Рішення № 63714632, 22.12.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" грудня 2016 р.Справа № 921/715/16-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

розглянув справу

за позовом Державного підприємства "Тернопільський експертно-технічний центр Держпраці", вул. Шпитальна, 7, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46008

до відповідача Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", вул. Вокзальна, 4, м. Кременець, Кременецький р-н, Тернопільська область, 47002

про cтягнення заборгованості в сумі 3 000 грн.

За участі представників сторін:

позивача: заступник директора ОСОБА_1, довіреність №238/2 від 07.12.2016р.

відповідача: не з'явився .

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, розяснено.

Державне підприємство "Тернопільський експертно-технічний центр Держпраці" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу"про cтягнення заборгованості в сумі 3 000 грн.

Ухвалою господарського суду від 23.11.2016 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.12.2016 року.

В судовому засідання 08.12.2016 р. представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги та згідно супровідного листа №237/2 від 07.12.2016 р. долучив до матеріалів справи документи, витребувані ухвалою суду від 23.11.2016р.

22.12.2016р. відповідачем через канцелярію суду подано заяву №510 від 22.12.2016р. про визнання позовних вимог у відповідності до ст. 22 ГПК України в повному обсязі та просить розглядати справу за відсутності його представника.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 22.12.2016р. для надання можливості сторонам подати витребувані судом документи та прийняти участь у розгляді справи.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:

- відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

24 грудня 2014р. між Державним підприємством "Тернопільський експертно-технічний центр Держпраці" (надалі - Виконавець) та Державним підприємством "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" (надалі - Замовник) було укладено договір на виконання робіт (послуг) №14-Д-1837 згідно з умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобовязується виконати роботи з проведення експертизи документації та обстеження виробничої бази управління щодо спроможності виконувати роботи підвищеної небезпеки в порядку та на умовах визначених цим Договором, а Замовник в свою чергу оплатити вартість робіт (послуг) в порядку та у строки визначені цим Договором на підставі підписаного сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт (послуг).

Крім того, сторонами правочину було підписано Протокол узгодження ціни на виконання робіт (послуг), як невід'ємного додатку №1 до Договору, у якому сторонами досягнуто згоди щодо розміру договірної ціни на виконання робіт (послуг) та розміру відрядних та транспортних витрат по їх виконанню, що становить 16 609,20 грн., а також визначено, що даний Протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків та платежів між Виконавцем та Замовником.

Також згідно гарантійного листа від 08.04.2015р. за №30 Замовник гарантував повну оплату по Договору №14-Д-1837 від 24.12.2014р.

Як свідчить долучена позивачем до матеріалів справи копія Акту №14-Д-1837 здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 30.04.2015р., позивачем на виконання умов укладеного Договору №14-Д-1837 від 24.12.2014р. було виконано роботи (послуги) в повному об'ємі, про що не заперечував представник відповідача, підписавши вказаний Акт.

Однак, всупереч узятим згідно з умовами Договору на себе зобов'язанням, відповідач здійснив часткову оплату вартості виконаних робіт, допустивши станом на день заявлення позову заборгованість в сумі 3000 грн, більше того, вказана сума боргу визнана відповідачем шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2015р.

З огляду на викладене, 28.10.2016р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №218/2 від 28.10.2016р. (поштове відправлення вручено адресату 01.11.2016р., про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи) з вимогою оплатити існуючу заборгованість в сумі 3000 грн. в добровільному порядку, відповіді на яку не тримав.

Матеріали справи свідчать, що досягти згоди щодо сплати існуючої заборгованості в добровільному порядку сторонам Договору №14-Д-1837 від 24.12.2015р. не вдалося, що слугувало підставою для звернення ДП "Тернопільський експертно-технічний центр Держпраці" до господарського суду з позовом про примусове стягнення заборгованості в сумі 3000 грн з ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу".

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, з огляду на таке:

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В процесі розгляду спору судом встановлено, що між ДП "Тернопільський експертно-технічний центр Держпраці" та ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" виникли зобовязання, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст.901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п. 3.1. Договору сторони дійшли згоди, що оплата робіт за цим Договором здійснюється на умовах 100% передоплати шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця.

Матеріали справи ( зокрема Акт №14-Д-1837 здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 30.04.2015р.) свідчать, що Виконавець виконав визначені умовами Договору роботи без попередньої оплати.

Системний аналіз положень ст.538 ЦК України дає підстави дійти висновку, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обовязку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обовязку, друга сторона повинна виконати свій обовязок.

Наведене свідчить, що надання послуг без попередньої оплати, не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки Виконавець скористався своїм законним правом у зустрічному зобовязанні.

Аналогічної правової позиції дотримується Судова палата у господарських справах ВСУ у Постанові від 07.410.2014р. у справі №904/4451/13.

Відповідно перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору про надання послуг, починається з моменту прийняття виконаних робіт з проведення експертизи документації та обстеження виробничої бази управління щодо спроможності виконувати роботи підвищеної небезпеки згідно Акту 14-Д-1837 здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 30.04.2015р.

Таким чином, слід вважати, що позивачем обов'язок щодо надання послуг виконано, оскільки претензій щодо якості чи кількості наданих послуг від Замовника на адресу Виконавця не надходило; а відповідач, у свою чергу, в порушення свого зобов'язання та чинного законодавства не оплатив надані йому послуги у повному обємі.

Згідно ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обовязку.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою сплати суму боргу (претензія №218/2 від 28.10.2016р.), однак, як встановлено судом, така залишена відповідачем без оплати.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та визнані відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст. 15 ЦК України, порушене право ДП "Тернопільський експертно-технічний центр Держпраці" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" 3000 грн боргу.

Судові витрати, у відповідності з вимогами ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", вул. Вокзальна, 4, м. Кременець, Кременецький р-н, Тернопільська область, ідент. код 39460902:

- на користь Державного підприємства "Тернопільський експертно-технічний центр Держпраці", вул. Шпитальна, 7, м. Тернопіль, ідент. код. 22607725 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. боргу та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 27.12.2016р.

СуддяН.М. Бурда