломоносова, буд. 19; код ЄДРПОУ 30773510) на користь Фермерського господарства "Альфа" (місцезнаходження: 62210, Харківська область, Золочівський район, село Одноробівка, вул. Тіткова, буд. 60; код ЄДРПОУ: 21235629) витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 162,36 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 26.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_5

справа № 922/3901/16